Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/6556/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 31.12.2024. Зареєстровано: 31.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/405/3689/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024121010002330

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 405/6556/24
		провадження № 1-кс/405/3689/24 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.12.2024 м. Кропивницький
		слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі суду у м. Кропивницькому клопотаннястаршого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_7 ,яке погоджене прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кіровограда, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, підозрюваному у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,у кримінальному провадженні № 12024121010002330, відомості про яке внесені 29.08.2024до Єдиного реєстру досудових розслідувань
		встановив:
		    слідча звернуласяз данимклопотанням дослідчого судді Ленінськогорайонного судум.Кіровограда,згідно зяким просилапродовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України,у кримінальному провадженні № 12024121010002330, відомості про яке внесені 29.08.2024до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Прокурор у судовому засіданні надала пояснення, відповідно до яких клопотання підтримала та просила задовольнити.
		Захисник заперечував проти поданого слідчою клопотання, вказав на не доведеність стосовно підозрюваного ризиків, зазначених у клопотанні слідчої та на які у своїй промові під час судового засідання посилалася прокурор, в задоволенні клопотання просив відмовити. При цьому захисник просив змінити підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.
		Законний представник та підозрюваний підтримали позицію захисника.
		Заслухавши сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків. 
		   Встановлено,що слідчим відділом УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024121010002330 від 29.08.2024 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.113 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 114-1, ч. 2 ст. 113 КК України.
		24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
		Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою.
		Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 Російською Федерацією.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).
		Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та Російською Федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.
		При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
		Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, 20 лютого 2014 року вище політичне та військове командування Російської Федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.
		Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, 21.02.2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
		22.02.2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24.02.2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		24.02.2022 Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був неодноразово продовжений та безперервно триває до цього часу.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, обізнаним про факт збройної агресії проти України представниками іноземної держави агресора  Російської Федерації, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, 04.11.2024 з корисливих мотивів, вирішив надати представникам спецслужб держави агресора допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, вчинивши диверсію.
		Так, у невстановлені досудовим слідством час та місці, неповнолітні мешканці м. Кропивницький ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи корисливі мотиви  отримання незаконної грошової винагороди, вступили в попередню змову про вчинення групою осіб, з метою ослаблення держави, підпалів, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, фіксації зазначених дій на відео та відправки їх за грошові кошти представникам РФ, які використовують їх у проведенні заходів пропагандистського характеру. Тобто, таким чином, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне вчинення особливо тяжкого злочину - диверсії.
		На виконання вказаного злочинного умислу, 05.11.2024 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , взявши з собою заздалегідь придбані три ємності з легкозаймистими рідинами та ножиці для різки дроту (далі - дроторіз), прибули до електропідстанції 35/6 кВ «Розвідувальна» Інв. № 1000852 Кіровоградського МРЕМ ПАТ «Кіровоградобленерго», яка розташована в с. Первозванівка Кропивницького району Кіровоградської області (координати Googlemaps 48.457884, 32.302911) та яка має важливе народногосподарське та оборонне значення .
		Продовжуючи, свої злочинні дії, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , об`єднанні єдиним спільним умислом, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, ослаблення України шляхом диверсії, а саме підпалу трансформатора, за допомогою дроторізу демонтували частину колючого дроту поверх огорожі підстанції, після чого ОСОБА_9 за допомогою ОСОБА_10 та ОСОБА_4 переліз через неї та облив трансформатор легкозаймистою рідиною, однак здійснити підпал не видалось за можливе, оскільки вони були затримані співробітниками УСБУ в Кіровоградській області.
		Таким чином ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме вчинення з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування або пошкодження об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення - електропідстанції 35/6 кВ «Розвідувальна» Інв. № 1000852 Кіровоградського МРЕМ ПАТ «Кіровоградобленерго», яка розташована в с.Первозванівка Кропивницького району Кіровоградської області (координати Googlemaps 48.457884, 32.302911), фіксацію зазначених дій на відео та відправка їх за грошові кошти представникам РФ, які використовують їх у проведенні заходів пропагандистського характеру, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.
		Таким чином, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у закінченому замаху на диверсію, тобто вчиненні з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування або пошкодження об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
		05.11.2024 неповнолітнього  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Кіровоград,громадянина України,зареєстрованого тафактично проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,раніше несудимого, повідомлено про підозру у закінченому замаху на диверсію, тобто вчиненні з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування або пошкодження об`єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
		05.11.2024 о 07 год. 38 хв. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення.
		Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 24.12.2024 об`єднано кримінальні провадження № 22024120000000138 від 05.11.2024 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.113 КК України, №22024120000000137 від 28.10.2024 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 114-1 КК України, №12024121010002802 за ч. 2 ст. 113 КК України та кримінальне провадження за № 12024121010002330 від 29.08.2024 за ч. 1, 2 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України та об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно автоматично №12024121010002330.
		07.11.2024 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда підозрюваному ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 03.01.2024 включно, в межах строку досудового розслідування.
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27.11.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо неповнолітнього ОСОБА_4 залишено без змін.
		Щодо обґрунтованості підозри: 
		обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: 
		1) повідомленням про кримінальне правопорушення від 05.11.2024;
		2)протоколом огляду місця події від 05.11.2024;
		3)протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 від 05.11.2024;
		4)протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_9 ;
		5)протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 ;
		6)протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_10 ;
		7)відповідями оперативних підрозділів на доручення слідчого;
		8)протоколами оглядів предметів;
		9)протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
		10)відповіддю на запит;
		11)протоколом додаткового огляду місця події від 06.12.2024;
		12)протоколами НСРД від 05.11.2024;
		13)протоколом НСРД від 07.11.2024;
		14)іншими матеріалами кримінального провадження.
		Отже слідчийсуддя вважає,що  органом досудового слідства  ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, у кримінальному провадженні № 12024121010002330, відомості про яке внесені 29.08.2024до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Також, в цій частині слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
		Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4ст. 193 КПК Україниза клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
		Наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що  ОСОБА_4   міг вчинити зазначене в повідомленні про підозру та в даному клопотанні кримінальне правопорушення.
		Відповідно дост.12КК Українизлочин,передбачений ч.2ст.15ч.2ст.28ч.2ст.113КК України,у вчиненніякого підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким кримінальним правопорушення та у разі визнання ОСОБА_4 винуватим в його скоєнні, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
		До того ж, слідчим суддею встановлено існування наступних ризиків, передбачених п.1, 2 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
		Так, згідно ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
		Вказане свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
		Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 60 днів, тобто в межах строку досудового розслідування, який ухвалою слідчого судді визначений до 05.04.2025 року.
		Відповідно доч.4ст.183КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України.
		Отже,беручи доуваги встановленіпід часрозгляду даногоклопотання обставинивчинення кримінальногоправопорушення,наявність обґрунтованоїпідозри та визначених ч.1ст.177КПК Україниризиків,зважаючи нахарактеризуючі дані тавік підозрюваного, слідчимсуддею відзначається,що підстав для задоволення клопотання захисника стосовно зміни підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на інший, більш м`який запобіжний захід відсутні. Водночас слідчим суддею встановлено підстави для продовження  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.02.2025 року.
		Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 197, 199 КПК України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання слідчого - задовольнити.
		Продовжити неповнолітньому підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк з 17. 40 год. 30.12.2024 року до 17.40 год. 27.02.2025 року.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...