Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3505/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 08.01.2025. Зареєстровано: 09.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.01.2025.
Дата набрання законної сили: 08.01.2025
Номер судового провадження: К/990/33368/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 120/3505/22
		адміністративне провадження № К/990/33368/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І. В.,
		суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Сторчака В. Ю. (суддя-доповідач), Полотнянка Ю. П., Граб Л. С., у справі № 120/3505/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2021 року № Ф-239946-55-У.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з відсутністю особистого підпису.
		Не погодившись із зазначеною позивач звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу повернуто.
		Після повернення апеляційної скарги, позивач 07 жовтня 2022 року вдруге звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року, до якої додала клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що сума для сплати судового збору є для неї дуже значною, оскільки позивач не має доходів, в підтвердження чого надала копію довідки з органів Державної податкової служби України щодо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків про відсутність доходів з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 12 грудня 2022 року - повернуто апеляційну скаргу, оскільки до суду не надано належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, а надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору.
		Постановою Верховного Суду від 27 червня 2023 року ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (про повернення першої апеляційної скарги) та від 12 грудня 2022 року (про повернення повторної апеляційної скарги) скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 11 вересня 2023 року - повернуто апеляційну скаргу.
		22 квітня 2024 року позивач звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з повторною апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного судочинства від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору або належним чином засвідчені докази, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, надати докази підписання апеляційної скарги ОСОБА_1 або надати докази, які підтверджують повноваження представника позивача, який підписав апеляційну скаргу.
		Досліджуючи матеріали справи та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона подана особисто від імені позивача, а не через представника. При цьому, колегія суддів зауважила, що підпис Краюткіної С. М., зазначений в довіреності від 22 грудня 2021 року, не відповідає підпису позивача на апеляційній скарзі. Урахувавши невідповідність підпису позивача у позовній заяві та у довіреності від 22 грудня 2021 року, а також той факт, що постійним місцем проживання позивача є Португалія, що фактично унеможливлювало подання до суду апеляційної скарги безпосередньо позивачем, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім цього, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки встановлені недоліки апеляційної скарги не було усунуто.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги: 
		Не погодившись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наголошує, що до позовної заяви будь-яка довіреність на представництво його інтересів у цій справі ним не долучалася, серед переліку додатків до позовної заяви та апеляційної скарги копія довіреності, на яку послався суд апеляційної інстанції, відсутня.
		Доводи стосовно того, що апеляційна скарга підписана не позивачем, а іншою особою, ОСОБА_1 уважає такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального права та викладені на помилкових міркуваннях та здогадках.
		Окрім іншого, скаржник наголошує на тому, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою права на судовий захист, гарантоване Конституцією України. Суд апеляційної інстанції, як вказує позивач, не надав, йому можливість захистити своє право в суді, а відтак такий підхід суду є надмірним формалізмом та є розціненим як обмеження права позивача на доступ до суду. 
		Верховний Суд ухвалою від 17 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.
		Відповідач не подав до суду відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
		Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
		Кодекс адміністративного судочинства України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
		За приписами частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначені загальні вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
		Відповідно до частини десятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
		Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
		Зі змісту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги слідує, що однією з підстав повернення апеляційної скарги слугувала встановлена судом невідповідність підпису скаржника зразку його підпису, наявному в довіреності від 22 грудня 2021 року.
		Оцінюючи вказані висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке.
		Так, в матеріалах адміністративної справи міститься копія повернутої позивачу апеляційної скарги, в лівому верхньому куті якої наявний підпис особи, яка її подала - Краюткіної Сніжани Миколаївни.
		При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства не містять положень, які б зобов`язували особу, яка звертається до суду з відповідним процесуальним документом, надавати суду доказ автентичності власного підпису, який міститься в такому документі.
		Посилаючись на наявну в матеріалах справи копію довіреності від 22 грудня 2021 року, у якій міститься підпис Краюткіної С. М., суд апеляційної інстанцій дійшов передчасних висновків, що вказаний документ є належним доказом автентичності підпису скаржника.
		У той же час, суд апеляційної інстанції перевіряв відповідність підпису в апеляційній скарзі зразку його підпису, наявному в довіреності від 22 грудня 2021 року, неякісна копія якої міститься в матеріалах справи.
		З огляду на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал довіреності від 22 грудня 2021 року, суд апеляційної інстанції не мав підстав беззаперечно стверджувати, що апеляційна скарга не підписана, особою, що її подала.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в силу пункту 2 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
		У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України" (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).
		Згідно із практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
		Відтак висновки ухвали про повернення апеляційної скарги в частині того, що апеляційна скарга не підписана особою, що її подала, є передчасними. 
		Разом з тим, підставою для повернення апеляційної скарги слугувало також те, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення скарги без руху в частині сплати судового збору (або надання належних доказів, які б підтверджували підстави для звільнення від сплати судового збору).
		Оцінюючи ухвалу про повернення апеляційної скарги в частині зазначених висновків, Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу на таке.
		Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи   за попередній календарний рік.
		Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що питання, зокрема звільнення від сплати судового збору знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин, які мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами скрутного майнового стану сторони.
		З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
		Суд звертає увагу, що Законом України «Про судовий збір» чітко визначено як одну з умов для звільнення від сплати судового збору - обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
		Суд враховує, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
		Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
		Як убачається зі змісту ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору, яке обґрунтовується тим, що позивач немає матеріальної змоги сплатити судовий збір. На підтвердження своїх доводів позивач надала відомості щодо себе з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 03 січня 2023 року, зі змісту якої встановлено, що за період з 1 кварталу 2021 року по 3 квартал 2022 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня. Крім того, позивач надала довідки відділу обслуговування громадян № 17 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01 березня 2023 року № 411/0200-0219-11 та № 279/0200-0219-11, згідно з якими позивач не перебуває на обліку як отримувач пільг на оплату житлово-комунальних послуг чи пенсії.
		З огляду на вказане вбачається, що позивач на виконання вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» та ухвали суду апеляційної інстанції не надав суду апеляційної інстанції відомості, які свідчать що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Оскільки подання апеляційної скарги відбулося у 2024, то згідно із зазначеною нормою, позивач мала підтвердити, що сума судового збору перевищує її річний дохід у 2023 році. Проте, як вже зазначалося вище, позивач додала до свого клопотання про звільнення від сплати судового збору відомості щодо доходів лише в межах 2021-2022 років.
		З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору або ж наданням доказів, які підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткову неправильність правової оцінки судом апеляційної інстанції підстав для повернення апеляційної скарги. Водночас, оскільки суд апеляційної інстанції фактично дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні в її мотивувальній частині з урахуванням висновків, наведених в цій постанові. В іншій частині ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
		За змістом частин першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі                        № 120/3505/22 змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, наведених у цій постанові.
		В іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                                                                                              І. В. Дашутін
		Судді                                                                                                                                                                                              О. О. Шишов
		                                                                                                                                                                                                                                                                М. М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...