Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/8348/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; застава.
Надіслано судом: 27.12.2024. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2024.
Дата набрання законної сили: 23.12.2024
Номер судового провадження: 11-сс/4809/649/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024121550000119

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційнийсуд 
		 
		№ провадження 11-сс/4809/649/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції:  ОСОБА_1 
		Категорія ст.368 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.12.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		    суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю: секретаря ОСОБА_5 , 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_7 
		підозрюваного ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  ОСОБА_6 на ухвалуслідчого суддіЛенінського районногосуду м.Кіровограда від12.12.2024,якоюстосовно підозрюваного
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Виска Маловисківського району Кіровоградської області, з повною вищою освітою, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на посаді лікаря-ортопеда-травматолога відділення кістково-гнійної хірургії КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» та залучений до роботи позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 на базі КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» на правах її членів на посаду лікаря-ортопеда-травматолога, одружений, на утриманні має 2 малолітніх дітей. раніше не судимого,
		застосовано запобіжний захід у вигляді заставипокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 42024121550000119,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 3 ст. 368 КК України, строком до 12.02.2025, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 гривень,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		 
		В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчими відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 29.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024121550000119 за ч. 3 ст. 368 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що  ОСОБА_8  перебуваючи на посаді лікаря-ортопеда-травматолога відділення кістково-гнійної хірургії КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради та залучений до роботи позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 на базі КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» на правах її членів на посаду лікаря-ортопеда-травматолога, діючи за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням військовими посадовими особами позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії на 2024 рік військової частини НОМЕР_1 , 04.12.2024 здійснив вимагання неправомірної вигоди в сумі 200 доларів США від ОСОБА_10 за вирішення питання про визнання його таким що підпадає під норми ст. 64-б військово-лікарської комісії, тобто непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за результатами проходження останнім військово-лікарської комісії. 
		У подальшому після проходження всіх необхідних медичних оглядів ОСОБА_10 , 11.12.2024близько 12години напопередню вимогу ОСОБА_8 ,який діявспільно зневстановленою досудовимрозслідуванням службовоюособою позаштатноїпостійно діючоїгарнізонної військово-лікарськоїкомісії на2024рік військовоїчастини НОМЕР_1 ,прибув дослужбового кабінетуостаннього,що розташованийв корпусі№6КНП «Кіровоградськоїобласної лікарніКіровоградської обласноїради заадресою м.Кропивницький,просп.Університетський 2/5,де вході бесідина вимогу ОСОБА_8 передав останньому раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в загальній сумі в гривневому еквіваленті - 16000 гривень, за вирішення питання про визнання ОСОБА_10 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, тобто таким що придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.
		Після цього, в період часу з 12 год. 38 хв. по 15 год. 54 хв. на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда проведено обшук ординаторської в корпусі №6 КНП «Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради за адресою м.Кропивницький, просп. Університетський 2/5, де в той час перебував ОСОБА_8 . В ході особистого обшуку ОСОБА_8 останнім добровільно видано заздалегідь ідентифіковані грошові кошти отримані в якості неправомірної вигоди. Після чого ОСОБА_8 було затримано працівниками правоохоронного органу.
		Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в проханні надати неправомірну вигоду та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		11.12.2024 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 
		 
		12.12.2024 ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
		 
		Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.12.2024 задоволено частково вказане клопотання.
		Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн.
		Роз`яснено вимоги ч. 6 ст. 182 КПК України.
		В разі внесення застави ОСОБА_8 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 на строк до 12.02.2025 наступні обов`язки:
		1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
		2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		4) утримуватись від спілкування зі свідком у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_10 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;
		5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснено ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених обов`язків. 
		Судове рішення мотивовано тим, що наявність ризиків, які передбачені п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеними, оскільки як слідчим в клопотанні, так і прокурором в судовому засіданні, не наведено жодного обґрунтування, які б вказували на їх існування.
		ОСОБА_8 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце роботи та проживання, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки, відомостей про стан здоров`я підозрюваного сторонами не надано, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягався.
		Прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, не доведено наявність інших ризиків та не доведено існування обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам, які б давали змогу об`єктивному спостерігачу переконатись в тому, що запобігти вказаним ризикам можливо виключно застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор укримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити у повному обсязі клопотання старшого слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.
		При визначені розміру застави просить врахувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, особу підозрюваного та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає ролі підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
		Також в апеляційній скарзі прокурор укримінальному провадженні ОСОБА_6 зазначає на ризики передбачені п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 
		ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
		По справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, прошу суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_8 та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
		Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою.
		 
		Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли з районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		 
		Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. 
		Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.
		Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		 
		Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, тощо.
		 
		Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. 
		Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. 
		Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою. 
		Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості  переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.
		 
		Причетність ОСОБА_8 до повідомленої йому підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: 
		- заявою про вчинення злочину ОСОБА_10 ;
		- показаннями свідка ОСОБА_10 відповідно до яких ОСОБА_8 , вимагав та отримав від нього кошти в сумі 16 000 грн. за визнання його таким що підпадає під норми ст. 64 б військово-лікарської комісії, тобто непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за результатами проходження останнім військово-лікарської комісії;
		- протоколом обшуку від 11.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда ординаторської в корпусі №6 КНП «Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради за адресою м.Кропивницький, просп. Університетський 2/5. В ході якого проведено особистий обшук ОСОБА_8 під час якого останній добровільно видав заздалегідь ідентифіковані грошові кошти отримані в якості неправомірної вигоди.
		- речовими доказами та іншими доказами. 
		 
		Отже,описані уклопотанні фактичніобставини кримінальногоправопорушення,у сукупностідають підставидійти висновкупро можливупричетність ОСОБА_8  до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
		На даномуетапі кримінальногопровадження недопускається вирішеннятих питань,які повиненвирішувати судпід часрозгляду посуті тапід часвинесення вироку,а самепитань,пов`язанихз оцінкоюдоказів зточки зоруїх достатностіі допустимостідля визнанняособи винноючи невинноюу вчиненнізлочину,то судна підставірозумної оцінкисукупності отриманихдоказів лишевизначив,що причетність ОСОБА_8  до вчинення кримінального правопорушення, що пред`явлені в підозрі, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
		При цьому,досудове розслідуваннякримінального провадженнятриває,а томуоднозначно стверджувати,що вдіях ОСОБА_8  відсутня вина та склад кримінального правопорушення під час розгляду матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу не допускається. 
		Разом з тим, необхідно зазначити про те, що вказаний висновок може зробити суд виключно в ході дослідження усіх зібраних доказів стороною обвинувачення по суті розгляду справи. 
		 
		Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: 
		- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; 
		- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; 
		- при ризику вчинення ним подальших правопорушень; 
		- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. 
		Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
		 
		В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
		 
		В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
		 
		На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених пп. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. 
		 
		Необхідно зазначитипро те,що невизнання виниу вчиненнікримінального правопорушення,тяжкість злочинуу якомупідозрюється ОСОБА_8  в сукупності з мірою покарання, яка загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду.
		Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
		Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
		Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.
		Викладене вище свідчить, що ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
		 
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду  усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
		За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Оскільки свідки не допитувались судом першої інстанції ставити питання про відсутність вказаного ризику є передчасним. 
		За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
		 
		Що стосується апеляційних доводів сторони обвинувачення про наявність ризиків передбачених п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно зазначити наступне. 
		Так уклопотанні слідчогота вапеляційній скарзізавчається,що досудовимрозслідуванням встановленонаявність ризиківпередбачених п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак окрім посилання на наявність вказаних ризиків, орган досудового розслідування жодним чином не обґрунтував та не мотивував наявність вказаних ризиків. 
		При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати обґрунтування ризиків передбачених п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді про не доведеність прокурором у судовому засіданні першої та апеляційної інстанції ризиків передбачених п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не наведено жодного обґрунтування, які б вказували на їх існування.
		 
		Особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення. 
		Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. 
		 
		Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченогоч. 3 ст. 368КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що підозрюваний ОСОБА_8 можепереховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадження,вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення, з урахуванняммайнового та сімейного стану підозрюваного, обставин, встановлених відповідно до ст. 178 КПК України, колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді застави урозмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, достатньою мірою буде гарантувати виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України.
		 
		Отже, з урахуванням тяжкості злочину у якому підозрюється  ОСОБА_8 ,який єтяжкими,ступеню суспільноїнебезпечності таособи підозрюваного,колегія суддіввважає,що останньому можливо застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді застави. 
		   При фактичних обставинах цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри, наслідків скоєного та недостатності повних, об`єктивних та достовірних доказів, що обґрунтовують необхідність застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог ст. 183 КПК України, встановлених ризиків та характеризуючих його даних, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з наявними ризиками у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного права.
		 
		З урахуванням даних отриманих під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, їх належної та об`єктивної оцінки, колегія суддів дійшла до висновку, що для запобігання встановленим ризикам, зазначеним в п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, до підозрюваного  ОСОБА_8 достатньо, в межах строків встановлених КПК України, застосувати запобіжний захід у вигляді застави, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
		Підстав для обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу або більш суворого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
		В контексті застосування на практиці вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції, рішень ЄСПЛ («Бойченко проти Молдови», «Мамедова проти Росії», «Малик проти України», «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Шепель і Пасічник проти України») правових позицій та рекомендацій Верховного Суду по даній категорії справ, ряду об`єктивних обставин, які необхідні для проведення повного та об`єктивного досудового розслідування, з урахуванням серйозності висунутої підозри проти  ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, підозрюваному достатньо буде застосувати такий вид запобіжного заходу, як застава. 
		 
		Отже, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави. 
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда необхідно залишити без змін. 
		Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  ОСОБА_6  залишитибез задоволення,а ухвалуслідчого суддіЛенінського районногосуду м.Кіровограда від12.12.2024,якоюстосовно підозрюваного  ОСОБА_8  застосовано запобіжний захід у вигляді заставипокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 42024121550000119,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 3 ст. 368 КК України, строком до 12.02.2025, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 гривень, - залишити без змін. 
		Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		Суддя Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 висловив свою окрему думку.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2                  ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...