Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/5100/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; страхування.
Надіслано судом: 30.12.2024. Зареєстровано: 31.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Результат оскарження 18.02.2025 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5100/24
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" (м. Дніпро)
		до відповідача-1: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (м. Київ)
		та до відповідача-2: Приватного підприємства "Транс Логістик" (смт. Слобожанське, Дніпропетровська область) 
		про стягнення несплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп. та різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:
		- стягнути з  Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (далі - відповідач-1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" (далі - позивач) страхове відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп.;
		- стягнути з Приватного підприємства "Транс Логістик" (далі - відповідач-2) на користь позивача різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
		1) щодо відповідача-1:
		- 08.06.2024 в місті Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керував вантажним автомобілем "МАN", д.н.з. НОМЕР_1 , що належить відповідачу-2, та належного позивачу вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом "Fruehauf FSTU" під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної пригоди належний позивачу транспортний засіб - вантажний автомобіль "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 зазнав технічних ушкоджень, а його власник відповідного матеріального збитку. Вказані обставини встановленні та підтверджуються постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08.07.2024, якою встановлена вина водія ОСОБА_1 у скоєному ДТП, а також те, що вказаний водій перебуває на посаді водія у відповідача-2. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2024 у зазначеній вище постанові виправлена технічна описка, щодо зазначення в описовій частині рішення суду найменування всіх транспортних засобів учасників пригоди. Крім того, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2024 по справі №204/6116/24, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2024, водія ОСОБА_3 визнано не винним у вчиненні вказаного вище ДТП та провадження по справі закрито. Також, страховим полісом № 220030157 підтверджується те, що цивільно-правова відповідальність володільця вантажного автомобіля "МАN", д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована страховою компанією ПрАТ "СК "Інго", страхова сума за збиток заподіяного майну 160 000 грн. 00 коп., франшиза - 1600 грн. 00 коп. Схемою місця пригоди ДТП, яка була складена працівниками поліції під час оформлення події підтверджується, що джерело підвищеної небезпеки - вантажний автомобіль "МАN", д.н.з. НОМЕР_1 , під час експлуатації якого був спричинений збиток позивачу, належить відповідачу-2 - ПП "Транс Логістик";
		- позивач вказує на те, що відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За приписами пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. На підставі статті 36 Закону позивач 29.06.2024, за участю адвоката Чіп Я. М., який діє в інтересах позивача, надав засобами електронної пошти страховику заяву про виплату страхового відшкодування та відповідне повідомлення про пригоду разом з передбаченими статтею 36 вказаного закону документами. Як свідчить Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ № 01-08.24 від 05.08.2024, складаний на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники, становить 70 980 грн. 30 коп., без урахування зносу - 209 052 грн. 83 коп. Відповідно до приписів пункту 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15-ти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
		- позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви до суду, незважаючи на встановлені законом строки, страховик жодного відшкодування позивачу не сплатив, про ухвалене рішення щодо заявленої страхової події не повідомив;
		- щодо відповідача-2:
		- статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (тобто відповідач-2), у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 Цивільного кодексу України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу; 
		- як свідчить Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ № 01-08.24 від 05.08.2024, складаний на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM" д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники становить 70 980 грн. 30 коп., без урахування зносу - 209 05 грн. 83 коп. У постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22.04.2021 у справі №759/7787/18 (провадження № 61-10773св20). За приписами статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024, якою встановлена вина водія ОСОБА_1 у скоєному ДТП, підтверджується, що вказаний водій по справі перебуває на посаді водія у ПП "Транслогістик" (відповідач-2). Крім цього, складеної на місці пригоді схемою ДТП (зворот) підтверджується, що джерело підвищеної небезпеки, при експлуатації якого позивачу був спричинений матеріальний збиток, також належить відповідачу-2. Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку статей 22, 1192, 1194, 1166, 1174 Цивільного кодексу України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП особу (у даному випадку відповідальну особу в силу трудових відносин - відповідача 2) становить: 209 052 грн. 83 коп. - 69 380 грн. 30 коп. = 139 672 грн. 53 коп.
		Також позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 пропорційно заявленим позовним вимогам на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, що будуть підтвердженні належними доказами за результатами розгляду справи.
		Ухвалою суду від 21.11.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. 
		Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду №54835/24 від 26.11.2024), в яких він просить суд здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на таке:
		- необхідність такого переходу в першу чергу викликана невідповідністю визначення позивачем суми збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та недостатності наданих доказів на обґрунтування спричиненої шкоди; 
		- необхідність у переході від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання полягає у необхідності призначення судової експертизи з визначення вартості пошкодженого автомобіля, тощо;
		- на думку відповідача-2, наданий позивачем Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, що був зроблений оцінювачем Коріновським Є.Ю. є неточним, некоректним, неповним, та таким, що взагалі не може визначатися як доказ, а отже, обсяг та характер наданих доказів, та особливості спірних правовідносин вимагають розглядати справу у порядку загального позовного провадження із викликом сторін.
		Розглянувши заперечення відповідача-2 проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.
		Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Оскільки предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення несплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп. та різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп., а всього ціна позову складає 209 052 грн. 83 коп., відтак вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову, категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази станом на вказаний період у часі, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Більше того, судом розцінюються критично посилання відповідача-2 на необхідність призначення у даній справі судової експертизи, оскільки жодним з учасників справи протягом розгляду справи судом такого клопотання заявлено не було.  
		Від відповідача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 56101/24 від 03.12.2024), в якому він зазначає таке:
		- з матеріалів справи вбачається, що 08.06.2024 в м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем-1 згідно з полісом № 220030157, франшиза становить 1 600 грн. 00 коп. Умови договорів обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначаються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому страховик не є особою, яка відшкодовує шкоду, зобов`язання страховика обмежується умовами договору страхування та виникає лише при настанні страхового випадку. Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи;
		- відповідно до пункту 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Законодавством, що регулює порядок визначення відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу є Методика авто-товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України, ФДМ від 24.11.2003 № 3142/5/2092 (далі - Методика), яка визначає мету її застосування, а саме: 1) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу; 2) визначення вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу; 3) визначення вартості колісного транспортного засобу для розв`язання майнових суперечок. Також Методика встановлює вимоги до оцінки колісного транспортного засобу та викладення її результатів, а саме: за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку колісного транспортного засобу. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки колісного транспортного засобу. Особливо, відповідач-1 звертає увагу на таку вимогу до звіту про оцінку колісного транспортного засобу як відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку колісного транспортного засобу: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;
		- доказами вартості відновлюваного ремонту з урахуванням зносу автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до законодавства, є акт авто-товарознавчого дослідження по визначенню розміру вартості відновлення автомобіля з урахуванням зношеності (матеріального збитку), проведеного особою, що має відповідну кваліфікацію та спеціальні знання у галузі авто-товарознавства та має відповідний сертифікат оцінювача або свідоцтво судового експерта. Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. З урахуванням частини 4 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком для визначення розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , було залучено оцінювача Стрілець В.Г. Оцінювач Стрілець В.Г. провів оцінку пошкоджень автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , та склав Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 22-D/15/74 від 19.08.2024. Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 22-D/15/74 від 19.08.2024 вартість матеріального збитку заподіяного власнику майна "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 62 243 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали. Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 22-D/15/74 від 19.08.2024, вартість матеріального збитку заподіяного власнику майна "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 57 105 грн. 38 коп., без врахування ПДВ на запасні частини та матеріали. Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15-ти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Докази на підтвердження сплати ПДВ позивач не надав, відповідно у відповідача-1 немає підстав для сплати ПДВ у розмірі 5 138 грн. 22 коп. Як вже раніше зазначалось розмір франшизи складає 1 600 грн. 00 коп. Отже, з урахуванням статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 22-D/15/74 від 19.08.2024 розмір страхового відшкодування є наступним: 57 105 грн. 38 коп. - 1 600 грн. 00 коп. = 55 505 грн. 38 коп.;
		- на підтвердження розміру позовних вимог позивач надав Звіт № 01-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05.08.2024. Згідно із зазначеним Звітом вартість відновлювального ремонту, з урахуванням зносу, пошкодженого транспортного засобу "Renault" "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 70 980 грн. 30 коп. У зазначеному звіті оцінювач не зазначив, чи визначався та враховувався розмір ПДВ під час розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля чи ні. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Renault" "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , у звіті № 01-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05.08.2024 не визначена з урахуванням положень частини 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". З урахуванням зазначеного, відповідач-1 вважає, що звіт № 01-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05.08.2024, брати до уваги недоцільно, так як підстав для оплати ПДВ немає, а його розмір у звіті не визначався.
		Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 56653/24 від 05.12.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
		- частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовую шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно до статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. На момент настання ДТП, цивільна відповідальність автомобіля марки MAN TGМ 18.250, реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в АТ "Страхова компанія "Інго", згідно з полісом № 220030157. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 160 000 грн. 00 коп. Отже, АТ "Страхова компанія "Інго" є особою, на яку за полісом № 220030157 покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля MAN TGМ 18.250, реєстраційний номер НОМЕР_4 , а відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу MAN TGМ 18.250, реєстраційний номер НОМЕР_4 , покладається на відповідача-1, отже, АТ "Страхова компанія "Інго" має сплатити позивачу всю спричинену шкоду до 160 000 грн. 00 коп.;
		- ПП "Транс Логістик" не погоджується ані з доводами ТОВ "Фолт-Транс", ані з доводами АТ "Страхова компанія "Інго", які зазначені у відзиві на позовну заяву позивача, щодо визначення розміру збитку, що були здійснені у численних звітах про визначення матеріального збитку, адже, звіти про визначення вартості матеріального збитку є лише попередніми документами, і не можуть мати вирішальне значення для визначення та виплати страхового відшкодуванням. ПП "Транс Логістик" звертає увагу на те, що згідно з висновками Верховного суду у постанові від 25.07.2018 по справі № 922/4013/17 та у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, а не кінцева сума на відновлення транспортного засобу. Отже, саме документи щодо вартості ремонту автомобіля та їх розмір, є визначальними для виплати страхового відшкодування. Правова позиція ПП "Транс Логістик" полягає в тому, що поліс 220030157, з лімітом відповідальності в 160 000 грн. 00 коп., мав би цілком і повністю покрити всі можливі збитки ТОВ "Фолт-Транс", за пошкодження автомобіля. Враховуючи зазначене, вимога позивача щодо стягнення з Приватного підприємства "Транс Логістик" матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 139 672 грн. 53 коп., є передчасною та необґрунтованою, адже, АТ Страхова компанія "Інго" повинна виконати взяті на себе зобов`язання та здійснити виплату в рамках полісу з лімітом 160 000 грн. 00 коп., що є цілком достатнім для покриття спричинених збитків, а у випадку недостатності суми полісу, вимагати різницю розміру шкоди, з урахуванням статті 1194 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву відповідача-1 (вх. суду № 56480/24 від 05.12.2024), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
		- за приписами пункту 33.3 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції вказаної статті із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021, передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). В свою чергу пунктом 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції цієї статті із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021, передбачено, що страховик протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Виходячи з аналізу наведених положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема статтями 33, 34 вказаного Закону, вбачається, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком може бути залучено свого представника, яким може бути виключно працівник страхової компанії, або експерт. Право залучати страховиком інших сторонніх осіб (оцінювачів, аварійних комісарів, тощо) для визначення страховиком причин настання страхового випадку, та розміру збитків Законом на цей час не передбачено. З огляду на те, що страховик у встановлений строк не направив для огляду пошкодженого транспортного засобу експерта або свого працівника, а доказів того, що залучений страховиком оцінювач Стілець В. Г. є працівником або експертом матеріали справи не містять, то посилання представника відповідача-1 на передчасність та безпідставність дій позивача по залучення ним особисто оцінювача автотоварознавця Коріновського Є.Ю. для огляду пошкодженого транспортного засобу є помилковим. Підтвердженням того, що у встановлені строки страховик не направив для огляду пошкодженого майна є безпосередньо Акт огляду транспортного засобу № 22-D/15/74 за підписом оцінювача Стілець В. Г., що доданий до Звіту № 22-D/15/74, який не  містить дати такого огляду, місця огляду та підпису позивача. Також, позивач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Оскільки жодної згоди між позивачем та відповідачем-1 щодо здійснення виплати без проведення експертизи досягнуто не було, то розрахунок страхового відшкодування без проведення відповідної експертизи, є порушенням вказаної вище норми профільного Закону. Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Відповідно частини 2 статті 11 вказаного Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Як свідчить копія наданого відповідачем Звіту, замовником проведення оцінки є страхова компанія, а не власник пошкодженого майна, що також не відповідає вимогам матеріального закону. З огляду на вищевикладені обставини сторона позивача вважає наданий відповідачем-1 доказ (Звіт № 22-D/15/74 від 19.08.2024), на підставі якого був розрахований матеріальний збиток страховиком, неналежним та недопустимим;
		- щодо заперечень відповідача-1 з приводу необхідності зменшувати розраховану вартість відновлювального ремонту на суму ПДВ, позивач зазначає, що відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Тобто спеціальним Законом, а саме пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено два можливих варіанти отримання страховиком страхового відшкодування: виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування); виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. На підставі пункту 36.4 статті 36 Закону, позивач надав страховику заяву від 23.09.2024 про зміну напряму виплати страхового відшкодування шляхом виплати його на поточний рахунок СТО ФОП Кудін К. Е., де планується ремонт пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM", реєстраційний номер НОМЕР_2 . У подальшому, страховик (відповідач-1) надіслав на електрону адресу представника позивача запит щодо надання виписок із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ФОП Кудін К .Е., та ТОВ "Фолт-Транс", що підтверджує отримання відповідачем-1 такої заяви про перерахування відшкодування на СТО (докази листування із відповідачем електронною поштою надавались разом із позовною заявою). При цьому відповідно до вимог статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Отже, аналіз наведених норм спеціального матеріального Закону, який регулює відносини саме в сфері порядку провадження та виконання договорів цивільно-правової відповідальності, що страховик має право утримати ПДВ при виплаті страхового відшкодування лише при сплаті його безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника). У разі проведення виплати особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна таке утримання Законом не передбачене. Тобто, посилання відповідача-1 на те, що виплата страхового відшкодування повинна бути зменшена на вартість ПДВ є безпідставним, оскільки отримання такої виплати передбачалось не безпосередньо потерпілому (позивачу), а на станцію технічного обслуговування. З наведених підстав позивач не замовляв оцінювачу Коріновському Є. Ю. відповідний розрахунок ПДВ з огляду на відсутність такої необхідності.
		Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву відповідача-2 (вх. суду № 56864/24 від 09.12.2024), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
		- щодо меж відповідальності страхової компанії при відшкодування збитків заподіяної власнику пошкодженого транспортного засобу, та правові підстави покладання обов`язку сплатити різницю між сплаченим страховим відшкодуванням, та вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу саме на винну (відповідальну) у ДТП особу, позивач зазначає, що копією доданого до позовної заяви страхового полісу № 220030157 підтверджується, та не оспорюється сторонами, той факт, що цивільно-правова відповідальність володільця вантажного автомобіля "МАN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована страховою компанією ПрАТ "СК "Інго" (відповідач-1), страхова сума за збиток заподіяного майну 160 000 грн. 00 коп., франшиза 1 600 грн. 00 коп.; 
		- згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування передбачено в обов`язковому порядку. Як свідчить Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ № 01-08.24 від 05.08.2024, складаний на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "RENAULT PREMIUM", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники становить 70 980 грн. 30 коп., без урахування зносу 209 052 грн. 83 коп. На підставі статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), страховою компанією в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством. Тобто, виходячи з наведеного нормативного обґрунтування, страховик, який відшкодовує спричинений з вини страхувальника збиток потерпілому, сплачує на підставі статті 29 Закону лише матеріальний збиток у вигляді вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу на заміні складники. Отже відповідальність страховика обмежується не лише лімітом відповідальності за відповідним полісом, як вважає відповідач-2, а й фізичним зносом, франшизою, та у відповідних випадках утриманням ПДВ. Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі;
		- статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (тобто відповідач-2), у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 Цивільного кодексу України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.09.2019 у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц та від 19.07.2021 у справі № 203/3219/15-ц. У постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16 зазначено, що системний аналіз статті 22 Цивільного кодексу України частини 2 статті 1192, статті 1194 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. За таких обставин саме на відповідача-2, як на особу, що несе цивільну відповідальність за спричинену дорожньо-транспортну пригоду, покладається обов`язок сплатити позивачу, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, яке не перевищує ліміт відповідальності страховика, але виплата якого здійснена в силу вимог Закону з урахуванням зносу на заміні складові частини);
		- також, позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази оплати позивачем додаткових витрат на правничу допомогу у зв`язку із підготуванням та поданням до суду відповіді на відзиви відповідачів. Загальна сума витрат на правову допомогу, станом на 08.12.2024 складає 19 000 грн. 00 коп., яку позивач простить стягнути із відповідачів-1,2 пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		Від відповідача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 56962/24 від 09.12.2024), в якому він зазначає таке:
		- позивач зазначає, що подав заяву від 23.09.2024 про зміну напряму виплати страхового відшкодування шляхом виплати його на рахунок СТО ФОП Кудін К.Е., відповідно позивачу страхове відшкодування має бути сплачено з урахуванням ПДВ, однак дані доводи є безпідставними, оскільки згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15-ти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Позивач у позовній заяві просить стягнути страхове відшкодування на свою користь, отже страхове відшкодування має бути сплачене на користь потерпілої особи. Підставою для сплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з урахуванням ПДВ, є факт отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Так як, в даному випадку страхове відшкодування має бути сплачене безпосередньо на користь потерпілої особи - позивача, а доказів оплати проведеного ремонту позивач не надав, відповідно у відповідача АТ "СК "Інго" підстав для сплати ПДВ немає;
		- щодо визначення розміру страхового відшкодування, відповідач-1 зауважує, що позивач зазначає, що Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 22-D/15/74 від 19.08.2024 є недопустимим доказом. Як вже раніше зазначалось, у відповідача АТ "СК "Інго" немає підстав для оплати ПДВ, єдиним доказом по даній справі, де страхове відшкодування визначене без врахування ПДВ, є вище згаданий Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 22-D/15/74 від 19.08.2024, відповідно даний звіт є єдиним доказом, де страхове відшкодування визначене відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";
		- також, відповідач-1 просить суд, у разі, якщо суд прийде до висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50%.
		Судом встановлено, що строк для надання заперечень відповідачем-2 щодо відповіді на його відзив станом на 30.12.2024 закінчився; клопотань про його продовження від відповідача-2 до суду не надходило. 
		Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі. 
		Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. 
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
		Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 21.12.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 20.01.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі. 
		Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2024 в м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить відповідачу-2, та автомобіля "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , із напівпричепом "Fruehauf FSTU", під керуванням ОСОБА_2 ; внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 
		Працівниками поліції були складені протоколи про вчення адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо водіїв обох транспортних засобів, які були учасниками вказаної дорожньо-транспортної пригоди.  
		Разом із тим, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2024 по справі № 204/6116/24, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2024, водія ОСОБА_3 визнано не винним у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди та провадження по справі закрито.
		Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024 по справі № 204/6117/24 встановлена вина водія ОСОБА_1 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, а також те, що вказаний водій працював на посаді водія у відповідача-2. 
		Слід відзначити, що вказані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи, оскільки згідно з частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність володільця вантажного автомобіля "МАN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована страховою компанією ПрАТ "СК "Інго" (відповідач-1) за страховим полісом № 220030157; страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 600 грн. 00 коп. (а.с.8)
		Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. 
		Приписами пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. 
		На підставі статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" представник позивача 29.06.2024 - адвокат Чіп Я. М., діючи в інтересах позивача, надав засобами електронної пошти страховику заяву про виплату страхового відшкодування та відповідне повідомлення про пригоду разом зі передбаченими статті 36 вказаного Закону документами.
		Відповідно до пункту 34.2. статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місце знаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
		Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (пункт 34.3 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
		З огляду на те, що у встановлений статтею 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк страхова компанія не направила експерта або свого працівника для огляду пошкодженого транспортного засобу, заявою від 31.07.2024 відповідача-1 було проінформовано, що огляд транспортного засобу, разом із залученим за рахунок позивача оцінювачем, відбудеться 02.08.2024 о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський, буд. 6.
		Також, письмовою заявою від 23.09.2024 страхову компанію було повідомлено про зміну напряму виплати страхового відшкодування шляхом виплати його на поточний рахунок СТО ФОП Кудін К.Е., де планується ремонт пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		Як зазначає позивач, у подальшому, страховик (відповідач-1) надіслав на електрону адресу представника позивача запит щодо надання виписок із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ФОП Кудін К .Е., та ТОВ "Фолт Транс".
		Положеннями статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування передбачено в обов`язковому порядку.
		На підставі статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховою компанією в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.
		Як свідчить Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024, складений на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники становить 70 980 грн. 30 коп.; без урахування зносу - 209 052 грн. 83 коп.
		Відповідно до приписів пункту 2 статті 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15-ти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
		Як зазначає позивач, станом на час подачі позовної заяви, незважаючи на встановлені Законом строки, страховик жодного відшкодування позивачу не сплатив, про ухвалене рішення щодо заявленої страхової події позивача не повідомив.
		З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу вантажного автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування зносу на замінні складники становить 70 980 грн. 30 коп., то розмір страхового відшкодування, що має бути сплачений відповідачем-1, за розрахунком позивача, складає 70 980 грн. 30 коп. - 1 600 грн. 00 коп. (франшиза) = 69 380 грн. 30 коп. 
		Відповідач-1 не погоджується з розрахованим позивачем розміром страхового відшкодування, оскільки Звіт № 01-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05.08.2024 не містить даних, чи визначався та враховувався розмір ПДВ під час розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля чи ні. Відповідач-1 вважає, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Renault" "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , у Звіті № 01-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 05.08.2024 не визначена з урахуванням положень частини 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". З урахуванням зазначеного, відповідач-1 вважає, що підстав для оплати ПДВ немає.
		З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача-1 несплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп. суд зазначає таке. 
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		За визначенням статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
		Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина 1 статті 25 Закону України "Про страхування").
		Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		За визначенням статті 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
		Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (абзац 18 статті 9 Закону України "Про страхування").
		Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - "ПДВ"). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
		Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.
		Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
		А отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
		Суд відзначає, що приймає Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024 у якості належного доказу розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_3 , оскільки, по-перше, позивачем доведено та відповідачем не заперечувався факт того, що страховик у встановлений строк не направив для огляду пошкодженого транспортного засобу експерта або свого працівника, по-друге, відповідач-1 не висловив жодних зауважень до розрахованої суми (крім відомостей щодо розміру ПДВ, яким судом буде надана оцінка під час прийняття рішення).
		З цих же підстав судом відхиляється наданий відповідачем-1 Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.08.2024. 
		З приводу заперечень відповідача-1 в частині неправомірності вимог щодо стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп., яке розраховано без дотримання вимог частини 2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не містить відомостей щодо включення до вказаної суми ПДВ та, відповідно, його розміру, суд зазначає таке.
		Як було зазначено судом вище, зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
		В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 №10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.
		Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 826/7454/17 зазначив, що якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість. А тому страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), у свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.
		Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 565/1210/19 від 22.12.2020 та № 911/286/20 від 21.12.2020.
		Суд встановив, що Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024 не містить даних щодо суми ПДВ, включеної до розрахованої в ньому вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , - 70 980 грн. 30 коп.
		З приводу вказаних обставин суд зазначає таке. 
		Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
		Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Під час розгляду даної справи позивач підтверджував факт того, що не замовляв визначення у Звіті про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024 розміру ПДВ, оскільки звертався до відповідача-1 із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
		У той же час, суд відзначає, що на даний момент позивач заявив вимогу про стягнення суми страхового відшкодування саме на користь позивача (потерпілої особи); доказів фактичного проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу матеріали справи не містять.
		Таким чином позивач звернувся до страховика (відповідача-1) до проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, отже відповідач-1 у даному випадку зобов`язаний здійснити виплату відшкодування позивачу з вирахуванням суми ПДВ та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, застосованого до складових, що відповідає наведеним вище положенням Закону. 
		Як було зазначено вище, Звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024 підтверджується, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 70 980 грн. 30 коп.
		Щодо розміру відшкодування, яке підлягає стягнення з відповідача-1 на користь позивача суд зазначає також таке.
		Як було зазначено вище, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
		Закон Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).
		Водночас спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
		За змістом наведених норм, визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, тобто рівною мірою (однаково) є обов`язковими для всіх випадків здійснення страхового відшкодування особі, яка має на його отримання, незалежно від того, хто є суб`єктом виплати страхового відшкодування (страховик або МТСБУ), та незалежно від того, застрахував чи ні власник транспортного засобу, що заподіяв у ДТП шкоду, свою цивільно-правову відповідальність.
		Вирішальним у цьому випадку - тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.
		Доказів документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля виконавцем робіт, що є платником ПДВ, позивач суду не надав.
		Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
		Отже, розмір страхового відшкодування, якій підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача, за розрахунком суду становить 57 550 грн. 25 коп., а саме:
		70 980 грн. 30 коп. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, визначена у Звіті від 05.08.2024) - 11 830 грн. 05 коп. (ПДВ) - 1 600 грн. 00 коп. (франшиза) = 57 550 грн. 25 коп.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 несплаченого страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в сумі 57 550 грн. 25 коп.
		При цьому, суд відзначає, що, як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22, у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов`язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
		Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-2 різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп. суд зазначає таке. 
		З аналізу глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 646/989/18).
		Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 Цивільного кодексу України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Під час розгляду справи господарський суд враховує правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, провадження № 13-24ск19, які підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 Цивільного кодексу України).
		Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 Цивільного кодексу України).
		Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
		Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що, враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, від 14.09.2016 у справі № 6-725цс16, від 26.10.2016 у справі №6-954цс16).
		Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
		Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2, частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Системний аналіз статті 22 Цивільного кодексу України частини 2 статті 1192, статті 1194 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
		Як було зазначено вище, Звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024 встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 209 052 грн. 83 коп.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 70 980 грн. 30 коп.
		Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
		Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 Цивільного кодексу України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
		Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
		Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
		Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
		У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
		Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
		Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу (у даному випадку стягнутий судом) розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим (стягнутим судом) страховим відшкодуванням.
		Суд звертає увагу і на те, що різниця між виплаченою страховиком (стягнуто судом з відповідача-1 на користь позивача) сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана, у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме: франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
		Суд вважає, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу та франшизи, а саме: різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим (у даному випадку стягнутим судом) відшкодуванням.
		Таким чином, заперечення відповідача щодо необхідності покладення на відповідача-1 витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_3 у повному обсязі, оскільки вони не перевищують ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб за полісом (160 000 грн. 00 коп.), судом відхиляються. 
		Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні.
		Таким чином, розмір шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача-2 на користь позивача становить 139 672 грн. 53 коп. із розрахунку:
		209 052 грн. 83 коп. (вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу) - 70 980 грн. 30 коп. (вартість матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу) + 1 600 грн. 00 коп. (розмір франшизи) = 139 672 грн. 53 коп.
		Відповідачем-2 не доведено належними і допустимими доказами іншого розміру матеріального збитку, ніж у розмірі, розрахованому позивачем.
		Відтак, суд приходить до висновку про покладення на відповідача-2 зобов`язання відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу згідно зі Звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 01-08.24 від 05.08.2024, та вартістю матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу.
		Відповідач-2 не спростував належними та допустимими доказами, що на час розгляду справи він відшкодував позивачу шкоду, завдану ДТП.
		Враховуючи, що вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника відповідача-2, перевищує виплачений (стягнутий судом) розмір страхового відшкодування, то з останнього як винної особи (власника джерела підвищеної небезпеки) на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-2 різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 690 грн. 60 коп.; стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 676 грн. 07 коп.
		Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" та до Приватного підприємства "Транс Логістик" про стягнення несплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 380 грн. 30 коп. та різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 139 672 грн. 53 коп. - задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" (вулиця Орловська, будинок 21, м.Дніпро, 49011; ідентифікаційний код 45070790) 57 550 грн. 25 коп. - страхового відшкодування та 690 грн. 60 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
		 
		Стягнути з Приватного підприємства "Транс Логістик" (вулиця Теплична, будинок 27-С, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005; ідентифікаційний код 34307753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" (вулиця Орловська, будинок 21, м.Дніпро, 49011; ідентифікаційний код 45070790) 139 672 грн. 53 коп. - різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди та 1 676 грн. 07 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Повний текст рішення складений та підписаний 30.12.2024.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                           Ю.В. Фещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...