Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/23110/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; підряду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2024.
Дата набрання законної сили: 25.12.2024
Номер судового провадження: 61-10227ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 759/23110/19
		провадження № 61-10227св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                 Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , Державне підприємство «Інноваційно-інжинірингові технології», Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Білдінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕН ЕР СІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «БК МОДУС ГРУП»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» на постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., від 22 березня 2023 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» (далі - ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Інноваційно-інжинірингові технології» (далі - ДП «Інноваційно-інжинірингові технології»), Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Білдінг» (далі -ТОВ «СВ Білдінг»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ЕР СІ» (далі - ТОВ «ЕН ЕР СІ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «БК МОДУС ГРУП» (далі - ТОВ «БК МОДУС ГРУП») про стягнення боргу.
		Позов мотивовано тим, що 18 листопада 2016 року між ТОВ  «РБК  «Спецмонтажбуд», як підрядником, та ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», як замовником, фізичною особою  ОСОБА_1 , як інвестором, ТОВ «СВ Білдінг», як повіреним, укладено договір підряду № СШ-18/11/16.
		У подальшому додатковими угодами до цього договору № 1 від 20 січня 2017 року та № 2 від 15 березня 2017 року сторони договору підряду збільшились шляхом залучення до участі у договорі ТОВ «ЕН ЕР СІ» як повіреного-2 та ТОВ «БК МОДУС ГРУП» як повіреного-3.
		На виконання договору підряду від 18 листопада 2016 року № СШ-18/11/16 ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» виконано роботи, які оплачені лише частково, у результаті чого перед позивачем утворилась заборгованість за виконані у межах цього договору роботи.
		З огляду на викладене, ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 751 831,89 грн, у тому числі 482 087,20 грн основного боргу, 165 970,05 грн пені, 11 741,79 грн три відсотків річних, 92 032,85 грн інфляційних втрат.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Миколаєць І. Ю. від 15 лютого 2022 року позов ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» задоволено частково.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» основний борг у розмірі 482 087,20 грн, пеню - 165 970,05 грн, три відсотки річних - 11 741,79 грн, інфляційні втрати - 92 032,85 грн.
		Вирішено питання про розподіл судового збору.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підписані відповідачами без жодних зауважень щодо обсягів, переліку та вартості зазначених у них виконаних підрядником робіт.
		За виконані роботи позивач отримав лише часткову оплату у розмірі 3 417 911,84 грн. 
		Різниця між загальною вартістю всіх виконаних робіт та фактичною оплатою становить 482 087,20 грн.
		Зобов`язання щодо оплати виконаних підрядником робіт умовами договору підряду покладено на інвестора, яким є ОСОБА_1 .
		Оскільки саме інвестор несе цивільно-правову відповідальність за невиконання або не належне виконання умов договору підряду щодо оплати фактично виконаних робіт підрядником, зобов`язання зі сплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за порушення строків оплати виконаних робіт також має бути покладено на інвестора.
		У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що порушення строків оплати підряднику вартості виконаних робіт відбулось у результаті невиконання чи неналежного виконання ТОВ «СВ Білдінг», ТОВ «ЕН ЕР СІ», ТОВ «БК МОДУС ГРУП» своїх зобов`язань за договором підряду, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на вказаних відповідачів солідарної чи субсидіарної відповідальності.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богуш М. К. задоволено.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2022  року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд».
		Вирішено питання про розподіл судового збору.
		Постанову апеляційного суду мотивовано обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про те, що підписуючи акти виконаних робіт за вказаним договором, відповідачі визнали об`єми та перелік виконаних робіт, при цьому підтвердили їх погоджену вартість.
		Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем зобов`язання за договором виконані повністю, є помилковими.
		Право на виконання будівельно-монтажних робіт виникає у забудовника (підрядника) лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).
		Відповідно до пункту 2.1 договору підряду орієнтовна загальна вартість робіт за цим договором згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору підряду (додаток №1), складає 3 900 000 грн і остаточно визначається погодженим сторонами розрахунком договірної ціни, кошторисами, складеними згідно з ресурсних елементних кошторисних норм, затверджених Держбудом України, після проведення державної експертизи кошторисної частини проєкту.
		Розроблення проєктної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закону № 3038-VI, її експертизи належить до одного з етапів проєктування та будівництва об`єктів (пункт 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI).
		В матеріалах справи відсутні докази проведення державної експертизи кошторисної частини робочого проєкту (РП) об`єкту будівництва - централізованого водовідведення с. Шевченкове Білогородської сільської ради відповідно до пункту 2.1. договору підряду та пунктів 2,4 календарного плану.
		Аналізуючи умови договору підряду з додатками до нього, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що після сплати авансу у розмірі 50 % від вартості робіт, обов`язок оплати вартості виконаних робіт виникає у відповідача після проведення позивачем державної експертизи кошторисної частини проєкту (пункти 2,4 календарного плану) та остаточного визначення сторонами договірної ціни (пункт 2.1. договору підряду) на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) (пункти 3.1.1., 3.1.2. договору підряду).
		Здійснення певних дій сторонами (виконання робіт, їх передача на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт та часткова оплата) не призводить до зміни умов договору підряду в цій частині: 1) обов`язкового проведення експертизи робочого проєкту, 2) остаточного визначення сторонами договірної ціни та 3) проведення розрахунку.
		Оскільки експертиза робочого проекту позивачем не була проведена, остаточна вартість робіт сторонами договору підряду не була погоджена, тому позивач не мав право виконувати будівельні роботи за вказаним договором, а у відповідачки ОСОБА_1 - інвестора, не виник обов`язок їх оплатити.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У липні 2023 року ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, в якій просило її скасувати, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2022  року залишити в силі.
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 837, статті 844 ЦК України, статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», статей 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 910/7446/18, від 20 квітня 2021 року у справі № 905/411/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 904/2082/19, від 21 вересня 2019 року у справі № 917/1489/18, від 24 жовтня 2018 року у справі № 910/2184/18, від 16 вересня 2019 року у справі № 921/254/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 921/262/18, від 24 листопада 2022 року у справі № 914/1904/21, у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 3-42гс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована наступним.
		Суд апеляційної інстанції не врахував, що підписання актів приймання-передачі виконаних робіт здійснено без будь-яких заперечень щодо їх змісту або заперечень щодо виконання підрядником самих робіт, що свідчить про фактичне прийняття таких робіт, які підлягають оплаті в порядку, встановленому договором.
		Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
		Отже підставою для оплати замовником виконаних підрядних робіт є сам факт виконання таких робіт.
		Непроведення експертизи кошторисної частини робочого проєкту не надає замовнику право не доплачувати вартість фактично виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт. 
		Висновки щодо застосування статті 882 ЦК України на підставі викладеного вище є сталими в судовій практиці.
		Доводи інших учасників справи 
		У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 , ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «СВ Білдінг», ТОВ «ЕН ЕР СІ», ТОВ «БК МОДУС ГРУП» - адвокат Богуш М. К. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України або касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Відзив мотивовано обґрунтованістю висновку суду апеляційної інстанції про те, що момент виконання обов`язку щодо сплати за виконані роботи за договором підряду у інвестора ОСОБА_1 не настав.
		У пункті 2.1 договору підряду та згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) сторони визначили суму 3 900 000 грн як орієнтовну вартість робіт та передбачили, що остаточна вартість визначається погодженим сторонами розрахунком договірної ціни, кошторисами, складеними згідно ресурсних елементних кошторисних норм, затверджених Держбудом України, після проведення державної експертизи кошторисної частини проєкту.
		Посилання позивача на судову практику не може бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки наведена заявником судова практика не є релевантною до спірних правовідносин сторін у цій справі.
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Яремко В. В., Ступак О. В.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року поновлено ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 759/23110/19.
		У вересні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Протоколом повторного розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року, у зв`язку із відставкою судді 
		Олійник А.  С., справу передано колегії суддів Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		18 листопада 2016 року між ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» (підрядник), фізичною особою ОСОБА_1 (інвестор), ДП «Інноваційно-інжинірингові технології» (замовник), ТОВ «СВ Білдінг» (повірений) було укладено договір підряду 
		№ СШ-18/11/16 (а. с. 14-21, т. 1).
		Згідно з умовами пункту 1.1 договору підряду замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи з підготовки проєктної документації (стадія РП) та будівельно-монтажних робіт «Централізованого водовідведення с. Шевченкове Білогородської сільської ради» (об`єкт будівництва).
		Невідємною частиною договору підряду сторони визначили завдання на проєктування об`єкту «Централізоване водовідведення с. Шевченкове Білогородської сільської ради», розміщеного у Києво-Святошинському районі Київської області (додаток № 3, а. с. 24-25, т. 1).
		20 січня 2017 року сторони уклали додаткову угоду № 1 (а. с. 26-27, т. 1) та додаткову угоду № 2 від 15 березня 2017 року (а. с. 28-30, т. 1) до договору підряду, відповідно до яких до правовідносин, які регулюються договором підряду, було додатково залучено ТОВ «ЕН ЕР СІ» в якості повіреного-2 та ТОВ «БК Модус Груп» в якості повіреного-3.
		Згідно з пунктом 1.2 додаткових угод ТОВ «ЕН ЕР СІ» та ТОВ «БК Модус Груп» набувають прав та обов`язків повірених за договором підряду з оплати інвестором виконаних підрядником робіт.
		Відповідно до пункту 1.3 договору підряду інвестор зобов`язується прийняти участь у визначенні договірної ціни, зазначеної у пункті 2 договору, шляхом її погодження, та забезпечити оплату вартості виконаних робіт в порядку та на умовах передбачених пунктом 3 договору.
		Згідно з пунктом 2.1. договору підряду орієнтовна загальна вартість робіт за цим договором згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору підряду (додаток № 1), складає 3 900 000 грн, у тому числі: ПДВ 20 % - 650 000 грн, вартість проєктних робіт - 200 000 грн (у тому числі ПДВ 20% - 33 333,33 грн), вартість будівельних робіт складає 3 700 000 грн (у тому числі ПДВ 20% - 616 666,67 грн) і остаточно визначається погодженим сторонами розрахунком договірної ціни, кошторисами, складеними згідно з ресурсних елементних кошторисних норм, затверджених Держбудом України, після проведення державної експертизи кошторисної частини проєкту. Прийнята договірна ціна не може змінюватися однією стороною без погодження з іншими сторонами.
		Згідно з пунктом 2.2 договірна ціна може бути змінена за взаємною згодою сторін. Зміна договірної ціни оформляється шляхом укладання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.
		До вказаного договору підряду сторонами було укладено протокол узгодження договірної ціни (додаток № 1, а. с. 22, т. 1).
		У пункті 2.3. договору підряду сторони погодили, що вартість фактично виконаних робіт підтверджується належним чином оформленими сторонами актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в, форма КБ-3).
		Оплата робіт проводиться інвестором наступними етапами:
		перший - протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору у розмірі 50 % від вартості робіт, визначеної у пункті 2.1 цього договору підряду (пункт 3.1.1);
		наступна оплата вартості виконаних робіт здійснюється щомісячно за фактично виконаний підрядником і прийнятий замовником обсяг робіт, виконаних за звітний місяць на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) з урахуванням авансового платежу, перерахованого відповідно до умов цього договору підряду (пункт 3.1.1) протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів за звітний період (пункт 3.1.2).
		Відповідно до пункту 4.1 договору підряду строк виконання робіт визначаються календарним планом (додаток №2), узгодженим сторонами, та обліковується з дати здійснення інвестором попередньої оплати згідно з пунктом 3.1.1 цього договору.
		До вказаного договору підряду сторони уклали календарний план, загальний термін виконання робіт 426 робочих днів (додаток № 2, а. с. 23, т. 1).
		Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 календарного плану:
		за умови підписання договору розроблюється робочий проєкт (РП) об`єкту будівництва протягом 132 робочих днів;
		виконується експертиза (подання документів, отримання зауважень) терміном виконання 25 робочих днів;
		виконується зняття зауважень до експертизи терміном виконання 5 робочих днів, за умови позитивного рішення експертизи;
		виконуються будівельно-монтажні роботи, терміном виконання 264 робочих дні.
		Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 - інвестор, сплатила 1 194 000 грн з призначенням платежу - часткова оплата згідно з договором підряду, що підтверджується: платіжним дорученням від 22 листопада 2016 року на суму 149 000 грн, платіжним дорученням від 24 листопада 2016 року на суму 149 000 грн, платіжним дорученням від 25 листопада 2016 року на суму 99 000 грн, платіжним дорученням від 29 листопада 2016 року на суму 149 000 грн, платіжним дорученням від 30 листопада 2016 року на суму 149 000 грн, платіжним дорученням від 01 грудня 2016 року на суму 149 000 грн, квитанцією №7 від 26 грудня 2016 року на суму 255 000 грн, квитанцією № 28 від 26 грудня 2016 року на суму 45 000 грн (а. с. 133-140, т. 1).
		Повіреним ТОВ «СВ Білдінг» було сплачено 1 600 000 грн з призначенням платежу - часткова оплата згідно з додатковим договором до договору підряду, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 07 лютого 2017 року на суму 1 600 000 грн (а. с. 146, т. 1).
		Повіреним ТОВ «ЕН ЕР СІ» було сплачено 623 911,84 грн з призначенням платежу - часткова оплата згідно з додатковим договором до договору підряду, що підтверджується платіжним дорученням № 88 від 07 серпня 2017 року на суму 100 000 грн, платіжним дорученням № 96 від 16 серпня 2017 року на суму 100 000 грн, платіжним дорученням № 100 від 17 серпня 2017 року на суму 100 000 грн, платіжним дорученням №107 від 28 серпня 2017 року на суму 150 000 грн, платіжним дорученням № 109 від 30 серпня 2017 року на суму 173 911,84 грн (а. с. 141-145, т. 1).
		Загалом на виконання договору підряду відповідачами (інвестором та повіреними) сплачено 3 417 911,84 грн.
		На підтвердження виконання зобов`язань за договором підряду на загальну суму 3 699 999,04 грн ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд»надало:
		довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року по формі КБ-3 на суму 1 113 678,64 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології»(а. с. 32, т. 1);
		акт № 1 здачі - приймання (надання послуг) за грудень 2016 року по формі КБ-2в на суму 407 716,80 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології» (а. с. 33-38, т. 1);
		акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року по формі 
		КБ-2в, на суму 705 961,84 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології» (а. с. 48-52, т. 1),
		довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року по формі КБ-3 на суму 2 204 233,20 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «ЕН ЕР СІ» (а. с. 60, т.1),
		акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року по формі 
		КБ-2в на суму 1 184 020,80 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «ЕН ЕР СІ» (а. с. 61-65, т. 1),
		акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року по формі 
		КБ-2в на суму 686 724 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «ЕН ЕР СІ» (а. с. 72-77, т. 1),
		акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року по формі 
		КБ-2в на суму 333 488,40 грн, підписані ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «ЕН ЕР СІ» (а. с. 86-89, т. 1),
		довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 
		2017 року по формі КБ-3 на суму 382 087,20 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «ЕН ЕР СІ», ТОВ «БК МОДУС ГРУП» (а. с. 94, т. 1),
		акт № 6 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року по формі 
		КБ-2в на суму 382 087,20 грн, підписані від імені ОСОБА_1 , ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд», ТОВ «СВ Білдінг», ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «ЕН ЕР СІ», ТОВ «БК МОДУС ГРУП» (а. с. 96-99, т. 1).
		Мотивувальна частина 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Цим вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.
		Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини перша та третя статті 843 ЦК України).
		Відповідно до частин першої та другої статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
		Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
		Частиною першою статті 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
		Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
		Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
		Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписання обома сторонами.
		Відповідно до пунктів 99, 101 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи. Оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду.
		Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (пункт 96 вказаної постанови № 668).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін 
		(частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
		Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
		Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вірно вважали, що підписуючи акти виконаних робіт за вказаним договором на загальну суду 3 699 999,04 грн, відповідачі визнали об`єми та перелік виконаних робіт, при цьому підтвердили їх погоджену вартість.
		Такі висновки є правильними, оскільки підтверджуються матеріалами справи та узгоджуються з усталеною судовою практикою щодо вирішення подібних питань. 
		Так, матеріали справи містять підписані ОСОБА_1 акти здачі - приймання (надання послуг) по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі КБ-3 за грудень 2016 року, за лютий 2017 року, за травень 2017 року, на загальну суму 3 699 999,04 грн.
		У постанові від 31 травня 2022 року у справі № 916/693/21 Верховний Суд виснував, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, яка полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.
		Подібні правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 23/236, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 910/7446/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 911/1981/20, від 20 квітня 2021 року у справі № 905/411/17, від 17 березня 2021 року у справі № 910/11592/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 921/262/18, від 16 вересня 2019 року у справі № 921/254/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 917/1489/18, від 24 жовтня 2018 року у справі № 910/2184/18, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
		Перелічені вище акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт містять фактичні об`єми та вартість виконаних позивачем робіт за договором підряду, були підписані відповідачами без жодних зауважень щодо обсягів, переліку та вартості зазначених в них виконаних підрядником робіт.
		Таким чином, колегія суддівпогоджується з висновками судів про те, що підписання відповідачами актів приймання-передачі виконаних робіт без будь-яких заперечень щодо змісту або виконання підрядником самих робіт, свідчить про фактичне прийняття таких робіт.
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачі не спростували факт проведення позивачем робіт, не надали доказів на підтвердження наявності у них будь-якого роду заперечень чи претензій щодо якості та строків виконання підрядником робіт, викладених у вказаних актах та довідках.
		Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «СВ Білдінг», ТОВ «ЕН ЕР СІ» призначено судову будівельно-технічну та почеркознавчу експертизи з метою з`ясування переліку та об`єму фактично виконаних будівельних робіт ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» та чи виконано підписи на актах приймання виконаних робіт від імені ОСОБА_1 нею чи іншою особою (а. с. 225-229, т. 1)
		18 листопада та 13 грудня 2021 року до суду першої інстанції надійшли повідомлення від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про нездійснення ОСОБА_1 , ТОВ «ЕН ЕР СІ», ТОВ «БК МОДУС ГРУП» оплати за проведення судової будівельно-технічної та почеркознавчої експертиз, тому ухвала суду про призначення експертизи залишилась без виконання.
		Отже, судом першої інстанції вживались необхідні дії для здобуття відповідачами доказів на підтвердження їх заперечень проти позову з тих підстав, що ОСОБА_1 не підписувала акти приймання робіт.
		Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		Враховуючи поведінку відповідачів у справі, які заявивши клопотання про проведення судових експертиз фактично ухилились від вчинення дій з метою їх виконання, суд обґрунтовано вирішив спір з урахуванням наданих позивачем актів приймання виконаних робіт та довідок, надавши їм оцінку як достовірним доказам у справі.
		Разом з тим, встановивши обставини підписання сторонами актів приймання виконаних робіт та фактичне виконання робіт за договором підряду, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сторони не погодили остаточну вартість робіт, тому момент виконання обов`язку щодо сплати за виконані роботи за договором підряду у інвестора ОСОБА_1 не настав.
		Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 травня 1999 року 
		№ 687-XIV «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
		1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
		2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
		3) затвердження проектної документації;
		4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
		5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
		Згідно з абзацом шостим частини четвертої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за рішенням замовника може проводитися також експертиза проектів будівництва інших об`єктів, ніж передбачені у цій частині, або окремих розділів проектної документації.
		Відповідно до пункту 2.1 договору підряду орієнтовна загальна вартість робіт за цим договором згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору підряду (додаток №1), складає 3 900 000 грн і остаточно визначається погодженим сторонами розрахунком договірної ціни, кошторисами, складеними згідно з ресурсних елементних кошторисних норм, затверджених Держбудом України, після проведення державної експертизи кошторисної частини проєкту. Прийнята договірна ціна не може змінюватися однією стороною без погодження з іншими сторонами.
		Згідно з пунктом 2.2 договору підряду договірна ціна може бути змінена за взаємною згодою сторін. Зміна договірної ціни оформляється шляхом укладання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.
		У пункті 2.3. договору сторони погодили, що вартість фактично виконаних робіт підтверджується належним чином оформленими сторонами актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в, форма КБ-3).
		Таким чином, сторони погодили приблизний кошторис на виконання робіт у сумі 3 900 000 грн, а також умови та порядок визначення остаточної загальної вартості робіт за договором підряду. 
		Разом з тим за обставинами цієї справи підрядник приступив до виконання робіт без проведення державної експертизи кошторисної частини робочого проєкту, а замовник фактичної підтвердив кошторис шляхом прийняття цих робіт без ініціювання питання щодо проведення експертизи кошторису та не висловив будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи вартості проведених підрядником робіт у підписаних актах приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, лютий 2017 року, травень 2017 року.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору не визначено, хто саме має провести державну експертизу кошторисної частини проєкту, однак усі сторони договору виконували його без проведення такої експертизи та не ініціювали її проведення.
		При цьому підрядник, виконуючи будівельні роботи, не перевищив погоджену сторонами загальну вартість робіт (3 900 000 грн), оскільки загальна вартість виконаних робіт за договором підряду згідно з актами складає 3 699 999,04 грн.
		Колегія суддів вважає, що непроведення сторонами договору державної експертизи кошторисної частини робочого проєкту з метою остаточного визначення договірної ціни, за умови виконання підрядником будівельних робіт без перевищення узгодженої сторонами орієнтовної вартості робіт та прийняття їх замовником без зауважень щодо їх вартості та ініціювання укладення додаткової угоди для зміни договірної ціни договору підряду, не є підставою не виконувати обов`язки інвестора оплатити виконані роботи.
		У контексті викладеного щодо зобов`язань сторін за договором колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на таке.
		Верховний Суд у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 910/9626/20 зазначив, що укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати на все те, що обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Наведене випливає з норми статті 629 ЦК України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами та відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda. А тому, вступаючи у договірні стосунки, згідно з основним договором, позивач вправі розраховувати на те, що його контрагент-відповідач буде виконувати укладений між ними договір допоки відповідне зобов`язання не буде припинено.
		У постанові Верховного Суду від 10 серпня 2023 року у справі № 914/11/22 вказано: «За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконанняробіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати занадані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
		Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи».
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
		Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
		Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України).
		Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
		Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Однак це не означає, що здійснення таких прав є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав зокрема, а частиною третьою цієї статті передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у cправі № 910/97/22.
		Отже, за фактичних обставин справи, що переглядається, дії сторін у процесі реалізації договору підрядупідлягали дослідженню у контексті, зокрема, оцінки добросовісності поведінки сторін під час виконання умов договору.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження 
		№ 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. 
		Цей висновок був застосований в пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження 
		№ 14-175цс20).
		Керуючись доктриною venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), Верховний Суд констатує, що у спірному випадку дії відповідачки ОСОБА_1 не відповідають принципу добросовісності, а її поведінка у спірних правовідносинах є суперечливою.
		Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 та інші відповідачі частково, на суму 3 417 911,84 грн, що складає більше ніж 50 % від усієї договірної ціни, сплатили вартість виконаних позивачем робіт відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт, за якими не було проведено державної експертизи кошторисної частини робочого проєкту.
		Вчиняючи дії з реалізації договору, які давали позивачу підстави вважати, що роботи виконуються саме в межах укладеного договору, відповідачка під час розгляду справи зайняла протилежну позицію, стверджуючи про те, що позивач не мав право виконувати будівельні роботи за вказаним договором, а у неї як інвестора не виник обов`язок їх оплатити. При цьому ні під час виконання будівельних робіт у 2016-2017 роках, ні за час розгляду справи судом, ОСОБА_1 не ініціювала питання проведення державної експертизи кошторисної частини робочого проєкту з метою визначення остаточної договірної ціни.
		Таким чином, оскільки визначена актами приймання-передачі вартість виконаних робіт сплачена відповідачами частково, тому недоплачена сума підлягає стягненню у судовому порядку на користь позивача з відповідачки ОСОБА_1 - інвестора, яка згідно з пунктом 1.3 договору мала обов`язок забезпечити оплату вартості виконаних робіт в порядку та на умовах, передбачених пунктом 3 договору, про що правильно виснував суд першої інстанції.
		Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і вимогах законодавства, що регулює спірні правовідносини. 
		Натомість суд першої інстанції, оцінивши докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, правильно вирішив указаний спір по суті. 
		При цьому колегія суддів переглянула справу в межах вимог та доводів касаційної скарги ТОВ «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд», а також з урахуванням відзиву відповідачів на касаційну скаргу, які не стосуються питання перевірки правильності наданого позивачем розрахунку вартості виконаних робіт та розміру грошових коштів, які підлягають стягненню на користь позивача.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 409 ЦПК України).
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Установлено, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Крім того, Верховний Суд відхиляє клопотання представника ОСОБА_1 , ДП «Інноваційно-інжинірингові технології», ТОВ «СВ Білдінг», ТОВ «ЕН ЕР СІ», ТОВ «БК МОДУС ГРУП» - адвоката Богуш М. К. про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
		Відповідно до положень указаної норми суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Висновки, викладені у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, враховані під час перегляду цієї справи, тому підстави для застосування пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України - відсутні.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		За подання касаційної скарги заявник сплатив судовий збір у розмірі 22 555 грн, а тому з  ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на сплату судового збору.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року скасувати.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року залишити в силі.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» понесені в суді касаційної інстанції витрати на сплату судового збору в сумі 22 555 гривень.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...