Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 166/1099/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 09.01.2025. Зареєстровано: 10.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.

Номер судового провадження: 2/166/5/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 166/1099/24
		провадження № 2/166/5/25
		категорія: 55
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		08 січня 2025 року                                                 сел. Ратне
		Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М., 
		з участю секретаря Заєць Н.П., 
		позивачки ОСОБА_1 ,
		представника позивачки Панасюка І.І.,
		представника відповідача Місюри І.В.,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Панасюка Івана Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією,
		установив:
		Адвокат Панасюк І.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про зобов`язання відшкодувати кошти за неналежною платіжною операцією.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка є клієнтом АТ «Ощадбанк» та користувачем карткового рахунку, відкритого на її ім`я, з випуском карти № НОМЕР_1 . 18 квітня 2024 року о 18 год 29 хв невідома особа, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 з її карткового рахунку в розмірі 51000 грн. Про вказану подію позивачка повідомила місцеве відділення поліції, за її заявою було зареєстровано кримінальне провадження за ч.4 ст.190 КК України.
		Уважає, що оскільки списання коштів відбулося без відома та розпорядження власника рахунка, банк не забезпечив належний захист і збереження коштів, відтак відповідач зобов`язаний повернути кошти на рахунок клієнта. 
		Просить зобов`язати Банк відшкодувати ОСОБА_1 кошти в розмірі 51000 грн, які були списані за неналежними платіжними операціями з карткового рахунку Банку (номер карти № НОМЕР_2 ), шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .
		Суд ухвалою від 19.07.2024 відкрив спрощене позовне провадження у справі.
		Відповідач 12 серпня 2024 року подав відзив, у якому вказав про невизнання позову. Зазначив, що спірні операції були здійснені в мобільному додатку Ощад 24/7 (нова версія Flumo), підтвердження дій в якому здійснювалося за допомогою біометрії або кодом доступу, який встановлюється при першому вході або в налаштуваннях безпеки. Для реєстрації мобільного додатку «Ощад 24/7» використовуються реквізити платіжної картки, відомості про термін її дії та СVV2/CVC2-код; підтвердження реєстрації здійснюється за допомогою коду, який повідомляється банком на фінансовий номер клієнта. Така інформація відома лише клієнту, третя особа може бути обізнана із такими відомостями лише унаслідок розголошення їх самим клієнтом (держателем картки). Указав, що 18 квітня 2024 року о 16 год 32 хв здійснено вихідний автоматичний ІVR-дзвінок на фінансовий номер позивачки НОМЕР_5 для підтвердження реєстрації в системі «Ощад 24/7», який був успішно прийнятий. Під час такого дзвінка система інформує клієнта про заборону розголошення відомостей про картку та одноразового пароля третім особам. Для підтвердження реєстрації отримання одноразового пароля клієнту необхідно було натиснути цифру 1 на клавіатурі телефона, що клієнт і зробив. Після підтвердження реєстрації клієнту системою автоматично без з`єднання із клієнтом було озвучено одноразовий пароль. Цього ж дня о 16 год 34 хв було успішно проведено реєстрацію платіжної зарплатної картки № НОМЕР_1 у мобільному додатку «Ощад 24/7». 18 квітня 2024 року о 16 год 41 хв здійснено переказ грошових коштів у сумі 5390 грн із зарплатної картки позивачки на її кредитну картку, о 16 год 42 хв - два перекази у сумі, відповідно, 21200 грн та 29800 грн із кредитної картки позивачки на картку іншого банку. 18 квітня 2024 року о 17 год 47 хв та о 18 год 09 хв зареєстровано вхідні дзвінки позивачки про отримання смс-повідомлення від Банку щодо збільшення суми кредитного ліміту та зняття коштів із картки без її відома. Оператор Банку заблокував зарплатну та кредитну картки позивачки у зв`язку із шахрайством, зафіксував відмову від операцій, учинених 18 квітня 2024 року, закрив та заблокував обліковий запис «Ощад 24/7» і токен. Уважає, що підстави для відшкодування Банком коштів відсутні, оскільки списання коштів відбулося з вини позивачки, тому саме позивачка несе відповідальність за здійснення платіжних операцій. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
		За клопотанням представника відповідача суд ухвалою від 27.08.24 витребував з ПАТ «Київстар» інформацію про вхідні та вихідні телефонні дзвінки із телефона позивачки у період із 15 год 00 хв до 17 год 00 хв 18 квітня 2024 року; ухвалою від 17.09.24 - у ПАТ «КБ «Акордбанк» інформацію щодо переказу коштів у сумі 51000 грн та одержувача коштів. 
		Позивачка у судовому засіданні пояснила, що дійсно вона шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування має поточний (зарплатний) та кредитний рахунки в Банку. Свій фінансовий номер не змінювала. 18 квітня 2024 року вона із дочкою перебували на ринку в м. Ковелі. Після 16 години вона у мобільному телефоні виявила повідомлення Банку про зміну кредитного ліміту та про списання коштів із рахунку через деякий час, що було вчинено без її відома та згоди. Одразу ж після виявлення таких повідомлень вона зателефонувала на «гарячу» лінію Банку й повідомила про вказані обставини, оператор переадресувала дзвінок іншому оператору, з`єднання з яким упродовж декількох хвилин не відбулося та було розірвано. Одразу ж вона вдруге зателефонувала на лінію Банку й повторно повідомила про шахрайське заволодіння її коштами. Того дня зателефонувала в поліцію та повідомила про злочин, а наступного дня особисто в поліції подала відповідну заяву. Категорично заперечила повідомлення відомостей із картки третім особам, а також факт користування карткою того дня. Вказала, що тривалий час (більше двох років) користується одним і тим же телефонним пристроєм. Того дня вона близько 14-15 години здіснювала перекази в додатку «Ощад24», однак нової реєстрації додатка не здійснювала. 
		Представник позивача пояснив, що унаслідок нездійснення заходів щодо надійного захисту персональних даних своїх клієнтів Банк допустив незаконне списання грошових коштів позивача. Обов`язок із доведення причетності клієнта до здійснення неналежної платіжної розрахункової операції лежить на фінансовій установі та не може бути перекладений на клієнта. Доводи відповідача про розголошення позивачкою інформації про картку є лише припущеннями. Зазначив, що нова реєстрація додатка «Ощад24» була проведена із гаджета із відмінним від ІМЕІ належного позивачці телефону. Уважає, що Банк, володіючи інформацією, про вхід у додаток з пристрою з іншим ІМЕІ, зобов`язаний був ужити відповідні засоби захисту. Просить позов задовольнити.
		Представник відповідача позов не визнала, дала пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві. Не заперечила можливість виведення коштів із рахунку позивача невідомими особами шахрайським способом, однак уважає, що причиною цього є виключно розголошення позивачем інформації про реквізити картки. Банк, отримавши повідомлення про списання коштів із картки із прив`язкою до фінансового номера телефону позивачки, провів перевірку, й, оскільки вини працівників Банку в незаконному списанні не було, службове розслідування не проводив. У ході перевірки було встановлено, що 18 квітня 2024 року о 16 год 33 хв відбувся вихідний дзвінок тривалістю 49 с із Банку для підтвердження реєстрації додатку «Ощад24», згодом - перерахунок коштів із кредитної картки позивачки на її зарплатну, а потім - на картку іншого банку. Визнала, що дійсно позивачка телефонувала на лінію контакт-центру Банку й повідомляла про списання коштів. Просить у задоволенні позову відмовити.
		Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши надані докази, дійшов такого висновку.
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		За правилами ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Суд установив, сторони визнали, що 15 серпня 2018 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання Заяви про приєднання № 503350604 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. Банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок та видав кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 54100 грн. 
		Сторони факту укладення вказаного договору та їх умов не оспорюють.
		Позивачка має відкритий у Банку поточний рахунок НОМЕР_3 для зарахування заробітної плати, відповідно до якого була видана платіжна картка № НОМЕР_1 .
		При укладенні договору ОСОБА_1 указала її номер телефону НОМЕР_4 як фінансовий.
		Із виписки по картковому рахунку вбачається, що 18 квітня 2024 року о 16 год 41 хв здійснено операцію із переказу коштів в сумі 5390 грн із зарплатної картки позивачки та її кредитну картку, того ж дня о 16 год 42 хв - дві операції з переказу кощтів у сумі 21200 та 29800 грн із кредитної картки позивачки на картку іншого банку. 
		Перед здійсненням зазначених переказів цього ж дня о 16 год 34 хв було створено новий додаток FLUMO в системі «Ощад 24/7» із пристрою «23030RAC7Y» із відмінними від попередніх відомостями про обліковий запис. Проте із пояснень позивачки та відомостей Банку вбачається, що із 2021 року до 18 квітня 2024 року та з 19 квітня 2024 року позивачка користувалася додатком «Ощад24» із пристрою «Мі 9 Lite» з обліковим записом НОМЕР_8. 
		Згідно з інформацією ПАТ «Київстар» від 12.09.24 зафіксовано отримання абонентом із номером НОМЕР_5 вхідного телефонного дзвінка 18 квітня 2024 року о 16 год 33 хв тривалістю 49 с від абонента НОМЕР_6 . Із загальнодоступних відомостей із сайту Банку вбачається, що вказаний номер телефону є номером «гарячої лінії» Банку. Згідно з поясненням представика відповідача запис здійснених автоматичною системою дзвінків із клієнтами не здійснюється.
		Сторони визнали, що 18 квітня 2024 року о 17 год 47 хв позивачка здійснила дзвінок до контакт-центру Банку із повідомленням про списання коштів з картки. Із звукозапису дзвінка вбачається, що позивачка в схвильованому й збудженому стані повідомляє про аналогічні повідомленим нею в суді обставини щодо списання коштів з рахунку. 
		За її зверненням Банк заблокував зарплатну та кредитну картки, закрив та заблокував обліковий запис Ощад 24/7. 
		Таким чином, установлено, що додаток «Ощад24» був установлений із іншого пристрою, ніж той, що належить позивачці, остання одразу ж після виявлення списання повідомила про це Банк та поліцію.
		Разом із тим, відповідач не надав ні суду доказів про те, що Банк саме на телефонний пристрій позивачки у зв`язку із створенням нового додатку направляв СМС-повідомлення із зазначенням коду для входу у систему «Ощад 24/7», який було прийнято і схвалено вхід саме позивачем.
		Представник відповідача, заперечуючи проти позову, покликається на відомості, отримані із програмного забезпечення Банку, про проведення спірних операцій у мобільному додатку Ощад 24/7, установленому в мобільному телефоні позивачки. 
		Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг регулює Закон України «Про платіжні послуги».
		Відповідно до пп. 8, 42, 44, 65 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» 
		-дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації; 
		-неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; 
		-неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); 
		-платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою.
		Згідно із ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		Відповідно до ст. 87 цього Закону платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг. Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій. Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
		За правилами п.146 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою НБУ №164 від 29.07.2022, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Таким чином, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Відтак користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 та інших.
		Верховний Суд в постанові від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц зазначив, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		Отже, саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Таким чином, із досліджених доказів суд установив, що позивачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила Банк про цей факт, звернулася у поліцію із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Натомість відповідач не довів учинення позивачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. 
		       Відтак суд, виходячи із змісту позовних вимог та діючи виключно у їх межах, дійшов висновку про зобов`язання Банку повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 51000 грн безпідтавно списаних 18.04.2024 за неналежними платіжними операціями.
		Крім того, представник позивачки у позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати.
		Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивачки подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 07.02.2024, укладений між адвокатом Панасюком І.І. та ОСОБА_1 ; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1054 та ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Панасюком І.І.; розрахунок вартості послуг адвоката; акт прийому-передачі частини наданої правничої допомоги від 16.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано правову допомогу на загальну суму 4500 грн; прибутковий касовий ордер б/н від 16.07.2024; квитанція до прибуткового касового ордеру б/н від 16.07.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 оплатила послуги адвоката Панасюка І.І. у сумі 4500 грн.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
		При розгляді справи відповідач не подав відповідного клопотання про зменшення та необґрунтованість визначеного позивачем розміру судових витрат, а також не висловив своїх заперечень чи обґрунтувань в інших заявах по суті справи. Така пасивна поведінка відповідача свідчить про його погодження з розміром витрат на правничу допомогу.
		Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) висловила позицію про те, що в силу принципу змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок обгрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, що виключає ініціативу суду у вирішенні даного питання.
		Отже, враховуючи складність справи, характер та кількість підготовлених та поданих адвокатом документів, а також беручи до уваги те, що відповідачем не було подане клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки 4500 грн понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу.
		Також судом установлено, що ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. за подання позовної заяви, відтак належить стягнути з відповідача на користь позивачки вказану суму судового збору.
		Таким чином, з огляду на викладене з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211 грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн, загалом 5711 грн 20 коп.
		Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст.  1066, 1068, 1071  ЦК України, суд 
		ухвалив:
		       Позов представника позивача - адвоката Панасюка Івана Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією задовольнити повністю.
		       Зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України" повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 коп, списані 18.04.2024 за неналежними платіжними операціями з карткового рахунку АТ «Ощадбанк» (номер карти НОМЕР_2 ), шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 .
		Стягнути із Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в користь  ОСОБА_1 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу та 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп судового збору. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційних скарг у 30-денний строк з дня його проголошення.
		Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 .
		Відповідач: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 1-Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032129. 
		Дата складення повного рішення 09 січня 2025 року о 16 год 30 хв.
		 
		Суддя Ратнівського
		районного суду                                                                         О.М. Свистун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...