Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/4876/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2025.
Дата набрання законної сили: 03.01.2025
Номер судового провадження: 61-10284ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ             
		 
		03 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 641/4876/21
		провадження № 61-10284св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		   
		учасники справи:
		позивач- ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Харківська міська рада,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Богдан М. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, прийняту                   у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власностіу порядку спадкування за законом.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 . Він є єдиним спадкоємцем після її смерті. Брат ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (його батько) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Вказував на те, що він має право спадкувати після смерті ОСОБА_3 у другу чергу за правом представлення у порядку частини третьої статті 1266 ЦК України. До складу спадщини, що відкрилася після її смерті, входить квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 квітня 2017 року. У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до Третьої харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки неможливо підтвердити родинний зв`язок, так як у свідоцтві про народження померлої зазначено, що її мати                   ОСОБА_5 , а її мати одружилася і з цього дня її прізвище вже було « ОСОБА_6 », а не « ОСОБА_7 ». Також неможливо встановити місце відкриття спадщини, оскільки позивачем в заяві про прийняття спадщини вказано, що спадкодавець була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак згідно з довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова остання на день смерті зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судвстановити юридичний факт, що він є рідним племінником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ним право власності на квартиру               АДРЕСА_4 , у порядку спадкування за законом другої черги за правом представлення.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою:               АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року залишено без змін.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач надав належні, допустимі докази на підтвердження факту, що він є племінником ОСОБА_3 .Установивши, що позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавицею, суд першої інстанції,            з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про визнання за позивачем право власності на спірну квартиру у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У липні 2024 року представник Харківської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, який відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав належних, допустимих та достатніх письмових доказів в обґрунтування заявлених вимог, які можуть бути прийняті судом на підтвердження того факту, що він є рідним племінником ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Надані позивачем докази, копії архівних довідок, копії свідоцтв про народження, копії свідоцтв про шлюб, копії свідоцтв про смерть, дані обліково-послужної картки до військового квитку              ОСОБА_4 не є достатніми для встановлення даного факту, а саме, що ОСОБА_1                 є рідним племінником ОСОБА_3 , а ґрунтуються на припущеннях.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду             від 04 листопада 2019 року у справі № 318/1221/18 (провадження № 61-46942св18), від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 (провадження № 61-249св21),          від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боднарчук С. Я. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до свідоцтва про народження від 20 липня 1988 року серії НОМЕР_1 батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .
		 
		Згідно зі свідоцтвом про народження від 31 серпня 1966 року серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		 
		ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження НОМЕР_3 .
		 
		Згідно зі свідоцтвом про одруження від 08 серпня 1950 року НОМЕР_4 15 грудня 1948 року ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_12 , шлюбне прізвище дружини - ОСОБА_13 .
		 
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 08 березня 1955 року ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , матір`ю останньої    є ОСОБА_11 , батько не зазначений.
		 
		12 серпня 1966 року ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_8 , змінила прізвище на « ОСОБА_14 », свідоцтво про одруження серії НОМЕР_6 .
		Згідно з даними обліково-послужної картки до військового квитку ОСОБА_4 , до складу його родини входять: мати - ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_3 . 
		 
		Батько позивача - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 13 квітня 2017 року.
		 
		18 вересня 2020 року Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 250/2020 після смерті ОСОБА_3 .
		 
		З заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		 
		Постановою державного нотаріусаТретьої Харківської міської державної нотаріальної контори Лебедєвою Н. В. від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки неможливо підтвердити родинний зв`язок.
		 
		Листом в. о. завідувача Третьої харківської міської державної нотаріальної контори від 25 березня 2021 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що видати свідоцтво про право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , неможливо, оскільки, по-перше, є спадкоємці за законом попередньої, тобто другої черги, що унеможливлює спадкування майна спадкоємцями наступних черг, а по-друге, факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується тільки рішенням суду, яке набрало законної сили.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Харківської міської ради не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені                 з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
		 
		Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
		 
		Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		 
		Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
		 
		Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
		 
		У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		 
		Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		 
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
		 
		У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
		 
		Частиною третьою статті 1266 ЦК України встановлено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення).
		 
		У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц зроблено висновок щодо застосування статті 1266 ЦК України та вказано, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини          є останнє місце проживання спадкодавця.
		 
		Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
		 
		У відповідності до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		 
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		 
		За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 надав належні та допустимі докази на підтвердження факту, що він є племінником ОСОБА_3 . 
		 
		На підставі частини третьої статті 1266 ЦК України ОСОБА_1 має право як племінник спадкодавця спадкувати ту частку спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка належала б за законом його батькові (братові спадкодавця), якби він був живим на час відкриття спадщини.
		 
		ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за правом представлення, звернувшись до державного нотаріуса Третьої харківської міської державної нотаріальної контори з відповідною заявою.
		 
		Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає.
		 
		Установивши, що позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавицею, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання за позивачем право власності на спірну квартиру у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно                       і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів       є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених                у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку,
		 
		Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах,          з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
		 
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити                       без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць       Б. І. Гулько        Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...