Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 276/2427/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 07.01.2025. Зареєстровано: 07.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2025.
Дата набрання законної сили: 07.02.2025
Номер судового провадження: 2/276/29/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 276/2427/24
		Провадження по справі №2/276/29/25 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 січня 2025 року смт. Хорошів
		Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
		головуючого судді Збаражського А.М.,
		секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - 
		В С Т А Н О В И В :
		Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») подало до суду позов, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 18.06.2014 року.
		Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг, на підставі якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з подальшим збільшенням кредитного ліміту до 50000,00 гривень.
		АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
		Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 29.09.2024 має заборгованість у розмірі 42962,23 гривень за тілом кредиту. 
		Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором від 18.06.2014 року.
		Ухвалою Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 07.11.2024 справу прийнято до провадження судді та призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
		18.11.2024 ухвалою суду за клопотанням відповідача здійснено перехід у справі до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
		02.12.2024 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що в анкеті-заяві не вказано процентну ставку, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у виді неустойки, не визначено строку кредитування, а Умови та Правила надання банківських послуг не підписані. Крім цього, відповідач стверджує, що він не має заборгованості перед банком, оскільки при поточному тілі кредиту 21483,52 грн за період з 01.06.2015 по 30.06.2019 було сплачено 43695,88 гривень, а за період з 01.07.2019 по 29.09.2024 - 148290,47 гривень.
		26.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема з підстав, зазначених у позовній заяві. Позивач стверджує, що сторони уклали кредитний договір та погодили усі його істотні умови.
		31.12.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив щодо безпідставності позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з подачею позовної заяви надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
		Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не з`явився, направивши клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з проходженням військової служби.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Суд ухвалив проводити судове засідання без участі сторін, у зв`язку з їх повторною неявкою, керуючись положеннями ст. 223 ЦПК України.
		У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
		Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Підставою позову зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані із отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Встановлено, що 18.06.2014 відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, у якій зазначив свою згоду на те, що ця анкета разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
		У анкеті-заяві зазначено, що Умови і Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку і позичальник, підписуючи анкету, зобов`язується виконувати їх вимоги і регулярно ознайомлюватися з внесеним до них змінами на сайті банку.
		В анкеті-заяві б/н від 18.06.2014 вказано особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, номери засобів зв`язку тощо. Також в анкеті-заяві міститься розділ «Виявляю бажання оформити на своє ім`я», який не заповнений ОСОБА_1 , зокрема, відсутні відомості про оформлення будь якої картки, в тому числі платіжної картки «Універсальна», та щодо встановлення кредитного ліміту (а.с. 53).
		Більш того, дана анкета не містить будь-якої інформації щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання.
		Разом з тим, згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.сп.52), між позивачем та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття - 18.06.2014, картка Універсальна; № НОМЕР_2 , дата відкриття - 08.10.2017, картка Універсальна.
		Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку № НОМЕР_1 проведено 18.06.2014, цього ж дня встановлено кредитний ліміт на суму 2500,00 гривень, який у подальшому неодноразово змінювався у бік збільшення (до 50000,00 грн) та зменшення (а.сп.51).
		Випискою за договором б/н за період з 18.06.2014 до 02.10.2024 підтверджується використання ОСОБА_1 кредитних коштів, наявних на кредитних картках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (а.сп.41-50).
		Вищевказані докази підтверджують виникнення кредитних правовідносин між сторонами, саме з 18.06.2014, коли відбувся старт карткового рахунку та встановлено кредитний ліміт. Зазначене також не заперечується та не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи. 
		У свою чергу, суд враховує наступне.
		Долучений позивачем в якості доказів Паспорт щодо кредитного продукту від 05.11.2021 не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили тип кредиту, кредитний ліміт, строк кредитування, відсоткову ставку за користування кредитними коштами, оскільки в анкеті-заяві не міститься інформації щодо банківського продукту (кредиту), який надається позичальнику, яку саме банківську картку отримує позичальник, в той час як Паспорт щодо кредитного продукту від 05.11.2021 містить інформацію щодо семи різних карток: Універсальну, Універсальну Голд, Platinum та ін.
		Більш того, зі змісту Паспорту щодо кредитного продукту від 05.11.2021 слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
		У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
		Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за сімома кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
		Посилання позивача на те, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, як підстава для задоволення позову, є необґрунтованою, так як ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
		Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який включає до форми договору про споживчий кредит (ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
		Вказане узгоджується із правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 (справа №393/126/20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2022 (справа № 156/268/21).
		Більш того, Паспорт споживчого кредиту від 05.11.2021 підписано сторонами через 7 років після підписання анкети-заяви від 14.06.2014.
		Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», як невід`ємні частини кредитного договору.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
		Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
		Суд вважає, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що міститься в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.06.2014 шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
		З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 05.11.2021, де у п.1.3 зазначена процентна ставка у розмірі 42% для картки «Універсальна» як невід`ємну частину спірного договору.
		Що стосується заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 05.11.2021, то слід зазначити, що за змістом цієї заяви не має жодного посилання на те, що така заява є складовою анкети-заяви б/н від 14.06.2014 і має до неї будь-яке відношення. При цьому, за вимогами позову, позивач просить стягнути заборгованість саме за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 14.06.2014, щодо якого справедливим є посилання на відсутність підтверджень узгодження нарахування процентів.
		Таким чином, заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 05.11.2021 року містить загальну інформацію, а не відсоткову ставку за користування кредитними коштами наданими на підставі анкети-заяви від 14.06.2014. Крім того, заява не містить підпису ОСОБА_1 , натомість зазначено «ОТП», правова природа якого невідома.
		Матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів за користування конкретним кредитом у будь-якому розмірі.
		З урахуванням наведеного, у позивача відсутні підстави для нарахування відсотків на підставі анкети - заяви від 14.06.2014.
		Суд, з метою перевірки правильності та об`єктивності суми заборгованості перед банком, здійснив аналіз виписки по картковому рахунку відповідача та встановив, що до складу заборгованості у розмірі 42962,23 гривень, яку просить стягнути позивач як тіло кредиту, входить як фактично надані кошти відповідачу, так і нараховані відсотки за використання кредитного ліміту та суми страхування кредитного ліміту.
		Відповідно до виписки по картковому рахунку, в період з 18 червня 2014 року по 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 фактично використав кредитні кошти в сумі 158136,15 гривень, за виключенням нарахованих відсотків та сум за страхування кредитного ліміту, тоді як сума надходжень на кредитні картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за вказаний період склала 203412,18 гривень. 
		Вказане свідчить про те, що відповідач станом на 02 жовтня 2024 року не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» по тілу кредиту на підставі анкети-заяви від 14.06.2014.
		Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
		На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 2,7,10-13,76-83,141,263-268, 354 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи
		Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ: 14360570.
		Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                               А.М. Збаражський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...