Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/791/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; Зґвалтування ч.2-4.
Надіслано судом: 08.01.2025. Зареєстровано: 08.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/389/79/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018120160000248

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		07.01.2025
		                   Провадження №1-кп/389/79/18
		                               ЄУН 389/791/18                    
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		7 січня 2025 року Колегія суддів Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі:
		головуючої судді                             - ОСОБА_1 
		суддів                                    - ОСОБА_2 
		                                   - ОСОБА_3 
		при секретарі                     - ОСОБА_4 
		за участю прокурора                     - ОСОБА_5 
		обвинуваченого                         - ОСОБА_6 
		захисника                                - ОСОБА_7 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160000248 від 02.02.2018, стосовно 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		- 14.12.2005 Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.187 КК України до 10 років позбавлення волі;
		- 29.10.2013 Апеляційним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.125 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі, 
		по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
		ч.1 ст.125, ч.2 ст.15 ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		   
		   Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив:
		   - умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України; 
		   -вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КК України; 
		   -замах на зґвалтування малолітньої, тобто статеві зносини з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України; 
		   -насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України, щодо малолітньої, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.153 КК України, за наступних обставин.
		01.02.2018 близько 22.00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем проживання в будинку, розташованому за адресою  АДРЕСА_2 .
		Перебуваючи у вказаному місці між ОСОБА_6 та його співмешканкою ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_6 раптово виник умисел на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
		Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_6 , поваливши ОСОБА_8 обличчям до низу на підлогу, схопив її голову обома руками, після чого не менше трьох раз вдарив ОСОБА_8 головою об підлогу, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження у вигляді синця в області носу, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 18 від 02.02.2018, по тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_6 скоїв умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
		Крім того, 01.02.2018 близько 23.00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем проживання в будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , спільно з донькою своєї співмешканки малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Перебуваючи у вказаному місці у ОСОБА_6 раптово виник умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 .
		Реалізуючи даний умисел, ОСОБА_6 , знаходячись у кімнаті будинку, діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є малолітньою, скориставшись відсутністю її матері та інших осіб, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, порушуючи нормальний розвиток малолітньої ОСОБА_9 , яка внаслідок свого малолітства не інформована щодо сутності відносин між статтями та не усвідомлювала характеру та змісту вчинюваних відносно неї дій, погрожуючи їй вбивством, примусив ОСОБА_9 лягти на ліжко, після чого зняв з неї штани та труси, оголивши таким чином її статеві органи, а також зняв свою нижню білизну. Після цього ОСОБА_6 почав торкатися статевих органів ОСОБА_9 руками та примушував її дивитися на свій оголений статевий член, задовольнивши таким чином свою статеву пристрасть, порушивши вказаними діями статеву недоторканість та нормальний психічний розвиток малолітньої ОСОБА_9 .
		Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_6 скоїв вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КК України.
		Крім того, 01.02.2018 близько 23.10 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем проживання в кімнаті будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_2 . 
		Під час вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 за вищевказаних обставин у ОСОБА_6 раптово виник умисел на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , тобто на статеві зносини з нею із застосуванням погроз фізичного насильства.
		Реалізуючи даний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є малолітньою, скориставшись відсутністю її матері та інших осіб, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, в той час, коли ОСОБА_9 перебувала поряд з ним на ліжку, ліг поверх неї, розсунувши при цьому її ноги. 
		Після цього ОСОБА_6 , поклавши подушку на обличчя ОСОБА_9 , користуючись тим, що вона не може чинити йому опір через її безпорадний стан унаслідок малолітства, а також у зв`язку із висловленими ОСОБА_6 погрозами позбавити її життя та його фізичною перевагою, намагався вступити із нею у статеві зносини природнім шляхом, а саме здійснював рухи вздовж її тіла, при цьому направляючи свій оголений статевий член у піхву малолітньої ОСОБА_9 . У зв`язку з фізіологічними особливостями організму, а саме зникненням ерекції, ОСОБА_6 не зміг здійснити статевий акт з ОСОБА_9 , таким чином виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. 
		Своїми умисними та протиправним діями ОСОБА_6 скоїв замах на зґвалтування малолітньої, тобто статеві зносини з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України. 
		Крім того, 01.02.2018 близько 23.15 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем проживання в кімнаті будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , де намагався здійснити зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 .
		Після того, як ОСОБА_6 не зміг здійснити статевий акт з малолітньою ОСОБА_9 , у нього раптово виник умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо малолітньої ОСОБА_9 .
		Реалізуючи даний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є малолітньою, користуючись тим, що вона не може чинити йому опір через її безпорадний стан унаслідок малолітства, а також у зв`язку із висловленими ОСОБА_6 погрозами позбавити її життя та його фізичною перевагою, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, в той час, коли ОСОБА_9 перебувала на ліжку, змочивши середній палець правої руки слиною, засунув вказаний палець до анального отвору малолітньої ОСОБА_9 , таким чином задовольнивши свою статеву пристрасть неприродним способом, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України. 
		Вчинення протиправних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 ОСОБА_6 припинив у зв`язку із приходом до будинку його співмешканки ОСОБА_8 та працівників поліції.
		Своїми умисними та протиправним діями ОСОБА_6 скоїв насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України, щодо малолітньої, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.153 КК України. 
		Таким чином ОСОБА_6 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.125, ч.2 ст.15 ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав та показав суду, що з ОСОБА_8 проживав однією сім`єю, виховували дітей, а саме спільну дитину та дітей від попередніх відносин дружини. Крім того, зазначив, що 01.02.2018 зранку до нього прийшов чоловік його сестри - ОСОБА_10 та попросив допомоги по господарству. Близько 11.00 години, прийшла ОСОБА_8 , яка разом з його сестрою ОСОБА_11 готували їжу. Потім він, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 сіли за стіл пообідати, при цьому випивали алкогольні напої. На другий день разом з ОСОБА_8 збиралися до батька останньої на день народження, тому необхідно було купити м`ясо. Окрім м`яса купили ще горілки та продовжували відпочивати. Також прийшли і діти, які поїли та пішли в іншу кімнату, але ОСОБА_9 - дочка ОСОБА_8 , залишилася сидіти разом з ними за столом. З приводу цього він зробив їй зауваження, але ОСОБА_8 заступилася за свою дочку та почала з ним сварку. Забравши дітей пішла додому. Проте, через хвилин 10 повернулася і вони продовжили відпочивати, і цей весь час молодший син був з ними. В подальшому ОСОБА_13 разом із сином пішла додому, а він через деякий час. Вже вдома, ОСОБА_8 знову почала з ним сваритися. В ході даної сварки, ОСОБА_8 взяла ківш з водою та вилила на нього. Вода потрапила і на ліжко, але сварка не припинялася. Далі ОСОБА_8 схопила телефон, сказавши, що викличе поліцію і його посадять, та вибігла на вулицю. На ці слова він їй відповів, що вона вправі робити, що завгодно. Після цього, взявши чистий одяг пішов до котельні. Почувши, що син заплакав, попросив ОСОБА_9 принести пляшечку з молоком, а ОСОБА_14 сказав, щоб йшла спати. Хвилин через 30 до хати зайшла ОСОБА_8 , але разом з працівниками поліції, які почали з`ясовувати, що трапилося. На що відповів їм, що дружина влаштувала скандал. Працівники поліції сказали, щоб одягнувся взяв документи і проїхав з ними, що він зробив добровільно. Один з працівників поліції наказав їхати до лікарні. Весь час вільно ходив, його ніхто не чіпав, кайданки на нього не одягали. На запитання головного лікаря чи вживав алкоголь, відповів, що так, вживав. Потім дали алкотестер "Драгер" для продуву.
		В цей час у поліцейського, задзвонив телефон, закінчивши розмову останній вдарив його по обличчю. При цьому повідомив, що зґвалтовано дитину. Потім, лікар дав вату та ватну паличку для того, що взяти мазки з рота та статевого органу. Вже у відділі поліції його прикували кайданками до батареї і працівники поліції по черзі били його то по ногах то голові. На другий день, зранку працівники поліції разом з їхнім керівником Котигою, надягли йому пакет на голову. Останній повідомив, що на дитині знайшли залишки сперми. Потім зайшов ОСОБА_15 , який бачив, як його кинули на підлогу, надягли на швабру презерватив зняли нижній одяг та засунули швабру в анальний отвір, при цьому знімали це на телефон. Дане відео показали ОСОБА_8 , а ОСОБА_16 пояснював їй, що і як необхідно говорити та писати.
		Також зазначив, що його весь час били та погрожували, що відвезуть його до лісу та застрелять, після таких слів став побоюватися за своє життя. Потім його відвезли додому на відтворення обстановки, при цьому йому говорили, що той має сказати. 
		На уточнюючі питання прокурора відповів, що відносини між ним та ОСОБА_17 були нормальні, інколи сварилися. Для дітей нічого не жалкував, купував їм все, що попросять. З ОСОБА_14 також були нормальні відносини, вона йому довіряла, а скандали виникали тільки на ґрунті навчання. Колись, у них відбувся якийсь скандал з ОСОБА_8 , яка під час останнього сказала, щоб він виховував лише свого сина, а до її доньки діла не мав. Вважає, що все, що на даний час відбувається, це задумка останньої, оскільки вона бажає бути власницею хати, яку вони купували спільно і на яку він заробив гроші їздячи на заробітки. Просить виправдати його, оскільки не вважає себе винуватим, проте вважає, що матеріали кримінального провадження є сфальсифікованими.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина в скоєнні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так,потерпіла ОСОБА_8 , яка такожбула допитана іяк свідокпо епізодамщодо своєїдоньки таяк потерпілаза ч.1ст.125КК України,суду показала,що тогодня вонаразом зобвинуваченим до 19.30год.були угостях сусідки Іри,де вживалиалкогольні напої.Приблизно випили1л горілкина 3-хлюдей. ОСОБА_6 був дужеп`яний. Потімвона разомз донькамипішла додому,щоб покластидітей спати.Меншого сина ОСОБА_6  невіддав,тому повернулася,щоб ійого забрати.Приблизно о24.00год.додому повернувся ОСОБА_6 ,який бувдуже п`яний,між нимивиникла сваркаі вонапішла досвоєї кімнати. ОСОБА_6 пішов занею,почав кидатися,кинув їїна підлогу,обхопив рукоюза шиюта бивголовою обпідлогу,дуже кричавна неїта казав,що повбиваєїх дітей.Коли вінпішов доіншої кімнатиїй вдалосявтекти досусідки ОСОБА_18 ,звідки воназателефонувала дополіції таповідомила,що їїп`яний чоловікб`є її,а убудинку знаходятьсячетверо дітей.Після цьоговона повернуласядо свогобудинку таспостерігала звулиці заобстановкою.Через 20-30хвилин приїхалипрацівники поліції,весь цейчас вдомабув ОСОБА_6 разом здітьми.Дочекавшись приїздупрацівників поліціївона разомз нимизайшла досебе удвір. ОСОБА_6 не хотівїх пускатив будинок,двері невідчиняв,було чутно,що вінкричав наїї доньку ОСОБА_14 .Через деякийчас вінвідчинив двері,вона побачила,що тойбув одягненийв однихштанях, ОСОБА_14 вцей часстояла задверима, злякана і була роздягнена та вся тряслася. Працівники поліції сказали ОСОБА_6 збиратися, але він відмовився та почав чинити їм опір, однак потім погодився та пішов перевдягатися. Коли він перевдягався, то зняв штани і тоді вона побачила, що під штанями він був голий. Запитавши у доньки ОСОБА_14 що трапилося, та відповіла, що ОСОБА_6 намагався її зґвалтувати. Про це вона повідомила працівникам поліції. Вони сказали, що зараз відвезуть ОСОБА_6 до Знам`янки, візьмуть експерта та повернуться. Також сказали їй знайти його труси, але нічого не чіпати. Труси ОСОБА_6 вона знайшла у кімнаті біля ліжка під доріжкою. До лікаря вона разом з донькою потрапили лише зранку приблизно о 09.00. Раніше її донька ОСОБА_14 казала їй, що ОСОБА_6 торкався її знизу, однак коли вона говорила з ним про це, то він починав кричати на неї. 
		Малолітня потерпіла ОСОБА_9 в присутності свого законного представника - матері ОСОБА_8 та спеціаліста-психолога ОСОБА_19 суду показала, що вона не пам`ятає коли відбувалися події, але це було 2018 року у с. Цибулеве, в якому вона разом з матір`ю, братом та сестрами, а також з ОСОБА_6 проживали. Також зазначила, що почула крик, кричала мама, оскільки ОСОБА_6 її побив. Також чула, що останній сказав, що йде вбивати дітей. Коли мати пішла з будинку, прокинувся молодший брат і вона пішла його заспокоїти. Вона перебувала у батьківській кімнаті і в цей час туди зайшов ОСОБА_6 та включив фільм та наказав їй лягти біля нього на ліжко, але вона лягла біля ліжка, де і заснула, а коли ОСОБА_6 перекладав на ліжко то прокинулася, злякалася і втекла до дитячої кімнати. Потім хотіла втекти, але ОСОБА_6 повернув її та почав знімати з неї нижній одяг, але вона почала опиратися, тому він став погрожувати їй, що якщо вона не буде це робити, то він її задушить, а потім взяв подушку та хотів задушити. Потім, зняв з неї нижній одяг, він ліг на неї, але не повністю, руками впирався у ліжко. Він теж роздівся, був повністю голий. Потім вона попросила води і коли ОСОБА_6 пішов, вона втекла і заховалася в спальні під ковдрою, але він зайшов туди та сказав, що вона йшла з ним, він тільки її потрогає. Потім він показав їй свій нижній орган та сказав його поцілувати. Потім він ліг на ліжко та поклав її на себе, цілував її, поливав воду на її статевий орган, а потім на свій. Потім почав цілувати і засунув свій середній палець їй в попу. Вона закричала, почала проситися в туалет, він пустив її і в цей час прийшла мати з поліцією. ОСОБА_6 кинув їй одяг та сказав вдягтися. 
		Свідок ОСОБА_20 надав суду покази, відповідно до яких на початку 2018 року він разом з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 заступили на чергування. Вночі від чергового надійшов дзвінок про те, що необхідно виїхати до с. Цибулеве у зв`язку з агресивною поведінкою співмешканця. Коли вони зайшли в будинок, то потерпіла почала розповідати навіщо викликала працівників поліції, проте видимих ушкоджень на ній не бачив. Також в будинку вони побачили дівчинку, яка плакала і на запитання що трапилося, розповіла, що коли мати пішла з будинку то співмешканець останньої почав вести себе дивно, зняв з неї штани та став гладити її по попі, потім поклав на ліжко, почав водити своїм статевим органом об її статеві органи та поливав водичкою. Вони побачили, що ОСОБА_6 був одягнений у сині штани, дуже п`яний та перебував у збудженому стані. В будинку вони вилучили чоловічі труси, які лежали на дивані. Оскільки дівчинка казала, що ОСОБА_6 її поливав водою, тому він зробив виріз з матрацу. Дівчинка постійно плакала, була налякана. Чи були інші діти в хаті. окрім Лариси, не пам`ятає. Повторно в той будинок він не повертався.
		Свідок ОСОБА_21 надав суду покази, відповідно до яких він перебував на добовому чергуванні разом з ОСОБА_22 та ОСОБА_20 . Після опівночі вони отримали виклик із с.Цибулеве про те, що чоловік побив дружину. Прибувши на місце події, вони разом з дружиною підійшли до будинку, але двері були зачинені. Довгий період часу їх не відкривали. Потім ОСОБА_6 відкрив двері, вони зайшли в будинок та побачили, що в кутку на підлозі сиділа малолітня дівчинка, яка була налякана та плакала. Довгий час дівчинка не могла сказати що трапилося, але потім розповіла, що батько повалив її на ліжко, зняв з неї одяг та почав чіпати її статеві органи. В кімнаті був безлад, ліжко мокре. ОСОБА_6 був дуже п`яний, нормально пояснити нічого не міг, агресивно налаштований, одягнений був в одні штани. Потім прийняли заяву від матері з приводу розпусних дій її співмешканця стосовно її доньки.
		   Також вина обвинуваченого доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами, зібраними під час досудового розслідування, які долучені прокурором до матеріалів судового провадження, а саме:
		-витягом з ЄРДР №12018120160000248 від 02.02.2018, внесеного за заявою ОСОБА_23 , в якому йдеться про те, що 01.02.2018, приблизно о 23.00 год. ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, вчинив: розпусні дії стосовно малолітньої ОСОБА_9 та тілесні ушкодження стосовно ОСОБА_8 , які кваліфіковано за ч.1 ст.125, ч.2 ст.15 ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України КК України (т.3 а.с.1-2)
		-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02.02.2028 року, від ОСОБА_8 , в якому йдеться про обставини події, а саме про те, що в період з 23.00 до 23.40 год. 01.02.2018 року за адресою АДРЕСА_2 за її відсутності, зі слів малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її співмешканець ОСОБА_6 здійснив статеві зносини (т.3 а.с.3);
		-протоколом огляду місця події від 02.02.2018 та фототаблицею до нього, під час якого оглянуто домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , під час якого із спальної кімнати вилучено одяг обвинуваченого та потерпілої, вирізано фрагмент матрацу розміром 75х45 см (т.3 а.с.4-13);
		-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.02.2018. в якому зазначено, що ОСОБА_6 , перебував у стані алкогольного сп`яніння  23 /00 (т.3 а.с.4-13);
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 02.02.2018 року та відеозаписом до нього, проведеного за участю ОСОБА_6 під час якого останній, детально розповів про обставини вчинення кримінальних правопорушень стосовно потерпілих (т.3 а.с.41-42);
		-протоколом огляду предмету, від 04.02.2018, під час якого оглянуто футболку зеленого кольору, светр жовтого кольору, дитячі спортивні штани, дитячі труси, фрагмент тканини, чоловічі труси, спортивні штани (т.3 а.с.44);
		-постановою про приєднання до кримінального провадження речових доказів, в якій йдеться про те, що до кримінального провадження №12018120160000248 приєднано як речові докази : футболка зеленого кольору, светр жовтого кольору, дитячі спортивні штани, дитячі труси, фрагмент тканини, чоловічі труси, чоловічі спортивні штани, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів при Знам"янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області(т.3 а.с.45);
		-висновок «Центру соціально-психологічної реабілітації дітей» Кіровоградської обласної ради щодо правдивості показів потерпілої ОСОБА_9 , згідно з яким остання говорить правду, при цьому детально розповіла щодо злочину, який здійснив стосовно неї вітчим ОСОБА_6 (т.3 а.с.50);
		-постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 27.03.2018, в якій йдеться, що кримінальне провадження №12018120160000248 від 02.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України 
		-№12018120160000255від 02.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України;
		-№12018120160000621 від 27.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України;
		-№2018120160000622 від 27.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч..2 ст. 15 ч.4 ст. 152 КК України;
		-№12018120160000623 від 27.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 153 КК України об"єднати та зареєструвати в ЄРДР за номером 12018120160000248 (т.3 а.с.52);
		-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується від 02.02.2018, прийнятої від ОСОБА_8 , в якому зазначаються обставини події, а саме те, що 01.02.2018 року приблизно о 22.00 год знаходячись за місцем свого проживання - АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 завдав їй тілесних ушкоджень, у вигляді ударів головою об підлогу (т.3 а.с.53);
		-висновком експерта №18 від 02.02.2018, оформленого за наслідками проведення дослідження, в якому йдеться про те, що на тілі ОСОБА_8 , мались тілесні ушкодження у виді синця в області носу, який утворився від тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею та не менше як від 1-го травматичного впливу, міг утворитися в строк та при обставинах, вказаних в установчій частині постанови та за тяжкістю відносяться до категорії легких. Індивідуальні ознаки травмуючих предметів в пошкодженнях  не відобразилися. Враховуючи характер, форму та взаємне розташування тілесного ушкодження на тілі потерпілої утворення його при падінні з висоти власного зросту  виключається. Враховуючи локалізацію тілесного ушкодження на тілі потерпілої, взаємне розташування падаючого(ї) відносно постраждалого(ї) могло змінюватися (т.3 а.с.64);
		-заявою ОСОБА_9 щодо погрози вбивством стосовно неї, написаною особисто, в присутності її матері- ОСОБА_8 (т.3 а.с.65);
		-рапортом старшого слідчого СВ Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_24 на ім`я Т.в.о. начальника Знам`янського ВП в Кіровоградській області капітану поліції ОСОБА_25 в якому йдеться про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, намагався зґвалтувати малолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим скоїв кримінальне правопорушення, що кваліфікується за ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України (т.3 а.с.72);
		-рапортом старшого слідчого СВ Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_24 на ім`я Т.в.о. начальника Знам`янського ВП в Кіровоградській області капітану поліції ОСОБА_25 в якому йдеться про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом стосовно малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим скоїв кримінальне правопорушення, що кваліфікується ч.3 ст.153 КК України (т.3 а.с.79);
		-висновком експерта №127 від 15.03.2018, оформленого за результатами експертизи дитячих трусів з місця події за матеріалами кримінального провадження №12018120160000248 від 02.02.2018 року, в якому йдеться про те, що на дитячих трусах, вилучених з місця події, сліди сперми, крові, слини не знайдено (т.3 а.с.91-92);
		-висновком експерта №128 від 15.03.2018, оформленого за результатами судово-медичної експертизи фрагмента тканини з місця події за матеріалами кримінального провадження №12018120160000248 від 02.02.2018 року, в якому зазначено, що в об`єкті №4 на фрагменті тканини, вилученій із місця події, морфологічним методом знайдено сліди сперми без домішків крові і слини. Визначення групової належності слідів сперми та вирішення питання про можливість походження від підозрюваного ОСОБА_6 буде проводитися при дослідженні та вибору оптимальних діагностичних реагентів. В решті пошукових вирізок на фрагменті тканини з місця події (об`єкти 1-3, 5-10) сліди сперми, крові і слини не знайдено (т.3 а.с.98-99);
		-висновком експерта №129 від 15.03.2018, оформленого за результатами проведення експертизи дитячих штанів з місця події за матеріалами кримінального провадження №12018120160000248 від 02.02.2018 року, в якому зазначено, що на дитячих штанях, вилучених з місця події, сліди сперми, крові, слини не знайдено (т.3 а.с.103-104);
		-висновком експерта №126 від 15.03.2018, оформленого за результатами проведення експертизи футболки з місця події, за матеріалами кримінального провадження №12018120160000248 від 02.02.2018 року, в якому йдеться про те, що на футболці, вилученій з місця події сліди крові, слини не знайдено (т.3 а.с.108-109);
		-висновком експерта №131 від 15.03.2018, оформленого за результатами проведення судово-медичної експертизи спортивних штанів з місця події за матеріалами справи №12018120160000248 від 02.02.2018 року, в якому зазначено, що в об`єктах 1,3 в штанах спортивних з місця події знайдено сліди крові людини без домі шків слини. Визначення групової належності слідів крові та вирішення питання про можливість походження від потерпілої ОСОБА_9 і підозрюваного ОСОБА_6 , буде проводитись без при наданні зразків крові осіб, що проходять по справі, необхідних для порівняння дослідження та вибору оптимальних діагностичних реагентів. В решті пошукових вирізок на штанах спортивних з місця події (об`єкти 2,4-30) сліди крові і слини не знайдено (т.3 а.с.113-114);
		-висновком експерта №130 від 15.03.2018, оформленого за результатами проведення судово-медичної експертизи светра з місця події за матеріалами справи 12018120160000248 від 02.02.2018 року, в якому вказано, що в пошукових вирізках на светрі з місця події (об`єкти 2,3) знайдено сліди крові людини без домішки слини. Визначення групової належності слідів крові та вирішення питання про можливість походження від потерпілої ОСОБА_9 і підозрюваного ОСОБА_6 буде проводитись при наданні зразків крові осіб, що проходять по справі, необхідних для порівняльного дослідження та вибору оптимальних діагностичних реагентів. В решті пошукових вирізок на светрі з місця події (об`єкти 1,4-10) сліди крові та слини не знайдено (т.3 а.с.118-119);
		-висновком експерта, оформленого за результатами судово-психіатричної експертизи №85 від 27.02.2018, в якому йдеться про те, що ОСОБА_6 , в момент скоєння правопорушення страждав і в даний час страждає легкою розумовою відсталістю (відповідно до МКХ-10, F-70.0). Проте ступінь розумового недорозвинення, у ОСОБА_26 , така, що не позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії та розумно керувати ними. Його дії підпадають під ч.1 ст.19 КК України. У відношенні інкримінованого йому діяння ОСОБА_6 слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с.123-124);
		-довідкою клінічного відділення Знам`янської районної ЦРЛ, з якої вбачається, що ОСОБА_6 перебував на обліку лікаря-психіатра з діагнозом: Легка розумова відсталість з 2002 р. Був знятий з обліку з вибуттям в місця позбавлення волі (т.3 а.с.147);
		-довідкою Знам`янського ЦРЛ, з якої вбачається, що ОСОБА_6 , на диспансерному обліку лікаря нарколога не перебуває (т.3 а.с.178);
		-висновком експерта №21 від 31.05.2018, оформленого за результатами судово-медичного дослідження (обстеження) ОСОБА_9 , в якому йдеться про те, що тілесних ушкоджень, в тому числі і в області статевих органів та анусу, не виявлено. Відібрані мазки зовнішніх статевих органів (статеві губи, дівоча пліва, анус). Під час судово-біологічного дослідження вмісту зовнішніх статевих органів, анусу, ротової порожнини, сперматозоїдів не виявлено (т.4 а.с.4-5);
		-висновком експерта №22 від 31.05.2018, оформленого за результатами судово-медичного дослідження (обстеження) ОСОБА_6 в якому йдеться про те, що тілесних ушкоджень, таких, як садна, крововиливи, рани на тілі не виявлено. При судово-медичній експертизі вмісту зі статевого члена підозрюваного ОСОБА_6 крові та клітин піхвового епітелію не знайдено (т.4 а.с.22-23);
		-висновком експерта №30 від 15.02.2018, оформленого за результатами судово-медичної експертизи чоловічих трусів підозрюваного ОСОБА_6 по кримінальному провадженню №12018120160000248, в якому зазначено, що при судово-медичній експертизі трусів підозрюваного ОСОБА_6 (об.1,2,3,4,5) крові, елементів калу та клітин піхвового ери телію не виявлено. В (об.№3) виявлено поодинокі тканинні лейкоцити та лімфоцити, які можуть свідчити про наявність у підозрюваного запального процесу статевих шляхів (т.4 а.с.9-10).
		Колегія суддів, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Так, стороною обвинувачення надано суду безспірні докази, зібрані під час досудового розслідування, які судом визнані допустимими та належними, що в сукупності дають підстави для визнання особи винною у пред`явленому обвинуваченні.
		Як наслідок, колегія суддів вважає, що стороною захисту під час судового розгляду не доведено, що докази, на які посилається прокурор при доведенні вини ОСОБА_6 є не допустимими, оскільки доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч.1 ст.86). При цьому, КПК України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст.87 КПК України).
		Отже, колегія суддів вважає, що сторона захисту заявляючи про визнання доказів недопустимими виходить з власного тлумачення та суб`єктивного аналізу й переоцінки окремих доказів, при цьому аналіз і оцінку доказів та фактичних обставин здійснюють відокремлено від інших обставин та доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
		Доводи обвинуваченого про те, що справа є сфальсифікованою, а потерпілі навмисно надають неправдиві свідчення, суд визнає такими, що не заслуговують на увагу та не підтверджуються наявними у справі доказами. Колегія суддів вважає, що твердження обвинуваченого про фальсифікацію доказів або схиляння потерпілої до неправдивих свідчень є лише припущеннями, які підлягають критичній оцінці, та які не підкріплені належними та допустимими доказами 
		У даному випадку такі доводи обвинуваченого є способом захисту та не спростовують сукупності доказів, які підтверджують вчинення ним інкримінованого злочину. Показання потерпілої, які протягом досить тривалого розгляду справи є незмінними, послідовними, логічними, відповідають вимогам достовірності, узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема висновками експертиз, свідченнями свідків та іншими письмовими доказами.
		Також доводи сторони захисту про наявність змови з метою незаконного засудження обвинуваченого, суд визнає такими, що не ґрунтуються на об`єктивних та допустимих доказах. Відповідно до статті 94 КПК України, суд оцінює докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а також сукупності зібраних доказів. Жодних підтверджень наявності конфлікту інтересів чи упередженості осіб, які брали участь у розслідуванні та розгляді справи, стороною захисту не надано. Фактично такі доводи є єдиними, на підставі яких захисник просить виправдати обвинуваченого. Жодного логічного пояснення, чому працівники правоохоронних органів, суду змовились для незаконно засудження ОСОБА_6 , захисник не надав.
		Колегія суддів звертає увагу, що обвинувачення базується на законно зібраних та досліджених доказах, серед яких: показання потерпілої, результати судово-медичних експертиз, висновок психолога, свідчення свідків, інші письмові докази.
		Зокрема з висновку, наданого психологом ОСОБА_27 вбачається, що дівчинка на контакт з психологом йшла поступово, потребувала заохочення в розмові. Контакт змістовний. Також зазначено, що дівчинка - ОСОБА_14 їй розповіла про те, що коли вона та ОСОБА_6 залишались на одинці, то останній торкався руками її зовнішніх статевих органів. При цьому, ОСОБА_6 наполягав нікому про ці дії не розповідати. Також зазначено, що ОСОБА_14 записала на телефон слова " ОСОБА_28 . Він мене лапав". Це почула менша сестра та почала повторювати, згодом дізналася і мати. Мати, ОСОБА_8 , намагалася поговорити з ОСОБА_6 , але він не визнав свого злочину. Мати попросила ОСОБА_14 говорити їй все, що буде робити з нею ОСОБА_6 . Також дитина в подробицях розповіла про вчинені над нею дій сексуального характеру ОСОБА_6 . Крім того, психологом у своєму висновку зазначено, що за її спостереженням факти сексуального насильства зі сторони Білоголового мали місце в житті дитини. Лариса говорить правду, не фантазує. Поведінка дівчинки адекватна ситуації.
		Отже, всі ці докази узгоджуються між собою, є послідовними та логічно пов`язаними.
		Колегія суддів вважає, що заяви сторони захисту про упередженість учасників кримінального провадження не можуть слугувати підставою для сумніву у винуватості обвинуваченого, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами.
		Більше того, судом ретельно перевірено усі доводи обвинуваченого та його захисника, в тому числі щодо протиправних дій, а саме з приводу застосування до нього поліцейськими Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області фізичного та психологічного насильства при затриманні та проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120160000248 від 02.02.2018 року. Тобто, під час розгляду даного провадження, обвинувачений повідомив, що за його заявою, яку адресував Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, про застосування стосовно нього насильства, яку в свою чергу, останнім переадресовано до Кіровоградської обласної прокуратури, 01.01.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024120000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України. На підтвердження цього долучив до матеріалів провадження витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024120000000001 від 01.01.2024 року. 
		Протягом тривалого часу судом з`ясовувався хід даного досудового розслідування. Відсутність інформації з приводу пред`явлення комусь із зазначених в заяві осіб, унеможливлювали подальший розгляд справи та ухвалення законного, обґрунтованого рішення у даній справі.
		02.10.2024 року на адресу суду надійшло повідомлення прокурора у кримінальному провадженні- прокурора відділу протидії порушення прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах обласної прокуратури - ОСОБА_29 , в якому зазначено, що за наслідками досудового розслідування за зверненням ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, 02.09.2024 року слідчим третього слідчого відділу ( з дислокацією у м. Кропивницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві- ОСОБА_30 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42024120000000001, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв"язку з відсутністю в діях працівників ГУНП в Кіровоградській області, в тому числі ОСОБА_31 та ОСОБА_24 , складу кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 365 КК України. Про підозру особам не повідомлялась.
		 
		Таким чином, аналізуючи та оцінюючи всі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає вину обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєнні кримінальних правопорушень, а саме за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України; 
		вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КК України;
		замах на зґвалтування малолітньої, тобто статеві зносини з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України; 
		насильницьке задоволеннястатевої пристрастінеприродним способомз погрозоюзастосування фізичногонасильства,з використаннямбезпорадного станупотерпілої особи,вчинене особою,яка ранішевчинила злочин,передбачений ст.152КК України,щодо малолітньої,тобто кримінальнеправопорушення,передбачене ч.3ст.153КК України, доведеною, а його дії кваліфіковані правильно.
		 
		За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. (ч.2ст. 4 КК України).
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
		Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, установивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
		На підставах, передбачених ст. 49 КК України, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		Відповідно до ст. 12 КК (у редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, ці кримінально карані дії були віднесені до злочинів невеликої тяжкості, а згідно із чинною ст. 12 КК (у редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ), який набрав чинності 01 липня 2020 року, є проступком.
		Кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено 01.02.2018 року. З дня його вчинення та до дня набрання вироком законної сили минуло більше трьох років. 
		Клопотань, про звільнення від кримінальної відповідальності, обвинувачений не заявляв, проте враховуючи думку сторони захисту та сторони обвинувачення, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 49, а також ч. 5 ст. 74 КК України за ч. 1 ст.125 КК України ОСОБА_6 підлягає звільненню від покарання.
		 
		Щодо кваліфікації вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України, щодо малолітньої, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.153 КК України та призначаючи покарання, колегія суддів зазначає наступне.
		Отже, дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.153 КК України в редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010 саме, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України, щодо малолітньої особи та замах на зґвалтування малолітньої, тобто статеві зносини з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України в редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010.
		На час вчинення ОСОБА_6 зазначених дій кримінальна відповідальність за них була передбачена ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 та ч. 3 ст. 153 КК України (у редакції Закону № 2295-VIвід 01.06.2010).
		Під часрозгляду кримінальногопровадження стосовно ОСОБА_6  положенняст.152,ст.153КК України зазнали змін та діяли в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017.
		Тобто, діяння ОСОБА_6 повинні кваліфікуватисяяк умиснідії,які виразилисьу діяхсексуального характеру,пов`язанихіз анальнимпроникненням втіло особи,яка недосягла чотирнадцятироків,незалежно відїї добровільноїзгоди,з використаннямбудь-якогоіншого предмету(уданому випадку палецьруки)вчинених повторно,особою,яка ранішевчинила злочин,передбачений ч.2ст.156КК України,тобто за ч. 6 ст. 152 КК України, санкція, якої передбачає покарання 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Відповідно до приписів ст. 5 КК:
		1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну відповідальність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		При цьому, висновок про те, чи скасовує закон про кримінальну відповідальність злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, чи навпаки встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, можна робити лише в контексті конкретних обставин справи, щодо конкретного діяння та конкретної особи.
		   Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 562/1629/17, вирішуючи питання про застосування положень ст. 5 КК в аспекті диспозицій ст. 152, ст. 153 КК (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010) та ст. 152, ст. 153 КК (у редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017), умовивід про те, чи скасовує закон про кримінальну відповідальність злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, чи навпаки встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, можна робити лише в контексті конкретних обставин справи, щодо конкретного діяння та конкретної особи.
		Після внесення змін до вказаних статей їх норми набули такого змісту:
		ч. 1 ст. 152 КК України - вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування);
		ч. 1 ст. 153 КК України - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство).
		Що стосується норми ст. 152 КК України,то порівняноз попередньоюредакцією уновій редакціїцієї статтібули значнорозширені межіоб`єктивної сторонискладу злочину(діяннята спосіб).Під статевимизносинами зпогляду інкримінуванняпопередньої редакціїст.152КК України розумівся тільки природній (гетеросексуальний) статевий акт. Після внесення змін зґвалтуванням визнається не лише такий акт, а й інші різновиди проникнення у отвори тіла людини, біологічно для цього не призначені.
		Таким чином, деякі дії, що до внесення змін до КК України Законом№ 2227-VIIIвід 06.12.2017кваліфікувалися заст.153КК України,після набраннячинності цимЗаконом сталикваліфікуватися заст.152КК України (як, наприклад, вступ в орогенітальний та аногенітальний контакт без добровільної згоди потерпілої особи).
		Спосіб, як обов`язкова ознака вчинення злочину за ст. 152 КК України, до якого до внесення змін належали фізичне насильство, погроза його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи, змінився на використання винним відсутності вільного волевиявлення потерпілого на вчинення з ним відповідних дій сексуального характеру. Новий спосіб вчинення зґвалтування як значно ширший за обсягом не виключає в тому числі й способи, пов`язані із здійсненням діяння, що були зазначені в попередній редакції ст. 152 КК України.
		На відмінувід попередньоїредакції,у новійредакції ст.152КК України застосуваннядо потерпілоїособи насильствапрямо непередбачено диспозицієюцієї норми.Однак,це неозначає,що насильствояк спосібвчинення зґвалтуванняпроігноровано взагалі.Уявляється,що законодавець,формулюючи новуредакцію ст.152КК України, виходив із положень Стамбульської конвенції 2011 року, в якій визначення дій сексуального характеру значно різниться від визначення в українському законодавстві, в якому протягом значного часу вказівка на насильство була домінуючою рисою цього небезпечного діяння. Тому з приводу нової редакції ч. 1 ст. 152 КК України колегія суддів вважає необхідним висловити таке: зґвалтування як суспільно небезпечне діяння не виключає насильство, і у більшості випадків вчинити зґвалтування без насильства неможливо (наприклад, при енергійній протидії ґвалтівнику). Однак насильство при зґвалтуванні не є самоціллю, воно має допоміжний характер у вирішенні наміру ґвалтівника, для якого головним є прагнення задовольнити свою статеву пристрасть. Стосовно його вирішення насильство набуває другорядного значення. В умислі винного воно не є переважним чинником. За певних супутніх обставин він може використати й інші способи протиправного задоволення своєї статевої пристрасті. За такого підходу домінуючим криміноутворюючим чинником, що обумовлює відповідальність за зґвалтування, стає відсутність добровільної згоди потерпілої особи по відношенню до дій ґвалтівника.
		Порівняння ст. 153 КК України у новій редакції з попередньою редакцією засвідчує, що законодавцем звужено обсяг діяння в диспозиції цієї статті, а також спосіб його вчинення. Так, поняття «задоволення статевої пристрасті неприродним способом» раніше передбачало статеві зносини, що могли виражатися як у діях, пов`язаних із проникненням у тіло іншої особи, так і в діях, не пов`язаних із таким проникненням. Наразі об`єктивна сторона «сексуального насильства» виражається лише в діях між особами однієї або протилежної статі, не пов`язаних із проникненням у тіло іншої особи. Спосіб же у ст. 153 КК звузився, оскільки тепер у ній закріплені лише насильницькі дії, які як вже було зазначено охоплюють прояви фізичного та психічного насильства, а також використання безпорадного стану потерпілого. При цьому насильницький спосіб набув конкретизації через формулювання «без добровільної згоди потерпілої особи», що є, як і при зґвалтуванні, домінуючим криміноутворюючим чинником.
		Вищезазначене дозволяєдійти висновку,що змінадиспозицій ст.152і ст.153КК України не свідчить про декриміналізацію або навпаки криміналізацію окремих дій. Між попередньою та новою редакціями зазначених норм закону про кримінальну відповідальність має місце правова наступність.
		Разом із тим, при вирішенні питання про покращення чи погіршення становища особи у будь-який спосіб у порівнянні з попередньою юридичною конструкцією складу відповідних кримінальних правопорушень слід виходити з конкретних обставин справи та обсягу висунутого особі обвинувачення.
		Що стосуєтьсясанкцій ст.152,ст.153КК України, то вони після набрання чинності Законом № 2227-VIII від 06.12.2017 також зазнали деяких змін.
		Зокрема, дії ОСОБА_6 , що виразились у насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з погрозою застосування фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.152 КК України, щодо малолітньої, тобто кримінальне правопорушення, до внесення змін до КК України Законом№ 2227-VIIIвід 06.12.2017згідно зч.3ст.153КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010) каралися позбавленням волі на строк від 10 до 15 років. 
		Однак, діяння ОСОБА_6 повинні кваліфікуватися як умисні дії, які виразились у діях сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з використанням будь-якого іншого предмету (у даному випадку  палець руки) вчинених повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.156 КК України, тобто злочин, передбачений ч. 6 ст. 152 КК України.
		Санкція ч.6 ст. 152 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
		У разі перекваліфікації дії ОСОБА_6 з ч.3 ст. 153 КК України на ч.6 ст. 152 КК України мало б місце посилення кримінальної відповідальності за вчинені ним дії, що у свою чергу призведе до погіршення становища обвинуваченого. 
		Аналогічно, колегія суддів зауважує і щодо кваліфікації діянь пов`язаних із замахом на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 .
		Зокрема, після внесення змін до ст.152 Кримінального кодексу України настає відповідальність за вчинення насильницьких дій особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбаченихч.ч.4,5 ст.153, ст.155абоч.2 ст.156 КК України (ч.6 ст.152 КК України).
		Враховуючи, що вчиненню замаху на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 передували дії щодо її розбещення, то після внесення змін до Кримінального кодексу України такі дії мали би кваліфікуватися за ч.6 ст.152 КК України.
		Проаналізувавши чинні норми закону про кримінальну відповідальність та норми, що діяли на момент скоєння кримінального правопорушення, дотримуючись принципу дії закону у часі, колегія суддів приходить до висновку щодо неможливості перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України на ч.6 ст.152 КК України, оскільки це би погіршило становище обвинуваченого.
		Таким чином, дії ОСОБА_6 щодо замаху та задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом мають кваліфікуватися за законом, який діяв на момент вчинення вказаних злочинів.
		Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують.
		Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 12.06.2009), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Так, санкція ч. 2 ст.156 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.
		Водночас, відповідно до ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
		Разом із цим, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 156 КК України, законодавцем віднесено до кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
		При цьому, людина, її життя та здоров`я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Більше того, інкримінований ОСОБА_32 злочин, вчинений проти статевої свободи та статевої недоторканості саме малолітньої особи.
		Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, встановлює що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
		Відповідно до ст. 17, 19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
		Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
		Законодавець забезпечує охорону та недоторканість статевої свободи особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.
		Отже, держава гарантує, зокрема дитині право на охорону здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя ті здорового розвитку дитину, формуванню навичок здорового способу життя.
		Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
		Тому,колегія суддіввважає,що вданому випадкує підставидля призначення ОСОБА_6 і додаткового покаранняу видіпозбавлення праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю, асаме праваособи обійматипевні посадичи займатисьпевною діяльністю,навіть увипадках,коли особана часвчинення кримінальногоправопорушення офіційноне обіймалапевної посадичи офіційноне займаласяпевною діяльністю,проте вчинилатакі дії,тобто позбавленняможливості реалізаціїтакого правау законнийспосіб напевний строку подальшому,що,в даномувипадку,узгоджується зположеннями ст.55КК Українита ст.156КК України. Що у свою чергу відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого 
		Зазначена позиція суду узгоджується з правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 року у справі № 404/2081/22.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпеки скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії невеликої тяжкості, тяжких та особливо тяжких, особу обвинуваченого, який раніше судимий, дані злочини вчинив у період, коли судимість з нього не знято і не погашено, суспільно-корисною працею не займається, посередньо характеризується за місцем проживання, в момент скоєння правопорушення страждав і в даний час страждає легкою розумовою відсталістю (відповідно до МКХ-10, F-70.0). Проте ступінь розумового недорозвинення, у ОСОБА_26 , є така, що не позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії та розумно керувати ними. Його дії підпадають під ч.1 ст.19 КК України. У відношенні інкримінованого йому діяння ОСОБА_6 є осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує, перебував на обліку лікаря-психіатра з діагнозом: Легка розумова відсталість з 2002 р. Був знятий з обліку з вибуттям в місця позбавлення волі; на диспансерному обліку лікаря нарколога не перебуває. 
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
		До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд відносить скоєння злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та стосовно особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, так як потерпіла є донькою співмешканки обвинуваченого й разом з останнім спільно проживала в житловому будинку, що підтверджується матеріалами справи.
		Суд не погоджується з посиланням в обвинувальному акті на те, що вчинення злочину щодо малолітньої особи є обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , оскільки згідно з ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливаєна його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
		Наданні обвинуваченим ОСОБА_6 показання судом розцінюються як неправдиві та такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності .
		Враховуючи тяжкість скоєного  ОСОБА_6 , особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та наявність обставин, які обтяжують його покарання, його позицію до скоєного, колегія суддів вважає, що виправлення  ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та не знаходе підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69, ст. 75 КК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини КК.
		За таких обставин, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.152 КК України, покарання не може перевищувати двох третин максимального строку, тобто оскільки максимальне покарання за санкцією даної статті становить 15 років позбавлення волі (в редакції на момент скоєння), то за замах на вчинення данного злочину, покарання не може бути більшим як 2/3, що становить 10 років позбавлення волі.
		Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 374 КПК України резолютивна частина вироку має містити рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Реєстру.
		Мотивувальна частина вироку має містити мотиви ухвалення рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд. 
		Згідно зіст.6-1Кримінально-виконавчогокодексу УкраїниРеєстр  автоматизованаелектронна базаданих,створена длязабезпечення збирання,зберігання,захисту,обліку,пошуку,узагальнення данихпро осіб,які вчинилизлочини протистатевої свободита статевоїнедоторканості малолітньоїособи,у томучислі осіб,судимість якихза такізлочини знятоабо погашенов установленомузаконом порядку. Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України. 
		До Реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду.
		Інформація про особу вноситься до Реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. У разі якщо особа вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до створення реєстру, інформація про таку особу вноситься до Реєстру на підставі ухвали суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання за клопотанням прокурора.
		При цьому,Реєстр має стати запобіжником для вчинення повторних злочинів проти статевої недоторканості та статевої свободи дітей через поінформованість осіб, на яких законом покладено обов`язки з утримання та виховання малолітніх дітей, а також установ та організацій, якими надаються відповідні соціальні послуги. 
		Отже, на підставі викладеного та з урахуванням вимог чинного законодавства, інформація про засудженого ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.15 ч.4 ст.152, ч.3 ст. 153, ч.2 ст.156 КК України, підлягає внесенню до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст.ст.367, 368, 373, ст. 615 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А : 
		 
		ОСОБА_6  визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.125,ч.2ст.15ч.4ст.152,ч.3ст.153,ч.2ст.156 КК України, та призначити покарання:
		- за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн. На підставі ст. 49, ч.4 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України від призначеного йому покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;
		- за ч.2 ст.15 ч.4 ст.152 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010) виді 10 років позбавлення волі;
		- за ч.3 ст.153 КК України (у редакції Закону № 2295-VI від 01.06.2010) у виді 13 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст.156 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права займатись навчальною та/чи виховною діяльністю осіб віком до 18 років, обіймати посади, пов`язані з роботою з особами віком до 18 років на строк 3 (три) роки.
		Відповідно до ч.1ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити  ОСОБА_6  покарання у виді 13 років позбавлення волі з позбавленням права займатись навчальною та/чи виховною діяльністю осіб віком до 18 років, обіймати посади, пов`язані з роботою з особами віком до 18 років на строк 3 (три) роки.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання, тобто з 02.02.2018, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі, з 02.02.2018 по день набрання даним вироком законної сили.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін до вступу даного вироку в законну силу.
		Інформацію стосовно ОСОБА_6 включити до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.
		Речові докази по кримінальному провадженню:
		- футболку зеленого кольору, светр жовтого кольору, дитячі спортивні штани, дитячі труси, фрагмент тканини, чоловічі труси, чоловічі спортивні штани, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області, - знищити.
		Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді      ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...