Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 587/1578/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2025.
Дата набрання законної сили: 19.12.2024
Номер судового провадження: 51-2496км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023205520000407

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		19 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 587/1578/23
		провадження № 51-2496 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого          ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                        ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                   ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023205520000407, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Сумського районного суду міста Суми від 11 жовтня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
		Суд постановив стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 1000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Крім того, суд у вироку вирішив долю речових доказів.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 03 травня 2023 року близько 20:15, перебуваючи на АДРЕСА_2 (ділянки № 136 і 137), в ході словесного конфлікту з ОСОБА_9 , на ґрунті неприязних стосунків, умисно ударив останнього правою рукою в скроневу область зліва, а потім у ліве око, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця і набряку м`яких тканин у лівій виличній ділянці, крововиливу в кон`юнктиву внутрішнього кута лівого ока.
		Сумський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2024 року змінив вирок у частині вирішення цивільного позову і постановив стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить змінити ухвалу апеляційного суду, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого, до 1000 грн. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений апеляційним судом, є завищеним і неспівмірним зі ступенем негативного впливу на стан здоров`я потерпілого, які спричинили його дії. Водночас ОСОБА_8 акцентує на тому, що апеляційний суд не врахував даних про його особу, наявності на утриманні неповнолітньої дитини й того, що він не працює за станом здоров`я, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи. Зауважує, що в мотивувальній частині ухвали апеляційний суд указав про те, що апеляційна скарга представника потерпілого не підлягає задоволенню, однак суть прийнятого рішення є протилежною цьому твердженню. Крім того, зауважує, що не був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду і, не взявши участі в перегляді вироку за скаргою представника потерпілого, був позбавлений можливості дати свої пояснення, що призвело до порушення його права на захист.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У письмових запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_6 просить залишити ухвалу апеляційного суду без змін як законну, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення як необґрунтовану.
		Прокурор, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, 10 грудня 2024 року подав письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких висловив свою думку про безпідставність доводів засудженого щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
		Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_7 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
		Представник потерпілого ОСОБА_6 дотримувалася позиції, висловленої в письмових запереченнях на касаційну скаргу.
		Прокурор ОСОБА_5 вважала, що оскаржена ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги засудженого.
		Мотиви Суду
		Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 125 КК України, а також призначене засудженому покарання в касаційній скарзі не оскаржуються.
		Що стосується доводів, наведених у касаційній скарзі ОСОБА_8 , про безпідставне збільшення апеляційним судом розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого, Суд дійшов такого висновку.
		Згідно зі ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1). Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5).
		Як передбачено положеннями ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Отже, суд розглядає цивільний позов у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і водночас застосовує норми ЦК України.
		За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України,  моральна шкода, крім іншого, може  полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, встановивши доведеність винуватості ОСОБА_8 в заподіянні ОСОБА_9 умисного легкого тілесного ушкодження, задовольнив частково позовні вимоги потерпілого і стягнув із засудженого заподіяну кримінальним правопорушенням моральну шкоду, розмір якої визначив у сумі 1000 грн.
		Апеляційний суд, переглянувши вирок за апеляційного скаргою представника потерпілого та прийнявши рішення про зміну вироку в частині відшкодування потерпілому моральної шкоди, урахував, що розмір цього відшкодування визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням стану здоров`я потерпілого. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність розміру стягнутої на користь потерпілого моральної шкоди та збільшив її розмір до 10 000 грн.
		Так, апеляційний суд зазначив, що потерпілий ОСОБА_9 є особою з інвалідністю ІI групи, страждає на тяжке захворювання, яке вимагає уникнення стресових ситуацій, водночас протиправні дії ОСОБА_8 призвели до порушення звичайного способу його життя, викликали хвилювання, що негативно вплинуло на стан його здоров`я і спричинило сильні душевні страждання.
		З урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження, рішення апеляційного суду щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди не суперечить вимогам ст. 1167 ЦК України, узгоджується з принципами розумності, виваженості та справедливості, розмір стягнення є доведеним, відповідає характеру і обсягу моральних і фізичних страждань потерпілого за наслідками отриманих травм.
		У касаційній скарзі ОСОБА_8 зазначає, що апеляційний суд не зважив на те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, є особою з інвалідністю ІІ групи, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину. Однак ці відомості про його особу не дають підстав вважати необґрунтовано завищеним розмір спричиненої потерпілому моральної шкоди.
		Отже, рішення апеляційного суду щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому, прийнято з дотриманням вимог статей 128, 129 КПК України та статей 23, 1167 ЦК України. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК України.
		Перевіривши аргументи засудженого, наведені в касаційній скарзі, про позбавлення його можливості реалізувати право дати пояснення з приводу апеляційної скарги представника потерпілого внаслідок невиконання апеляційним судом обов`язку повідомити про дату, час і місце судового розгляду, у контексті дотримання загальних засад кримінального провадження та забезпечення права обвинуваченого на захист, Суд не встановив істотних порушень вимог КПК України.
		Так, зміст положень ч. 1 ст. 412 КПК України свідчить про те, що невід`ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Тому за усталеною судовою практикою Верховного Суду сторона, вимагаючи скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з порушенням, допущеним під час кримінального провадження, повинна не тільки обґрунтувати наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, повинна продемонструвати, що під час кримінального провадження вона вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом.
		Як встановлено статтею 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
		За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, надіславши ОСОБА_8 поштою повідомлення про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду, не пересвідчився в наявності належного підтвердження отримання обвинуваченим цього повідомлення з урахуванням положень статей ч. 3 ст. 111, статті 135, 136 КПК України. Водночас у судовому засіданні апеляційного суду право ОСОБА_8 на захист було реалізовано завдяки участі захисника, який, представляючи його інтереси, чітко висловився про можливість здійснення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого, надалі, аргументовано відстоюючи позицію сторони, заперечував щодо задоволення апеляційної скарги представника потерпілого, з відповідною промовою виступив у судових дебатах.
		У касаційній скарзі ОСОБА_8 , констатуючи допущене апеляційним судом порушення, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, не вимагає скасування судового рішення з призначенням нового розгляду, натомість просить переглянути розмір визначеної апеляційним судом моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого, і, з урахуванням конкретних даних, які, на його думку, залишилися поза увагою апеляційного суду, зменшити розмір цього відшкодування. Суд касаційної інстанції перевірив усі аргументи, наведені в касаційній скарзі, а також урахував пояснення засудженого та його захисника з цього приводу, висловлені під час касаційного розгляду, за наслідками чого не встановив підстав вважати їх такими, що спростовують висновки апеляційного суду щодо оспорюваного питання.
		Зважаючи на викладені обставини в сукупності, в цьому конкретному випадку допущене апеляційним судом порушення не призвело до порушення загальних засад кримінального провадження, які забезпечують справедливість судового розгляду, зокрема змагальності і рівності сторін, забезпечення права обвинуваченого на захист, тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Вказівка засудженого на суперечності між мотивувальною частиною оскаржуваної ухвали, в якій зазначено, що касаційна скарга представника потерпілого не підлягає задоволенню, з фактично прийнятим рішенням у її резолютивній частині, не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування ухвали апеляційного суду судом касаційної інстанції. З урахуванням наведених апеляційним судом мотивів не виникає сумнівів у суті прийнятого ним рішення, натомість у мотивувальній частині було допущено очевидну описку, яка може бути виправлена цим судом у порядку ст. 379 КПК України.
		Оскільки істотних порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судового рішення не встановлено, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в :
		Ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_10                                  ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...