Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/13442/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 25.12.2024
Номер судового провадження: 61-14422ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		25 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/13442/23
		провадження № 61-14422св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Київська міська рада,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Анатоліївна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко О. А., про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - його тітка. 
		3.            Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з 2/3 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: квартири № 3 та № 4 в житловому будинку під літерою «Б», будинку «Г», сараю «И», вуличної вбиральні «Ч» відповідно до технічного паспорту від 05 травня 2023 року. Друга частина домоволодіння, а саме: квартири № 5 та № 6 в будинку позначеному під літерою «Б», баня «Т», навіс «Ц», літня кухня «Ф», вбиральня «У» належать ОСОБА_4 .
		4.            Він є єдиним спадкоємцем своєї тітки, ОСОБА_3 , який прийняв спадщину.
		5.             ОСОБА_3 за життя прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті її батька - ОСОБА_5 , з яким вона проживала разом по АДРЕСА_1 з дня свого народження до дня смерті батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		6.            Спадкову справу № 304/2007 після смерті ОСОБА_5 було заведено Першою київською державною нотаріальною конторою 02 квітня 2007 року на підставі заяви його доньки - ОСОБА_3 .
		7.            Листом Першої київської державної нотаріальної контори № 2720/2-15 від  2007 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності ОСОБА_5 на вказане майно.
		8.            Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко О. А. від 14 червня 2023 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на майно та визначає його склад.
		9.            Зазначав, що із оформленням спадкових прав на спадкове майно виникли проблеми, оскільки житловий будинок на праві власності не зареєстрований, тому позивач змушений звернутися до суду.
		10.         Щодо домоволодіння АДРЕСА_1 позивач вказував, що домоволодіння АДРЕСА_6 мірою 600 квадратних сажнів, що еквівалентно 2 731 кв. м на праві власності з усіма будівлями належало громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у зв`язку з фактичним володінням на підставі «Укрепительного акта», виданого « Киевским Губернским судом 03.09.1923 года» (російська мова), тобто, кожному по 1/3 частині домоволодіння.
		11.         Відповідно до технічного паспорту будинки «А», «Б» та «В» були побудовані на садибній ділянці родини ОСОБА_5 до 03 вересня 1923 року і, відповідно, належали родині ОСОБА_5 .
		12.         Приблизно в період з 1923 по 1949 роки органами радянської влади було вилучено (націоналізовано) у родини ОСОБА_5 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_6 , а саме: будинки «А» та «В», про що свідчить «Генеральний план усадебного участка НОМЕР_4» (російська мова) від 20 липня 1949 року.
		13.         Таким чином, після вилучення 1/2 частини домоволодіння у власності родини ОСОБА_5 залишилась 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_6 , що після перерахування становить по 1/6 частині у кожного співвласника.
		14.          ОСОБА_7 спочатку в 1948 році від своєї 1/6 частки домоволодіння продала 7/60 ОСОБА_10 , після чого в неї залишилась 1/20 частина домоволодіння. Згодом в 1964 році вона також продала і свою 1/20 частку домоволодіння ОСОБА_11 , після чого в ОСОБА_7 не залишилось часток в домоволодінні АДРЕСА_1 , а останнім набувачем (власником) 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_7 , є ОСОБА_4 .
		15.         Щодо частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 , та була прийнята у спадщину ОСОБА_5 після її смерті, позивач зазначав, що у період Другої світової війни під час окупації Німеччиною міста Києва ОСОБА_6 померла. 
		16.         Документи, що можуть підтвердити факт її смерті, до теперішнього часу не збереглись. Чоловіка та дітей у ОСОБА_6 не було. За життя вона заповіту не залишила. Спадкова справа після її смерті заведена не була. Спадщина, що залишалась після смерті ОСОБА_6 , складалась з 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яку прийняв її брат ОСОБА_5 , оскільки фактично вступив в управління спадковим майном. Інших спадкоємців, які б могли прийняти спадщину після смерті ОСОБА_6 , крім ОСОБА_5 , не було.
		17.         Таким чином, частка ОСОБА_5 у домоволодінні АДРЕСА_1 становить 1/3 частини та складається з: 1/6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_5 на підставі «Укрепительного акта» від 03 вересня 1923 року; 1/6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_6 на підставі «Укрепительного акта» від 03 вересня 1923 року, яку прийняв ОСОБА_5 фактичним вступом в управління спадковим майном.
		18.         Зважаючи на те, що відбулось знесення двох житлових будівель у домоволодінні АДРЕСА_1 , позначених на плані під літерами «А» та «В», що складали 1/2 частину цього домоволодіння, є підстави вважати, що фактичними співвласниками даного домоволодіння залишились ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
		19.         У зв`язку з цим виникла потреба у перерахунку часток співвласників домоволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . 
		20.         Так, частка ОСОБА_5 після перерахунку становить 2/3 із розрахунку (1/3) / (1 - 1/2) = (1/3) / (1/2) = 1/3 * 2/1). Частка ОСОБА_4 після перерахунку становить 1/3 ((1/6) / (1 - 1/2) = (1/6) / (1/2) = 1/6 * 2/1.
		21.         На теперішній час домоволодіння АДРЕСА_1 складається з двох житлових будинків, позначених на плані під літерами «Б» та «Г», сараю під літерою «И», бані під літерою «Т», вбиралень під літерами «Ч» та «У», літньої кухні під літерою «Ф», навісу під літерою «X», навісу під літерою «Ц», хвірток під номерами «1», «3», «4», «5» та огорожі під номерами «2» та «6».
		22.         До житлового будинку під літерою «Б» відносяться чотири квартири, позначені на плані під № 3, № 4 , № 5, № 6 .
		23.         У власності ОСОБА_4 знаходяться квартири № 5 та № 6 в будинку під літерою «Б», баня під літерою «Т», вбиральня під літерою «У» , літня кухня під літерою «Ф», навіс під літерою «X», навіс під літерою «Ц», що після перерахунку становить 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .
		24.         Відповідно, позивач має право на визнання за ним права власності в порядку спадкування на квартири № 3 та № 4 в житловому будинку під літерою «Б», будинку під літерою «Г», сараю «И», вбиральні «Ч» , що після перерахунку становить 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .
		25.         Також позивач зазначав, що з метою підтвердження факту смерті ОСОБА_6 він звертався із запитом до Міністерства юстиції України, який останнім передано за належністю. 07 вересня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві надана відповідь про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформації щодо актового запису про смерть ОСОБА_6 не виявлено, у зв?язку з чим виникла необхідність заявити вимогу про встановлення факту смерті ОСОБА_6 в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною, яка відбувалась з 1941 року по 1943 рік.
		26.         Враховуючи викладене позивач просив:
		встановити факт смерті ОСОБА_6 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною;
		встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини, яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_6 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною;
		визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його тітки ОСОБА_3 , яка після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 , на підставі заяви про прийняття спадщини № 675 від 02 квітня 2007 року прийняла спадщину, але не встигла оформити свої спадкові права належним чином на майно в домоволодінні АДРЕСА_1 , а саме: квартиру № 3 в житловому будинку «Б» (загальна площа 50,4 кв. м, житлова 33 кв. м); квартиру № 4 в житловому будинку «Б» (загальна площа 27,2 кв. м, житлова 16,2 кв. м); житловий будинок «Г» (загальна площа 34,1 кв. м, житлова 25,6 кв. м); сарай «И» (площа основи 19,7 кв. м); вбиральню «Ч» (площа основи 2,1 кв. м);
		визначити частку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в домоволодінні АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2/3.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		27.         Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року у складі судді Луценко О. М. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		28.         Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу позову.
		29.         Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов висновку, що з поданих позивачем доказів неможливо встановити, що ОСОБА_3  (спадкодавець) належало саме 2/3 частини домоволодіння.
		30.         В частині вимог щодо встановлення факту смерті ОСОБА_6 в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною з 1941 року по 1943 рік, суд першої інстанції виходив із того, що факт смерті особи в певний час встановлюється у разі неможливості реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану. Однак, доказів того, що позивач звертався до органів державної реєстрації актів цивільного стану із запитом щодо реєстрації смерті ОСОБА_6 матеріали справи не містять.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		31.         Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
		32.         Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
		33.         В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
		34.         Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчиняла дії щодо прийняття та володіння нерухомим майном після смерті свого батька ОСОБА_5 , а тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину, до складу якої входить 1/6 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		35.         Суд зазначив, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 та у відповідності до вимог статті 1269 ЦК України реалізував своє право на прийняття спадщини, тому наявні підстави для визнання за позивачем право власності 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		36.         Щодо інших позовних вимог апеляційний суд зазначив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
		37.         Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що право власності ОСОБА_6 (1/6 частина спірного будинку) у встановленому законодавством України порядку не набуто за життя як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_3 , а відтак не входить до складу спадщини, що переходить за правом спадкоємства до позивача.
		38.         Суд вказував, що факт смерті ОСОБА_6 , а також факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_6 , які просить встановити позивач у цій справі, не породжують для нього юридичних наслідків, від яких залежить виникнення у позивача майнових прав на спадкове майно, оскільки він має право на майно, що переходить за правом спадкоємства, що належало спадкодавцеві ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		39.         Вимога позивача про визначення йому частки у спірному домоволодінні у розмірі 2/3 частини нічим не підтверджена, має характер припущення.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		40.         У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
		41.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		42.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		43.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд.
		44.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року в справі № 6-2705цс16, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі № 497/1870/16-ц, від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 305/235/17, від 31 березня 2021 року в справі № 803/1541/16, від 14 липня 2021 року в справі № 463/4000/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		45.         Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів, безпідставне відхилення клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		46.         Касаційна скарга мотивована тим, що спірне домоволодіння належало ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , тобто по 1/3 частині домоволодіння.
		47.         Після вилучення 1/2 частини домоволодіння кожному співвласнику належало по 1/6 частині.
		48.         Вказує, що ОСОБА_7 спочатку у 1948 році від своєї 1/6 частки домоволодіння продала 7/60 ОСОБА_10 , після чого у неї залишилось 1/20 частина домоволодіння. В подальшому у 1964 році вона також продала свою 1/20 частину ОСОБА_11 , після чого в неї не залишилось часток у домоволодінні. 
		49.         Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 1986 року ОСОБА_4 визнано сином ОСОБА_10 , який помер у 1958 році
		50.         Рішенням Подільського районного народного суду м. Києва від 21 квітня 1987 року право власності на 7/60 домоволодіння визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування після ОСОБА_10 .
		51.          ОСОБА_12 перебувала у шлюбі із ОСОБА_11 та після його смерті успадкувала 1/20 частину домоволодіння, яку подарувала ОСОБА_4 02 грудня 1999 року.
		52.         Таким чином, ОСОБА_4 є власником 1/6 частини домоволодіння.
		53.         В період Другої світової війни під час окупації Німеччиною м. Києва ОСОБА_6 померла. Документи, які можуть підтвердити її смерть до теперішнього часу не збереглись.
		54.         Спадщина після смерті ОСОБА_6 складалась з 1/6 частини домоволодіння, яку прийняв її брат ОСОБА_5 , оскільки фактично вступив в управління спадковим майном. Інших спадкоємців, які б могли прийняти спадщину після ОСОБА_6 не було.
		55.         Отже, ОСОБА_5 належало 1/3 частина домоволодіння (1/6+1/6).
		56.         У зв`язку із знесенням двох будинків «Б» та «В» фактичними співвласниками домоволодіння стали ОСОБА_5 , частка якого становить 2/3, та ОСОБА_4 , частка якого становить 1/3.
		57.         Суд апеляційної інстанції не врахував як всіх наданих документів, якими підтверджується склад домоволодіння, так і розподіл часток у ньому.
		58.         Таким чином, позивач спадкує 2/3 частки домоволодіння за своєю тіткою  - ОСОБА_3 , яка фактично успадкувала майно після смерті свого батька - ОСОБА_5 , а він, відповідно, успадкував 1/3 частину після смерті своєї сестри і двоюрідної бабусі позивача - ОСОБА_6 .
		59.          ОСОБА_3 не оформлювала права власності на домоволодіння, проте вона фактично прийняла спадщину, і у позивача виникло право на оформлення права власності на спадкове майно.
		60.         Крім того, судом не враховано, що факт реєстрації та проживання ОСОБА_5 у спірному домоволодінні з 14 липня 1944 року по день його смерті  підтверджується довідкою від 12 листопада 2006 року.
		61.         Тому заявник вважає, що ОСОБА_5 фактично проживав у спірному домоволодінні, здійснював управління та утримання всього майна.
		Відзиву на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		62.          ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - тітка позивача, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті(а. с. 61-62).
		63.         Після її смерті залишилось спадкове майно в домоволодінні АДРЕСА_1 , а саме: квартира № 3 в житловому будинку «Б» (загальна площа 50,4 кв. м, житлова 33 кв. м); квартира № 4 в житловому будинку «Б» (загальна площа 27,2 кв. м, житлова 16,2 кв. м); житловий будинок «Г» (загальна площа 34,1 кв. м, житлова 25,6 кв. м); Сарай «И» (площа основи 19,7 кв. м); вбиральня «Ч» (площа основи 2,1 кв. м).
		64.         Постановою від 14 червня 2023 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко О. А. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на майно та визначає його склад.
		65.         Як вбачається з пояснень позивача, домоволодіння АДРЕСА_6 мірою 600 квадратних сажнів, що еквівалентно 2 731 кв. м, на праві власності з усіма будівляминалежало громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у зв`язку з фактичним володінням на підставі «Укрепительного акта», виданого « Киевским Губернским судом 03.09.1923 года», що підтверджується копією правовстановлюючого документа, наданого Комунальним підприємством київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за номером ПБ-2023 №7 від 01 лютого 2023 року, за запитом нотаріуса Петренко O. A.
		66.         На той час домоволодіння складалось з 3 житлових будинків «А», «Б», «В», сараю «Г», «Д» та вбиральні «Е» про що свідчить «Генеральный план усадебного участка НОМЕР_4» (російська мова) від 20.07.1949 року.
		67.         З  технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1 від 02 листопада 1978 року вбачається, що: Будинок «А» побудований у 1900 році; Будинок «Б» побудований у 1917 році; Будинок «В» побудований у 1910 році; Будинок «Г» перебудований з частини сараю (літера «Г» техпаспорт від 1949 р.) в 1951 році. Тобто будинок «А», «Б» та «В» були побудовані на садибній ділянці родини ОСОБА_5 до 03 вересня 1923 року і, відповідно, належали родині ОСОБА_5 .
		68.         Приблизно в період з 1923 по 1949 рік органами радянської влади було вилучено (націоналізовано) у родини ОСОБА_5 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_6 , а саме будинок «А» та «В», про що свідчить «Генеральный план усадебного участка НОМЕР_4» (російська мова) від 20 липня 1949 року. Цими будинками розпоряджався Обком Союзу фінансово-банківських робітників. В наступному вилучена 1/2 частина домоволодіння (будинки «А» та «В») була передана на баланс Подільського Райжитлуправління.
		69.         В період 1956-1959 років ОСОБА_5 звертався до Подільського Райжитлуправління щодо повернення йому у власність 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_6 .
		70.         Листом Подільського Райжитлуправління № 057175 від 23 серпня 1957 року ОСОБА_5 повідомлено, що усі спірні питання повинні бути вирішені у судовому порядку та те, що 10 серпня 1957 року в Нарсуді 6-ї ділянки Подільського району це питання розглядалось та рішенням Нарсуду в позові ОСОБА_5 відмовлено. Крім того, ОСОБА_5 звертався до органів прокуратури щодо повернення йому 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_6 . У відповіді прокуратури Подільського району № 24ж від 17 січня 1958 року зазначено про те, що рішенням нарсуду 6-го відділу Подільського району від 1957 року ОСОБА_5 відмовлено в позові до Райжитлуправління щодо визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_6 , та підтверджено, що друга половина залишається зареєстрованою за ОСОБА_5 .
		71.         Таким чином, після вилучення 1/2 частини домоволодіння у власності родини ОСОБА_5 залишилась 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_6 , що після перерахування становить по 1/6 частині у кожного співвласника: ОСОБА_5 - 1/6 частка; ОСОБА_13 - 1/6 частка; ОСОБА_7 - 1/6 частка.
		72.         В технічному паспорті від 10 липня 1949 року зазначено, що будинки під літерою «А» та «В» належать ОСОБА_14 фінансово-банківських робітників. Будинок під літерою «Г» та 3/4 частини будинку під літерою «Б» належить ОСОБА_5 , а 1/4 частина будинку під літерою «Б» належить ОСОБА_10 .
		73.         Згідно з довідкою-характеристикою № 628 від 15 квітня 1987 року, виданою Виконкомом Київської міської Ради народних депутатів, для оформлення спадкових прав домоволодіння АДРЕСА_6 належить: ОСОБА_5 , який є власником 1/6 частки домоволодіння на підставі «Укрепительного акта» від 03 вересня 1923 року; ОСОБА_6 , яка є власником 1/6 частки домоволодіння на підставі «Укрепительного акта» від 03 вересня 1923 року; ОСОБА_7 , яка є власником 7/60 часток домоволодіння на підставі «Укрепительного акта» від 03 вересня 1923 року; ОСОБА_11 , який є власником 1/20 частки домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 4-ю київською держконторою від 13 серпня 1964 року № НОМЕР_2 , за яким ОСОБА_7 продала ОСОБА_11 1/20 частину домоволодіння; 1/2 частина домоволодіння належала районному ЖЕКУ. На цей час (на 15 квітня 1987 року) знесено 2 будинки, долі власників не перераховувались. Як вбачається з даної довідки, ОСОБА_7 від своєї 1/6 частки продала 1/20 частину ОСОБА_11 
		74.         18 грудня 1948 року 7/60 домоволодіння, що належали ОСОБА_7 або 1/4 частина будинку «Б» (відповідно до «Генеральный план усадебного участка НОМЕР_4» (російська мова) від 20 липня 1949 року) були продані ОСОБА_10 . 23 червня 1949 року нотаріус 4-ї державної нотаріальної контори видав ОСОБА_10 свідоцтво про придбання частини дому, однак дане свідоцтво не було їм зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації.
		75.         Рішенням Подільського районного народного суду міста Києва від 21 квітня 1987 року право власності на 7/60 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 визнано за ОСОБА_4 . Також в даному рішенні суду зазначено, що згідно рішення Подільського районного народного суду міста Києва від 03 липня 1986 року ОСОБА_4 визнано сином ОСОБА_10 , який помер у 1958 році.
		76.         Отже, ОСОБА_7 спочатку в 1948 році від своєї 1/6 частки домоволодіння продала 7/60 ОСОБА_10 , після чого в неї залишилась 1/20 частина домоволодіння. Згодом в 1964 році вона також продала і свою 1/20 частку домоволодіння ОСОБА_11 , після чого в ОСОБА_7 не залишилось часток в домоволодінні АДРЕСА_1 . Таким чином, після 13 серпня 1964 року ОСОБА_7 не має часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 .
		77.         Згідно з довідкою-характеристикою № 628 від 15 квітня 1987 року, виданою Київською міською Радою народних депутатів, ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу придбав 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_6 у ОСОБА_7 .
		78.         Даний договір був посвідчений 4-ю Київською Держнотконторою 13  серпня 1964 року за реєстровим номером № 17410.
		79.         Рішенням Подільського районного народного суду міста Києва від 21 квітня 1987 року право власності на 7/60 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 визнано за ОСОБА_4 .
		80.         В рішенні суду зазначено, що 18 грудня 1948 року судовий виконавець Подільського районного народного суду міста Києва продав з торгів ОСОБА_10 7/60 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали громадянці ОСОБА_7 . На основі даного акту нотаріус 4-ї держнотконтори міста Києва 23 червня 1949 року видав ОСОБА_10 свідоцтво про придбання з торгів частини будинку, однак дане свідоцтво не було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації.
		81.         Також зазначено, що з 1948 року власником 7/60 частини домоволодіння був ОСОБА_10 , проте ця частина домоволодіння рахувалась в бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_7 .
		82.         Заповітом, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Звєрьковою Н. М. від 02 липня 1999 року, ОСОБА_12 заповідала ОСОБА_4 належну їй квартиру АДРЕСА_7 . Квартира № 5 розташована у житловому будинку, позначеному на плані під літерою «Б».
		83.          ОСОБА_12 перебувала у шлюбі з ОСОБА_11 та після його смерті успадкувала належну йому 1/20 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яку він придбав у ОСОБА_7 , за договором купівлі-продажу від 13  серпня 1964 року.
		84.         02 грудня 1999 року ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_4 1/20 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (квартиру № 5 ), яку успадкувала після смерті її чоловіка - ОСОБА_11 . Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н. М.
		85.         У договорі дарування зазначено, що 1/20 частина домоволодіння належала ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 17  вересня 1999 року за реєстровим №5-2416 та зареєстрованого КМБТІ 19  жовтня 1999 року в реєстровій книзі № д. 156-50 за реєстровим № 12631.
		86.         Таким чином, ОСОБА_4 є власником 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з: Квартири № 6 що становить 7/60 частин домоволодіння на підставі рішення Подільського районного народного суду міста Києва від 21 квітня 1987 року; Квартири № 5 що становить 1/20 частини домоволодіння на підставі договору дарування від 02 грудня 1999 року.
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		87.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		88.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		89.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		90.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		91.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		92.         У справі, яка переглядається, спір стосується спадкових прав позивача, який у порядку спадкування за законом прийняв спадщину, що відкрилась внаслідок смерті його тітки ОСОБА_3 .
		93.         З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявник вказує, що апеляційним судом не враховано, що спадщину після смерті ОСОБА_6 успадкував ОСОБА_5 шляхом вступу у володіння (управління) майном, а отже після смерті ОСОБА_5 всю спадщину, яка складається також із майна ОСОБА_6 , успадкувала ОСОБА_3 й, відповідно, після неї як єдиний спадкоємець успадкував ОСОБА_1 .
		94.         Судами встановлено та не оспорюється заявником, що ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_6 .
		95.         На підставі наданих позивачем та витребуваних судом апеляційної інстанції матеріалів спадкової справи № 67/2022 вбачається, що Укрепительним актом ОСОБА_15 суду (російською мовою) від 03 вересня 1923 року посвідчувалося, що за громадянами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 згідно посвідчення Комхоза від 30 грудня 1922 року за № 4772 визнано і укріплено право власності на будівлі у АДРЕСА_6 , що перебувають на садибі мірою 600 квадратних сажнів, дісталися ОСОБА_5 на підставі фактичного володіння (т. 1, а. с. 18, 224-225).
		96.         Згідно з даними реєстрових книг Бюро 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі Укрепительного акта, виданого Киевским Губернским судом (російською мовою) 03 вересня 1923 року та зареєстровано в Бюро 16 листопада 1956 року за реєстровим № 12631, що підтверджується інформаційною довідкою «Київського міського бюро тенхнічної інфентаризації» Комунального підприємства Київської міської ради № ПБ-2022 №1152 від 15 грудня 2022 року (т. 1, а. с. 37, 209).
		97.         Позивачем не заперечується, що в період з 1923 по 1949 рік органами радянської влади було вилучено (націоналізовано) у родини ОСОБА_5 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_6 , а саме: будинки «А» та «В», про що свідчить «Генеральний план усадебного участка НОМЕР_4» (російська мова) від 20 липня 1949 року (т. 1, а. с. 19).
		98.         Із відповідей райжилуправління № 057175 від 23 серпня 1957 року та прокурора Подільського району міста Києва № 24ж від 17 січня 1958 року вбачається, що рішенням нарсуду 6-ї дільниці Поділського району від 10 серпня 1957 року відмовлено в позові ОСОБА_5 до Райжилуправління про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_8 (т. 1, а. с. 36).
		99.         Таким чином, після вилучення у родини ОСОБА_5 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_6 у їх власності залишилась 1/2 частина домоволодіння, з якої кожному із співвласників будинку: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 належало по 1/6 частини жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_9 (1/2 : 3).
		100.      Проте, що частки співвласників жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_9 дорівнювали по 1/6 частині жилого будинку (домоволодіння) свідчить довідка-характеристика № 623 від 15 квітня 1987 року, видана Київським міським бюро технічної інвентаризації виконкому Київської міської ради народних депутатів для оформлення спадщини. Також у цій довідці № 623 від 15 квітня 1987 року зазначено, що 1/2 частину вказаного жилого будинку, що раніше належала ЖЕКу, на теперішній час знесено 2 будинка, частки не перераховані (т. 1, а. с. 229).
		101.      Матеріалами справи підтверджується, що співвласник жилого будинку ОСОБА_7 розпорядилась своєю часткою 1/6 у домоволодінні АДРЕСА_9 . Останнім набувачем (власником) 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_7 , є ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Подільського районного народного суду м. Києва від 21 квітня 1987 року, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/60 частин будинку по АДРЕСА_1 , а також договором дарування 1/20 частини домоволодіння від 02 грудня 1999 року (т. 1, а. с. 41- 43, 45-46).
		102.      Також на користь ОСОБА_4 ОСОБА_12 склала заповіт, з якого вбачається, що остання на користь набувача заповідала квартиру АДРЕСА_7 (т. 1, а. с. 44).
		103.       ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії  НОМЕР_3 виданим повторно 01 червня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центральнього міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 5977 (т. 1, а. с. 60).
		104.      Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на нерухоме - на 1/6 частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
		105.      Згідно з положеннями частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР (чинного на час спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
		106.      Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.
		107.      Відповідно до статті 526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
		108.      Із довідки КП «Оболоньжитлоексплуатація» Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації № 164 від 22 листопада 2006 року, № 174 від 13  грудня 2006 року, відмітці у будинковій книзі про прописку вбачається, що ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 1944 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 38-39, 40, 54).
		109.      Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
		110.      Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
		111.      Статтею 549 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
		112.      Матеріалами справи підтверджується, що заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, що відкрилась внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 спадкоємці, не подавали.
		113.      Проте, дочка спадкодавця ОСОБА_3 прийняла спадщину, що відкрилась внаслідок смерті батька ОСОБА_5 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки безспосередньо перед смертю спадкодавця мешкала разом з ним, після смерті батька продовжувала проживати та бути зареєстрованою у будинку  АДРЕСА_1 , де мешкав та був зареєстрований її батько.
		114.      Цей факт перевірено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори по відмітці в паспорті ОСОБА_3 про реєстрацію Оболонським РУ ГУ МВС України в місті Києві з 29 вересня 1954 року по день подання ОСОБА_3 заяви до Першої Київської державної нотаріальної контори від 02 квітня 2007 року про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з 1/6 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 213-214).
		115.      Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 , вчинивши дії щодо прийняття та володіння відповідним нерухомим майном після смерті свого батька  ОСОБА_5 , вважається такою, що фактично прийняла спадщину, до складу якої входить 1/6  частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
		116.      На підставі вищевикладеного, апеляційним судом зроблено правомірний висновок про те, що ОСОБА_3 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого батька, якому належало на праві власності 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому набула право власності на спадкове майно, а саме на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
		117.      Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи, керуючись відповідними нормами матеріального права, правомірно визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
		118.      Що стосується доводів касаційної скарги про наявність підстав для визнання за позивачем права власності 2/3 частини домоволодіння, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_6 успадкував ОСОБА_5 шляхом вступу у володіння (управління) майном, а отже після смерті ОСОБА_5 всю спадщину, яка складається також із майна ОСОБА_6 , успадкувала ОСОБА_3 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		119.      До складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		120.      Якщо за життя спадкодавець не набув право власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває право власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які потрібні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
		121.      Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		122.      Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		123.      Відповідно до частини першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		124.      Відповідно до частини шостої статті 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		125.      Відхиляючи вказані доводи касаційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , а відтак має право на майно, що переходить за правом спадкоємства, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		126.      Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
		127.      Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
		128.      Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційним судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 набула право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що успадкована нею після смерті батька ОСОБА_5 . 
		129.      Проте, що батьку належала саме 1/6 частина житлового будинку, яка входить до складу спадщини, і вона це спадкове майно приймає свідчить подана нею заява до нотаріальної контори (т. 1, а. с. 213 зворот).
		130.      Будь-яких інших доказів перебування у власності ОСОБА_5 іншої частки домоволодіння матеріали справи не містять.
		131.      Суд апеляційної інстанції правомірно виснував, що до спадкоємця ОСОБА_1 переходить право власності на нерухоме майно, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
		132.      Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав щодо іншої 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 . При цьому зазначене право (1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 ) у встановленому законодавством України порядку не набуто за життя як ОСОБА_5 , так і спадкодавцем ОСОБА_3 , а відтак не входить до складу спадщини, що переходить за правом спадкоємства до позивача.
		133.      Отже, факт смерті ОСОБА_6 , а також факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_6 , які просить встановити позивач у цій справі, не породжують для нього юридичних наслідків від яких залежить виникнення у позивача майнових прав на спадкове майно, оскільки він має право на майно, що переходить за правом спадкоємства, що належало спадкодавцеві ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		134.      Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту смерті ОСОБА_6 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною; встановлення факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_6 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною.
		135.      У зв`язку із відсутністю підстав для задоволення вказаних вимог вимога про визнання за позивачем 2/3 частини домоволодіння також задоволенню не підлягає.
		136.      Крім того, колегія суддів оцінює критично посилання заявника на те, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після ОСОБА_6 шляхом вступу у фактичне управління майном після її смерті. На обґрунтування вказаних доводів заявник посилається на те, що матеріали справи містять докази його проживання та реєстрації за адресою домоволодіння з 1944 року і по день смерті. Тому, на думку заявника, обставини загибелі ОСОБА_6 під час окупації м. Києва нацистською Німеччиною в період Другої світової війни, свідчать про прийняття ОСОБА_5 спадщини після ОСОБА_6 .
		137.      Згідно статті 429 ЦК Української РСР 1922 року якщо спадкоємець, присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня її відкриття не заявить належному нотаріальному органу про відмовлення від спадщини, від вважається таким, що прийняв її.
		138.      Разом із тим, позивач посилається на те, що ОСОБА_5 проживав за адресою домоволодіння лише з 1944 року, при цьому не надає доказів дати смерті ОСОБА_6 , інформації її перебування на час смерті, що позбавляє суд можливості беззаперечно стверджувати, що станом на дату смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 перебував в місці відкриття спадщини.
		139.      Вищевказані висновки в повній мірі даються підстави для відхилення інших доводів касаційної скарги, які по суті самовільним тлумаченням норм матеріального права та переоцінкою доказів.
		140.      Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		141.      Посилання заявника на неврахування судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року в справі                             № 6-2705цс16, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі № 497/1870/16-ц, від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 305/235/17, від 31 березня 2021 року в справі № 803/1541/16, від 14 липня 2021 року в справі № 463/4000/19, відхиляються колегією суддів, оскільки висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним у наведених постановах.
		142.      Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		143.          Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		144.          Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		2.            Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...