Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/4442/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 25.12.2024
Номер судового провадження: 61-14508ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 501/4442/21
		провадження № 61-14508св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачка -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Долженчук Надія Миколаївна, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2023 року у складі суддів Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І., і виходив з наступного.
		Зміст заявлених позовних вимог
		1.           У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна, визнання права власності.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, щоу 
		2009 році він познайомився з відповідачкою ОСОБА_2 , яка проживала у 
		м. Чорноморську Одеської області зі своїми родичами в квартирі гостинного типу.
		3.           У грудні 2010 року, з метою поліпшення житлових умов відповідачки, він фінансово допоміг їй придбати однокімнатну квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 .  Право власності на зазначену квартиру у 2017 році відповідачка зареєструвала на своє ім`я.
		4.           З 01 червня 2012 року вони з ОСОБА_2 почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: кв. 
		АДРЕСА_2 , яка належить його доньці від першого шлюбу.
		5.            ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила їх спільну доньку ОСОБА_3 . 
		6.           Восени 2013 року вони переїхали та стали проживати за адресою: 
		кв. АДРЕСА_3 , разом, як подружжя,                            до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		7.            ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась ще одна донька ОСОБА_4 . 
		8.           Акцентував увагу, що з 01 червня 2012 року вони з ОСОБА_2 були пов`язані спільним побутом, вели постійно спільне господарство, вели спільний бюджет, купували майно, товари для сумісного користування, спільно проводили свята, їздили на відпочинок. Стверджував, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
		9.           Зазначав, що у період спільного проживання він працював на Одеській митниці ДМС та мав стабільний дохід. Крім того, у 2012 році отримав позику від батька, а в 2019 році - грошовий подарунок від матері. Відповідачка під час спільного проживання не працювала, здійснювала догляд за доньками.
		10.        Під час його спільного проживання з відповідачкою ним було придбане наступне майно: 06 червня 2012 року автомобіль Lexus RX300, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , титульним власником якого є ОСОБА_2 ; 12 червня 2015 року квартиру 
		АДРЕСА_4 , титульним власником якої є ОСОБА_2 ; 21 грудня 2016 року квартиру АДРЕСА_5 , титульним власником якої є ОСОБА_2 ; 11 березня 
		2019 року автомобіль Tesla Model X90D, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , титульним власником якого є ОСОБА_2 .
		11.        Загальна вартість придбаного за час спільного проживання майна становить 4 061 859,55 грн.
		12.        15 вересня 2021 року ОСОБА_2 за власною ініціативою припинила спільне проживання з ним, переїхала в іншу квартиру. На початку листопада, відповідачка прийняла рішення, що їхні доньки будуть постійно проживати з ним.
		13.        З огляду на наведене та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: встановити факт його проживання з 
		ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з 
		09 серпня 2013 року до 15 вересня 2021 року включно; визнати спільним сумісним майном подружжя наступне майно: автомобіль Lexus RX300, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; квартиру 
		АДРЕСА_4 ; квартиру 
		АДРЕСА_5 ; квартиру 
		АДРЕСА_1 ; автомобіль Tesla Model X90D, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; виділити йому у власність квартиру АДРЕСА_5 , вартістю 
		705 517,21 грн, та автомобіль Tesla Model X90D, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 1 306 087,20 грн, а всього на суму 
		2 011 604,41 грн; виділити у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 1 269 169,34 грн, автомобіль Lexus RX300, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 288 862,20 грн, квартиру 
		АДРЕСА_1 , вартістю 941 704,37 грн, а всього на суму 2 499 735,91 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію різниці вартості виділеного майна в розмірі 244 065,75 грн.
		Стислий виклад позиції відповідачки
		14.         ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість його вимог. Зауважувала, що народження у сторін спільних дітей саме по собі не може доводити факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного позивачем періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Більш того, ОСОБА_1 не визнавав свого батьківства відносно старшої доньки ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Лише у жовтні 
		2015 року позивач визнав своє батьківство, у зв`язку з чим були внесені зміни в актовий запис про її народження в графі батько. Акцентувала увагу, що позивач своє прізвище дітям не дав, весь час стверджував, що дітей вона народжувала особисто собі, а він тільки біологічний батько і в нього є донька від першого шлюбу ОСОБА_5 , про яку він турбується (матеріально утримує, оплачував навчання, допомагає в придбанні житла, автомобіля).
		15.        Посилалася на те, що матеріальну допомогу на утримання дітей позивач надавав періодично (по своєму особистому бажанню), що стало причиною її звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.
		16.        Зазначала, що вона та її діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до 2016 року були зареєстровані за адресою: кв. АДРЕСА_6 (квартира її батьків). З 2016 року вона і діти були зареєстровані за адресою: кв. АДРЕСА_4 . Зауважувала, що більшість часу вона з дітьми проживала у її батьків за адресою: кв. АДРЕСА_7 . В той же час ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , а фактично проживав за адресою: кв. АДРЕСА_3 .
		17.        Посилалася на те, що її відносини з позивачем мали інтимний характер і ніколи не були такими, що притаманні подружжю, ніколи сторони не мали взаємних обов`язків, які пов`язували б їх, як подружжя. Кожен з них жив своїм особистим життям, іноді разом відпочивали, як коханці, святкували дні народження дітей, як батьки, відвідували дідусей та бабусь дітей, як батьки малолітніх дівчат. Жодного разу не було сімейного відпочинку (з дітьми) за кордоном. Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з нею без реєстрації шлюбу на час придбання ним майна, за спільні кошти.
		18.        Більш того, у договорах купівлі-продажу спірного нерухомого майна зазначено, що на момент укладання договорів, в обох випадках, покупець  у зареєстрованому шлюбі не перебуває та квартира придбавається за її особисті кошти і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частину), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, немає. Доказів того, що таке майно придбавалось за кошти позивача останнім також не надано. Більш того, вартість квартири 
		АДРЕСА_1 була виплачена нею у 2011 році, а автомобіль Lexus було придбано нею у червні 2012 року, тоді як позивач просить встановити факт їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 09 серпня 2013 року.
		19.        Крім того, зауважує, що ОСОБА_1 ніколи не мав намірів пропонувати їй укласти шлюб, щоб проживати як чоловік та жінка, ростити дітей, мати права та обов`язки, притаманні подружжю. Крім неї, він постійно мав інтимні стосунки з іншими жінками. У декларації ніколи не зазначав її як члена своєї сім`ї.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		20.        Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 
		2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. 
		21.        Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 09 серпня 2013 року до 
		15 вересня 2021 року включно. 
		22.        Визнано спільним сумісним майном подружжя наступне майно:автомобіль Lexus RX300, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер 
		НОМЕР_1 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль Tesla Model X90D, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . 
		23.        Виділено у власність ОСОБА_1 квартиру 
		АДРЕСА_5 , вартістю 705 517,21 грн, та автомобіль Tesla Model X90D, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 1 306 087,20 грн, а всього на суму 2 011 604,41 грн. 
		24.        Виділено у власність ОСОБА_2 квартиру 
		АДРЕСА_4 , вартістю 1 269 169,34 грн, автомобіль Lexus RX300, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 288 862,20 грн, квартиру 
		АДРЕСА_1 , вартістю 941 704,37 грн, а всього на суму 2 499 735,91 грн. 
		25.        Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості виділеного майна в розмірі 244 065,75 грн та судові витрати у справі у розмірі 12 771,00 грн.
		26.        Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог ОСОБА_1 про проживання разом з відповідачкою однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 09 серпня 
		2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Зауважено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт перебування сторін у стосунках з 2009 року, їх спільного проживання після народження старшої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, спільного бюджету, ведення спільного господарства. 
		27.        Набуте сторонами у період ведення спільного господарства спірне нерухоме та рухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Доказів, які б підтверджували наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, а також підстав вважати спірне майно особистим майном відповідачки судом не встановлено.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		28.        Постановою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2023 року залишено без змін.
		29.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Зазначено, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку із чим придбане сторонами майно є спільною сумісною власністю та підлягає поділу між ними у рівних частинах. Презумпція спільності майна жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється у тому числі й на те майно, яке набуте за час спільного проживання, але оформлене і зареєстроване на ім`я одного з них. Наявність у сторін реєстрації різних місць їхнього проживання не спростовує підтверджений іншими доказами факт їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		30.        27 жовтня 2024 рокуОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат 
		Долженчук Н. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області 
		від 19 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду 
		від 19 вересня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		31.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постановах Верховного Судувід 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 30 жовтня 2019 року у справі 
		№ 643/6799/17, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі 
		№ 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі 
		№ 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності відповідачки та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час та місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		32.     Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт проживання сторін однією сім`єю, ведення ними спільного господарства, пов`язаність спільним побутом, наявність спільного бюджету та спільної участі у придбанні майна.
		33.     Заявниця зауважує, що квартира 
		АДРЕСА_1 була придбана нею у 2010 році за особисті кошти. Докази надання позивачем фінансової допомоги на її придбання матеріали відсутні.
		34.     Доводи позивача про спільне проживання у квартирі його дочки від першого шлюбу з 01 червня 2012 року вважає безпідставними, оскільки право власності за ОСОБА_8 на цю квартиру зареєстровано лише у 2013 році.
		35.     Акцентує увагу на тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені лише щодо спільного періоду проживання сторін з 09 серпня 2013 року по 15 вересня 2021 року, у той час коли одна з квартир та автомобіль були придбані нею раніше.
		36.     Крім того, вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано того, що сам позивач не визнавав її членом своєї сім`ї при оформленні декларацій про майновий стан, не визнавав факт свого батьківства щодо доньки ОСОБА_3 протягом 2 років та 2 місяців та того, що неповнолітні доньки проживають разом з нею.
		37.     Зауважує про суперечливість показів свідків, заявлених позивачем, а також недопустимість поданих останнім доказів їхнього спільного проживання (акт сусідів, довідка).
		38.     Акцентує увага на негативному та ворожому характері правовідносин між нею та позивачем, що не співвідноситься із поняттям сім`я.
		39.     Додатково посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині забезпечення її права на доступ до правосуддя. Вважає відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні її клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю адвоката у розгляді об`єднаного кримінального провадження, безпідставною. Крім того, з огляду на те, що її представник ОСОБА_9 з 16 квітня 2024 року не має права займатися адвокатською діяльністю, її повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи не є належним повідомленням сторони спору.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		40.        Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 501/4442/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
		41.        Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року повернуто без розгляду клопотання адвоката Долженчук Н. М. про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року.
		42.        Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відмовлено 
		ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Долженчук Н. М., у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року.
		43.        11 грудня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		44.        03 грудня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат 
		Кузнєцова Л. О., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
		45.        Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку із чим дійшли законного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідачкою не спростовано презумцію спільності майна чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності у нього стабільного доходу для купівлі спірного майна, тоді як відповідачка таких доказів не надала. Державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 була здійснена у 2017 році, тобто у період спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Право користування квартирою 
		АДРЕСА_2 у нього виникло ще до 2013 року, на підставі домовленості з попередніми власниками. Крім того, вважає безпідставними доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Відповідачка не повідомляла суд про зміну свого адвоката, клопотання про відкладення розгляду справи подано за 13 хв. до початку судового засідання, без зазначення поважних причин.
		46.        18 грудня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2023 року, посилаючись на вчинення ОСОБА_1 дій щодо виконання оскаржуваного судового рішення.
		47.        Колегія суддів, розглядаючи касаційну скаргу по суті, вважає, що відсутні підстави для зупинення виконання рішення суду першої інстанції у цій справі.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		48.         ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох спільних дітей: 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		49.         ОСОБА_1 працював на Одеській митниці ДМС та мав стабільний дохід, що підтверджується Е-деклараціями, згідно з якими дохід позивача у 
		2015 році становив 81 716,00 грн, у 2016 році - 149 360,00 грн, у 2017 році - 
		156 137,00 грн, у 2018 році - 164 973,00 грн. 
		50.        У 2019 році мати позивача ОСОБА_12 подарувала йому грошові кошти у сумі 377 162,00 грн (договір дарування грошей від 22 вересня 2019 року).
		51.        Під час спільного проживання сторін у справі придбано наступне майно:
		-                     06 червня 2012 року автомобіль Lexus RX300, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , титульним власником якого є ОСОБА_2 ;
		-                     12 грудня 2015 року квартиру 
		АДРЕСА_4 , титульним власником якої є ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу квартири від 12 грудня 2015 року, ціна продажу 
		149 000,00 грн);
		-                     21 грудня 2016 року квартиру 
		АДРЕСА_5 , титульним власником якої є ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу квартири від 21 грудня 2016 року, ціна продажу 148 000,00 грн);
		-                     23 червня 2017 року автомобіль Mercedes-Benz B-Class, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , титульним власником якого є ОСОБА_2 ;
		-                     22 грудня 2017 року за ОСОБА_13 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
		-                     11 березня 2019 року автомобіль Tesla Model X90D, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , титульним власником якого є ОСОБА_2 .
		52.        Станом на день подання позову ринкова вартість:
		-                     квартири АДРЕСА_5 становить 705 517,21 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість 
		№ 201-20211028-0002916156 від 28 жовтня 2021 року;
		-                     квартири АДРЕСА_4 становить 1 269 169,34 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість 
		№ 201-20211028-0002916295 від 28 жовтня 2021 року;
		-                     квартири АДРЕСА_1 , становить 941 704,37 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість 
		№ 201-20211221-0003370642 від 21 грудня 2021 року;
		-                     автомобіля Lexus RX300, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 288 862,20 грн;
		-                     автомобіля Mercedes-Benz B-Class, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , становіть 492 223,60 грн;
		-                     автомобіля Tesla Model X90D, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 1 306 087,20 грн.
		53.        Загальна вартість вказаного майна становить 4 511 340,32 грн.
		54.        Після збільшення позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що автомобіль Mercedes-Benz B-Class, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , є його подарунком для відповідачки, а тому не заявляв вимог щодо його включення до спільного сумісного майна, яке підлягає поділу.
		55.        Згідно з актом, складеним сусідами ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_3 , з грудня 2013 року по вересень 2021 року ОСОБА_1 проживав в цій квартирі разом з ОСОБА_2 . 
		56.        З відповіді управління поліції охорони в Одеській області від 12 червня 2023 року № 60/43/35/19-2023 вбачається, що при укладанні договору 
		№ ПЦО-4/377-17 від 15 червня 2017 року на централізовану охорону майна, що знаходиться в жилих приміщеннях громадян, між УПО в Одеській області та ОСОБА_1 , було надано перелік довірених осіб, які включені до пункту 5.2.1 договору, яким надано право користуватись сигналізацією, встановленою на об`єкті ( ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ).
		57.        В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що знайомий з позивачем ОСОБА_1 з 2015 року, вважає сторін по справі сім`єю, він разом з ними неодноразово проводив свята, запрошував сторони по справі до себе додому на свята, завжди сприймав їх як чоловіка та дружину. Свідок приходив додому до ОСОБА_1 , де бачив відповідача і дітей всіх разом, зустрічався з ними і біля будинку, в якому вони проживали і був у них вдома. Сторін ніколи не бачив з іншими сторонніми особами, завжди сприймав їх виключно як подружжя. Позичав ОСОБА_1 кошти для придбання квартири для брата відповідачки. Знає, що сторони разом літали в Швейцарію на медичне дослідження і лікування, коли позивач отримав травму. На дні народження був у них вдома, де бачив речі дітей і жіночі речі, що також давало підстави вважати сторони подружжям.
		58.        Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що знає ОСОБА_2 ще зі школи. Сторони були подружжям, мали спільних дітей, проживали разом. На дні народження та свята подружжя запрошували до себе, самі приходили до них у гості. Ніколи не бачив сторін в компанії сторонніх осіб. Був у ОСОБА_2 вдома коли допомагав переносити речі з дому, адресу квартири не пам`ятає, але знає, що вона знаходиться біля кафе «СІТІ». Позивач часто запрошував свідка до себе в гості, діти проживали разом з позивачем. ОСОБА_2 часто віддавала дітей своїй матері для виховання, через те, що вона займалась особистими справами. Позивач весь свій час приділяв своїй дружині ОСОБА_2 і дітям. З 2013 року бачив речі відповідачки та дітей в квартирі позивача по АДРЕСА_9 . Після народження першої дитини ОСОБА_19 запропонував відповідачці проживати з ним, потім відповідачка переїхала до позивача, ночувала у нього. Свідок пояснив, що у 2014 році перевозив речі відповідачки до квартири позивача з 
		АДРЕСА_10 . Свідок з позивачем мають подружні відносини понад 20 років, близькі друзі понад 15 років.
		59.        Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона є матір`ю позивача. Сторони по справі проживали разом більше 10 років, господарство вели разом. Коли її чоловік помер в 2016 році, вона проживала з ними разом близько одного місяця, була свідком їх сумісного проживання. Свідок часто приходила до них в гості, допомагала їм у догляді за дітьми, вони проживали на АДРЕСА_9. Перед розлученням ОСОБА_2 привела дітей і залишила їх позивачу. Позивач утримує дітей, купує одяг, їжу, речі. Свідок повідомила, що їй відомо, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, але вони проживали однією сім`єю. Відповідачка стала невісткою у 2013 році. Свідок разом з чоловіком позичали позивачу кошти на придбання нерухомості.
		60.        Свідок ОСОБА_20 пояснив, що проживав по 
		АДРЕСА_11 , був сусідом позивача, підтвердив факт проживання сторін по справі однією сім`єю. Знайомий з позивачем ОСОБА_1 з моменту свого поселення (з 15 липня 2011 року). Біля п`яти років тому був свідком розмов та поцілунків сторін. Протягом 2011 - 2019 років бачив сторін разом в магазинах, вони мінялись автівками, сприймав їх як подружжя.
		61.        Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що її чоловік і батько ОСОБА_2 є двоюрідними братами. Сторони проживали однією сім`єю з 2013 року (кінець року) до кінця 2021 року. У них були сумісні поїздки в Єгипет, Ізраїль, Арабські Емірати, які оплачував ОСОБА_1 . Під час поїздок ОСОБА_2 придбала собі пару шуб, які довго вибирала. Свідок пояснила, що приймала участь у святкуванні днів народжень сторін, дітей, подруги ОСОБА_2 . Сторони приймали сумісні рішення щодо покупок (придбання квартир, автомобілів), проживали з моменту народження їхньої доньки ОСОБА_3 з 2013 року у квартирі 
		АДРЕСА_12 . Спочатку вони проживали на АДРЕСА_13 (квартира старшої доньки). Дні народження святкували у різних закладах, була у них в гостях протягом року з моменту народження ОСОБА_3 . Свідок пояснила, що чула, що позивач планував придбати ОСОБА_2 автомобіль (Тесла) та квартиру для дітей, на кого оформлене майно їй невідомо. Бачила сторін у магазинах, торгових центрах, вони купували різні речі, підгузки і т.і. Всі ці роки ОСОБА_2 ніде не працювала. Також свідок повідомила суду, що в кінці 2021 року був телефонний дзвінок від ОСОБА_2 , як психологічний тиск, не давати покази в суді.
		62.        Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснила, що сторони мали стосунки з 2008 року, вони то розходились, то знову сходились, в результаті цих стосунків у них народились діти. Свідок не може підтвердити, що вони проживали з 2013 року разом як одна сім`я, ОСОБА_2 жила за іншою адресою. Щодо майнових придбань сторін інформацією не володіє. Свідок знайома з ОСОБА_2 з 1999 року, відповідачка працювала офіціантом, в СЕС, в державних установах, адміністратором на мийці, в ресторані. Щодо джерел доходів сторін інформацією не володіє. У ОСОБА_2 була часто в гостях - це у її батьків, потім у двокімнатній квартирі на АДРЕСА_13 на першому поверсі, потім свідкові стало відомо, що це квартира старшої доньки позивача ОСОБА_1 , хоча вона вважала, що ОСОБА_2 її орендує. Про роботу ОСОБА_2 свідок володіла інформацією зі слів самої відповідачки. В квартирі по АДРЕСА_9 спостерігала речі дітей та ОСОБА_2 , але не може сказати, чи сторони проживали, чи ні. У ОСОБА_2 якийсь час був чоловік ОСОБА_23 , свідок вважала, що перша дитина від ОСОБА_23 . Можливо у ОСОБА_2 були чоловіки якісь періоди, коли сторони не проживали однією сім`єю, про які свідок не знає. Свідок повідомила, що ОСОБА_1 був відсутній при відвідуванні лікарні, як до ОСОБА_2 , так і до дітей, які є похресниками свідка. Сторони святкували свята в ресторанах, кафе, вони були разом, є фото, але позивача на них немає.
		63.        Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила суду, що познайомилась спочатку з ОСОБА_1 біля 14 років назад, її чоловік та позивач - друзі. У 2013 році познайомилась з ОСОБА_25 на хрестинах дитини сторін, вони не перебували у цивільному шлюбі, то були разом, то ні. Їхні стосунки були незрозумілі, вони не реєстрували шлюб, пояснювали, що у них сексуальні стосунки, діти з ними не проживали. У сторін були інші вільні стосунки (у ОСОБА_26 з іншими жінками, у ОСОБА_2 з чоловіками). Свідок не була жодного разу ні в одному з помешкань, де сторони проживали, але знає, що сторони проживали окремо. Один раз була в квартирі по АДРЕСА_9 , жодного доказу дітей, або ОСОБА_2 не бачила. Сторони приходили разом до свідка в гості, частіше приходив ОСОБА_1 один, так і в компанії друзів. Про фінансове утримання позивача ніколи не запитувала, але розуміє, що він дорослий чоловік і він утримував дітей та жінку, з якою є сексуальні стосунки. З пологового будинку зі старшою дитиною ОСОБА_2 їхала сама, їжу в пологове відділення свідок передавала через свого водія, в свідоцтві про народження дитини здійснено зміни в прізвищі дитини, оскільки ОСОБА_1 потрібно були піти у відпустку по догляду за дитиною (були проблеми на роботі).
		64.        Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснила суду, що вона є патронажною сестрою дітей, супроводжувала їх з моменту народження                по АДРЕСА_10 , де були мати дітей, їхня бабуся та дідусь. З   ОСОБА_1 свідок познайомилась біля двох місяців назад. При формуванні карток дітей, зі слів матері ОСОБА_2 , записано що вона не перебувала у шлюбі.
		65.        Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила суду, що вона є матір`ю відповідачки. Союзу чоловіка і жінки у сторін ніколи не було, про реєстрацію шлюбу між ними мови ніколи не було. Після тесту ДНК, коли старшій доньці сторін було 1,5 років, ОСОБА_1 визнав себе батьком. Свідок постійно наголошувала доньці про те, що їй не потрібно зустрічатись з ОСОБА_1 , вони з чоловіком не знали, що донька вагітна. Зазначала, що проживали разом по АДРЕСА_14 (вона, чоловік, донька, син). Потім переїхали на 
		АДРЕСА_10 у квартиру, яку отримав чоловік від держави. Джерело доходу, за який ОСОБА_2 придбала майно (квартири, автомобілі), - ОСОБА_2 продала земельну ділянку (спадок) та позичав гроші брат, який є моряком. Діти були разом з ОСОБА_2 , свідок допомагала їй виховувати дітей, так як ОСОБА_2 працювала. ОСОБА_1 приймав участь у святкуванні днів народжень дітей в кафе, були запрошені гості. Сторони не жили родиною жодного дня, але у них були стосунки. ОСОБА_2 була знайома з ОСОБА_1 з 18 років, свідкові не було відомо, що ОСОБА_2 жила з позивачем у м. Львів. Свідок не приймала участі на святах, оскільки допомагала з дітьми. До Туреччини свідок їздила разом з донькою і онуками, донька не казала звідки гроші і квитки. Свідкові не відомо, що у договорі на охорону внесено її прізвище, як відповідальної особи, тощо.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		66.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		67.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		68.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		69.        Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		70.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		71.        Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		72.        Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		73.        Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		74.        Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
		75.        Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		76.        Статтею 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		77.        На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		78.        З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
		79.        У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
		80.        Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
		81.        Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. 
		82.        Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
		83.        Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі 
		№ 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі                                   № 694/1540/20).
		84.        Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.
		85.        Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 
		2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі 
		№ 199/3941/20.
		86.        У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі 
		№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
		87.        Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).
		88.        Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
		89.        Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
		90.             Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		91.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		92.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі 
		№ 129/1033/13-ц).
		93.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
		94.        Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надав обґрунтовану правову оцінку поданим доказам спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту і купівлі спірного майна під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, та з урахуванням балансу вірогідностей дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		95.        У цьому контексті судами правильно враховано зібрані у справі докази щодо спільного проживання сторін, наявності у них спільного побуту, позиціонування їх себе як однієї сім`ї, проведення спільного відпочинку, наявність спільних двох дітей, відсутності спорів щодо їх виховання та утримання за спірний період (із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів ОСОБА_2 звернулася лише у січні 2022 року (справа          № 501/107/22)), а також фінансової спроможності кожного з них на купівлю спірного майна.
		96.        Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку.
		97.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		98.        Доводи касаційної скарги щодо неточностей позовних вимог у визначенні періоду спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поширення режиму спільної сумісної власності на майно, яке було придбане поза межами заявленого позивачем періоду, колегія суддів відхиляє.
		99.        Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (пункти 40, 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).
		100.     У статті 74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. На рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України. У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування  обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (постанова Верховного Суду 
		від 10 травня 2023 року в справі № 215/1191/17).
		101.     Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що сторони мали стосунки з 2009 року, у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 01 червня 2012 року сторони проживали разом за адресою: кв. АДРЕСА_2 , а з осені 2013 року - 
		кв. АДРЕСА_3 . Позивач працював, отримував дохід та забезпечував родину, відповідачка доглядала дітей. З урахуванням кількості спірного майна, яке було зареєстроване на праві приватної власності за відповідачкою у період спільного проживання з позивачем, фінансового стану обох сторін, не спростування презумпції спільності права власності, колегія суддів вважає мотивованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для поділу спірного майна між сторонами, як спільного сумісного майна, набутого за час їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		102.     В контексті доводів касаційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи без її участі та належного повідомлення, колегія суддів зауважує наступне.
		103.     Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		104.     Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		105.     Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
		106.     З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 скористалася своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу, крім заявниці, також підписала її представник - адвокат Дубінчук Ж. М. Серед способів повідомлення заявниці в апеляційній скарзі було зазначено її фактичну адресу проживання: кв. АДРЕСА_7 , електронну адресу та наявний електронний кабінет її адвоката Дубінчук Ж. М. у підсистемі «Електронний суд». 
		107.     Суд апеляційної інстанції повідомляв заявницю про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду за допомогою усіх вказаних у апеляційній скарзі способів повідомлення.
		108.     У день судового засідання до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ОСОБА_13 - адвоката Станісласької А. В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з її участю (адвоката) в іншому судовому провадженні.
		109.     Надавши належну правову оцінку поведінці особи, яка подала апеляційну скаргу, врахувавши, що апеляційна скарга перебуває у провадженні суду з січня 2024 року, сторона була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, яке призначене на вересень 2024 року, причин неможливості особистої участі, або участі її представника у судовому розгляді не зазначено, даних щодо розірвання договору про правову допомогу між ОСОБА_2 та адвокатом Дубінчук Ж. М. не надано, з огляду на розумні строки розгляду справи та положення частини другої статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.
		110.     Доводи касаційної скарги щодо зупинення права ОСОБА_9 здійснювати адвокатську діяльність з 16 квітня 2024 року, що, на думку заявниці, свідчить про неналежне виконання судом апеляційної інстанції обов`язку з повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду, є безпідставними. 
		111.     Відповідно до частини четвертої статті 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.
		112.     Рябова Р. В. не виконала свого процесуального обов'язку щодо повідомлення суду про обставини припинення повноважень її представника, який подавав апеляційну скаргу. Водночас про її, як сторони у справі, належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи свідчить подана від її імені заява про відкладення призначеного на 19 вересня 2024 року судового розгляду.
		113.     Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
		114.     Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі. 
		115.     Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
		116.     Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		117.     З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Керуючись статтями 127, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Долженчук Надія Миколаївна, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 
		2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                       Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		                                                                                                В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...