Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/39613/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 30.12.2024. Зареєстровано: 31.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2431/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023011000000172

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/39613/23
		Провадження №1-кп/761/2431/2024
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		23 грудня 2024 року місто Київ
		Шевченківський районний суд міста Києва у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023011000000172, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023 відносно
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Російської Федерації, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		установив:
		І. Історія провадження.
		26.10.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023011000000172, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 761/39613/23 між суддями від 26.10.2023 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
		Ухвалою суду від 27.10.2023 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
		Ухвалою суду від 27.05.2024 призначено судовий розгляд та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 КК України.
		II. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		Громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженка Російської Федерації та зареєстрована: АДРЕСА_1 , причетна до підривної діяльності проти України, нарощенню військового потенціалу РФ, співробітництва з державними органами шляхом надання послуг з постачання текстильних виробів для правоохоронних органів в рамках державного замовленняРФ.
		Так, згідно наявних даних ИП « ОСОБА_7 » (ИНН НОМЕР_5), в рамках державного замовлення з т.зв. «военной прокуратурой черноморского флота» (299011, город Севастополь, ул. Ленина, д. 41; ОГРН 1149204002276, ИНН 9204001288, КПП 920401001) уклала контракт, загальна сума якого становить 223 860,00 рос. руб., надання послуг з постачання текстильних виробів в рамках договору № ЭА/22-1 від 20.05.2022, що підтверджується платіжним дорученням.
		У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 не раніше 21.01.2015 здійснила реєстрацію приватної особи підприємця через органи державної влади РФ на ТОТ України АР Крим та міста Севастополь (рос. - ИП « ОСОБА_7 »), розуміючи факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами РФ, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх настання діючи з прямим умислом, здійснила провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади створеними на тимчасово окупованій території, а саме: ОСОБА_3 , будучи обізнаною про необхідність реєстрації на порталі РФ щодо державних закупівель відповідно до Федерального закону РФ від 05.04.2013 № 44-Ф3 «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд», не раніше 21.01.2015 зареєструвала ИП « ОСОБА_7 » в зазначеній системі та продовжила діяльність на «Официальном сайте единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети интернет» http://zakupki.gov.ru, а також на сайті https://www.rts-tender.ru/ РТС-тендер - электронная торговая площадка для государственных и муниципальных закупок (rts-tender.ru).
		У подальшому, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що контрагентами у таких договорах будуть бюджетні підприємства, установи та організації країни-агресора - РФ та маючи прямий умисел на укладання таких договорів, уклала та підписала т.зв. «государственний контракт» на поставку флагов, ИКЗ № 221920400128892040100100060010000244, № ЭА/22-1 від 27.05.2022 з т.зв. «Военная прокуратура Черноморского флота РФ» (ОГРН 1149204002276 ИНН 9204001288 КПП 920401001, адреса реєстрації: Российская Федерация, 299011, г. Севастополь, ул. Ленина, д. 41) щодо постачання прапорів (флагів) на загальну суму в 223 860,00рос руб.
		Особливістю даних «государственных контрактов» згідно Федерального закону РФ від 05.04.2013 № 44-Ф3 «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» є те, що дані контракти відповідно до «Статьи 51. Заключение контракта по результатам электронной процедуры», а саме п. 3 «Не позднее пяти рабочих дней, следующих за днем размещения заказчиком в соответствии с частью 2 настоящей статьи проекта контракта, участник закупки, с которым заключается контракт, осуществляет одно из следующих действий:
		- подписывает усиленной электронной подписью лица, имеющего право действовать от имени участника закупки, проект контракта и одновременно размещает на электронной площадке подписанный проект контракта, а также документ, подтверждающий предоставление обеспечения исполнения контракта в соответствии с настоящим Федеральным законом (за исключением случаев, предусмотренных настоящим Федеральным законом)». 
		Відповідно до державного контракту РФ № ЭА/22-1 від 20.05.2022, укладеного між ИП « ОСОБА_7 » в особі ОСОБА_3 та т.зв. «Военной прокуратурой черноморского флота», в особі заступника військового прокурора Чорноморського флоту ОСОБА_8 , ОСОБА_3 в період часу з 20.05.2022 по 20.06.2022 здійснила постачання прапорів (флагів) Военной прокуратуре черноморского флота РФ.
		Починаючи із 20.05.2022 та станом на 20.06.2022 року приватний підприємець ИП « ОСОБА_7 », яка зареєстрована на ТОТ України АР Крим, а саме ОСОБА_3 здійснила фінансово-господарські взаємовідносини із т.зв. «Военной прокуратурой черноморского флота», в особі заступника військового прокурора Чорноморського флоту ОСОБА_8 на суму 223 860,00 російських рублів. 
		Отже ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України, у м. Севастополь, здійснила провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, а саме т.зв. «Военной прокуратурой черноморского флота», створеною на тимчасово окупованій території, а саме: ОСОБА_3 будучи індивідуальним підприємцем ИП « ОСОБА_7 », відповідно до вищевказаних документів, здійснила із 20.05.2022 по 20.06.2022 постачання прапорів (флагів) Военной прокуратуре черноморского флота РФ на суму 223 860,00 російських рублів, що підтверджується наявністю інформації викладеної «официальным сайтом единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети интернет предназначен для обеспечения свободного доступа к полной и достоверной информации о контрактной системе закупок и закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц, а так же для формирования, обработки и хранения такой информации. Порядок размещения информации на Официальном ЕИС и ее содержание регламентируется Федеральным законом от 05.04.2013 № 44-Ф3 «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» и федеральним законом рф від 18.07.2011 № 223-Ф3 «О закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц», а так же существующими подзаконными актами (http://zakupki.gov.ru)», чим довела свій злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, до кінця.
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
		III. Позиції учасників судового провадження.
		Позиція сторони обвинувачення.
		Прокурор ОСОБА_4  у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченої зазначила, що подані докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_3 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.
		Відтак, прокурор просила суд визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю, та з позбавленням права обіймати певні посади строком на 10 (десять) років.
		Позиція сторони захисту.
		Захисник обвинуваченої  ОСОБА_3  - адвокат ОСОБА_5 зазначив, що стороною обвинувачення не доведено протиправність діяння, яке інкримінується ОСОБА_3 , докази наданні прокурором є неналежними, а тому просив виправдати ОСОБА_3 .
		IV. Щодо вчинення всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав обвинуваченої.
		Судовий розгляд у межах цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 (in absentia), яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення.
		Відповідно до ухвали суду від 27.05.2024, постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
		Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя, змагальності сторін та свободи в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
		Так, стороною обвинувачення під час досудового розслідування вжито заходів для повідомлення ОСОБА_3 про здійснюване щодо неї кримінального провадження, шляхом публікування повідомлень на офіційному веб-сайті Офісу Генеральної прокуратури та у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газеті «Урядовий кур`єр», та направлення всіх документів захиснику обвинуваченої.
		Крім того, як вбачається з протоколу огляду від 14.10.2023, на телефонний номер НОМЕР_2 , яким відповідно до інформації отриманої від оперативного підрозділу користується ОСОБА_3 , у месенджерах «Viber», «WatsApp», «Telegram» направлено повідомлення про підозру та повістки про виклик.
		Також з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення відповідних повідомлень її захиснику, а також шляхом опублікування оголошень у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газеті «Урядовий кур`єр», а також на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва.
		З огляду на наявні матеріали кримінального провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої ОСОБА_3 .
		За час спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду обвинувачена ОСОБА_3 мала можливість визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що в неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про відмову ОСОБА_3 , від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		Водночас це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого судового розгляду цього кримінального провадження, судом у повному обсязі забезпечено участь захисника обвинуваченої.
		Захиснику обвинуваченої надано достатньо часу для належного забезпечення права на захист ОСОБА_3 , судовий розгляд відбувався тривалий час.
		V. Положення закону, яким керувався суд.
		Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		 
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		 
		Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		 
		Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
		Об`єктивними ознаками злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними суб`єкт і суб`єктивна сторона.
		Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
		Відповідно до ч. 4 ст. 111-1 КК України передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, - караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
		При цьому суд бере до уваги таке.
		Згідно зі ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У статті 17 Конституції України прямо зазначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченої  ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		VI. Висновки суду.
		Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
		За частиною 4 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
		Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах цього провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що російська федерація тимчасово окупувала частину території України.
		Крім того, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20.02.2014.
		Відповідно до прийнятого 18.01.2018 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації.
		24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення військового стану в Україні» №2002-ІХ від 24.02.2022 року та строк дії якого продовжено.
		Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджений той факт, що ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України, у м. Севастополь, здійснила провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, а саме т.зв. «Военной прокуратурой черноморского флота», створеною на тимчасово окупованій території, а саме: ОСОБА_3 будучи індивідуальним підприємцем ИП « ОСОБА_7 », відповідно до вищевказаних документів, здійснила із 20.05.2022 по 20.06.2022 постачання прапорів (флагів) Военной прокуратуре черноморского флота РФ на суму 223 860,00 російських рублів, що підтверджується наявністю інформації викладеної «официальным сайтом единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети интернет предназначен для обеспечения свободного доступа к полной и достоверной информации о контрактной системе закупок и закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц, а так же для формирования, обработки и хранения такой информации. Порядок размещения информации на Официальном ЕИС и ее содержание регламентируется Федеральным законом от 05.04.2013 № 44-Ф3 «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» и федеральним законом рф від 18.07.2011 № 223-Ф3 «О закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц», а так же существующими подзаконными актами (http://zakupki.gov.ru)», чим довела свій злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, до кінця.
		Громадянство України обвинуваченої підтверджено документами дослідженими судом, відповідно до яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, має паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 18.07.1997. Крім того, обвинувачена має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданий Каланчацьким сектором Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, який дійсний до 24.10.2026.
		Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, статей 2, 17 - 20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_3 по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. У разі примусового автоматичного набуття нею як громадянином України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_3 у межах цього провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід із громадянства України.
		Крім того, відповідно до листа заступника керівника Офісу Президента України від 07.08.2023 № 45-01/806 вбачається, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_3 у встановленому порядку не надходили.
		У суду не виникає сумніву в тому, що ОСОБА_3 безумовно усвідомлювала факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів. Так, маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, ОСОБА_3 , яка будучи підприємцем, не могла не розуміти незаконності вчинених нею дій та їх наслідків.
		Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченої  ОСОБА_3 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 по справі № 638/5446/22, у якій зазначено, що у кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
		Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 перебувала під фізичним та/або психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.
		Сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченої, її свідомий вибір та власне волевиявлення.
		Важливо зазначити, що вибір ОСОБА_3 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані стороною обвинувачення, як підстава для кримінального переслідування.
		Враховуючи вищевикладене, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
		Суд належно проаналізував наявні в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого (прокурора) та суду, направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження та приходить до обґрунтованого висновку, що наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, у тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
		Держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самій захисника; в) приймати участь в судових засіданнях та захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безоплатно.
		За таких обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 111-1 КК України.
		Джерела інформації надані прокурором у судовому засіданні суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі.
		Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченої ОСОБА_3 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
		Також досліджено процесуальні документи, які хоча не є доказами, але приймаються судом, як такі, що свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення, жодна із сторін не заявила про не дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.
		У судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами.
		Мотиви призначення покарання.
		При призначенні ОСОБА_3 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, та те, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Обставин, які б, відповідно до вимог ст.ст. 66-67 КК України, пом`якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
		Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, раніше не притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності, відомостей про перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра у суду немає, мешкає на тимчасово окупованій території України.
		З огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, а також установах і організаціях, суб`єктах господарювання на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, а також установах і організаціях, суб`єктах господарювання, з конфіскацією усього особистого майна, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинила злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України, тобто обвинувачена під час воєнного стану здійснює підприємницьку діяльність у взаємодії з державою-агресором.
		Згідно з положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
		Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у кримінальному провадженні у Постанові від 04.09.2023 у справі № 404/2081/22 (провадження № 51-130кмо23).
		Отже, саме визначене покарання стосовно ОСОБА_3 на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
		Суд зазначає, що початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
		При цьому строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		VII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, а також установах і організаціях, суб`єктах господарювання на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власністю.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...