Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 748/29/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-2247ск24

round-color:#FFFFFF;font-family:Roboto Condensed Light;font-size:14pt;">Такий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).
		Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.
		Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький» із комунальної власності, право власності територіальної громади на цю ділянку не припинилося і до фізичної особи - відповідачки ОСОБА_5 не перейшло.
		Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52), на які є посилання у касаційних скаргах).
		Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані.
		За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, а тому колегія суддів враховує відповідні доводи касаційної скарги прокурора.
		При цьому, за умови пред`явлення такої вимоги до осіб, які перешкоджають законному власнику у реалізації речових прав на земельну ділянку, вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірніземельні ділянки з одночасним припиненням їх права приватної власності на ці земельні ділянки не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є неефективним способом захисту в цьому спорі.
		Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна, в тому числі і повернення земельної ділянки, саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
		Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення.
		Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
		Предметом позову у цій справі є вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, зокрема шляхом повернення земельних ділянок у власність держави.
		Посилаючись на незаконність передачі у 2014 році у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,25 га, сформованої за рахунок лісового фонду у межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький», прокурор звернувся до суду з негаторним позовом відповідно до статті 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, які є об`єктом, обмеженим в обороті.
		Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 входять до території ландшафтного заказника місцевого значення «Шестовицький», розташовані на землях лісового фонду, та мали б бути в користуванні ДП «Чернігівське лісове господарство».
		Водночас, відмовляючи у позові, апеляційний суд обмежився класифікацією спірних земельних ділянок виключно як земель лісогосподарського призначення, та помилково застосував правові висновки Верховного Суду лише в контексті того, що вимога про витребування земельної ділянки саме лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
		Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки характеру обмежень щодо земельних ділянок в межах заказників, пов`язаних з особливостям їх статусу як природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, зокрема щодо встановленої законом заборони приватизації (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22)).
		Також, в контексті висновків апеляційного про відмову у позові, який за мотивами оскаржуваної постанови слід було обґрунтовувати відповідно до вимог статей 387, 388 ЦК України, Верховний Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку з обмеженим оборотом, набуту з порушенням ЗК України, не поширюється позовна давність, оскільки її можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
		Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).
		Таким чином, одночасне застосування статей 387, 388 та 391 ЦК України, якими унормовано окремі способи захисту речових прав, є неможливим.
		Зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував, не визначився з характером спірних правовідносин у справі щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельних ділянок.
		Крім того, оцінюючи доводи касаційної скарги відповідачок про те, що суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив пропорційність втручання держави у їхнє право приватної власності, колегія суддів звертає увагу на таке.
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077 розміщено садовий будинок, що належить їй на праві власності.
		В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до голови правління СТ «Троянда Ж» з метою включення її у члени товариства. Головою правління СТ «Троянда Ж» надано ОСОБА_1 довідку на 0,04 га, тоді як садовий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,1250 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
		У матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу садового будинку від  24 жовтня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 садовий будинок № НОМЕР_2 у СТ «Троянда-Ж» за 29 980 грн (пункти 1.1, 2.1 договору).
		Право власності на садовий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 липня 2019 року державним реєстратором Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, номер запису 32635608, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884614974255. Підстава виникнення права власності: технічний паспорт від 12 липня 2019 року, декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ЧГ № 141191971709, видана від 16 липня 2019 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області. Садовий будинок 
		А-2, загальною площею 142,6 кв. м розташований на земельній ділянці площею 0,1250 га, кадатровий номер 7425583400:04:000:9077(пункт 1.2) (а. с. 158-160, т. 1).
		Зазначені відомості підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 жовтня 2019 року, від 12 січня 2022 року (а. с. 123, 124, 161 т. 1).
		Встановивши наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077 садового будинку, суд апеляційної інстанції не надав йому оцінку як об`єкту нерухомого майна, а також не надав оцінку критерію пропорційності втручання у право власності набувача такого майна відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
		Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції 
		у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, при цьому не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у зазначених правових позиціях Верховного Суду, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім поданим сторонами доказам і обставинам та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Андрія Никифорука, ОСОБА_2 , подану адвокатом Лутай Наталією Миколаївною, ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною, задовольнити частково.
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року скасувати, а  справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...