Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/9082/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 09.01.2025. Зареєстровано: 10.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.
Дата набрання законної сили: 06.02.2025
Номер судового провадження: 2/333/805/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №333/9082/24
		Провадження №2/333/805/25
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 січня 2025 року  м. Запоріжжя
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого  судді Варнавської Л.О.
		за участю секретаря  Меркулової М.М.
		представника позивача  Чижова С.В.,
		представників відповідача  Уткіна О.Є., Губорєвої Я.А.,
		розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про надання та оплату додаткових днів відпустки, стягнення допомоги на оздоровлення,
		ВСТАНОВИВ:
		До суду 15.10.2024 року звернувся ОСОБА_1 із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про надання та оплату додаткових днів відпустки, стягнення допомоги на оздоровлення. Посилався на те, що відповідач не надав йому матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік та зменшив її оплати при наданні відпустки у 2024 році. Також зазначив, що він єдиний з 250000 працівників АТ УЗ, який не отримав матеріальну допомогу на оздоровлення 2022 р. і отримав її тільки частково в 2024 р. та єдиний який працює в шкідливих умовах і має особливий характер роботи, але йому не надано додаткову відпустку і підприємство не оплатило ці дні відпустки 2022 року через мобінг та дискримінацію за профдіяльність. Посилається на те, що в липні 2024 р. його ознайомили з наказом №496/В від 01.07.2024 «Про надання відпустки», де йому стало відомо про те, що роботодавцем визнано шкідливі умови праці, наявність 35 років стажу. Відповідно до положень п.3.1.5 Колективного договору «Локомотивне депо Синельникове» визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника в розмірі 40% ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалась у липні 2024 року. оскільки з 01.04.2024 розмір мінімальної заробітної плати становить 8000 грн, то розмір матеріальної допомоги на оздоровлення повинен бути виплачений саме в такій сумі. Недоплачена сума матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 р. складає 8000 грн., за 2024 р.  4572,12 грн. Розділ 3 та додаток 1 Колективного договору «Локомотивне депо Синельникове» відокремленого структурного підрозділу Придніпровської залізниці АТ «Українська залізниця» передбачає додаткову відпустку за роботу в шкідливих умовах праці та особливий характер роботи, який було призупинено відповідно до ст.. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Усім працівникам АТ «Укрзалізниці у 2024 році» поновлено та надано додаткову відпустку у 2022-2024 р.р. за роботу в шкідливих умовах праці та особливий характер роботи. Йому надано та сплачено додаткову відпустку за роботу в шкідливих умовах праці та особливий характер роботи виключно за 2024 р. Просив стягнути з відповідача на свою користь надати та оплатити додаткові дні відпустки за роботу в шкідливих умовах праці та особливий характер роботи за 2022 рік у сумі 11554,34 грн та недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за2022 р., 2024 р. в сумі 12572,12 грн. з урахуванням обов`язкових платежів, вжити заходи, спрямовані на запобігання,протидію та припинення мобінгу (цькування), а також заходи щодо відновлення порушених внаслідок мобінгу (цькування) прав.
		Ухвалою судді від 18.10.2024 провадження по справі відкрито, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» колективний договір локомотивного депо Синельніківське.
		05.11.2024 надійшов відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» на позовну заяву, в якому відповідач з позовом не погодився, зазначив, що надання та оплати додаткових днів відпустки за роботу в шкідливих умовах праці та особливий характер роботи за 2022 рік не надавалась у зв`язку діючими обмеженнями на період воєнного стану, які необхідні для забезпечення можливості здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 ком.т.) було прийнято низку рішень, спрямованих на стабілізацію фінансово-економічного стану на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, в т.ч. рішення щодо вжиття заходів призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема по кодам 302, 393 по яких проводиться нарахування матеріальної допомоги, оплата щорічної додаткової відпустки, яка надається за шкідливі та особливі умови праці. Матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки працівникам Акціонерного товариства «Українська залізниця», в тому числі працівникам «Синельниківського локомотивного депо» не нараховувалась та не виплачувалась, як і не надавалась щорічна додаткова відпустка за шкідливі та особливі умови праці. Відповідачем вказівкою від 19.06.2023 №ЦЦУП-14-750 щодо внесення змін до переліку видів оплат, за якими проводитиметься нарахування на період правового режиму воєнного стану визначено поновлення надання днів щорічної додаткової відпустки за шкідливі та особливі умови праці, як за теперішній так і за минулий період роботи. ОСОБА_1 станом на день розгляду справи за наданням вищевказаної відпустки за минулий період не звертався. Також на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р. (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) було призупинено виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 р. Рішенням правління Ат «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол №Ц-82/39 Ком.т.) ухвалено здійснювати, починаючи з 01.07.2024 нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укралізниця», в тому числі за 2022 рік, планується розпочати у 2025 році за графіком в порядку черговості. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік була призупинена, позивач має право на таку виплату в порядку черговості. Також рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол №Ц-82/39 ком.т) ухвалено здійснювати, починаючи з 01.07.2024 нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, а саме у розмірі 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). На підставі заяви від 01.07.2024 машиністу тепловоза ОСОБА_1 було надано 38 календарних днів відпустки за робочий період з 24.06.2024 по 23.06.2024 (наказ від 01.07.2024 №496В). З них 24 календарних дні основної щорічної відпустки, 7 календарних днів за особливий характер праці, 7 календарних днів за шкідливі умови праці. Також виплачена матеріальна допомога до відпустки у розмірі 30% місячної тарифної ставки.
		25.11.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відзив подали не уповноважені представники відповідача . Крім того посилається на те, що відсутні докази що чернетки протоколів мають будь-які юридичні наслідки.
		Представником відповідача Губорєвою Я.А. було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого судом було відмовлено. Також заявлено клопотання про перехід в загальне позовне провадження, у задоволенні якого також відмовлено.
		В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Чижов С.В. позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
		Представники відповідача Уткін О.Є., Губорєва Я.А. проти позову заперечували, з підстав викладених у відзиві.
		Заслухавши учасників, дослідивши письмові докази, суд прийшов до таких висновків.
		Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.
		ОСОБА_1 з 01.04.2022 року працює в Структурному підрозділі «Синельниківське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» та займає посаду машиніст тепловоза дільниці експлуатації локомотивів зворотного локомотивного депо Запоріжжя 2, що підтверджується довідкою №309/537 від 29.05.2024.
		ОСОБА_1 01.07.2024 р. звертався до начальника Синельниківського локомотивного депо із заявою про надання щорічної відпустки з 23.07.2024 та наданням матеріальної допомоги у зв`язку з щорічною відпусткою з 23.07.2024 р.
		Згідно наказу (розпорядження) №496/В від 01.07.2024 про надання відпустки ОСОБА_1 надана щорічна відпустка за період роботи з 24.06.2023 по 23.06.2024 включно на 24 календарних дні та додаткова відпустка на 14 календарних дні: 7 днів додаткова відпустка, яка надається за особливий характер праці та 7 днів додаткова відпустка, яка надається за шкідливі умови праці. Всього 38 календарних дні з 23.07.2024 по 29.08.2024 включно. Надається матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до рішення правління від 27.06.2024 (протокол №Ц-82/39 ком.т). Підстава заява ОСОБА_1 (а.с.15).
		Також ОСОБА_1 звертався 29.08.2022 року із заявою до начальника Синельниківського локомотивного депо із заявою про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з щорічною відпусткою за 2022 рік.
		При вирішенні позову суд керувався такими нормами права.
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 10 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
		Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
		Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця і працівника.
		Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними ) угодами.
		Позивач посилається на те, що положеннями п. 3.1.5 колективного договору «Локомотивне депо Синельникове» передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні. Проте, жодна зі сторін не надала копії колективного договору в такій редакції. 
		Відповідач до суду надав копію колективного договору «Локомотивне депо Синельникове», в якому питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки врегульоване пунктом 3.1.16. так, відповідно до цієї норми при наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини) незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням (Додаток №2) за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів (з коефіцієнтом 1,35) для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01.01. (податкового) звітного року (спільна постанова від 28.02.2024 №4).
		Позивач надав постанову керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» ТА «Укрзалізниця» і Президії ДОРПРОФСОЖУ №Нпридн.32/10 №П-15-16г від 27.02.2024» Про внесення змін і доповнень до колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» внесені зміни до колективного договору ДП «Придніпровська залізниця», а саме: У пункті 3.1.16 першій абзац викладено в новій редакції: «при наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини) незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням (Додаток №2) за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів (з коефіцієнтом 1,35) для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01.01. (податкового) звітного року.».
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
		У той же час, відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до пункту 5 частини 1статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в України» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
		15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
		Як вбачається з витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 судом встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплату додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (п.1.1.4 протоколу). 
		ОСОБА_1 29.08.2022 року звертався із заявою про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з щорічною відпусткою за 2022 рік. 
		Як вбачається, станом на 29.08.2022 рішення щодо відновлення виплат матеріальної допомоги на оздоровлення ще не приймалося.
		Згідно витягу з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні починаючи з 01.07.2024: п. 1.1. зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. П. 1.2 здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками  30% місячної тарифної ставки (посадового окладу ). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів ) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки. П. 4 можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували в трудових правовідносинах в АТ «Укрзалізниця» під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024 в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій. Філій і їх структурних підрозділів визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024.
		Оскільки виплати матеріальної допомоги на оздоровлення 2022, 2024 роки, які є предметом спору у даній справі, передбачені Колективним договором, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
		Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22. 
		За таких обставин в діях відповідача не вбачається порушення норм діючого законодавства.
		Стосовно позовних вимог про надання та оплати додаткової відпустки за шкідливі та особливі умови праці за 2022 рік, суд вважає, що обґрунтованими є доводи відповідача, що ОСОБА_1 станом на день розгляду справи за наданням вищевказаної відпустки за цей період не звертався. Відповідач не заперечує право ОСОБА_1 на таку відпустку за 2022 рік, тому доводи позову про ненадання такої відпустки лише ОСОБА_1 з мотивів мобінгу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
		Питання надання відпусток регулюються Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР та окремими положеннями Кодексу законів про працю України.
		Зокрема, статтею 10 Закону «Про відпустки» та статтею 79 КЗпП передбачено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органомза погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником),і доводиться до відома всіх працівників; при складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку; конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
		Чинне законодавство дійсно не зобов`язує працівника подавати заяву, у випадку якщо він йде у відпустку в обумовлений у графіку відпусток термін. Проте, надати додаткову відпустку за 2022 рік ОСОБА_1 відповідач мав право після звернення ОСОБА_1 з такою заявою, оскільки вона не обумовлена графіком відпусток. У заяві зазвичай зазначається дата початку відпустки (про яку просить працівник) і тривалість відпустки, підставу для надання такої відпустки. Така заява також узгоджується між працівником і власником.
		Відповідач у відзиві посилається на те, що на підставі рішення від 19.06.2023 №ЦЦУП-14-750 щодо внесення змін до переліку видів оплат, за якими проводитиметься нарахування на період правового режиму воєнного стану поновлено надання днів щорічної додаткової відпустки за шкідливі та особливі умови праці, як за теперішній так і за минулий період роботи. Тому ОСОБА_1 має право за наданням вищевказаної відпустки за минулий період звернутися до відповідача. 
		Відтак, з огляду на викладене в сукупності, у задоволенні вимоги про стягнення сум виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та надання відпустки, слід відмовити за їх передчасністю, а відтак, безпідставністю.
		Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України „Про судовий збір.
		Судові витратикомпенсуються зарахунок держави.
		Керуючись ст.ст. 81, 258, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,- 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про надання та оплату додаткових днів відпустки, стягнення допомоги на оздоровлення  залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Запорізького апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя Комунарського районного суду 
		м. Запоріжжя                Варнавська Л.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...