Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 510/2665/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано судом: 30.12.2024. Зареєстровано: 31.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/510/357/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023160000001375

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    
		       Справа № 510/2665/24
		Провадження № 1-кп/510/357/24
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24.12.24 р.         Ренійський районний суд Одеської області
		у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 
		 при секретарі  ОСОБА_2 ,
		 за участю: прокурора  ОСОБА_3 
		       обвинуваченого  ОСОБА_4 
		       захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рені Одеської області, клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України, -
		 В С Т А Н О В И В:
		03.12.2024 до Ренійського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023160000001375 від 19.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. 
		Згідно обвинувальногоакту ОСОБА_4 обвинувачується увчиненнікримінальнихправопорушень, передбачених: 
		-ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
		-ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства;
		-ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		За сукупністю скоєного ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України.
		   Враховуючи те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 06.01.2025 р, а також є ризики того, що після спливу терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 почне переховуватись від суду, оскільки він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком до 60 діб. 
		   Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України та ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду».
		   Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених, прокурор обґрунтовує тим, що свідки, потерпілі та інші обвинувачені не допитані в судовому засіданні відповідно до ст. 225 КПК України, а зв`язку з тим, що ОСОБА_4 знайомий з більшістю свідків та обвинуваченими, йому відомі їх персональні відомості, він, перебуваючи на свободі, матиме можливість здійснювати вплив з метою зміни ними показань.
		   Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурор обґрунтовує тим, що станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже, ОСОБА_4 перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх ухиленню від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення.
		   Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, що вказує на те що він схильний до скоєння кримінальних протиправних дій.
		Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, прокурор просить не визначати розмір застави. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання під вартою. 
		Захисник обвинуваченогоадвокат ОСОБА_10 заперечувала протипродовження запобіжногозаходу,зазначивши,що клопотанняпрокурора непідлягає задоволенню,а запобіжнийзахід підлягаєзміні,просила обвинуваченомуобрати запобіжнийзахід увигляді домашнього(цілодобового)арешту зпокладенням нанього відповіднихобов`язків.  Підставою дляпродовження триманняособи підвартою є,зокрема,встановлення,що заявленийризик незменшився абоз`явилисянові ризики,які виправдовуютьтримання особипід вартою.Стороною обвинуваченняне доводитьсяреальність ризиків,що виправдовуютьобмеження свободиобвинуваченого,не надаєтьсяфактичних даних,котрі ізпевною вірогідністюдавали підставистверджувати,що іншізапобіжні заходине забезпечатьналежної процесуальноїповедінки обвинуваченого. Щодоризику переховуваннявід суду(п.1ч.1ст.177КПК України),захисник зазначила,що целише припущенняпрокурора,а йогообґрунтування тяжкістюта суворістюпокарання суперечитьпрактиці ЄСПЛіз цьогопитання.Практика ЄСПЛвиходить зтого,що якщотяжкість покарання,якому можебути підданийпідозрюваний чиобвинувачений можназаконно розглядати,як таку,що можеспонукати довтечі,однак можливістьжорстокого засудженняє недостатньоюдля виправданнятримання підвартою.При цьомузагроза втечіне випливаєз простоїможливості дляобвинуваченого перетнутикордон держави.Для того,щоб цяобставина малареальний характерпотрібно доказуватинаявність іншихобставин,а саме:характеристики особи,її моральнийоблік,місце проживання,професію,прибуток,сімейні зв`язки,будь-якихзв`язків зіншою країною,або наявністьзв`язківв іншомумісці. ОСОБА_4  має постійне місце проживання та місце реєстрації у м. Рені зі своїми батьками. Зазначене беззаперечно свідчить про сталі та міцні соціальні зв`язки особи. Відповідно до характеристики, ОСОБА_4 є прихожанином «Свято Георгіївського Храму», допомагає нужденним, займається благодійністю та надає допомогу нужденним. Родина ОСОБА_4 позитивна та поважна. За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується з позитивного боку. Раніше ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
		Щодо ризикунезаконного впливуна свідків(п.3ч.1ст.177КПК України)захисник зазначила,що будь якихобґрунтувань такогоризику прокурорне наводить,жодних заяв,доказів,посилань пронезаконний вливз бокуобвинуваченого насвідків абопотерпілих прокуроромдо судуне надано.Щодо ризикуперешкоджання кримінальномупровадженню іншимчином (п.4ч.1ст.177КПК України),на думкузахисника прокурором взагаліне наведенобудь-якогологічного обґрунтування. Обґрунтування прокурором ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кількох кримінальних правопорушень, що вказує на його схильність до скоєння кримінально протиправних дій є припущенням прокурора, оскільки само по собі висунуте обвинувачення, не може беззаперечно свідчити про наявність схильності до вчинення злочинів, це не вирок суду. Обвинувачений раніше не судимий, веде законослухняний спосіб життя, що в свою чергу спростовує припущення прокурора. Доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються. Також у прокурора відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з`явилися нові ризики. Однак, на думку захисника, навіть гіпотетичним ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого може запобігти запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в тому числі цілодобового, з покладення обов`язків передбачених п. 1-5,8,9 ч. 5 ст. 194, 195 КПК України.
		В ході розгляду клопотання були дослідженні матеріали, які представлені стороною захисту. 
		-характеристика від «Свято Георгіївського Храму» м. Рені на ОСОБА_4 
		-характеристика депутатів Ренійської міської ради на ОСОБА_4 .
		Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, долучених до клопотання матеріалів, суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
		1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
		3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;
		4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
		5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
		6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
		7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
		8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
		9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
		10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
		11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
		12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
		У ст.177КПК України зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та захисту запобігання ризикам передбаченим п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Виходячи з приписів КПК України, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
		Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р.(із змінами) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України.
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. 
		Відповідно до позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 в справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
		Також у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
		Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
		ЄСПЛ вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88,26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v. Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austrsa» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
		Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).
		Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. 
		Подальше утримання особи під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції»; також див. справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»).
		Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з`явилися нові (стаття 199 КПК України). Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.
		В ходірозгляду клопотанняне підтвердилисьризики,передбачені п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а самете,що ОСОБА_4  після спливу строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, почне переховуватись від суду та може вчинити дії, направлені на незаконний вплив на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженню з метою схилити їх змінити їх свої покази у суді, або вчинити інше кримінальне провадження чи продовжити злочинну діяльність, оскільки вонизасновані наприпущеннях прокурора,а самепрокурор усудовому засіданнінадав судупояснення,що внього немає жоднихвстановлених фактівщодо спроб ОСОБА_4  приховуватись від органів досудового слідства та суду та впливати на свідків по даному кримінальному провадженню, однак це ризики, які можуть настати у майбутньому.
		У судовомузасіданні прокуроромне наведеножодного доказупро неможливістьзастосування дообвинуваченого ОСОБА_4  більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. 
		У рішенні ЄСПЛ «Тодоров проти України» зазначено, що для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми для тримання особи під вартою протягом тривалого часу.
		Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п. 62, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
		Враховуючи вищевикладене,у зв`язкуз тим,що прокурором усудовому засіданніне булопредставлено ніякихфактичних доказівнеможливості застосуваннядо обвинуваченогобільш м`якогозапобіжного заходуніж триманняпід вартоюне булопредставлено ніякихфактичних доказівпідтвердження ризиків,передбачені п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України, а стороною захистубули наданіобґрунтовані доказитого,що обвинувачений ОСОБА_4  має постійнезареєстроване місцепроживання вм.Рені Одеськоїобласті разоміз батьками,сталі родиннізв`язки, єприхожанином «СвятоГеоргіївського Храму»,займається благодійністюта надаєдопомогу нужденним,за місцемпроживання характеризуєтьсяз позитивногобоку,раніше докримінальної відповідальностіне притягувався,суддядійшов висновкупро відмовуу задоволенніклопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого  ОСОБА_4 .
		Однак, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином суспільству. На підставі цього, суд вважає за можливим висловити припущення щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		У даному кримінальному провадженні доведено, що з підстав тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому доводи сторони захисту про відсутність ризику, передбаченого п.4 ч.1ст.177 КПК Україниє необґрунтованими. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Таким чином, в урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого  ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою:  АДРЕСА_1 , з використанням електронних засобів контролю, а також покласти на обвинуваченого ряд обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.176-178, 181, 184, 186-187, 193-194, 195, 196-197, 205, 395КПК України, слідчий суддя, - 
		У Х В А Л И В :
		У задоволенніклопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України  відмовити. 
		Застосувати до обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає у забороні залишати житло, що розміщене за адресою:  АДРЕСА_1 , з використаннямелектронних засобівконтролю, строком до21.02.2025р. 
		На обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:
		1) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
		2) Прибувати до місця здійснення кримінального провадження за першою вимогою суду, якщо в цьому виникне необхідність, пов`язана із здійсненням кримінального провадження.
		3) Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
		4) Утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в даномукримінальному провадженні. 
		5) Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		 
		Апеляційна скарга на ухвали судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. 
		 
		 
		 
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...