Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/1021/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.12.2024
Номер судового провадження: 61-14982ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 758/1021/20
		провадження № 61-14982св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., 
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи:  ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова Анастасія Григорівна,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Никифоров Дмитро Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог заяви
		У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Зиль С. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Сташкова А. Г.
		Заяву обґрунтовано тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1  померла ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 15 березня 2006 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення.
		Із жовтня 1988 року заявник проживав із ОСОБА_3 у вказаній вище квартирі однією сім`єю без шлюбу.
		ОСОБА_1 має намір прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 .
		Зазначав, що на момент смерті ОСОБА_3 він проживав разом із нею у спадковій квартирі, яка з 07 грудня 2013 року є його зареєстрованим місцем проживання. 
		Заявник опікувався ОСОБА_3 , надавав їй допомогу у побуті, купував ліки, після її смерті самостійно і за власний рахунок займався організацією поховання, тому вважає, що вони спільно проживали однією сім`єю як чоловік і дружина.
		Син померлої - ОСОБА_2 постійно з ними не проживав, оскільки у певні періоди знаходився під слідством, у слідчому ізоляторі або відбував покарання у місцях позбавлення волі. 
		На момент смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не проживав у спадковій квартирі, а знаходився у слідчому ізоляторі. Спору про право на спадщину між заявником та ОСОБА_2 немає.
		Встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою як чоловіка та дружини без шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідно заявнику для оформлення спадкових прав у приватного нотаріуса Сташкової А. Г. за місцем відкриття спадкової справи.
		З урахуванням заяви про уточнення вимог просив встановити факт його проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_3 із 01 січня 2004 року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Подільський районний суд міста Києва рішенням від 28 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.
		Встановив факт проживання з 01 січня 2004 року до 23 березня 2019 року однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу  ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 .
		Задовольнивши позов, суд керувався тим, що дослідженими у справі доказами підтверджено що  ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 1988 року і до дня смерті останньої проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як подружжя.
		20 червня 2024 року  ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення суду, про існування якого йому не було відомо та яке йому не направлялось, є необґрунтованим та незаконним.
		У листопаді 2023 року ОСОБА_2 дізнався про те, що його єдине житло - спадкова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , у якій він з 1989 року проживав з матір`ю, відчужена третім особам, а він став безхатьком.
		Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги доводи ОСОБА_1 щодо його спільного проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю з огляду на відсутність належних та достатніх доказів у матеріалах справи.
		Зазначає, що ОСОБА_1 не проживав однією сім`єю з померлою ОСОБА_3 жодного дня, у будь-яких стосунках з нею не перебував, окрім того, що вони були знайомі. У 2013 році ОСОБА_1 попросив зареєструвати його за адресою проживання ОСОБА_3 задля можливості отримувати пенсію, оскільки проживав в іншому регіоні. 
		ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_3 перебував під вартою, тому не мав можливості здійснювати заходи щодо підготовки та поховання матері, водночас усі заходи щодо лікування ОСОБА_3 , організації її поховання здійснила племінниця померлої - ОСОБА_4 , а також саме вона отримала допомогу на поховання після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 квітня 2024 року № 2600-0202-8/85496.
		Суд не допитав жодного свідка, який би проживав за адресою померлої та міг підтвердити чи спростувати факти її спільного проживання із ОСОБА_1 .
		Показання свідка ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , який працював разом із ОСОБА_1 у 1980-х роках, є неповними та такими, що не можуть братися до уваги як доказ, що підтверджує факт проживання однією родиною заявника та померлої ОСОБА_3 .
		Із семи фото, наданих ОСОБА_1 на підтвердження вимог його заяви, лише одне містить спільне зображення заявника та ОСОБА_3 , з якого неможливо встановити у яких стосунках вони перебували. Інші фото містять зображення, що не стосуються розгляду справи.
		У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 758/4260/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння. Захист майнових прав ОСОБА_2 на спадкове майно здійснює адвокат безоплатної правової допомоги.
		Посилається на те, що встановлення факту проживання заявника та померлої ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу впливає на права й обов`язки інших спадкоємців, а саме спадкоємця першої черги спадкування за законом - ОСОБА_2 , тому такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17).
		З огляду на вказане ОСОБА_2 зазначав, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, має бути залишена без розгляду, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18.
		Під час подання апеляційної скарги  ОСОБА_2 також заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, мотивуючи його тим, що суд першої інстанції не встановив, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов`язки цих осіб. Такою особою є єдиний син померлої - ОСОБА_2 , якого не було повідомлено про судовий розгляд заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю з його померлою матір`ю.
		ОСОБА_2 жодного разу не отримував судової повістки про виклик до суду, не знав про існування судового провадження та ухвалення рішення у справі. 
		Судові повістки про виклик до суду, направлені на ім`я ОСОБА_2 , поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а матеріали справи не містять доказів його належного інформування щодо судових засідань.
		Згідно із технічним записом судового засідання від 08 червня 2022 року (18 хвилина 15 секунда) наприкінці судового засідання адвокат заявника - Никифоров Д. О. просив суд вручити йому повістку на ім`я ОСОБА_2 для направлення йому особисто, а суд уповноважив представника направити судові повістки заінтересованим особам.
		Після цього на наявних у матеріалах справи судових повістках від 02 листопада 2022 року з`явилась відмітка з підписом від імені ОСОБА_2 про отримання повістки 27 березня 2023 року безпосередньо в суді (т. 1, а. с. 95), від 14 вересня 2022 року - про отримання повістки цього ж дня (т. 1, а. с. 90). Водночас вказані підписи ОСОБА_2 не належать та виконані іншою особою, що можна перевірити порівнянням почерку підписувача та ОСОБА_2 .
		Київський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив та поновив цей строк.
		Поновивши строк на апеляційне оскарження, суд керувався тим, що ОСОБА_2 надав докази отримання повного тексту рішення лише 17 травня 2024 року.
		Київський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2024 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року скасував. Заяву  ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу залишив без розгляду.
		Суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 як єдиний син спадкодавця має свій інтерес щодо спадкового майна, тому факт, про встановлення якого просив заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право на спадкування, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження за належною позовною вимогою, зокрема, про визнання права на отримання спадщини.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		У касаційній скарзі заявник через адвоката Никифорова Д. О. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального права.
		Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду:
		- від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17, від 24 травня 2023 року у справі № 759/4290/17, від 23 липня 2023 року у справі № 753/4792/17, від 27 жовтня 2023 року у справі № 757/25574/19-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 755/19216/18, від 16 вересня 2024 року у справі № 761/41237/20, щодо пропущення річного строку на апеляційне оскарження судового рішення; 
		- від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, щодо того, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційна скарга подана зі спливом присічного строку на апеляційне оскарження.
		Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України ОСОБА_2 вважається таким, що 03 червня 2021 року повідомлений про розгляд справи, оскільки на поштовому повідомленні наявна відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою». 
		Представник  ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи у листопаді 2023 року.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу до Верховного Судумотивований тим, що адвокат Никифоров Д. О. не має підстав для представництва інтересів ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, оскільки у матеріалах справи є його заява про припинення представництва інтересів ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 4).
		ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи, не отримував судових повісток, тому на нього не поширюється присічний строк на подання апеляційної скарги.
		Крім того, справу розглянуто за відсутності учасників справи, у тексті рішення відсутня інформація про дату складення його повного тексту, водночас рішення надіслано для оприлюднення до Єдиного державного реєстру судових рішень 23 червня 2023 року, а оприлюднено - 27 червня 2023 року.
		Отже, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду у межах річного строку, передбаченого статтею 358 ЦПК України.
		ОСОБА_2 звернувся до Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги за безоплатною правничою допомогою. 
		Дорученням від 05 грудня 2023 року адвокатці Вожакіній Т. В. доручено представляти інтереси ОСОБА_2 в іншій пов`язаній справі № 758/4260/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсними правовстановлюючих документів, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування квартири АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння.
		Під час узгодження правових питань між ОСОБА_2 і адвокаткою Вожакіною Т. В. щодо справи № 758/4260/24 ОСОБА_2 порекомендовано ознайомитись з матеріалами справи № 758/1021/20, отримати судове рішення та звернутися до центру надання безоплатної правової допомоги з питання підготовки та подання апеляційної скарги.
		17 травня 2024 року ОСОБА_2 отримав копію рішення суду першої інстанції у цій справі.
		Юристи Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги надали вторинну правову допомогу ОСОБА_2 щодо складення та подання апеляційної скарги.
		Дорученням від 18 липня 2024 року адвокатці Вожакіній Т. В. доручено представляти інтереси ОСОБА_2 у цій справі.
		Отже, з урахуванням вказаного апеляційний суд правомірно та обґрунтовано поновив строк  ОСОБА_2  на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Никифоров Д. О., на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Никифоров Д. О., про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла  ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 8).
		Згідно з  матеріалами спадкової справи 10 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Сташкової А. Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 56, 57).
		23 вересня 2019 року ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 62).
		Відповідно до постанови приватного нотаріуса Сташкової А. Г. від 15 жовтня 2019  року ОСОБА_1 відмовлено у виданні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що відсутні докази спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день її смерті (т. 1, а. с. 64).
		З 07 грудня 2013 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою:  АДРЕСА_2  (т. 1, а. с. 58, 59).
		Свідок ОСОБА_5 , допитаний у судовому засіданні 08 червня 2022 року, перебуває у дружніх стосунках із заявником. Свідок вказав на те, що він працював разом із заявником та познайомив його  із ОСОБА_3 . ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стали проживати однією сім`єю у гуртожитку. У подальшому ОСОБА_3 отримала квартиру і вони з ОСОБА_1 переїхали туди, проживали разом як сім`я, мали спільний побут.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. 
		Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Надаючи оцінку вказаним доводам касаційної скарги, колегія суддів враховує таке.
		Відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).
		Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		Відповідно до пункту 3 частини восьмої статі 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
		Згідно з пунктом 4 частини восьмої статі 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
		Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).
		Відповідно до матеріалів справи лише одна судова повістка в судове засідання, призначене на 01 липня 2021 року, була направлена ОСОБА_2 на адресу, вказану ОСОБА_1 , та 03 червня 2021 року повернулась до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а. с. 71, 72). 
		Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_2 не є особою, яка ініціювала судовий розгляд, тому на нього не поширюється обов`язок з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі.
		Водночас згідно з матеріалами справи судові повістки від 16 грудня 2021 року, 08 червня 2022 року, 14 вересня 2022 року, 01 листопада 2022 року (т. 1, а. с. 78, 85, 88, 90, 94) не направлялися ОСОБА_2 жодними засобами зв`язку.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) надано тлумачення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України щодо неповідомлення особи про розгляд справи, згідно з яким сформульовано висновок про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи.
		Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 186/972/18 (провадження № 61-19251св20), від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954св23)).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12 та 5 інших заяв) зазначав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.
		Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.
		У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу.
		Ураховуючи зазначене вище та наявні у справі докази, зокрема щодо особливостей стану здоров`я ОСОБА_2 , що підтверджується довідками від 22 лютого 2019 року № КИ-110 (т. 1, а. с. 193) та від 16 травня 2024 року № 496404 (т. 1, а. с. 210), Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що суд першої інстанції не виконав обов`язку щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, зокрема про наявність судового провадження.
		Верховний Суд також зазначає, що уповноваження судом представника заявника на вручення повісток іншому учаснику справи та інформування цим представником такого учасника не є належним та допустимим доказом вручення судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України.
		Отже, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, то ОСОБА_2 був належно повідомлений про розгляд справи.
		З огляду на вказане ОСОБА_2 є особою, яка не була повідомлена про судовий розгляд в суді першої інстанції, тому апеляційний суд обґрунтовано керувався тим, що немає підстав для застосування наслідків визначених у статті 358 ЦПК України.
		Щодо доводів заявника про те, що представник ОСОБА_2 - адвокатка Вожакіна Т. В. ознайомилась із матеріалами справи у листопаді 2023 року, проте апеляційна скарга подана майже через пів року після цього, Верховний Суд керується таким.
		Для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.
		Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24).
		Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
		Об`єднана палата вже звертала увагу, що в разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України). У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення), та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
		У справі, що переглядається, рішення суду першої інстанції ухвалено 28 березня 2023 року.
		ОСОБА_2 як на підставу поновлення строку для подання апеляційної скарги посилався на те, що у листопаді 2023 року дізнався, що спадкова квартира відчужена третій особі, а у грудні 2023 року звернувся до Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги за безоплатною правничою допомогою. 
		Відповідно до матеріалів справи дорученням від 05 грудня 2023 року адвокатці Вожакіній Т. В. доручено представляти інтереси ОСОБА_2 в іншій пов`язаній справі № 758/4260/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсними правовстановлюючих документів, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування квартири АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння (т. 1, а. с. 167).
		Під час узгодження правових питань між ОСОБА_2 і адвокаткою Вожакіною Т. В. щодо справи № 758/4260/24 ОСОБА_2 порекомендовано ознайомитись з матеріалами справи № 758/1021/20, отримати судове рішення та звернутися до центру надання безоплатної правової допомоги з питання підготовки та подання апеляційної скарги (т. 1, а. с. 168, 169).
		ОСОБА_2 отримав повний текст рішення суду першої інстанції 17 травня 2024 року (т. 1, а. с. 158), 20 червня 2024 року подав апеляційну скаргу (т. 1, а. с. 137), з 18 липня 2024 року його інтереси у цій справі в суді апеляційної інстанції представляла адвокатка Вожакіна Т. В. (т. 1, а. с. 232-234).
		З урахуванням вказаного, особливостей стану здоров`я ОСОБА_2 , порядку надання правничої допомоги, визначеного Законом України «Про безоплатну правничу допомогу», Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, оцінивши вказані обставини, дійшов правильного висновку про поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження.
		Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17, від 24 травня 2023 року у справі № 759/4290/17, від 23 липня 2023 року у справі № 753/4792/17, від 27 жовтня 2023 року у справі № 757/25574/19, від 24 квітня 2024 року у справі № 755/19216/18, від 16 вересня 2024 року у справі № 761/41237/20, щодо пропущення річного строку на апеляційне оскарження судового рішення, на які посилається заявник у касаційній скарзі, незастосовні у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин справи. 
		Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не суперечать висновкам апеляційного суду у справі, що переглядається.
		Крім того, Верховний Суд зазначає, що заявник, оскаржуючи лише постанову суду апеляційної інстанції та вказуючи на безпідставність поновлення строку ОСОБА_2 на апеляційне оскарження, не оскаржує ухвалу Київського апеляційного суду від 02  липня 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження , яка може бути оскаржена разом із рішенням суду.
		Верховний Суд також не бере до уваги доводи відзиву на касаційну скаргу щодо відсутності підстав для представництва інтересів заявника адвокатом Никифоровим Д. О., оскільки його повноваження підтверджені відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України належно оформленим ордером, доданим до касаційної скарги.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки апеляційного суду є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Никифоров Дмитро Олександрович, залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             І. М. Фаловська
		                                                                                                С. О. Карпенко
		В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...