Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 630/554/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 61-3965ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 630/554/23
		провадження № 61-3965св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» про відшкодування моральної шкоди
		 
		за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 23 листопада 2023 року                  у складі судді  Малихіна О. О. та постанову Харківського апеляційного суду                                від 07 березня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 18:35 год в районі будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропотяга ВЛ82М № 085, який рухався з м. Полтави у напрямку м. Харкова, на пішохода ОСОБА_2 , 1968 року народження, внаслідок чого потерпілий загинув. Електропотяг належить Акціонерному товариству «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») і є джерелом підвищеної небезпеки. Загиблий ОСОБА_2 був сином позивачки. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 позивачка зазнала сильних душевних і моральних страждань, що полягає                                 у порушенні її нормальної життєдіяльності через втрату близької для неї людини, відчутті сильного душевного болю. У зв`язку з цим у позивачки порушено нормальний сон, їй сняться жахи, вона перебуває у постійному стресі. На переконання позивачки, загибель ОСОБА_2 сталася через те, що відповідач не вжив можливих заходів для забезпечення безпеки громадян, зокрема не встановив огорожу чи паркани вдовж залізничних перегонів. 
		 
		Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду, розмір якої визначений, виходячи з того, що позивач втратила найріднішу людину і це спричинило їй тривалі у часі моральні страждання, та з того, що АТ «Укрзалізниця» станом на 30 червня 2021 року отримало чистий дохід у понад 1 мільярд гривень, що свідчить про його платоспроможність.
		 
		У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Люботинський міський суд Харківської області рішенням від 23 листопада 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з АТ «Укрзалізниця» на користь                 ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розмір судових витрат. 
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_1 завдано моральної шкоди через втрату близької людини (син, який загинув внаслідок наїзду електротранспорту), що підлягає відшкодуванню відповідачем. При цьому суд врахував, що причиною загибелі ОСОБА_2 є потрапляння під потяг у зв`язку з його грубою необережністю, що полягала у порушенні ним як пішоходом Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (далі - Правила безпеки громадян), що було ускладнено великим ступенем алкогольного сп`яніння, в результаті чого в момент падіння на залізничні колії він не зміг контролювати свою подальшу поведінку. Проте така поведінка загиблого не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності та підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Харківський апеляційний суд постановою від 07 березня 2024 року апеляційні скарги Тарасенко В. Ю. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та АТ «Укрзалізниця»  в особі регіональної філії «Південна залізниця» залишив без задоволення. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 23 листопада 2023 року залишив без змін.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У березні 2024 року представник  ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Люботинського міського суду Харківської області від 23 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 березня 2024 року в частині незадоволених вимог позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 30 січня 2023 року у справі               № 740/3561/21, від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18, від 05 червня            2019 року у справі № 520/11029/14-ц, від 05 серпня 2020 року у справі                                  № 439/1218/18, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 892 400,00 грн. Суди не врахували судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Визначивши розмір моральної шкоди, якій підлягає стягненню на користь позивачки з АТ «Укрзалізниця», суди не врахували всі обставини справи, не обґрунтували своїх висновків у цій частині. Розмір моральної шкоди є безпідставно заниженим. Крім того, рішення суду першої інстанції не містить посилань на те, що сума морального відшкодування стягнена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. 
		 
		У квітні 2024 року АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Люботинського міського суду Харківської області від 23 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 березня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким                                      у задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц.
		 
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що в матеріалах справи немає доказів моральних страждань позивачки у зв`язку зі смертю її сина, та доказів, що підтверджують втрату нею фізичної, моральної та матеріальної підтримки. Позивачка на обґрунтування ступеня фізичних, душевних чи психічних страждань не надала жодних доказів, як то звернення за фаховою медичною допомогою, проходження реабілітації, висновок судово-психологічної експертизи тощо. Також суди не врахували того, що травмування сталось саме з вини загиблого ОСОБА_2 внаслідок порушення ним Правил безпеки громадян. При цьому        в діях відповідача порушень не виявлено. Суд не врахував ступінь усвідомлення та ступінь вини ОСОБА_2 , який потрапив на залізничну колію, розумів небезпечність своїх дій як для себе, так і для оточуючих та повинен був врахувати, що перебування на залізничній колії при наближенні потягу матиме наслідком наїзд на нього. Це вказує на те, що загиблий ОСОБА_2 сприяв виникненню                                   і збільшенню завданої шкоди.
		 
		У квітні 2024 року АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» подало відзив на касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю.
		 
		У травні 2024 року представник  ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала відзив на касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця», у якому просила залишити її без задоволення, а її касаційну скаргу, подану в інтересах позивачки, задовольнити.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		12 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця».
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди попередніх інстанцій з тексту постанови від 29 січня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12017220000001599 встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 18:35 год в районі будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропотяга ВЛ82М № 085 під керуванням машиніста ОСОБА_4 , який рухався з м. Полтави у напрямку м. Харкова, на пішохода ОСОБА_2 ,         ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого потерпілий загинув.
		 
		Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12017220000001599 встановлено, що внаслідок транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких настала смерть, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи від 10 січня 2018 року № 3326-ДМ/17. Цим самим висновком підтверджено і те, що в крові трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості 5,16 проміле, що відповідає умовно смертельній дозі алкоголю.
		 
		З показань свідків - машиніста електропотяга ОСОБА_4 і помічника машиніста ОСОБА_5 слідчий встановив, що зазначені особи під час керування електропотягом ВЛ82М № 085 помітили у світлі буферних ліхтарів і прожектора чоловіка, який лежав на залізничній колії, і одразу застосували екстрене гальмування. Але наїзду уникнути не вдалось.
		 
		Взявши до уваги висновок судово-залізнично-транспортної експертизи                                 від 28 грудня 2018 року № 1610 щодо відсутності в діях машиніста ОСОБА_4 порушень Правил безпеки руху, які перебували б у причинному зв`язку                                            з транспортною пригодою, слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12017220000001599 з підстав відсутності ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 276 КК України.
		 
		Водночас у цьому висновку судовий експерт встановив, що дії пішохода       ОСОБА_2 не відповідали вимогам Правил безпеки громадян і що запобігти залізнично-транспортній пригоді міг саме пішохід ОСОБА_2 за умови виконання ним вимог вказаних Правил, і що ОСОБА_2 був травмований внаслідок необережних і необачних дій під час перебування на коліях.
		 
		Настання смерті ОСОБА_2 та причина смерті - травматична ампутація нижніх кінцівок зафіксовані у лікарському свідоцтві про смерть від 13 грудня                      2017 року № 3326-ДМ/17. 
		 
		На підтвердження реєстрації факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відділ ДРАЦС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області видав свідоцтво про смерть від 15 грудня 2017 року НОМЕР_1 .
		 
		ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 04 березня 1969 року Люботинським міським Бюро ЗАГС.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,                      є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                       у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню         з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь                                   і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.
		 
		У статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
		 
		Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно                                   з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша - друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).
		 
		Згідно з пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу                         і вантажобагажу.
		 
		У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також                             з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).
		 
		Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		Отже, обов`язок доведення відсутності вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
		Така правова позиція зроблена у постанові Великої Палати Верховного Суду                 від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).
		 
		Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
		 
		Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_2 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням його експлуатації (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції, з яким погодився                               і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушення укладу її життя. Факт загибелі      ОСОБА_2 є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань.
		 
		Водночас з урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці Правил безпеки руху, глибини та тривалості моральних страждань позивачки,                        а також принципів розумності, пропорційності та справедливості суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відшкодування  ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
		 
		Доводи касаційної скарги позивачки щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
		 
		Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня                2022 року в справі № 477/874/19).
		 
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		 
		Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною,                             а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
		 
		Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, завданих матері загиблого у зв`язку зі смертю найближчої їй людини, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачки відшкодування моральної шкоди, яку суд обґрунтовано визначив у розмірі 100 000,00 грн. 
		 
		При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги позивачки про те, що рішення суду першої інстанції не містить посилань на те, що сума морального відшкодування стягнена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, адже в резолютивній частині рішення про це зазначено.
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційних скарг (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до неправильного тлумачення заявниками наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів                    у зв`язку з тим, що це не входить до його повноважень.
		 
		Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційних скаргах як підстава для відкриття касаційного провадження. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		                                                                                                 
		Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 23 листопада                        2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 березня                                2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...