Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/3804/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2025.
Дата набрання законної сили: 06.01.2025
Номер судового провадження: 61-9555ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 202/3804/22
		провадження № 61-9555св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Донецька обласна державна адміністрація, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кабінет Міністрів України,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Науменко Юлія Володимирівна, на рішення Красногвардійського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 31 січня 2024 року у складі судді Приваліхіної А. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кабінет Міністрів України, про стягнення компенсації за руйнування будинку внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він мав у власності будинок площею 
		78,5 кв. м, з житловою прибудовою та надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який внаслідок артилерійських обстрілів 05 січня 2015 року був зруйнований, що підтверджується актом обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації 
		від 28 жовтня 2021 року № 65. 
		29 жовтня 2021 року його визнано постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації.
		23 грудня 2021 року відповідно до рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних 
		з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновані внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, Донецької обласної державної адміністрації від 10 грудня 2021 року, він отримав компенсацію за зруйнований будинок у розмірі 300 000,00 грн та припинив своє право власності на будинок 
		у зв`язку із його знищенням.
		Такий розмір компенсації, визначений відповідно до Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання 
		від 18 грудня 2013 року № 947, у редакції постанови Кабінету Міністрів України 
		від 02 вересня 2020 року № 767 (далі - Порядок № 947).
		Водночас згідно з частиною десятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України (КЦЗ України) розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.
		Вартість квадратного метра за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України станом на 10 грудня 2021 року у Донецькій області становить 15 261,00 грн, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 
		від 10 вересня 2021 року № 230 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України».
		Таким чином, розмір грошової компенсації за належний йому будинок 
		площею 78,5 кв. м, згідно з вартістю квадратного метра за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України, становить 
		1 197 988,50 грн. Натомість йому виплачено лише 300 000,00 грн.
		Посилаючись на те, що Порядок № 974 є підзаконним нормативним актом і не може звужувати дію КЦЗ України, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно компенсацію за зруйнований будинок, у розмірі 897 988,50 грн.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду 
		від 25 червня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що правовою підставою для виплати позивачу компенсації за зруйноване житло є спеціальний нормативно-правовий акт щодо надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації - Порядок № 947. Позивач скористався правом на отримання компенсації, та отримав її у максимально визначеному зазначеним порядком розмірі у сумі 
		300 000,00 грн. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У липні 2024 року  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат 
		Науменко Ю. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. 
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що незастосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин положень статей 24, 47 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини 
		і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 86 КЦЗ України та помилкове застосування до спірних правовідносин Порядку № 947, дає підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог. Висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутній. 
		 
		Правовий сенс відшкодування майнової шкоди полягає у поновленні майнових прав, які було порушено, тобто у відновленні становища, яке існувало до заподіяння шкоди. Однак, отримання грошової компенсації за зруйноване житло 
		у розмірі 300 000,00 грн на підставі Порядку № 974 не дає можливості позивачу придбати житло придатне до проживання, а отже не є ефективним засобом юридичного захисту. 
		 
		Зважаючи на те, що норми Порядку № 974 не можуть захистити право позивача на отримання компенсації за знищене житло у повному розмірі, з метою ефективного захисту його порушених прав, судам належало застосувати частину десяту 
		статті 86 КЦЗ, згідно з якою розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.
		 
		Держава Україна має конституційний обов`язок створити для кожного громадянина умови для придбання житла придатного для проживання; право особи на відшкодування завданих збитків, повинно реалізовуватися у розмірі, який дозволить особі відновити порушене право; Конституцією України та КЦЗ України встановлено настання однакових наслідків для осіб, які обрали отримання грошової компенсації за зруйноване житло та осіб, які обрали отримання житла придатного для проживання; КЦЗ України не встановлено обмежень стосовно розміру грошової компенсації постраждалим за зруйноване житло на рівні 300 000,00 грн, водночас такі обмеження встановлено пунктом 32 Порядку № 947, який суперечить положенням КЦЗ України; на цей час не існує іншого правового механізму отримання компенсації за зруйноване житло внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру до 24 лютого 2022 року, крім КЦЗ та Порядку № 947.
		 
		Водночас правові та організаційні засади надання компенсації за зруйноване житло після 24 лютого 2022 року визначено Законом України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації» від 23 лютого 2023 року № 2923-ІХ, та постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600 «Про затвердження Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна», які на відміну від Порядку № 974 не обмежують розмір грошової компенсації за знищений об`єкт житла на рівні 300 000,00 грн.
		 
		Вирішуючи позовні вимоги, суди не звернули уваги на те, що в світлі положень статті 24 Конституції України, обмеження розміру грошової компенсації на рівні 
		300 000,00 грн є дискримінацією громадян України, чиє житло було знищено до 
		24 лютого 2022 року у порівнянні з громадянами, житло яких було знищено після 24 лютого 2022 року.
		 
		У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 
		у якому, заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, 
		а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , 
		в інтересах якого діє адвокат Науменко Ю. В., на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2024 року відкрито касаційне провадження 
		у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Науменко Ю. В., з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 202/3804/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
		У серпні 2024 року матеріали справи № 202/3804/22 надійшли до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, 
		а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 був власником житлового будинку, загальною площею 78,50 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Відповідно до акта обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації від 28 жовтня 2021 року № 65, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_1 , 05 січня 2015 року зруйновано, внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, шляхом прямого влучання снаряду, в результаті чого, зазначений житловий будинок та внутрішнє його оздоблення були пошкоджені (зруйноване шиферне покриття та дерев`яне перекриття даху будинку, пошкоджені стіни фасаду та фундамент, знищені внутрішні комунікації (електропостачання, водопостачання та опалення), знешкоджена дерев`яна підлога, зруйновані вікна, двері та надвірні побудови. На час обстеження будинок зруйнований, не придатний для проживання.
		Згідно з довідкою керівника Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області від 29 жовтня 2021 року 
		№ 92, ОСОБА_1 визнано постраждалою особою внаслідок надзвичайної ситуації.
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 листопада 2021 року № 285485591 право власності ОСОБА_1 на зазначений житловий будинок припинено 
		12 листопада 2021 року. 
		Відповідно до витягу з протоколу комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією рф від 10 грудня 2021 року № 17 ОСОБА_1 за зруйноване житло внаслідок надзвичайної ситуації (дата руйнації житла 05 січня 2015 року), загальною площею 78,5 кв. м, яке розташоване за адресою: 
		АДРЕСА_1 надано грошову компенсацію у сумі 300 000,00 грн.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання деліктної відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України необхідна наявність: 
		а) шкоди; б) протиправної поведінки її заподіювача; в) причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вини останнього. Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності 
		є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 КЦЗ України громадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.
		Частиною першою статті 84 КЦЗ України визначено, що постраждалий внаслідок надзвичайної ситуації - це особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт 
		з ліквідації її наслідків.
		Відповідно до частини першої статті 86 КЦЗ України забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 
		1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 
		2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.
		Постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються (частина восьма статті 86 КЦЗ України).
		За умовами частини третьої статті 89 КЦЗ України постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається грошова допомога у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини восьмої статті 86 та частини третьої статті 89 КЦЗ України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767, яка діяла на час отримання позивачем грошової компенсації).
		Пунктами 2-4 Порядку № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 767 від 02 вересня 2020 року) передбачено, що постраждалими визнаються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, житлові будинки (квартири) (далі - житло) яких пошкоджено/зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації (далі - постраждалі). Грошова допомога надається постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту. Грошова компенсація надається постраждалим, які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях та було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, після дати набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації населених пунктів проводять обстеження пошкодженого або зруйнованого житла, обліковують його, складають і затверджують списки постраждалих на відповідній території та видають довідки про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації.
		Згідно з пунктом 5 цього Порядку рішення про надання постраждалим грошової допомоги та її розмір приймає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади. Рішення про надання грошової компенсації приймають комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації (далі - комісія), на підставі поданих органами місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільними адміністраціями населених пунктів сформованих та затверджених списків постраждалих на виплату грошової компенсації.
		У пункті 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23), зазначено, що передбачене у статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, 
		з огляду на відсутність відповідного закону не породжує легітимного очікування на отримання від Держави України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об`єкт нежитлової нерухомості незалежно від того, на якій території - підконтрольній чи непідконтрольній Україні - мав місце вказаний акт (див. постанову від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункти 34, 69)). З аналогічних підстав не породжує у позивачки такого очікування 
		і застосована судом першої інстанції стаття 85 КЦЗ України, відповідно до якої відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій здійснюється у порядку, визначеному законом (див. зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду (пункт 35)).
		У справі, що переглядається відповідне правове регулювання міститься у Порядку № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 767 
		від 02 вересня 2020 року), який обґрунтовано застосували суди попередніх інстанцій.
		У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 242/4413/16-ц (провадження № 61-6070св23) зазначено, що «Постанова № 767 передбачила 
		у відповідних Порядках виплату, зокрема, грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, і така компенсація не має правової природи відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої саме Україною».
		Відповідно до частини дев`ятої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав 
		і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію 
		(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23)).
		Зважаючи на встановлені у справі, що переглядається, обставини необхідно дійти висновку про те, що держава виконала позитивні зобов`язання та розробила компенсаційний механізм відшкодування вартості зруйнованого (пошкодженого) житла, позивач отримав належну йому суму грошової компенсації за зруйнований будинок, рішення комісії та/або сам нормативно-правовий акт, яким регулюється механізм виплати грошової компенсації за зруйноване житло, не оскаржував, 
		а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що обмеження розміру грошової компенсації на рівні 300 000,00 грн є дискримінацією громадян України, житло яких було знищено до 24 лютого 2022 року, у порівнянні з громадянами, житло яких було знищено після 24 лютого 2022 року, є необґрунтованими .
		Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
		22 травня 2023 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» від 23 лютого 2023 року, який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, тобто 
		з 24 лютого 2022 року.
		Отже, цей Закон не регулює питання надання компенсації за об`єкти нерухомого майна, які були пошкоджені або зруйновані до 24 лютого 2022 року, в той час як до початку широкомасштабного вторгнення надання компенсації тим, чиє житло було зруйновано внаслідок збройної агресії російської федерації, здійснювалося згідно 
		з Порядком № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України 
		від 02 вересня 2020 року № 767).
		Розробка інших механізмів щодо компенсації за пошкодження та знищення об`єктів нерухомого майна після 24 лютого 2022 року не свідчить про дискримінацію громадян України. 
		Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 
		2024 року у справі № 172/631/23 (провадження 61-3282св24), ухваленій у подібних правовідносинах.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями  400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Науменко Юлія Володимирівна, залишити без задоволення. 
		Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:          І. Ю. Гулейков   Р. А. Лідовець    Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...