Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 611/245/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.01.2025.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 61-11860ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 611/245/21
		провадження № 61-11860св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		 
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		 
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська»,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня                    2023 року у складі колегії суддів Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Лаченкової О. В. та на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня               2023 року у складі колегії суддів Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Лаченкової О. В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (далі - СТОВ Агрофірма «Барвінківська») про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
		- поновити строк звернення до суду з позовом із поважних причин, а саме: відсутності у позивача оскаржуваного наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська»             № 192/1-К від 01 липня 2020 року та отримання його копії 08 квітня 2021 року;
		- скасувати наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня                2020 року про прийняття позивача на роботу з 27 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, який суперечить рішенню Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада                2017 року та ухвалі від 28 березня 2018 року в справі № 611/876/14-ц;
		- зобов`язати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ наступного змісту: «Наказ №____ від 12 березня 2014 року - прийняти ОСОБА_1 із 12 березня             2014 року на посаду тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська»;
		- зобов`язати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ наступного змісту: «Наказ №_____від 2021 року - на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Агрофірма «Барвінківська», ГУ Держпраці у Харківській області про поновлення на роботі, скасування акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, вчинення певних дій, поновити ОСОБА_1 із 27 березня 2014 року на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська»;
		- стягнути із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» моральну шкоду розмірі 50 000 грн.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що у провадженні Близнюківського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа № 611/876/14 за його позовом до СТОВ Агрофірма «Барвінківська», Головного управління Держпраці   у Харківській області (далі - ГУ Держпраці у Харківській області) про поновлення на роботі, скасування акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, вчинення певних дій. 
		 
		Позивач зазначав, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково:
		- поновлено ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська». 
		? скасовано акт від 11 квітня 2014 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що трапився 27 березня 2014 року на СТОВ Агрофірма «Барвінківська», складений комісією Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Харківській області, у якому зазначено, що випадок, який трапився з ОСОБА_1 , не пов`язаний з виробництвом, оскільки договір від 12 березня 2014 року, укладений між ним та СТОВ Агрофірма «Барвінківська» не містить ознак трудового договору;
		- скасовано   акт від 11 квітня 2014 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 27 березня 2014 року на СТОВ Агрофірма «Барвінківська», складений комісією Територіального управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки у Харківській області;
		- зобов`язано СТОВ Агрофірма «Барвінківська», ГУ Держпраці у Харківській області виконати вимоги Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, щодо нещасного випадку з тяжкими наслідками, який стався 27 березня 2014 року на      СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з постраждалим ОСОБА_1 ; 
		- стягнено з СТОВ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27 березня 2014 року до 18 жовтня 2017 року в розмірі             135 812,96 грн, 32 360,27 грн - суму індексації, 79 581,39 грн - компенсації втрати частки доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, 20 000,00 грн - моральної  шкоди, що разом становить 267 754,62 грн. 
		- допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць;
		- стягнено із СТОВ Агрофірма «Барвінківська на користь держави судовий збір               у розмірі 5 431,59 грн.
		 
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Близнюківського районного суду Харківської області                     від 12 грудня 2017 року у справі № 611/876/14-ц абзац другий резолютивної частини рішення Близнюківського районного суду Харківської області                                      від 20 листопада 2017 року викладено у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Барвінкове Харківської області на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року». 
		 
		Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 28 березня              2018 року роз`яснено рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц та зазначено, що на виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді тракториста-машиніста                СТОВ Агрофірма «Барвінківська» необхідно видати наказ (розпорядження) та на його підставі внести відповідний запис до трудової книжки позивача. 
		 
		У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що роботодавець усупереч рішенню Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року видав наказ № 192/1-К від 01 липня 2020 року про прийняття позивача на роботу           з 27 березня 2014 року. 
		 
		У серпні 2021 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дій щодо виконання рішення суду незаконними та зобов`язання вчинити дії
		 
		Вимоги СТОВ Агрофірма «Барвінківська» мотивовані тим, що ОСОБА_1 після ухвалення судового рішення у справі № 611/876/14-ц жодного разу на роботу не з`явився та трудову книжку для внесення відповідних записів не надав. 
		 
		Недотримання ОСОБА_1 трудової дисципліни призвело до порушень з його боку положень частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: неможливість видання відповідного наказу та внесення запису у трудову книжку (трудова книжка протягом усього часу розгляду справи перебувала у ОСОБА_1 та її оригінал було оглянуто в судовому засіданні                        20 листопада 2017 року), оскільки наказ про поновлення працівника на роботі повинен містити пункти про: а) скасування наказу про звільнення; б) поновлення працівника на посаді, яку він займав до звільнення; в) виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		 
		На листи товариства від 30 червня 2020 року та від 08 липня 2020 року з вимогами щодо необхідності виконання рішення та ухвали Близнюківського районного суду Харківської області в справі № 611/876/14-ц ОСОБА_1 не відреагував. 
		 
		Виходячи з наведеного, позивач за зустрічним позовом просив суд:
		- припинити дії ОСОБА_1 , що порушують право СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на виконання рішення суду у справі № 611/876/14-ц, шляхом визнання його дій з невиконання судових рішень протиправними та незаконними;
		- зобов`язати відповідача усунути перешкоди СТОВ Агрофірма «Барвінківська»               у виконанні рішення Близнюківського районного суду у справі № 611/876/14-ц шляхом зобов`язання ОСОБА_1 прибути на підприємство та надати трудову книжку для внесення відповідного запису.
		 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська                         від 03 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Скасовано наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 27 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська».
		 
		Зобов`язано СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року.
		 
		Стягнено із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. 
		 
		В іншій частині вимог за первісним позовом відмовлено.
		 
		Стягнено із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь держави судові витрати                            у вигляді судового збору в розмірі 7 443,00 грн.
		 
		У задоволенні зустрічного позову СТОВ «Барвінківська» відмовлено.
		 
		Судові витрати за зустрічним позовом віднесено на рахунок позивача за зустрічним позовом СТОВ Агрофірма «Барвінківська».
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив висновок про те, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада           2017 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі. Наказ про прийняття на роботу та наказ про поновлення на роботі мають різне правове значення та наслідки.
		 
		Водночас суди не знайшли підстав для задоволення позову в частині зобов`язання  СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ наступного змісту: «Наказ №____                  від 12 березня 2014 року - прийняти ОСОБА_1 із 12 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська».
		 
		Ухвалюючи рішення про стягнення із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь                 ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди керувалися тим, що з огляду на встановлені обставини у справі обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту не відповідає положенням частини другої статті 16 ЦК України.
		 
		Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
		 
		Постановою Верховного суду від 10 травня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, не надав належної оцінки доводам СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про його необізнаність щодо призначення розгляду справи на 03 серпня 2022 року та не звернув увагу на те, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України такі обставини визначені як обов`язкова підстава для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково.
		 
		Наказ СТОВ «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року в частині прийняття 
		ОСОБА_1 на роботу визнано неправомірним та зобов`язано СТОВ Агрофірма «Барвінківська» вчинити наступні дії: видати наказ про внесення змін до наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року, вказати про поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська»                               з 27 березня 2014 року. Стягнено із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь                   ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн. У задоволенні зустрічного позову СТОВ Агрофірма «Барвінківська» відмовлено у повному обсязі.
		 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наказ про поновлення позивача на роботі на підприємстві не видавався. Водночас наказ про прийняття на роботу та наказ про поновлення на роботі мають різне правове значення та наслідки.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що зустрічний позов СТОВ АФ «Барвінківське» є необґрунтованим, безпідставним, тому задоволенню не підлягає.
		Суд апеляційної інстанції вказав, що саме позивач за зустрічним позовом допустив порушення прав відповідача за зустрічним позовом шляхом видання наказу                       № 192/1-К від 01 липня 2020 року на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі №611/876/14-ц, яким, зокрема,поновлено  ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з неправильним формулюванням.
		Крім того, зазначене вище рішення, а також положення Закону України «Про виконавче провадження» не покладають обов`язок на працівника прибути до роботодавця та надати трудову книжку для внесення до неї відповідного запису.
		Позивач за зустрічним позовом не довів та суд не встановив вчинення 
		ОСОБА_1 перешкод СТОВ АФ «Барвінківське» щодо виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року 
		у справі № 611/876/14-ц в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , видання роботодавцем належного наказу.
		Скасовуючи рішення першої інстанції та постановляючи нове рішення, апеляційний суд керувався тим, що у матеріалах справи наявна довідка від 18 липня                    2022 року про доставку SMS-повідомлення адвокату Гілю Є. В. щодо документа «Судова повістка про виклик до суду» на 11:00 год. 03 серпня 2022 року                      (т. 2,  а. с. 4). Однак у справі відсутня заява СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою                    SMS-повідомлення.
		 
		На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, допустив порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		 
		Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня                     2023 року заяву СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. 
		 
		Стягнено із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» в дохід держави судовий збір у сумі 5 030,32 грн. 
		 
		Стягнено із ОСОБА_1 на користь СТОВ Агрофірма «Барвінківська» судові витрати у розмірі 1 799, 28 грн.
		Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом задоволено частково та щодо стягнення судового збору зазначив:
		 
		- позивач за первісним позовом звільнений від сплати судового збору;
		 
		- враховуючи часткове задоволення позовних вимог та звільнення позивача за первісним позовом від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції із                       СТОВ Агрофірма «Барвінківська» в дохід держави стягнув судовий збір за подання позовної заяви пропорційно задоволеним первісним позовним вимогам                            у розмірі 2760,32 грн;
		 
		- СТОВ Агрофірма «Барвінківська» у зустрічному позові заявлено дві вимоги немайнового характеру;
		 
		- за подання зустрічного позову СТОВ Агрофірма «Барвінківська» сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 2 270,00 грн за ставками судового збору, які встановлені на час звернення з відповідною заявою, що підтверджується платіжним дорученням № 219047188 від 19 липня 2021 року. Таким чином, апеляційний суд постановив стягнути із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» в дохід держави недоплачений судовий збір під час подання зустрічної позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн;
		 
		- виходячи з цього, суд апеляційної інстанції постановив стягнути із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» в дохід держави судовий збір у загальному розмірі 5030,32 грн (2760,32 грн. + 2270,00 грн.);
		 
		- оскільки ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, то недоплачений                  СТОВ Агрофірма «Барвінківська» судовий збір під час подання апеляційної та касаційної скарг (1093,50 грн + 1458,00 грн) апеляційний суд постановив компенсувати за рахунок держави, враховуючи часткове задоволення первісного позову та повну відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
		 
		Щодо стягнення судових витрат апеляційний суд зазначив, що:
		 
		- беручи до уваги ненадання СТОВ Агрофірма «Барвінківська» детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого часу; враховуючи обсяг здійснених робіт, предмет спору, що пов`язаний з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, а також складність справи, понесені СТОВ Агрофірма «Барвінківська» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі                     46 000,00 грн не відповідають наведеним вище критеріям розумності, співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому підлягають зменшенню до 11 000,00 грн;
		 
		- стягуючи з ОСОБА_1 на користь СТОВ Агрофірма «Барвінківська», з урахуванням часткового задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову СТОВ Агрофірма «Барвінківська» постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь СТОВ Агрофірма Барвінківська» судові витрати за надсилання поштової кореспонденції (300,02 грн), на відрядження представника до місцевих судів для участі у судових засіданнях                  (3 694,00 грн), на професійну правничу допомогу (11 000,00 грн), пропорційно залишеним без задоволення первісним позовним вимогам у розмірі 1 799,28 грн.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		1. СТОВ Агрофірма «Барвінківська» 08 серпня 2023 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та прийняте нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, задовольнивши зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі                       № 465/4679/16, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 03 листопада 2021 року № 387/326/20.
		 
		Заявник вказує, що під час розгляду цієї справи у Лозівському міськрайонному суді Харківської області відповідач за зустрічним позовом неодноразово підтверджував той факт, що трудова книжка весь час знаходилася у нього.                     ОСОБА_1 відмовлявся передати її СТОВ Агрофірма «Барвінківська» для виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області у справі                               № 611/876/14-ц від 20 листопада 2017 року.
		 
		Зазначає, що така поведінка ОСОБА_1 є недобросовісною та свідчить про зловживання ним своїми правами. 
		 
		Звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року в частині прийняття ОСОБА_1 на роботу та зобов`язання СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ про внесення змін до наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року, вказавши про поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року, суд апеляційної інстанції неналежно дослідив ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області                                 від 28 березня 2018 року, що залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, якою роз`яснено рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року                     у справі 611/876/14-ц.
		 
		Також вказує, що СТОВ Агрофірма «Барвінківська» виконало рішення Близнюківського районного суду Харківської області у справі № 611/876/14-ц                  від 20 листопада 2017 року, однак ОСОБА_1 до роботи не став і не подав роботодавцеві необхідні документи, але не через те, що СТОВ Агрофірма «Барвінківська» вчиняє йому перешкоди, а тому, що ОСОБА_1 не погоджується              з наведеним у наказі формулюванням.
		 
		Окрім того, зазначає, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видання наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного його допуску до роботи, при цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення та йому повинно бути забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків. 
		 
		Проте ОСОБА_1 до роботи не став і необхідні документи роботодавцеві не подавав не через те, що відповідач за первісним позовом вчиняє йому перешкоди, а внаслідок того, що ОСОБА_1 не подобається формулювання запису в наказі про прийняття на роботу. 
		 
		Вказує, що незгода працівника зі змістом наказу роботодавця не надає йому права ухилятися від виконання своїх трудових обов`язків, однак суд апеляційної інстанції на наведене не звернув уваги, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про часткове задоволення первісних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог. 
		 
		2. СТОВ Агрофірма «Барвінківська» 20 жовтня 2023 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в частині стягнення із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» судового збору у загальному розмірі 5030,32 грнта відмови                      у стягненні понесених судових витрат у повному обсязі, тобто 46 000, 00 грн.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі                                    № 755/9215/15-ц та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року                        у справі № 753/15683/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц,               від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.
		 
		Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову, зменшив розмір понесених позивачем за зустрічним позовом судових витрат із 46 000, 00 грн                   до 11 000 грн та мотивував таке рішення невідповідністю цих витрат критеріям розумності і співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також враховуючи заперечення відповідача за зустрічним позовом. Однак заперечення ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не підтверджені належними та допустимими доказами в обґрунтування своєї позиції. 
		 
		У свою чергу апеляційний суд також обмежився лише цитуванням правових позицій Верховного Суду та норм процесуального законодавства, уникнувши детального опису підстав для зменшення судових витрат. 
		 
		Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзивів на касаційні скарги.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у складі колегії суддів              Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ігнатенка В. М. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня                 2023 року, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Сердюка В. В., Грушицького А. І., Ігнатенка В. М.                        від розгляду справи визнано необґрунтованою.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відмовлено у задоволені заяви  ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Сердюка В. В., Грушицького А. І., Ігнатенка В. М. від розгляду справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С.О., Фаловської І. М. відкрито касаційне провадження у справі № 611/245/21 за касаційною скаргою СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду                     від 26 вересня 2023 року.
		 
		Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду 23 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У цій справі суди встановили:
		 
		рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада    2017 року у справі № 611/876/14-ц поновлено  ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська». Скасовано акт від 11 квітня 2014 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 27 березня 2014 року на СТОВ Агрофірма «Барвінківська», складений комісією Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Харківській області. Зобов`язано відповідачів СТОВ Агрофірма «Барвінківська», Головне управління Держпраці у Харківській області виконати вимоги Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року щодо нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 27 березня 2014 року на СТОВ Агрофірма «Барвінківська», де постраждалим є ОСОБА_1 . Стягнено із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 27 березня 2014 року до 18 жовтня 2017 року у розмірі 135 812,96 грн, суму індексації - 32 360,27 грн, компенсації втрати частки доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - 79 581,39 грн, на відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн, а всього 267 754,62 грн;
		 
		постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін;
		 
		додатковим рішенням Близнюківського районного суду Харківської області                       від 12 грудня 2017 року поновлено  ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста           СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року;
		 
		постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року залишено без змін;
		 
		ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 28 березня               2018 року роз`яснено рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та додаткове рішення від 12 грудня 2017 року. Ухвалено, що на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська» в частині поновлення позивача на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року має бути виданий наказ (розпорядження) та на його підставі внесено відповідний запис до трудової книжки позивача.
		 
		На підставі заяви стягувача ОСОБА_1 23 лютого 2018 року головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм ГТУЮ у Харківській області Тертишний А. В. (далі - державний виконавець) прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 55864402 з примусового виконання виконавчого листа Близнюківського районного суду Харківської області № 611/876/14-ц від 14 лютого 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська».
		 
		Згідно з копією наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська» від 01 липня 2020 року              № 192/1-К, виданого на підставі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц,                 ОСОБА_1 прийнято на роботу з 27 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
		 
		Постановою державного виконавця Тертишного А. В. від 28 квітня 2021 року закінчено виконавче провадження № 55864402 за виконавчим листом                                      № 611/876/14-ц, виданим Близнюківським районним судом Харківської області                14 лютого 2018 року.
		 
		Не погоджуючись із постановою державного виконавця Тертишного А. В.                           від 28 квітня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в порядку статті 447 ЦПК України.
		 
		Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 20 травня                  2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасовано ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 20 травня                   2021 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця задоволено, скасовано постанову державного виконавця від 28 квітня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55864402, оскільки рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано в установленому законом порядку.
		 
		Суд апеляційної інстанції під час ухвалення додаткової постанови встановив:
		 
		20 липня 2020 року між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/23;
		 
		додатковою угодою № 2 від 28 травня 2021 року до договору про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року № 20/23 змінено предмет договору, відповідно до якого безпосередній зміст правничої допомоги адвоката за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання під час строку дії цього договору підготувати, подати від імені клієнта позов та здійснити представництво (представити) клієнта в компетентному суді відповідної інстанції, зокрема, у справі  № 611/245/21 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії              і стягнення моральної шкоди та за зустрічними позовом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» до ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_1. щодо виконанню рішення суду незаконними, зобов`язання ОСОБА_1 виконати рішення суду та надати трудову книжку для внесення в неї відповідного запису;
		 
		додатком від 28 травня 2021 року до договору про надання правничої допомоги              від 20 липня 2020 року № 20/23 погоджено сторонами виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, вказаної                        в договорі за представництво клієнта у суді першої інстанції у справі № 611/245/21,         у розмірі 26 000,00 грн;
		01 липня 2023 року між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» підписано акт до договору про надання правничої допомоги від 20 липня 2022 року № 20/23, відповідно до якого сторони визначили детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно із договором про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року № 20/23. Вказаним актом сторони передбачили, що проведення усіх перелічених робіт у повному обсязі охоплюється передбаченою додатком до договору фіксованою сумою гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, а саме 26 000,00 грн;
		 
		наказом Адвокатського об`єднання «Прецедент» від 29 грудня 2020 року № 2-з «Про встановлення розміру добових витрат на 2021 рік» установлено на 2021 рік розмір добових витрат у сумі 599,00 грн;
		 
		наказом Адвокатського об`єднання «Прецедент» від 20 грудня 2021 року № 2-з «Про встановлення розміру добових витрат на 2022 рік» установлено на 2022 рік розмір добових витрат у сумі 649,00 грн;
		 
		витрати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на відрядження адвоката до Близнюківського районного суду Харківської області для участі у судових засіданнях склали 599,00 грн, а на відрядження до Лозівського міськрайонного суду Харківської області для участі у судових засіданнях - 3 095,00 грн; витрати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на надсилання поштової кореспонденції в суді першої інстанції склали 128,02 грн, що підтверджується копіями відповідних поштових квитанцій;
		 
		судові витрати, понесені СТОВ Агрофірма «Барвінківська» у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, складають 29 822,02 грн, які сплачені 07 липня                 2023 року на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання «Прецедент», що підтверджується платіжною інструкцією № 897 від 07 липня 2023 року;
		 
		14 вересня 2022 року між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» укладено договір про надання правничої допомоги № 22/5, відповідно до якого безпосередній зміст правничої допомоги адвоката за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання під час строку дії цього договору здійснити представництво (представити) клієнта в компетентному суді відповідної інстанції у справі                        № 611/245/21 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди та за зустрічними позовом СТОВ Агрофірма «Барвінківська» до ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_1. по виконанню рішення суду незаконними, зобов`язання ОСОБА_1 виконати рішення суду та надати трудову книжку для внесення в неї відповідного запису;
		 
		додатком від 14 вересня 2022 року до договору про надання правничої допомоги               від 14 вересня 2022 року №2 2/5 погоджено сторонами виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, вказаної                        в договорі за представництво клієнта у суді апеляційної інстанції, у розмірі                          10 000,00 грн;
		 
		додатком від 03 січня 2023 року до договору про надання правничої допомоги             від 14 вересня 2022 року № 22/5 погоджено сторонами виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, вказаної                       в договорі за представництво клієнта у суді касаційної інстанції, у розмірі                           10 000,00 грн;
		 
		01 липня 2023 року між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» підписано акт до договору про надання правничої допомоги від 14 вересня 2022 року № 22/5, відповідно до якого сторони визначили детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно із договором про надання правничої допомоги від 14 вересня 2022 року № 22/5. Цим актом сторони передбачили, що проведення усіх перелічених робіт в повному обсязі охоплюється передбаченою додатком до договору фіксованою сумою гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, а саме 10 000,00 грн. Витрати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на надсилання поштової кореспонденції в суді апеляційної інстанції склали 136,00 грн, що підтверджується копіями відповідних поштових квитанцій. 07 липня 2023 року відповідачем на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання «Прецедент» сплачено кошти у розмірі 10 136,00 грн;
		 
		між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» та Адвокатським об`єднанням «Прецедент»                     07 липня 2023 року підписано акт до договору про надання правничої допомоги                 від 14 вересня 2022 року № 22/5, відповідно до якого сторони визначили детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно із договором про надання правничої допомоги від 14 вересня 2022 року № 22/5. Вказаним актом сторони передбачили, що проведення усіх перелічених робіт в повному обсязі охоплюється передбаченою додатком до договору фіксованою сумою гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги в суді касаційної інстанції, а саме                            10 000,00 грн. Витрати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на надсилання поштової кореспонденції в суді апеляційної інстанції склали 36,00 грн, що підтверджується копіями відповідних поштових квитанцій. 07 липня 2023 року відповідачем на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання «Прецедент» сплачено кошти у розмірі 10 036,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07 липня 2023 року № 899;
		 
		СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи також долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5223 та серії ДН № 5156, орієнтовний розрахунок судових витрат, які СТОВ Агрофірма «Барвінківська» понесло у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги в апеляційному суді, орієнтовний розрахунок судових витрат, які СТОВ Агрофірма «Барвінківська» понесло у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги в суді касаційної інстанції, орієнтовний розрахунок судових витрат, які СТОВ Агрофірма «Барвінківська» понесло у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду               від 04 липня 2023 року та на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року не підлягають задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		 
		Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Зазначеним вимогам оскаржувані постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду                           від 04 липня 2023 року
		 
		Щодо первісних позовних вимог
		 
		Суди встановили, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14, зокрема поновлено  ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська». 
		 
		Додатковим рішенням Близнюківського районного суду Харківської області                від 12 грудня 2017 року поновлено  ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста             СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року.
		 
		Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року залишено без змін.
		 
		Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 28 березня             2018 року роз`яснено рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 грудня                  2017 року. 
		 
		Ухвалено, що на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська» в частині поновлення позивача на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року має бути виданий наказ (розпорядження) та на його підставі внесено відповідний запис до трудової книжки позивача.
		 
		На підставі заяви стягувача ОСОБА_1 23 лютого 2018 року державний виконавець Тертишний А. В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 55864402 з примусового виконання виконавчого листа Близнюківського районного суду Харківської області № 611/876/14-ц від 14 лютого 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська».
		 
		Згідно з копією наказу СТОВ АФ «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня 2020 року, виданого на підставі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц, ОСОБА_1 прийнято на роботу з 27 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
		 
		Постановою державного виконавця Тертишного А. В. від 28 квітня 2021 року закінчено виконавче провадження № 55864402 за виконавчим листом                                  № 611/876/14-ц, виданим Близнюківським районним судом Харківської області            14 лютого 2018 року.
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасовано ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 20 травня                     2021 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця задоволено, скасовано постанову державного виконавця Тертишного А. В. від 28 квітня                 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55864402.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		За встановлених обставин у справі за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Тертишного А. В. від 28 квітня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 55864402, апеляційний суд виснував, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано                                у встановленому законом порядку, а тому вказана постанова державного виконавця від 28 квітня 2021 року про закінчення виконавчого провадження             № 55864402 за відсутності наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня  2014 року та відповідного запису до трудової книжки  ОСОБА_1  про це є незаконною.
		 
		З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що в касаційному порядку постанова Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року не оскаржувалася і є чинною.
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просив зобов`язати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ наступного змісту: «Наказ №____                         від 12 березня 2014 року - прийняти ОСОБА_1 із 12 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» та зобов`язати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ наступного змісту: «Наказ №_____від                2021 року - на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Агрофірма «Барвінківська», ГУ Держпраці у Харківській області про поновлення на роботі, скасування акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, вчинення певних дій, поновити ОСОБА_1 із 27 березня               2014 року на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська».
		 
		Надаючи оцінку вказаним заявленим вимогам та фактичним обставинам справи, Верховний Суд враховує таке.
		 
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
		 
		Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
		 
		Стаття 6 Конвенції гарантується право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
		 
		У розумінні практики ЄСПЛ частина перша статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі            № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс18), ухваленій за результатами розгляду справи, в якій позивач просив суд визнати недійсними рішення позачергових зборів акціонерів, яким вирішено поновити позивача на посаді голови правління до закінчення 5?річного терміну, на який він обирався, мотивуючи тим, що рішення апеляційного суду не виконано. Всупереч частині другій статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» боржник наказу або розпорядження про поновлення на роботі стягувача не видав, відповідний запис до трудової книжки не вніс. У порушення пункту 12 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій адміністрацією боржника не було допущено до робочого місця та до виконання своїх посадових обов`язків, чим порушено його право на працю, Велика Палата виснувала:
		 
		«Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
		 
		Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
		 
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. 
		 
		Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. 
		 
		Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.»
		 
		У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».
		 
		Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08 травня                 2024 року у справі № 401/1203/22 (провадження № 61-15594св23), від 19 червня           2024 року у справі № 205/1543/23 (провадження № 61-2329св24).
		 
		Пунктом 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства правці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за № 110,            у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
		 
		У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
		 
		У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року 
		у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що «у певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.»
		 
		На підставі належним чином оцінених доказів, апеляційний суд, встановивши, що СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видало наказ про прийняття ОСОБА_1 на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва СТОВ Агрофірма «Барвінківська», який не відповідає резолютивній частині рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року             у справі № 611/876/14-ц, правильно виснував про наявність підстав для визнання наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська» від 01 липня 2020 року № 192/1-К                            в частині прийняття ОСОБА_1 на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництваСТОВ Агрофірма «Барвінківська» неправомірним, оскільки роботодавець (боржник у виконавчому провадженні)             не може підміняти резолютивну частину судового рішення та довільно тлумачити рішення суду.
		 
		Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду                              від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19,              пункт 63; від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20, пункт 6.13; від 16 лютого 2021 у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19,  пункт 98).
		 
		За наведених обставин колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про задоволення вимог позивача, який вважає своє право порушеним. Незгода працівника зі змістом наказу роботодавця є правомірною, оскільки саме дії роботодавця призвели до неналежного виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада              2017 року у справі № 611/876/14-ц, внаслідок чого порушені права позивача підлягають поновленню.
		 
		Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		За роз`ясненнями, викладеними у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		 
		Встановивши порушення СТОВ Агрофірма «Барвінківська» прав ОСОБА_1                    у зв`язку з виданням наказу від 01 липня 2020 року № 192/1-К про прийняття       ОСОБА_1 на роботу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1       на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн.
		 
		Аргументів щодо розміру стягненої апеляційним судом моральної шкоди на користь позивача касаційна скарга не містить.
		 
		Щодо зустрічних позовних вимог
		 
		Звертаючись із зустрічною позовною заявою, СТОВ Агрофірма «Барвінківська» просила суд припинити дії ОСОБА_1 , які порушують право СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на виконання рішення суду у справі № 611/876/14-ц шляхом визнання його дій щодо невиконання судових рішень протиправними та незаконними, та зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди СТОВ Агрофірма «Барвінківська» щодо виконання рішення Близнюківського районного суду у цій справі шляхом зобов`язання ОСОБА_1 прибути на підприємство та надати трудову книжку для внесення відповідного запису.
		 
		Оскільки у справі, яка переглядається, встановлено, що СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видало наказ, який не відповідає резолютивній частині рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року          у справі № 611/876/14-ц, позивач за зустрічним позовом не довів, а суди не встановили вчинення ОСОБА_1 незаконних дій щодо виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, в частині поновлення на роботі працівника та видання роботодавцем належного наказу, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зустрічний позов СТОВ Агрофірма «Барвінківська» є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
		 
		З урахуванням того, що під час касаційного перегляду справи не знайшли свого підтвердження аргументи касаційної скарги щодо незаконності постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу від 01 липня 2020 року № 192/1-К та стягнення моральної шкоди, а також                   у частині вирішення зустрічних позовних вимог СТОВ Агрофірма «Барвінківська», Верховний Суд доходить висновку, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу від 01 липня 2020 року № 192/1-К і стягнення моральної шкоди та в частині вирішення зустрічних позовних вимог СТОВ Агрофірма «Барвінківська» підлягає залишенню без змін.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня          2023 року мотивована, зокрема, тим, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 грудня                2018 року у справі № 465/4679/16, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 03 листопада 2021 року № 387/326/20.
		 
		Так, Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18) вказав, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки останнього. 
		 
		У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-30740св18) зазначено, що за змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Щодо розуміння роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
		 
		У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року № 387/326/20 (провадження № 61-2161св21) суд касаційної інстанцій зазначив, що працівник був обізнаним про дату та підставу свого звільнення, однак на неодноразові пропозиції роботодавця отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення, маючи фактичну можливість їх отримати у грудні 2019 року, безпідставно відмовлявся від отримання цих документів. Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при вирішенні питання щодо дотримання строку передбаченого статтею 233 КЗпП України. У свою чергу за обставинами цієї справи роботодавець вживав необхідні заходи та створив належні умови для отримання документів працівником, який, діючи на власний розсуд, свідомо відмовився від їх отримання без поважних причин. При цьому саме по собі отримання працівником трудової книжки та копії наказу про звільнення, не свідчить про його згоду зі звільненням.
		 
		Колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі                          № 465/4679/16, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 03 листопада 2021 року № 387/326/20, оскільки предмет позову у справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосується оскарження наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та не є подібним предмету позову у справі, яка переглядається. 
		 
		Щодо доводів касаційної скарги на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року
		 
		Касаційна скарга на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду              від 26 вересня 2023 рокумотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі                 № 755/9215/15-ц та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року                       у справі № 753/15683/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18. Колегія суддів не бере до уваги зазначені доводи касаційної скарги з огляду на таке.
		 
		Так, Велика Палата Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі                                № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) розглянула спір за позовом ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, які полягають у недотриманні встановлених Регламентом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строків опрацювання його клопотання, та підготовки проекту рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
		 
		У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження              № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі. У цій справі Велика Палата Верховного Суду вважала, що відповідачка пропустила строк для подання доказів понесених витрат, а у своєму клопотанні не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду вважала, що в частині вирішення питання про стягнення витрат у розмірі 50 894,40 грн заява відповідачки підлягає залишенню без розгляду. Такі докази були надані поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (пункти 57, 58 постанови).
		 
		У справі № 753/15683/15 (провадження № 61-6436св18) Верховний Суд, розподіляючи судові витрати, понесені банком на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про юридичні послуги від 22 травня 2017 року № 783-11-29-2, укладений між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», меморіальний ордер, опис наданих послуг та додаткових витрат і акт приймання виконаної роботи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
		 
		У справі № 753/15687/15-ц (додаткова постанова Верховного Суду                                від 14 листопада 2018 року, провадження № 61-3752св18) Верховний Суд, розподіляючи витрати, понесені банком на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про юридичні послуги, укладений між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», детальний опис послуг з кількістю витраченого часу та вартістю наданих послуг, копія витягу з рахунку на суму 120 000,00 грн, меморіальний ордер на суму 120 000,00 грн, а також копія акта приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування ПАТ «Піреус Банк МКБ» не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки такий розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Згідно з описом робіт (наданих послуг) вказані послуги надавалися банку трьома адвокатами, які займалися вивченням цієї справи, зустрічалися з клієнтом для обговорення аспектів ведення справи у суді касаційної інстанції, вносили один після одного певні корективи до письмових клопотань та пояснень, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу. Тому у цій справі Верховний Суд постановив, що зазначені банком витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
		 
		У справі № 910/3929/18 Верховним Судом вирішувався спір за позовом                       ПАТ «Укртрансгаз» до ТОВ «Свемон - Захід 1948» про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 18 червня 2019 року). За результатами касаційного перегляду судові рішення, постановлені у справі, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, у цій справі правовий висновок Верховним Судом не сформовано.
		 
		Отже, наведені у касаційній скарзі доводи про неоднакове застосування норм права не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення у наведених постановах  ухвалені за інших фактичних обставин, що виключає їх подібність, а тому 
		є нерелевантними. 
		 
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками Дніпровського апеляційного суду, викладеними у додатковій постанові від 26 вересня 2023 року, про часткове задоволення заяви СТОВ Агрофірма «Барвінківська» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1  судових витрат, понесених СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на надсилання поштової кореспонденції                    (300,02 грн), на відрядження представника до місцевих судів для участі у судових засіданнях (3 694,00 грн), на професійну правничу допомогу (11 000,00 грн), пропорційно залишеним без задоволення первісним позовним вимогам                              у розмірі 1799,28 грн, оскільки доводи касаційної скарги в цій частині їх не спростовують.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у частині безпідставного зменшення судом апеляційної інстанції розміру понесених позивачем за зустрічним позовом судових витрат колегія суддів звертає увагу на таке.
		 
		Звертаюсь із позовом до суду, ОСОБА_1 просив: 
		-поновити строк звернення до суду з цим позовом з поважних причин, а саме: відсутності у позивача оскаржуваного наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська»             № 192/1-К від 01 липня 2020 року та отримання його копії 08 квітня 2021 року;
		- скасувати наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» № 192/1-К від 01 липня                2020 року про прийняття позивача на роботу з 27 березня 2014 року на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, який суперечить рішенню Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада                2017 року та ухвалі від 28 березня 2018 року в справі № 611/876/14-ц;
		- зобов`язати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ наступного змісту: Наказ №____ від 12 березня 2014 року - прийняти ОСОБА_1 із 12 березня             2014 року на посаду тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська»;
		- зобов`язати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ наступного змісту: Наказ №_____від 2021 року - на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 611/876/14-ц                     за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Агрофірма «Барвінківська», ГУ Держпраці                          у Харківській області про поновлення на роботі, скасування акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, вчинення певних дій, поновлено                      ОСОБА_1 із 27 березня 2014 року на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» тастягнути із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» моральну шкоду розмірі 50 000 грн.
		 
		Суди ухвалили: визнати наказ СТОВ Агрофірма «Барвінківська» №192/1-К 
		від 01липня 2020 рокув частині прийняття   ОСОБА_1 на роботу неправомірним, зобов`язати СТОВ Агрофірма «Барвінківська» видати наказ про внесення змін 
		до наказу СТОВ Агрофірма «Барвінківська» №192/1-К від 01липня 2020 року, вказати про поновлення  ОСОБА_1  на посаді тракториста-машиніста СТОВ Агрофірма «Барвінківська» з 27березня 2014 рокута стягнути із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 
		2 000 грн.
		 
		Отже, позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволено на 88 %.
		 
		У додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21 (провадження № 11-75заі23) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, 
		що відповідно до приписів частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати
		 з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат 
		її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв 
		і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору 
		є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (пункт 44 постанови). 
		 
		У цій справі Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що:
		«28. Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни і предмета позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
		29. Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		30. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
		31. Аналіз вимог частин п`ятої-сьомої статті 134 КАС України дозволяє зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
		32. Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони.
		33. При цьому сторона, яка заперечує зазначений іншою стороною розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.»
		 
		У липні 2023 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська» звернулося до Дніпровського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на загальну суму 49 994,02 грн. До заяви про ухвалення додаткової постанови СТОВ Агрофірма «Барвінківська» додало такі докази: копію договору про надання правничої допомоги, укладеного 20 липня 2020 року                          за № 20/23 між СТОВ Агрофірма «Барвінківська» та Адвокатським об`єднанням «Прецедент»; копію додаткової угоди № 2 від 28 травня 2021 року до договору про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року № 20/23; копію додатку до договору про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року № 20/23; копію акта від 01 липня 2023 року до договору про надання правничої допомоги                            від 20 липня 2020 року № 20/23; копію договору про надання правничої допомоги             від 14 вересня 2022 року № 22/5; копію додатку до договору про надання правничої допомоги від 14 вересня 2022 року № 22/5; копію додатку від 03 січня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 14 вересня 2022 року № 22/5; копію акта від 01 липня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 14 вересня 2022 року № 22/5; копію акта від 07 липня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 14 вересня 2022 року № 22/5; докази направлення кореспонденції (накладні АТ «Укрпошта»); копію наказу                       від 29 грудня 2020 року № 2-з «Про встановлення розміру добових витрат на                    2021 рік»; копію наказу від 20 грудня 2021 року № 2-з «Про встановлення розміру добових витрат на 2022 рік»; копію платіжної інструкції від 07 липня 2023 року                     № 897 про сплату за юридичні послуги згідно з договором про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року № 20/23 на суму 29 822,02 грн; копію платіжної інструкції від 07 липня 2023 року № 898 про сплату за юридичні послуги згідно з договором про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року № 20/23                     на суму 10 136,00 грн; копію платіжної інструкції від 07 липня 2023 року № 899 про сплату за юридичні послуги згідно з договором про надання правничої допомоги від 20 липня 2020 року № 20/23 на суму 10 136,00 грн.
		 
		У справі, яка переглядається, у судовому засіданні апеляційного суду 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 заперечував щодо стягнення з нього витрат на оплату правничої допомоги та зазначив, зокрема, про неспівмірність таких витрат.
		 
		Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який, беручи до уваги те, що СТОВ Агрофірма «Барвінківська» хоча і виконало відповідний обсяг робіт (наданих послуг), але не надало детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого часу, та, зважаючи на предмет спору і складність справи, з урахуванням заперечень ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що судові витрати в розмірі 46 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а тому розмір таких витрат підлягає зменшенню до 11 000,00 грн.
		 
		Отже, колегія погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд з урахуванням обставин і складності справи надав оцінку всім поданим заявником доказам, визначив фактичний обсяг правової допомоги, обґрунтував наявність підстав для зменшення розміру судових витрат СТОВ Агрофірма «Барвінківська» та стягнув із ОСОБА_1 на користь СТОВ Агрофірма «Барвінківська» судові витрати у розмірі 1 799,28 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та щодо відшкодування витрат на правничу допомогу та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		Резюмуючи, Верховний Суд дійшов переконання, що доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися. Інші доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з ухваленими апеляційним судом судовими рішеннями, а також до вимоги здійснити переоцінку досліджених судами доказів.
		 
		Враховуючи положення статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень. 
		 
		Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено. 
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. 
		 
		Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, пункт 47).
		 
		За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Дніпровського апеляційного суду                  від 04 липня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги.
		 
		Доводи касаційних скарг про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального правапід час ухвалення постанови та додаткової постанови у цій справі є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскаржених постанови та додаткової постанови апеляційного суду. 
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 402, 406, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд                    у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           І. М. Фаловська
		 
		Судді                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		                                                                                     С. О. Карпенко
		 
		                                                                                     І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                     В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...