Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/2051/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.
Дата набрання законної сили: 19.12.2024
Номер судового провадження: 51-1834км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023000000000674

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		19 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		 
		справа № 991/2051/24
		провадження № 51-1834км24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		 
		головуюча                                                 ОСОБА_1 ,
		судді                                                          ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання                           ОСОБА_4 ,
		 
		учасники  судового провадження:
		прокурор                                                                 ОСОБА_5 
		особа, яка подала касаційну скаргу               ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 на окрему ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) від 09 квітня 2024 року  в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.
		 
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі слідчий суддя ОСОБА_6 , посилаючись на   істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування окремої ухвали стосовно нього. 
		На обґрунтування своєї позиції суддя ОСОБА_6 посилається на те, що окрема ухвала стосовно нього є незаконною та передчасною. Окрема ухвала як спосіб реагування на дії судді є крайнім заходом, встановлені нею факти повинні бути «кричущими», а спричинені наслідки - незворотними, але таких обставин провадження не містить.
		Указує на визначений законодавцем чіткий строк для розгляду слідчим суддею клопотання про зміну запобіжного заходу (протягом трьох днів з дня його одержання), внаслідок чого висновки колегії суддів АП ВАКС стосовно можливості відкладення розгляду клопотання на наступний день, який є вихідним - суботою, є необґрунтованими, і таке відкладення потягло б порушення вимог ч. 4 ст. 201, ч. 3 ст. 115, ч. 3 ст. 135 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), п. 6 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20 серпня 2019 року № 814. Також не було підстав для залишення клопотання сторони захисту без розгляду, оскільки з моменту попереднього застосування запобіжного заходу 12 лютого 2024 року минуло більше місяця. Апеляційний суд, вказавши на вирішення цього питання шляхом відкладення судового засідання, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Заперечує обов`язкову участь прокурора та підозрюваного при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу.
		Стверджує, що він прийняв рішення розглядати клопотання про зміну запобіжного заходу та скаргу на незаконне тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7                за наявною явкою (захисників), враховуючи вимоги закону щодо термінового розгляду вказаного клопотання; обізнаність сторони обвинувачення з поданим клопотанням та достатність часу для підготовки своєї позиції; належне повідомлення сторонам про дату судового засідання і навіть його відкладення                  з 14:00 на 18:30 15 березня 2024 року; неможливість забезпечення представниками ДУ «Київський слідчий ізолятор» відеоконференцзв`язку з судом з причин зникнення електроенергії; обізнаність підозрюваного ОСОБА_7 з поданим клопотанням і попереднє узгодження ним своєї позиції із захисниками, які були присутні; наявність додаткових відомостей, що не були відомі під час застосування запобіжного заходу.
		Зазначає про безпідставне відкриття апеляційного провадження на ухвалу від                 15 березня 2024 року всупереч положенням ст. 309 КПК України та практики                              Верховного Суду.
		Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного 
		Ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 від 29 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Ухвалою АП ВАКС від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 квітня 2024 року включно; визначено заставу у розмірі 50 000 000 грн з покладенням обов`язків у разі внесення застави. 
		Ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 від 15 березня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 на незаконне тримання підозрюваного ОСОБА_7 . Клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу частково задоволено, змінено раніше застосований до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язок - прибувати до слідчих, прокурорів, слідчого судді, суду на кожну вимогу в межах строку досудового розслідування - до 27 березня 2024 року. Підозрюваного ОСОБА_7 звільнено з-під варти негайно.
		Ухвалою АП ВАКС від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора частково задоволено, вищевказану ухвалу слідчого судді скасовано, матеріали за клопотанням захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 та за скаргою на незаконність затримання повернуто до суду першої інстанції на новий  розгляд. 
		Окремою ухвалою АП ВАКС від 09 квітня 2024 року постановлено звернутися до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді ВАКС ОСОБА_6 заходів у межах наданих повноважень, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «г» п. 1 ч. 1, п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Апеляційний суд дійшов висновку, що в діях судді ОСОБА_6 є ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» п. 1 ч. 1 та  п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні суддя ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечив щодо її задоволення.
		Мотиви Суду
		Відповідно до правового висновку об`єднаної палати ККС ВС, сформульованого у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18, згідно з положеннями статей 369, 418 КПК України суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має повноваження постановити ухвалу, яка не вирішує справу по суті, однак звертає увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
		Суд розглядає касаційну скаргу судді ОСОБА_6 у частині доводів щодо відсутності, на думку останнього, підстав для постановлення окремої ухвали колегією суддів АП Вищого антикорупційного суду.
		Доводи касаційної скарги про незаконність ухвали АП ВАКС від 09 квітня 2024 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 від 15 березня 2024 року, суд до уваги не бере, оскільки ця ухвала не є предметом касаційного розгляду. 
		Щодо окремої ухвали, постановленої у цьому кримінальному провадженні Суд зазначає таке.
		Оскарженою окремою ухвалою апеляційний суд постановив звернутися до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді ОСОБА_6 заходів у межах наданих повноважень, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «г» п. 1 ч. 1, п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Апеляційний суд указав на наявність в діях судді ОСОБА_6 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України                    «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що стало підставою для постановлення окремої ухвали.
		Так, слідчий суддя ОСОБА_9 в ухвалі від 15 березня 2024 року зазначив: «оцінюючи положення постанови прокурора САП ОСОБА_10 від 13 березня 2024 року про зміну підслідності за ГСУ НПУ, дослівно в частині: «на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації  дій підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 191 КК України», об`єктивний незалежний спостерігач задав би наступні запитання, які на цьому етапі розслідування кримінального провадження №42023000000000674 залишаються риторичними:
		-куди зникли докази причетності ОСОБА_12 до предмету розслідування з матеріалів кримінальної справи, якщо на момент прийняття ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного від 12 лютого 2024 року їх було достатньо для застосування найсуворішого запобіжного заходу?
		-хто ввів в оману суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного і, якщо це так, то яким чином?
		-чому була змінена підслідність 13 березня 2024 року, якщо доказів було достатньо станом на 12 лютого 2024 року?
		-чому НАБУ та САП погодилися з рішенням прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 від 05 лютого 2024 року про зміну підслідності, з урахуванням достатності доказів станом на 12 лютого 2024 року, яких вже станом на 13 березня 2024 року виявилося недостатньо?
		-чому представники сторони обвинувачення не звернулися до слідчого судді з клопотанням про зміну/скасування запобіжного заходу ОСОБА_12 , якщо вважали, що доказів зібрано недостатньо, раніше та/або 13 березня 2024 року?
		-хто понесе відповідальність за факт тримання під вартою ОСОБА_12 протягом 33 днів та весь негатив у ЗМІ, який його супроводжував протягом затримання та застосування запобіжного заходу, якщо, на думку прокурорів САП, не зібрано достатньо доказів для кваліфікації його дій за ч.5 ст.191 КК України.»
		На думку колегії суддів апеляційного суду, вказане мотивування свідчить про порушення слідчим суддею ВАКС ОСОБА_14 правил етичної поведінки      (ст.12 Кодексу суддівської етики), так як ним фактично піддано сумніву судове рішення, яке набрало законної сили (ухвала АП ВАКС від 12 лютого 2024 року), припускаючи, що рішення суду, яке обґрунтовано перевіреними під час апеляційного розгляду доказами, можна оцінити як безпідставне лише керуючись роздумами про введення в оману суддів апеляційної інстанції, постановою прокурора про зміну підслідності, без дослідження будь-яких нових доказів, які б спростовували обґрунтованість підозри або вказували на зменшення ризиків. Крім того, підтверджує свої висновки з ухвали: «Дана ухвала прийнята з урахуванням висновків та встановлених обставин в ухвалі слідчого судді               ОСОБА_15 від 29 січня 2024 року (справа №991/726/24), яка знаходиться у відкритому доступі», яка судом апеляційної інстанції скасована та встановлено, що такі висновки слідчого судді є помилковими. Тобто, слідчий суддя ОСОБА_6 фактично своїм рішенням продовжував підтримувати висновки ухвали, яка скасована, допускав висловлювання, щодо трьох суддів - членів колегії апеляційної інстанції, які переглядали постановлену ним ухвалу, зазначаючи що вони були введені в оману, а його висновки, які висловлені в скасованій ухвалі, є правильними, і він, на відміну від колегії суддів, обману не піддався.
		Правовий статус судді характеризується, серед іншого, наявністю визначених законодавством професійних обов`язків, які мають не тільки моральну, а й правову природу, оскільки містять у собі як обов`язок, передбачений правовими нормами, так і обов`язок перед суспільством, пов`язаний із  здійсненням професійної діяльності.
		Незалежно від правових поглядів суддів нижчого суду, які можуть бути незгодні з думкою вищого суду, такі судді в ієрархічно побудованій судовій системі в силу етичних міркувань суддівської професії, авторитету та підпорядкованості слідують прецедентам вищого суду.
		Тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що в діях судді ОСОБА_6 є ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема не дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (ст.12 Кодексу суддівської етики «Суддя не може ….. піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили»).
		Крім того, апеляційний суд в окремій ухвалі зазначив, що суддя ОСОБА_6 порушив умисно або внаслідок недбалості засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні   ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що відповідно до підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. 
		Так, слідчий суддя ОСОБА_6 15 березня 2024 року розглянув справу за відсутності прокурора та підозрюваного ОСОБА_7 , участь яких була обов`язковою, незважаючи наявність клопотання сторони обвинувачення про відкладення розгляду справи, неможливість доставки у судове засідання підозрюваного та проведення відеоконференцзв`язку, тобто з порушенням загальних засад кримінального провадження, що, як вказав в окремій ухвалі апеляційний суд, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України, внаслідок чого прокурор та підозрюваний ОСОБА_7 не мали можливості доводити свої позиції з приводу заявлених клопотань.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України.
		Окрім того, згідно з частинами 5, 7 ст. 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
		З матеріалів провадження вбачається, що слідчий суддя вживав заходів щодо належного повідомлення сторін про надходження 13 березня 2024 року клопотання захисника про зміну запобіжного заходу і призначення судового засідання на 15 березня цього року.
		Разом із тим, будучи обізнаним, що станом на 15 березня 2024 року строк розгляду вказаного клопотання захисника ще не сплинув, отримавши мотивоване клопотання прокурора про відкладення судового засідання та повідомлення                              з ДУ «Київський слідчий ізолятор» про неможливість цього дня здійснити відеоконференцзв`язок з підозрюваним, слідчий суддя прийняв необґрунтоване рішення про проведення судового засідання за наявною явкою, чим порушив засади рівності та змагальності сторін, не надав усім учасникам кримінального провадження рівних можливостей для відстоювання своїх позицій, тобто не забезпечив справедливий і неупереджений судовий розгляд.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Так, в доводах касаційної скарги суддя ОСОБА_6 зазначає, що одним із істотних порушень вимог КПК України, а саме частин 1, 5 ст. 201 цього Кодексу,  є несприйняття колегією суддів АП ВАКС можливості зміни запобіжних заходів слідчими суддями. 
		Однак, із тексту окремої ухвали видно, що, колегія суддів констатувала про те, що закон передбачає можливість зміни слідчим суддею запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту за наявності підстав, передбачених ст.201 КПК України, тому вказаний довід не є обґрунтованим. 
		Суд відхиляє доводи касаційної скарги про передчасність висновків колегії суддів АП ВАКС щодо наявності підстав для поставлення окремої ухвали, що спричинило істотність порушення вимог кримінального процесуального закону із посиланням на постанову  ККС ВС від 14 травня 2024 року (справа №991/7976/23), оскільки встановлені у цій справі обставини не є релевантними тим обставинам, що були зазначені колегією суддів у постанові від 14 травня 2024 року. 
		Щодо доводів судді ОСОБА_6 , наведених в доповненні до касаційної скарги про надання судом касаційної інстанції власної оцінки проведеному ним підрахунку строку  розгляду         відповідного клопотання про    зміну запобіжного заходу  та  твердженням колегії АП ВАКС стосовно їх підрахунку, дослідити заявки на видачу та конвоювання підозрюваного, які містяться  у матеріалах справи та      надати оцінку необхідності направлення ще і повісток до СІЗО, то Суд зазначає, що вказані питання стосуються застосування слідчими суддями положень кримінального процесуального закону під час здійснення своїх повноважень під час досудового розслідування, тому ухвалені слідчими суддями рішення  касаційному перегляду не підлягають.
		Європейський суд з прав людини в рішеннях зауважив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи                «Van de Hurk v. the Netherlands», § 61; «Boldea v. Romania», § 30; «Moreira Ferreira              v. Portugal», § 84).
		Ураховуючи вказане, Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо наявності підстав для постановлення окремої ухвали стосовно судді.
		Інших даних, які б свідчили, що апеляційний суд допустив такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення, на що посилається у скарзі суддя   ОСОБА_6 , не виявлено. 
		Окрема ухвала відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
		Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 залишити без задоволення. 
		Окрему ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 квітня     2024 року залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...