Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 439/76/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.01.2025.
Дата набрання законної сили: 10.12.2024
Номер судового провадження: 51-821км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140160000793

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 439/76/19
		провадження № 51-821 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		захисників                                                  ОСОБА_6 , 
		ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                             ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року стосовно 
		ОСОБА_9 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця  
		АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
		уродженця с. Грозьово Старосамбірського району 
		Львівської області, який проживає за адресою:
		 
		АДРЕСА_2 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Бродівський районний суд Львівської області вироком від 26 липня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, засудив ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (кожного) за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_9 , ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на кожного з них обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
		За вироком суду ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні ними кримінального правопорушення за таких обставин.
		17 грудня 2017 року приблизно о 17:00 ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 457 км + 210 м автодороги М-06 сполученням «Київ-Чоп» у с. Ясенів Бродівського району Львівської області в напрямку м. Києва, порушив вимоги пунктів 1.2, 1.5, 1.10, 2.3 (підпунктів «б», «д»), 12.4, 12.9 (підпункту «б»), 14.6 (підпунктів «а», «в»), п. 1 «горизонтальна дорожня розмітка» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перетнув лінію горизонтальної дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху та розпочав обгін двох і більше попутних транспортних засобі, не переконавшись у безпечності маневру для іншого учасника руху - вантажного автомобіля «ГАЗ 122R32-50», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який виїхав із прилеглої вулиці на головну дорогу в напрямку м. Чоп, внаслідок чого здійснив зіткнення з цим автомобілем.
		ОСОБА_8 17 грудня 2017 року приблизно о 17:00, керуючи автомобілем «ГАЗ 122R32-50», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», у с. Ясенів Бродівського району Львівської області в напрямку від с. Лучківці до перехрестя автодороги М-06 сполученням «Київ-Чоп», порушив вимоги пунктів1.5, 1.10, 2.3 (підпунктів «б», «д»), 10.1, 16.3, 16.11, Розділу 33 (в частині вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено») ПДР, не зупинив транспортний засіб перед стоп-лінією, не надав переваги в русі автомобілю «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався головною дорогою, що призвело до зіткнення з цим транспортним засобом.
		Порушення водіями ОСОБА_9 , ОСОБА_8 вищевказаних ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками - отриманням потерпілим ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_11 -тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції:
		- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення судових експертиз та про доручення органу досудового розслідування провести слідчі експерименти зі свідками - очевидцями дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) для підтвердження обставин, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення; 
		- врахував висновки експертиз, які проведені з порушенням;
		- обґрунтував свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК недопустимими доказами - висновком експертів № 6759, № 1/1363 від 03 лютого 2021 року (повторна участь експерта), в якому містяться істотні суперечності та недостовірні відомості;
		- неповно дослідив докази, які мають істотне значення для справи;
		- не зважив на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК.
		Крім того, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 , не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції: 
		- дійшов безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК, оскільки такі висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
		- за наявності суперечливих доказів не зазначив, чому бере до уваги висновки експертиз, на основі яких проводилась комісійна судова транспортна експертиза обставин та механізму ДТП, під час якої досліджувались одні й ті ж самі питання, і не враховує інші, якими спростовується вина ОСОБА_8 у вчиненні ДТП;  
		- упереджено використав для підтвердження винуватості ОСОБА_8 лише тези з висновків експертів, показання свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , показання якого є технічно неспроможними;
		- не взяв до уваги докази, які могли б істотно вплинути на його висновки;
		- не зважив на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК;
		- призначаючи засудженим однакове покарання, не врахував ступінь участі та вини кожного водія у порушені вимог ПДР;
		- постановили судові рішення, які не відповідають вимогам КПК. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи своєї касаційної скарги, просив її задовольнити, проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 заперечував.
		Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 підтримали доводи своєї касаційної скарги, просили її задовольнити, проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 заперечували.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг захисників, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону танеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, на що посилаються захисники у касаційних скаргах, не може бути предметом перегляду в касаційному суді в розумінні ст. 438 КПК.
		У поданих касаційних скаргах захисники покликаються на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК). 
		Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім  переконанням, яке  ґрунтується на  всебічному, повному й неупередженому  дослідженні всіх обставин  кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації їхніх дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, зокрема: 
		показань:
		- потерпілого ОСОБА_10 про те, що 17 грудня 2017 року він, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 після роботи повертались із с. Лучківці Бродівського району на службовому автомобілі «ГАЗ 122R32-50». За кермом автомобіля був ОСОБА_8 , він знаходився на передньому пасажирському сидінні, позаду сидів ОСОБА_13 . У с. Ясенів перед виїздом на головну дорогу Київ-Чоп ОСОБА_8 зупинив автомобіль перед стоп-лінією. Він бачив, що з лівої сторони перешкод не було, з правої сторони в напрямку м. Києва своєю смугою руху рухався лише вантажний автомобіль, жодних транспортних засобів, які б здійснювали обгін такої вантажівки, на їхній смузі руху також не було. Коли їхній транспортний засіб уже повністю виїхав на головну дорогу - на смугу руху в напрямку м. Чоп, він відчув удар іншого транспортного засобу, тиждень лежав непритомним у лікарні; 
		- свідка ОСОБА_13 про те, що 17 грудня 2017 року він, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повертались із роботи із с. Лучківці Бродівського району на службовому автомобілі «ГАЗ 122R32-50». За кермом автомобіля був ОСОБА_8 , на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_10 , він сидів позаду та розмовляв по телефону. У с. Ясенів перед виїздом на головну дорогу Київ-Чоп ОСОБА_8 зупинив автомобіль. У момент, коли їхній автомобіль почав виїзд на головну дорогу, він відчув сильний удар. Чи виїхав автомобіль на головну дорогу повністю, чи частково, він сказати не може; 
		- свідка ОСОБА_14 - сина ОСОБА_9 - про те, що 17 грудня 2017 року вони їхали автомобілем «VOLKSWAGEN LT 35» автодорогою Київ-Чоп у напрямку м. Києва, в якому також знаходилась пасажир ОСОБА_11 . За кермом автомобіля був ОСОБА_9 , він знаходився на передньому пасажирському сидінні. Їхній автомобіль рухався зі швидкістю 50-60 км/год. У с. Ясенів батько розпочав обгін вантажного автомобіля. У момент, коли вже обгін майже був завершений, при поверненні їхнього автомобіля із зустрічної смуги руху на свою, із другорядної дороги, яка примикала до головної дороги з лівої сторони, їм на зустріч виїхав автомобіль «ГАЗ», із яким відбулось зіткнення;
		- свідка ОСОБА_12 про те, що приблизно о 17 год 17 грудня 2017 року він їхав вантажним автомобілем із причепом на автодорозі Київ-Чоп в напрямку м. Києва. У с. Ясенів він рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год, позаду його транспортного засобу було ще два автомобіля, попереду - автомобілів не було, зустрічна смуга руху була вільна і оглядовість була хорошою. Він побачив, що його транспортний засіб та автомобіль позаду нього обганяє білий мікроавтобус, незважаючи на те, що там була суцільна лінія розмітки. У момент, коли до перехрестя залишалось приблизно 20 метрів, із другорядної дороги виїхав автомобіль «ГАЗ». Розуміючи, що білий мікроавтобус, який його обганяв, не зможе уникнути зіткнення із автомобілем, який виїжджав із другорядної дороги, він вжив заходів до гальмування і зупинив свій транспортний засіб. Однак, незважаючи на це, зіткнення білого мікроавтобуса та автомобіля «ГАЗ» все ж таки відбулось;
		- свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , експертів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ;
		а також даних, що містяться у: 
		- протоколі огляду місця ДТП від 17 грудня 2017 року;
		- протоколах проведення слідчого експерименту від 10 травня 2018 року за участю ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
		- висновку експерта № 1/59 від 08 лютого 2018 року, відповідно до якого зіткнення автомобілів «ГАЗ 122R32-30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулося на лівій смузі руху проїзної частини автодороги «Київ-Чоп»;
		- висновку експерта № 222/2017 від 29 грудня 2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження середньої тяжкості, отримані під час ДТП 17 грудня 2017 року;
		- висновку експерта № 224/2017 від 02 січня 2018 року відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, отримані під час ДТП 17 грудня 2017 року;
		- висновку експерта № 2029 від 05 жовтня 2018 року, відповідно до якого: 
		1) у заданій дорожній ситуації, як при варіанті №1 (показання водія ОСОБА_8 ), так і при варіанті №2 (показання водія ОСОБА_9 ) водій ОСОБА_9 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «обгін», «пішохідний перехід», «перехрестя»); 2.3 (підпунктів «б», «д»); 12.4; 12.9 (підпункту «б»); 14.6 (підпунктів «а», «в») ПДР, а також розділу 34 пункту 1 «горизонтальна дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1) (вузька суцільна лінія), у відповідності до яких вказаний водій повинен був рухатись правою стороною проїзної частини, в напрямку м. Києва, зі швидкістю не більше 60 км/год та не виїжджати на зустрічну смугу руху для виконання маневру обгону;
		2) у заданій дорожній ситуації у варіанті № 1 (показання водія ОСОБА_8 ) водій ОСОБА_8 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху» ); 2.3 (підпунктів «б», «д» ); 12.3 ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був застосувати гальмування з моменту виїзду автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35», на смугу руху в напрямку м. Львова;
		2.2) у заданій дорожній ситуації у варіанті № 2 (показання водія ОСОБА_9 ) водій ОСОБА_8 повинен був, з технічної точки зору, керуватися пунктами1.5; 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу» ); 2.3 (підпунктів «б», «д»); 10.1; 16.3; 16.11 ПДР, а також розділу 33 ПДР (в частині вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»), у відповідності до яких вказаний водій повинен був зупинити керований автомобіль перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) та дати дорогу автомобілю «VOLKSWAGEN LT 35», який рухався на головній дорозі;
		4) у заданій дорожній ситуації, як при варіанті № 1 (показання водія ОСОБА_8 ), так і при варіанті № 2 (показання водія ОСОБА_9 ) технічна можливість уникнути настання даної ДТП для водія ОСОБА_9 , з технічної точки зору, полягала у належному виконанні вказаним водієм вимог пунктів 1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «обгін»; «пішохідний перехід»; «перехрестя»); 2.3 (підпунктів «б», «д»); 12.4; 12.9 (підпункту «б»); 14.6 (підпунктів «а», «в») ПДР, а також розділу 34 пункту 1 «горизонтальна дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія);
		5) при заданих вихідних даних, як при варіанті № 1 (показання водія ОСОБА_8 ), так і при варіанті № 2 (показання водія ОСОБА_9 ) дії водія ОСОБА_9 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам пунктів 1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «обгін» ; «перехрестя» ); 2.3 (підпунктів «б», «д» ); 12.4; 12.9 (підпункту «б); 14.6 (підпунктів «а»,«в») ПДР, а також розділу 34 п. 1 «горизонтальна дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія);
		6.1) якщо дорожня ситуація розвивалась так, як задано у варіанті № 1 (показання водія ОСОБА_8 ), то, з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР;
		6.2) якщо дорожня ситуація розвивалась так, як задано у варіанті № 2 (показання водія ОСОБА_9 ), то, з технічної точки зору, дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам пунктів 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу); 2.3 (підпунктів «б», «д»); 10.1; 16.3;16.11 ПДР, а також розділу 33 ПДР (в частині вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»);
		7.1) при заданих вихідних даних у варіанті № 1 (показання водія ОСОБА_8 ) причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія ОСОБА_9 вимогам пунктів 1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «обгін»; «пішохідний перехід»; «перехрестя» ); 2.3 (підпунктів «б», «д» ); 12.4; 12.9 (підпункту «б»); 14.6 (підпунктів «а», «в») ПДР, а також розділу 34 пункту 1 «горизонтальна дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія);
		7.2) при заданих вихідних даних у варіанті № 2 (показання водія ОСОБА_9 ) причинами настання даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія ОСОБА_9 вимогам пунктів 1.2;1.5; 1.10 (в частині значення термінів «обгін»; «пішохідний перехід»; «перехрестя»; «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б», «д» ); 12.4; 12.9 (підпункту «б»); 14.6 (підпунктів «а», «в») ПДР, а також розділу 34 пункту 1 «горизонтальна дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) та невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам пунктів 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 2.3 (підпунктів «б», «д»); 10.1; 16.3; 16.11. ПДР, а також розділу 33 ПДР (в частині вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»);
		- висновку експерта № 1/1799 від 26 грудня 2018 року, відповідно до якого при механізмі даного зіткнення, який запропонований водієм ОСОБА_8 , автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на фазі безпосереднього зближення до зіткнення повинен був рухатись зі сторони лівого, по напрямку руху до м. Києва, тротуару, що є технічно не спроможним. При механізмі даного зіткнення, який запропонований водієм ОСОБА_9 , автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на фазі безпосереднього зближення до зіткнення повинен був рухатись зі сторони правої, по напрямку руху до м. Києва, смуги руху, що є технічно спроможним;
		- висновку експертів № 6758, № 1/1363 від 12 травня 2020 року за результатом проведення комісійної транспортно-трасологічної експертизи, відповідно до якого момент первинного контакту під час ДТП мало місце зустрічно-перехресне блокуюче ексцентричне зіткнення, з кутовою складовою руху автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «ГАЗ А22 R32-30», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Місце зіткнення автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 із автомобілем «ГАЗ А22 R32-30», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 розташоване в межах лівої смуги руху проїзної частини автодороги Київ-Чоп (смуги руху в напрямку м. Львова), на ділянці, що безпосередньо передує розташуванню розливу мастила, при напрямку огляду в сторону м. Київ. З технічної точки зору, показання водія ОСОБА_8 щодо розташування його автомобіля в момент зіткнення відносно елементів проїзної частини дороги є неспроможними, оскільки не відповідають встановленому вищенаведеними дослідженнями розташуванню місця зіткнення транспортних засобів та об`єктивним слідовим даним, які зафіксовані на місці події. Встановити, чи спроможні показання водія ОСОБА_8 щодо механізму розвитку цієї автопригоди на етапі зближення до ДТП не видалось можливим із причин відсутності зафіксованих на місці події слідів, які б свідчили про це. З технічної точки зору, показання водія ОСОБА_9 щодо розташування місця зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем «ГАЗ А22 R32-30» під керуванням ОСОБА_8 , в межах пішохідного переходу в с. Ясенів Бродівського району Львівської області (тобто у повздовжньому, відносно елементів дороги напрямку), є технічно спроможними і такими, що відповідають встановленому вищенаведеними дослідженнями розташуванню місця зіткнення транспортних засобів та об`єктивним слідовим даним, зафіксованим на місці події. Одночасно, показання водія ОСОБА_9 про розташування автомобіля «ГАЗ А22 R32-30» під керуванням ОСОБА_8 у момент зіткнення в межах пішохідного переходу в с. Ясенів Бродівського району Львівської області на відстані 2 метрів від краю проїзної частини дороги (тобто у поперечному, відносно елементів дороги напрямку) є технічно неспроможними і такими, що не відповідають об`єктивним слідовим даним, які зафіксовані на місці події. Встановити, чи спроможні показання водія ОСОБА_9 щодо механізму розвитку цієї автопригоди на етапі зближення, до ДТП не видалось можливим з причин відсутності зафіксованих на місці події слідів, які б свідчили про це;
		- висновку експертів № 6759, № 1/1363 від 03 лютого 2021 року за результатами проведення автотехнічної експертизи, відповідно до якої показання водія ОСОБА_9 щодо механізму зближення транспортних засобів перед ДТП є технічно неспроможними. При механізмі розвитку ДТП відповідно до показань водія ОСОБА_8 автомобіль «VOLKSWAGEN LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_3 , безпосередньо перед зіткненням із автомобілем «ГАЗ А22 R32-30», реєстраційний номер НОМЕР_4 , мав би рухатись із лівого тротуару по напрямку руху до м. Києва, що є технічно не спроможним. Згідно з вимогами п.п. 16.11 ПДР водій ОСОБА_8 виїжджаючи із другорядної дороги на головну та виконуючи маневр повороту праворуч у напрямку м. Львова повинен був дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин на головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Виходячи із висновку транспортно-трасологічної експертизи № 6758, № 1/1363 від 12 травня 2020 року, однією із причин настання даної ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_9 вимогам пунктів 1.2; 1.10 (в частині значення термінів «обгін»; «пішохідний перехід»; «перехрестя»); 14.6 (підпунктів «а», «в») ПДР, а також розділу 34 пункту 1 «горизонтальна дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія). В цей же час встановити, знаходяться (чи не знаходяться) дії водія ОСОБА_8 у причинно-наслідковому зв`язку з фактом даної ДТП не видається можливим через те , що задані водіями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 механізми розвитку ДТП є технічно неспроможними.
		Отже суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_8 винуваті у вчиненні інкримінованого діяння, оскільки кожен з них, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 та середньої тяжкості - потерпілій ОСОБА_11 .
		Водночас суд першої інстанції дав критичну оцінку показанням обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 щодо невизнання ними своєї провини у вчиненому, зазначивши, що вони повністю спростовуються встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами та зібраними у справі доказами.
		На спростування доводів захисників щодо невинуватості їхніх підзахисних в інкримінованому злочині суд першої інстанції слушно зауважив, що показання свідків, експертів, допитаних в судовому засіданні, є логічними, послідовними та в сукупності з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами доводять винуватість обох обвинувачених у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК кримінального правопорушення поза розумним сумнівом. 
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність та допустимість.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Як установлено з матеріалів кримінального провадження та технічного носія запису судових засідань, під час судового розгляду в суді першої інстанції учасникам процесу, в тому числі й стороні захисту, було забезпечено право на відстоювання своєї позиції. 
		Усі клопотання захисника ОСОБА_6 (про надання доручення органу досудового розслідування провести слідчі дії (слідчий експеримент), про призначення комісійної судово-медичної, транспортно-трасологічної, інженерно-транспортної, автотехнічної експертиз) були вирішені місцевим судом з дотриманням вимог ст. 350 КПК, з прийняттям відповідних рішень - окремих процесуальних документів, які є достатньо обґрунтованими. 
		Сама лише незгода захисника ОСОБА_6 з прийнятими цим судом рішеннями за результатами розгляду його клопотань не свідчить про істотне порушення місцевим судом вимог КПК.
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 101 КК сторона захисту не була позбавлена можливості надати суду свій висновок експерта на відстоювання своєї позиції під час судового розгляду.
		Заявлене захисником ОСОБА_6 клопотання про недопустимість доказів прийнято судом першої інстанції, долучено до матеріалів провадження, та здійснено аналіз викладених у ньому тверджень у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
		Відтак, колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання обвинуваченим, врахував характер, ступінь тяжкості, наслідки та спосіб вчиненого злочину, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують їхнє покарання, а також дані про їхні особи, зокрема, те що: ОСОБА_9 офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання; ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67 КК.
		При цьому місцевий суд, враховуючи вищезазначене, а також те, що обвинувачені раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 положення ст. 75 КК, з чим погоджується й Суд.
		Крім того, колегія суддів уважає, що саме з урахуванням того, що ступінь вини кожного водія, які проявили неуважність до дорожньої обстановки та її змін, порушили ряд вимог ПДР, є рівнозначною, місцевим судом було призначено ОСОБА_9 , ОСОБА_8 однакове покарання, а тому доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_21 у цій частині є безпідставними.
		Доводи апеляційних скарг, які є аналогічними до доводів касаційних скарг, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вирок суду першої інстанції, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що сторона обвинувачення надала достатньо доказів, які поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_9 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. 
		Не залишились без належної уваги суду апеляційної інстанції й доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що висновок експертів № 6759, № 1/1363 від 03 лютого 2021 року є недопустимим доказом через повторну участь експерта ОСОБА_22 , який, на переконання Суду, правильно визнав їх безпідставними, з огляду на те, що: законом не заборонена участь експерта, який брав участь у проведенні первинної експертизи, при проведенні комісійної експертизи, місцевий суд в ухвалі від 21 листопада 2019 року про призначення комплексної комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи не зазначав про необхідність доручення проведення експертизи іншій експертній установі чи іншим експертам. 
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Колегія суддів касаційного суду погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу, уважає їх достатньо обґрунтованими та переконливими.
		Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_9 , ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, захисники у касаційних скаргах не навели.
		Інші доводи, викладені в касаційних скаргах захисників, фактично стосуються неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом касаційного розгляду в розумінні ст. 438 КПК.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Бродівського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...