Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/6706/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 61-9924ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 740/6706/23
		провадження № 61-9924св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач: Офіс Генерального прокурора, Державна казначейська служба України,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, у складі судді: Гагаріної Т. О., від 17 січня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І., від 05 червня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
		2.           Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 
		2016 року у справі № 740/1244/16-к його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, та виправдано.
		3.           У подальшому кримінальна справа переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції, однак 19 квітня 2019 року ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області вирок у справі № 740/1244/16-к щодо невинуватості позивача залишено без змін.
		4.           Зазначає, що внаслідок тривалого перебування під слідством і судом зазнав моральних страждань у вигляді відчуття психологічного тиску, необхідності відповідати на неприємні питання, захищатися, доводити невинуватість, відстоювати права, терпіти несправедливе та упереджене ставлення до себе, що руйнівним чином вплинуло на все подальше життя. 
		5.           Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 10 000 000 грн грошового відшкодування завданої моральної шкоди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		6.           Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 
		від 17 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 260 806,67 грн. 
		В іншій частині позову відмовлено.
		7.           Суд першої інстанції вказав, що позивач набув право на відшкодування шкоди, оскільки вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2016 року у справі № 740/1244/16-к його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 309 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину.
		8.           З урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1 , характеру і обсяг його страждань, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 260 806,67 грн.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		9.           Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 січня 2024 року змінено. Зменшено розмір моральної шкоди, стягнутої з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , із 260 806,67 грн до 58 773,33 грн.
		10.        Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, проте вважав за необхідне зменшити розмір такого відшкодування.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11.        У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить скасувати оскаржені судові рішення, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		12.        10 липня 2024 року Офіс Генерального прокурора продав касаційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 
		від 17 січня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду 
		від 05 червня 2024 року у цивільній справі № 740/6706/23.
		13.        Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		14.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року 
		у справі № 752/17832/14-ц, у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 
		2020 року у справі № 761/23904/19 (пункт 1 частини другої статті 389 
		ЦПК України).
		15.        Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 23, 1176 ЦК України, статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в поєднанні з пунктом 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в частині наявності підстав для відшкодування моральної шкоди на користь особи, яку за одним фактом вчинення кримінального правопорушення виправдано, а за результатами оцінки доказів інших фактів злочинної діяльності ухвалено обвинувальний вирок (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		16.        Зауважує, що у ході досудового розслідування та під час судового розгляду запобіжні заходи до  ОСОБА_1 не застосовувались, за участі позивача проведені лише дві слідчі дії (обшук домоволодіння та допит у якості підозрюваного), скарг на неправомірні дії слідчих, прокурорів від 
		ОСОБА_1 не надходило. Таким чином матеріли кримінального провадження не містять відомостей щодо протиправних дій органів досудового розслідування, прокуратури та відповідно заподіяння позивачу шкоди.
		17.        Вказує, що перебування позивача під вартою з 18 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2021 року пов`язано з наявність іншого кримінального провадження, за яким у справі № 728/2689/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 
		частиною п`ятою статті 186, частиною четвертою статті 187, статтею 257 
		КК України.
		18.        Стверджує, що право на відшкодування моральної шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку його повної реабілітації, а тому з огляду на наявність вироку у справі 
		№ 728/2689/16-к, яким позивача визнано винним, він не набув права на таке відшкодування.
		19.        Наголошує, що Офіс Генерального прокурора не є належним відповідачем у цій справі, оскільки ним не здійснювалось процесуальне керівництво та не підтримувалось публічне обвинувачення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		20.        У серпні 2024 року Державна казначейська служба України подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити. Наголошує, що матеріли кримінального провадження не містять відомостей щодо протиправних дій органів досудового розслідування, а тому позивач не має права на відшкодування шкоди.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		21.        Ніжинським ВП ГУНП в Чернігівській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015270180002113 
		від 21 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України.
		22.        В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2016 року працівниками Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області 25 січня 2016 року проведено обшук по АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , в ході якого на підвіконні кімнати будинку та на горищі господарського приміщення виявлено частково подрібнену речовину (стебла) рослинного походження зеленого кольору, яку вилучено.
		23.        25 січня 2016 року слідчим призначено експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, відповідно до висновку якої від 05 лютого 2016 року № 072(х) вилучена у ході обшуку речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 72 г та 1 036,1 г відповідно.
		24.        22 лютого 2016 року розпочато кримінальне провадження 
		№ 12016270180000268 за частиною другою статті 309 КК України, яке прокурором 23 лютого 2016 року об`єднано із кримінальним провадженням 
		№ 12015270180002113.
		25.        28 березня 2016 року матеріали стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, виділено в окреме провадження № 12016270180000469.
		26.        29 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за частиною другою статті 309 КК України.
		27.        За результатами досудового розслідування обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 31 березня 2016 року направлено до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області для розгляду справи по суті.
		28.         ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, придбав рослини коноплі, які висушив та зберігав частину в будинку, а частину - на горищі господарського приміщення за місцем проживання по АДРЕСА_1 без мети збуту у великих розмірах до їх вилучення 25 січня 2016 року у ході обшуку працівниками поліції, та які відповідно до висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 72 г та 1 036,1 г відповідно.
		29.        Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 
		від 12 травня 2016 року у справі № 740/1244/16-к ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за частиною другою статті 309 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		30.        Вироком апеляційного суду Чернігівської області від 06 жовтня 
		2017 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 
		2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано. ОСОБА_1 визнано 
		винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за 
		частиною другою статті 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		31.        Постановою Верховного Суду від 17 січня 2019 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задоволено, вирок апеляційного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		32.        В ході нового розгляду ухвалою Чернігівського апеляційного суду 
		від 19 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а виправдувальний вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 
		2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
		33.        Під час досудового розслідування та під час судового розгляду запобіжні заходи до ОСОБА_1 не застосовувалися.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		34.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		35.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		36.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		37.        Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		38.        Спеціальні підстави відповідальності держави за шкоду, завдану особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
		39.        Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		40.        Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
		41.        Статтею 1 Закону України № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 
		1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 
		3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Закону № 266/94-ВР та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		42.        Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		43.        За змістом статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		44.        Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		45.        Обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди Законом № 266/94-ВР не передбачено.
		46.        У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, обґрунтовано вказали, що ОСОБА_1 набув право на відшкодування шкоди відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, оскільки вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 
		2016 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду 
		від 19 квітня 2019 року, у справі № 740/1244/16-к його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 309 
		КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		47.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою.
		48.        Держава як учасник цивільних відносин у цій справі виступає в особі органів, яких позивач вважає такими, що порушили його права.
		49.        Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що у задоволенні позову необхідно було відмовити через неналежний суб`єктний склад учасників справи.
		50.        Колегія судів відхиляє посилання заявника на те, що вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2020 року у справі 
		№ 728/2689/16-к, який не набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 
		частиною п`ятою статті 186, частини четвертої статті 187, статтею 257 
		КК України, оскільки у розглядуваній справі підставою для відшкодування моральної шкоди є незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за частиною другої статті 309 КК України та постановлення виправдувального вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2016 року у справі № 740/1244/16-к, який набрав законної сили.
		51.        Інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення у справі 
		№ 728/2689/16-к (частина четверта статті 187 КК України - розбій, частина п`ята статті 186 КК України - грабіж, стаття 257 КК України - бандитизм) та у справі № 740/1244/16-к (частина друга статті 309 КК України - зберігання наркотичних засобів у великих розмірах) не утворюють ідеальну сукупність злочинів, розглядались судами в межах різних кримінальних справ, а тому відсутні підстави вважати, що саме по собі визнання судом першої інстанції ОСОБА_1 винним у справі № 728/2689/16-к, яка наразі перебуває в апеляційному суді, позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності у справі № 740/1244/16-к, у якій виправдувальний вирок набрав законної сили.
		52.        За таких обставин висновки судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 
		2020 року у справі № 761/23904/19, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
		53.        Щодо доводів заявника про те, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про протиправні дії органів досудового розслідування, прокуратури та відповідно заподіяння позивачу шкоди, колегія суддів звертає увагу на судові рішення у справі № 740/1244/16-к, які набрали законної сили та якими, зокрема констатовано, що під час проведення обшуку у ОСОБА_1 мали місце істотні порушення норм кримінально-процесуального закону (див. ухвалу Чернігівського апеляційного суду 
		від 19 квітня 2019 року), а слідчі дії проводились поза межами кримінального провадження за частиною другою статті 309 КК України (див. постанову Верховного Суду від 17 січня 2019 року).
		54.        Інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, та які переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами 
		статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		55.        Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		56.        Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		57.        Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		58.        З приводу визначеного апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року в касаційному порядку не оскаржує.
		59.        Підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного апеляційним судом, відсутні.
		60.        В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 
		ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду, та постанови апеляційного суду - без змін.
		61.        Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 
		ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		62.        За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а тому відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи, про що просив заявник у касаційній скарзі.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
		2.           Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 
		від 17 січня 2024 року з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду, та постанову Чернігівського апеляційного суду 
		від 05 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...