Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/10275/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 61-15016ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 205/10275/19
		провадження № 61-15016св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                                Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,
		суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович,
		заінтересовані особи:  ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор», ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор», ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович, про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зупинення стягнення
		 
		за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С.,                        Лаченкової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст вимог скарги
		 
		У червні 2022 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк», банк) звернулося до суду зі скаргою, у якій з урахуванням уточнення просило:
		визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О. В. (далі - приватний виконавець) щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 27 червня 2022 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі, що перебуває на розгляді Верховного Суду;
		скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27 червня 2022 року з примусового виконання виконавчого листа від 27 червня 2022 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі, що перебуває на розгляді Верховного Суду, постанову від 27 червня        2022 року про стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження № 205/10275/19, постанову від 27 червня 2022 року про стягнення          з боржника витрат виконавчого провадження № 205/10275/19;
		визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунки АТ «Райффайзен Банк», що відкриті в інших банках, та скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену приватним виконавцем 27 червня 2022 року у виконавчому провадженні № 205/10275/19;
		визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо направлення на виконання одночасно 22 платіжних вимог про списання коштів від 27 червня 2022 року                                  у виконавчому провадженні № 205/10275/19;
		визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо ненаправлення АТ «Райффайзен Банк» у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», документів виконавчого провадження, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 червня 2022 року, постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27 червня 2022 року, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 червня 2022 року, постанови про арешт коштів боржника від 27 червня 2022 року у виконавчому провадженні № 205/10275/19.
		 
		Обґрунтовуючи вимоги скарги, АТ «Райффайзен Банк» посилалося на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, у справі № 205/10275/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - Товариство                                з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» (далі - ТОВ «Тікетс Консолідатор»), про стягнення безпідставно отриманих коштів. 
		 
		У подальшому Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 червня 2022 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасував постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року з ухваленням нового рішення, яким                       з банку стягнуто на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 42 464 312,23 грн,                      з яких основна сума боргу складає 1 035 473,00 грн.
		 
		Банк зазначає, що не був обізнаний ні про подання апеляційної скарги, ні про відкриття апеляційного провадження у справі, у зв`язку з чим 27 червня 2022 року подано касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду                                            від 22 червня 2022 року.
		 
		28 червня 2022 року банк довідався про те, що приватний виконавець направив                      7 платіжних вимог на одну і ту саму суму - 46 млн. грн в різних валютах - про стягнення з банку коштів згідно з виконавчим листом, виданим Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 27 червня 2022 року на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі № 205/10275/19, а також постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27 червня 2022 року, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27 червня 2022 року. Фактично сума стягнення за виставленими платіжними вимогами у 7 разів перевищувала суму, присуджену постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, та не була стягнена лише тому, що Верховний Суд зупинив виконання постанови Дніпровського апеляційного суду                       від 22 червня 2022 року. 
		 
		Підставою задоволення скарги банк, зокрема, вказував те, що Ленінський районний суд м. Дніпропетровська не мав повноважень видавати виконавчий лист на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року,                      а приватний виконавець не мав права приймати до виконання цей виконавчий лист, як такий, що не відповідає вимогам Закону. 
		 
		27 червня 2022 року, в день відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець при примусовому виконанні виконавчого листа від 27 червня 2022 року виніс постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти АТ «Райффайзен Банк», що розміщені на рахунках в Акціонерному товаристві «Укрексімбанк», Акціонерному товаристві «Сіті Банк», Акціонерному банку «Укргазбанк», в Акціонерному товаристві «Універсалбанк», в АТ «Райффайзен Банк», в Національному банку України, а також на кошти на рахунка, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Водночас приватний виконавець не вказував, що АТ «Райффайзен Банк»                                          є банківською установою і в зазначених у постанові про арешт коштів установах банків має відкриті лише кореспондентські рахунки, накладення арешту на які заборонено законодавством. Крім того, приватний виконавець, не з`ясувавши наявність коштів боржника на рахунках в установах банків та, більш того, належність цих рахунків банку, безпідставно виставив 22 платіжні вимоги на загальну суму 1 млрд грн, що в 22 рази перевищує суму боргу за виконавчим документом, раніше ніж звернувся до вказаних установ із запитом про надання інформації про наявність коштів боржника на цих рахунках. 
		 
		Крім того, станом на 07 липня 2022 року до банку так і не надійшли постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27 червня         2022 року, про стягнення з боржника основної винагороди від 27 червня 2022 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 червня 2022 року, про арешт коштів боржника від 27 травня 2022 року у виконавчому провадженні                  № 205/10275/19, що також вказує на порушення приватним виконавцем вимог щодо направлення боржнику копій виконавчих документів.
		 
		У зв`язку з цим банк просив скаргу задовольнити.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 16 січня 2023 року скаргу АТ «Райффайзен Банк» задовольнив. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 27 червня 2022 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі, що перебуває на розгляді Верховного Суду. Скасував постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження                              від 27 червня 2022 року з примусового виконання виконавчого листа від 27 червня 2022 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі, що перебуває на розгляді Верховного Суду, постанову від 27 червня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження                                          № 205/10275/19, постанову від 27 червня 2022 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 205/10275/19. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунки АТ «Райффайзен Банк», що відкриті в інших банках, та скасував постанову про арешт коштів боржника, винесену приватним виконавцем 27 червня 2022 року у виконавчому провадженні № 205/10275/19. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо направлення на виконання одночасно 22 платіжних вимог про списання коштів                  від 27 червня 2022 року у виконавчому провадженні № 205/10275/19. Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо ненаправлення АТ «Райффайзен Банк» у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», документів виконавчого провадження, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 червня 2022 року, постанови про стягнення                                 з боржника основної винагороди від 27 червня 2022 року, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 червня 2022 року, постанови про арешт коштів боржника від 27 червня 2022 року у виконавчому провадженні № 205/10275/19.
		 
		Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що скарга є обґрунтованою, оскільки приватний виконавець не надав суду доказів на підтвердження направлення АТ «Райффайзен Банк» копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджує невиконання обов`язку з повідомлення боржника про відкриття щодо нього виконавчого провадження, що є підставою для визнання дій приватного виконавця неправомірними і скасування відповідних постанов. Крім того, сума за виконавчим листом становить                                        13 201 845,25 грн, тоді як законом передбачено, що приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо сума стягнення за виконавчим документом                                              з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 жовтня 2023 року частково задовольнив апеляційну скаргу приватного виконавця, скасував ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року, постановив нове рішення, яким частково задовольнив скаргу АТ «Райффайзен Банк».
		 
		Визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 27 червня 2022 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про доведеність заявником порушень приватним виконавцем вимог закону під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 27 червня 2022 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, оскільки він не перевірив відповідність виконавчого листа вимогам закону та, порушивши статтю 4 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно прийняв до свого виконання та відкрив виконавче провадження.
		 
		Водночас, задовольняючи скаргу в повному обсязі, місцевий суд не врахував постанову Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року, за результатами розгляду якої скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, на підставі якої було видано виконавчий лист, у зв`язку з чим приватний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження та постанови про зняття арешту з майна та коштів.
		 
		З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції в частині вирішення вимог скарги про скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27 червня                    2022 року з примусового виконання виконавчого листа у справі № 205/10275/19                   від 27 червня 2022 року постанови про стягнення з боржника основної винагороди                        від 27 червня 2022 року, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27 червня 2022 року, постанови про арешт коштів боржника                             від 27 червня 2022 року та визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо ненаправлення у строки, визначені законом, документів виконавчого провадження, що були здійснені в межах виконавчого провадження, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог скарги.
		 
		Разом з тим апеляційний суд зазначив, що у задоволенні інших вимог скарги щодо неправомірності дій приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунки АТ «Райффайзен Банк», які відкриті в інших банках в межах виконавчого провадження, та дій щодо направлення на виконання одночасно 22 платіжних вимог про списання коштів слід відмовити, оскільки всі подальші дії приватного виконавця, вчинені                     у межах виконавчого провадження № 205/10275/19, мають похідний характер та не потребують додаткової правової оцінки.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У жовтні 2023 року приватний виконавець подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити повністю.
		 
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що приватному виконавцю було надано для виконання виконавчий лист, що містив усі реквізити, зазначені у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому приватний виконавець не мав аналізувати, чи належним судом виданий виконавчий лист. Якщо боржник вважає, що виконавчий лист було видано неналежним органом, то це                        є підставою для подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Посилаючись на порушення приватним виконавцем правил статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», суди не зазначили, які саме порушення цієї норми права допустив приватний виконавець. Також заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно та не всебічно дослідили обставини справи.
		 
		У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевкова К. І.подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її задовольнити. 
		 
		У грудні 2023 року АТ «Райффайзен Банк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09 січня 2024 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
		 
		06 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Апеляційний суд встановив, що рішенням Ленінського районного суду                                          м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк», третя особа - ТОВ «Тікетс Консолідатор», про стягнення безпідставно отриманих коштів.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року скасував і ухвалив нове рішення. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнув з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 13 201 845, 25 грн, з яких: 1 035 473, 00 грн - безпідставно отримані грошові кошти, 31 149, 30 грн - 3 % річних, 765 729, 41 грн - інфляційні втрати, 11 369 493, 54 грн - пеня відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення визначено нарахувати пеню відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за формулою: пеня = [Ссума боргу] х 3 % х [кількість днів]: на суму боргу 1 035 473, 00 грн за період з 29 листопада 2019 року до моменту погашення боргу відповідачем за правилами, визначеними у постанові Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року. В іншій частині позову відмовлено.
		 
		На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська 27 червня 2022 року видав виконавчий лист.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Райффайзен Банк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року. Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.
		 
		Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постановою приватного виконавця від 27 червня 2022 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 205/10275/19, виданого 27 червня 2022 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.
		 
		Постановою приватного виконавця від 27 червня 2022 року стягнено з АТ «Райффайзен Банк» основну винагороду в розмірі 4 246 431,22 грн та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн. 
		 
		Постановою приватного виконавця від 27 червня 2022 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику АТ «Райффайзен Банк».
		 
		Постановою приватного виконавця від 27 червня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, що розміщені на відкритих рахунках в Акціонерному товаристві «Укрексімбанк», Акціонерному товаристві «Сіті Банк», Акціонерному банку «Укргазбанк», Акціонерному товаристві «Універсалбанк», АТ «Райффайзен Банк», Національному банку України, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		 
		28 червня 2022 року приватний виконавець направив платіжні вимоги на одну і ту                          саму суму - 46 млн грн в різних валютах - про стягнення з АТ «Райффайзен Банк» коштів згідно з виконавчим листом, виданим Ленінським районним судом                              м. Дніпропетровська 27 червня 2022 року на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі № 205/10275/19, а також виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27 червня 2022 року, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27 червня 2022 року.
		 
		Постановою приватного виконавця від 01 липня 2022 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 205/10275/19, виданого 27 червня 2022 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,                        є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені лише в частині задоволених вимог скарги, а тому переглядаються лише в цій частині. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця                             і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову                                        в задоволенні скарги.
		 
		Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
		 
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання                                          в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
		 
		Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. 
		 
		Скасовуючи ухвалу про задоволення скарги банку та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення скарги, апеляційний суд виходив з того, що  постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову. У зв`язку з цим, апеляційний суд вважав, що згідно з підпунктом 17.1 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України                    в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин Ленінський районний суд м. Дніпропетровська не мав повноважень видавати виконавчий лист на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року,                     а приватний виконавець не мав права приймати до виконання такий виконавчий лист.
		 
		Верховний Суд не погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки виконавчий документ був виданий судом із зазначенням всіх необхідних реквізитів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а тому приватний виконавець не має повноважень ставити під сумнів та не приймати виконавчий лист виданий судом, в залежності від інстанційності суду, який його видав.
		 
		Доказів про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з цих підстав матеріали справи не містять.
		 
		З огляду на це постанова апеляційного суду про часткове задоволення скарги не може вважатися обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам процесуального закону.
		 
		Водночас, частково задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, місцевий суд дійшов висновку про неправомірність дій приватного виконавця, зокрема, з огляду на те, що приватний виконавець не надав суду доказів на підтвердження направлення АТ «Райффайзен Банк» копії постанови про відкриття виконавчого провадження; приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
		 
		Перевірку законності та обґрунтованості висновків місцевого суду в цій частині, суд апеляційної інстанції не надавав у зв`язку зі скасуванням ухвали з інших підстав, які Верховний Суд визнав помилковими.
		 
		Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити вимоги скарги по суті за результатами касаційного перегляду.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті             389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		Таким чином, постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року                                               в оскаржуваній частині скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...