Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/22341/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.
Надіслано судом: 07.01.2025. Зареєстровано: 07.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/161/269/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024035580000932

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/22341/24 
		Провадження № 1-кп/161/269/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		       м. Луцьк                                                                 07 січня 2025 року                 Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого                                                судді ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря        
		судового засідання                                         ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024035580000932 від 08.10.2024, про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Донецьк, проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, не працює, пенсіонер, одружений, є особою із інвалідністю ІІІ групи, несудимий,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.350 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора                                                 ОСОБА_4 ,
		представника потерпілої                        адвоката ОСОБА_5 ,
		потерпілої                                         ОСОБА_6 ,
		захисника                                          ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                                        ОСОБА_3 ,
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 08 жовтня 2024 року о 12 год 51 хв, будучи особою з інвалідністю ІІІ групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14.07.2020 Львівською обласною державною адміністрацією, з метою вирішення питання щодо виконання Департаментом соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (далі-Департамент) рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі № 140/2211/24, прибув до приміщення кабінету директора Департаменту, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 4а, ОСОБА_6 , яка обіймає дану посаду відповідно до розпорядження Луцького міського голови від 08.02.2024 № 128-рб та згідно Посадової інструкції №11-ра від 29.02.2024 є посадовою особою четвертої категорії в органах місцевого самоврядування, виконує покладені на неї службові обов`язки із забезпечення в межах визначених повноважень виконання державних гарантій щодо соціального захисту мешканців Луцької міської територіальної громади, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства про соціальний захист, виконання відповідних державних цільових, галузевих, регіональних та місцевих програм соціального характеру, тобто в розумінні ст. 18 КК України є службовою особою.
		Під час спілкування з директором Департаменту ОСОБА_6 у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на умисне спричинення легкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 як службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю на вищевказаній посаді, зокрема через незгоду з прийнятим ОСОБА_6 рішенням про відмову у виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/2211/24 від 22.05.2024, яким позов ОСОБА_3 до Департаменту задоволено частково, зокрема дії Департаменту в частині відмов ОСОБА_3 у встановленні компенсацій та пільг, передбачених п. 1 ст. 2 Закону №796-ХІІ, визнано протиправними. 
		В подальшому, ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , перебуваючи у службовому кабінеті останньої, достеменно розуміючи, що ОСОБА_6 являється службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно кинув у потерпілу ОСОБА_6 канцелярським степлером, після чого взяв його до правої руки та наніс ним один удар по пальцях лівої кисті ОСОБА_6 , а в подальшому продовжуючи свої протиправні діяння взяв до рук офісний стілець та кинув у область ніг ОСОБА_6 , після чого стиснув обома руками у плечовій ділянці потерпілу та штовхнув її, від чого остання вдарилась у вхідні двері.
		Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_3 ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці 4-го пальця лівої кисті та на внутрішній поверхні правого стегна, садна на внутрішній поверхні правого передпліччя, забою м`яких тканин тім`яної ділянки, які згідно висновку експерта № 689 від 10.10.2024 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінується заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.350 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.350 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що заподіяв потерпілій ОСОБА_6 , яка обіймає посаду директора Департаменту, умисне легке тілесне ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати та не позбавляти волі, просив вибачення в потерпілої. Цивільний позов у частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині стягнення моральної шкоди визнав частково у сумі 2000 гривень.
		Допитана безпосередньо в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтвердила факт заподіяння обвинуваченим тілесного ушкодження, за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Щодо призначення покарання поклалася на розсуд суду, вибачила обвинуваченого. Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди підтримала в повному обсязі, а в частині стягнення моральної шкоди підтримала частково у розмірі 20000 гривень.
		Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, та розміру цивільного позову в частині матеріальних збитків, які ніким не оспорюються.
		Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди розглянутий судом в загальному порядку з повним дослідженням письмових доказів.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.350 КК України. 
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки така обставина підтверджена в ході розгляду кримінального провадження.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 ,відсутні.
		Обвинувачений ОСОБА_3 несудимий, повністю визнав свою винуватість, є особою із інвалідністю ІІІ групи, хворіє, має міцні соціальні зв`язки, відомості про негативну характеристику відсутні, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи вид покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав  ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
		На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
		При цьому в суду відсутні законні підстави для призначення покарання у виді обмеження волі, з огляду на положення ст.61 КК України, оскільки обвинувачений досягнув пенсійного віку.
		Разом з тим, враховуючи позицію як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, думку потерпілої, яка щодо призначення покарання поклалася на розсуд суду, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши мінімальний іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
		Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.
		Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Статті 1166 ЦК України регламентують підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
		Стаття 1167 ЦК України регламентує підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
		Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Потерпіла ОСОБА_6 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 1 гривня та моральної шкоди у сумі 30000 гривень.
		В судовому засіданні потерпіла повністю підтримала цивільний позов в частині матеріальної шкоди, та частково підтримала цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 гривень, просила його задовольнити.
		Цивільний відповідач ОСОБА_3 цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, а моральну шкоду визнав частково у розмірі 2000 гривні, мотивуючи тим, що він не має фінансової можливості відшкодувати повністю заявлену потерпілою суму, оскільки його дохід у місяць складає лише 10000 гривень пенсії.
		Оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілій ОСОБА_6 завдано майнової шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки його винуватість доведена в судовому засіданні, потерпілій збитки не відшкодовані, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт вчинення кримінального правопорушення та повне визнання обвинуваченим цивільного позову в частині матеріальної шкоди, цивільний позов про стягнення майнової шкоди підлягає до задоволення в повному обсязі.
		В судовому засіданні доведено те, що потерпілій ОСОБА_6 завдано матеріальної шкоди, а тому, на думку суду, завдано і моральної шкоди, яку обвинувачений не намагався відшкодувати чи принаймні вжити заходів для такого відшкодування, а отже цивільний позов потерпілої є підставним.
		Разом з тим, в судовому засіданні на обгрунтування цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди судом була допитана сама потерпіла та досліджено висновок експерта №689 від 10.10.2024, яким стверджується спричинення останній тілесних ушкоджень, які зазначені в обвинувальному акті. 
		Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні страждання останньої від вчиненого кримінального правопорушення, порушення нормального способу життя, фізичного болю, з огляду на конкретні обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення та стягнення відшкодування в розмірі 15000 гривень.
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		На думку суду, вказана сума моральної шкоди буде достатньою та не буде такою, яка б сприяла потерпілій до збагачення, та буде відповідати позиції, викладеній у вищевказаному правовому висновку.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 128, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
		 
		У Х В А Л И В
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.350 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_3  від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого  ОСОБА_3  такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1 (одна) гривня та моральну шкоду в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, а всього 15001 (п`ятнадцять тисяч одна) гривня.
		Речові докази:
		-канцелярський степлер «Buromax 4257» червоного кольору, знищити;
		-оптичні носії інформації - диски, залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...