Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/11349/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 09.01.2025. Зареєстровано: 10.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.
Дата набрання законної сили: 09.01.2025
Номер судового провадження: К/990/37449/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа №480/11349/23
		адміністративне провадження № К/990/37449/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвокатки Пирогової Оксани Трохимівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року (колегія у складі суддів Калиновського В.А., Мінаєвої О.М., Кононенко З.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У жовтні 2023 року до Сумського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яку в його інтересах подала адвокатка Пирогова О.Т., з такими вимогами:
		- визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби сержанта ОСОБА_1 через сімейні обставини,
		- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби у запас ОСОБА_1 з посади радіотелефоніста - лінійного наглядача 1 відділення 1 взводу 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , в званні сержанта та зняти з військового обліку, через сімейні обставини.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 липня 2023 року позивач, який перебуває у лавах Збройних Сил України, звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку тим, що за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я його хвора мати потребує постійного догляду. Однак листом від 04 вересня 2023 року №1488 позивачеві було відмовлено в звільненні з військової служби з мотивів недодання до рапорту медичного висновку медико-соціальної експертної комісії, що підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 13 травня 2024 року в задоволенні позову відмовив. 
		Місцевий адміністративний суд керувався тим, що позаяк мати позивача є повнолітньою, то повноваження видати медичний висновок на підтвердження необхідності постійного догляду за нею внаслідок захворювання для цілей звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має медико-соціальної експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я.
		25 червня 2024 року адвокатка Пирогова О.Т. звернулася в інтересах ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Авторка апеляційної скарги також порушувала питання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції.
		Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 липня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення цього строку, визнав наведені в клопотанні підстави для його поновлення неповажними та залишив згадану апеляційну скаргу без руху, запропонувавши скаржникові протягом десяти днів з дня вручення вказаної ухвали надати суду вмотивовану заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів.
		На виконання наведених в ухвалі віл 01 липня 2024 року вимог, представниця позивача подала заяву, в якій просила визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року поважними та поновити цей строк.
		Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 вересня 2024 року відмовив у задоволенні зазначеного клопотання та відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою представницею позивача апеляційною скаргою.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
		У касаційній скарзі представниця позивача просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження з формальних міркувань, порушивши право позивача на судовий захист, принципи законності, незалежності та неупередженості, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції від 13 травня 2024 року було направлено представниці позивача того ж дня о 18:57, водночас позивачеві суд копію цього рішення не направляв. Отримавши це рішення, представниця, за її словами, направила його позивачеві до відома та для узгодження позиції щодо подання апеляційної скарги. Указує, що договір про надання правничої допомоги між нею як адвокаткою і ОСОБА_1 було укладено на час розгляду справи Сумським окружним адміністративним судом, тож позивач мав також підписати договір про надання правничої допомоги на стадії апеляційного оскарження рішення. Такий договір було укладено 22 червня 2024 року. За словами представниці позивача, до цього він самостійно подав апеляційну скаргу у межах строків на апеляційне оскарження, однак відомостей про її прийняття судом до розгляду наразі немає. Отже, саме відсутність повноважень на апеляційне оскарження рішення представницею позивача унеможливило звернення з апеляційною скаргою в установлений законом строк. Крім цього, доводить, що однією з обставин, яка вплинула на порушення строку подання апеляційної скарги є введення в країні воєнного стану, при цьому позивач є учасником бойових дій та на момент ухвалення рішення судом першої інстанції перебував на військовій службі. На переконання представниці позивача, наведені обставини можуть свідчити про пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених статтю 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Позиція інших учасників справи
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
		Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвокатки Пирогової О.Т., яку подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року в цій справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року справу призначено до розгляду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права й акти їх застосування. 
		Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
		Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції..
		Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
		При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
		1) день вручення судового рішення під розписку;
		2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
		3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
		4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
		5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
		Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. 
		У частині першій статті 18 КАС України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
		Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів (частина друга статті 18 КАС України). 
		Згідно із частиною четвертою статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 18 КАС України). 
		Відповідно до частин шостої, сьомої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
		Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
		За частиною восьмою статті 18 КАС України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. 
		За частинами першою, другою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. 
		Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
		Згідно із частинами першою, другою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
		Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
		Відповідно до частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
		За частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до  Закону України  "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
		Відповідно до частин першої, другої статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. 
		Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
		За частиною третьою статті 60 КАС України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.
		Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.
		За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).
		Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
		Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		Як убачається з матеріалів справи, інтереси позивача у суді першої інстанції представляла адвокатка Пирогова Оксана Трохимівна, яка діяла на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги та договору.
		13 травня 2024 року Сумський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та того ж дня о 18 год. 56 хв. це судове рішення було доставлено до електронного кабінету адвокатки Пирогової О.Т., що підтверджується довідкою відповідного змісту.
		Апеляційну скаргу на зазначене судове рішення представниця позивача адвокатка Пирогова О.Т. направила до суду апеляційної інстанції за допомогою електронної системи «Електронний суд» 25 червня 2024 року, тобто поза межами тридцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України.
		Ключові мотиви щодо наявності поважних підстав пропуску цього строку обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не направляв копії оспорюваного рішення самому позивачеві, водночас договір про надання правничої допомоги між адвокаткою Пироговою О.Т. і ОСОБА_1 було укладено на час розгляду справи Сумським окружним адміністративним судом, тож представниця позивача, отримавши судове рішення, направила його ОСОБА_1 до відома та для узгодження позиції щодо подання апеляційної скарги, однак не мала при цьому повноважень подати апеляційну скаргу до укладення з позивачем нового договору про надання правничої допомоги, що було вчинено 22 червня 2024 року. Крім цього, на недотримання згаданого строку вплинув введений в Україні воєнний стан та факт перебування позивача  на момент ухвалення рішення судом першої інстанції на військовій службі.
		Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 лютого 2024 року в справі №480/8341/22 (провадження №К/990/34473/23) вже надавав відповідь на питання щодо застосування норм права у світлі подібних доводів стосовно поважності підстав пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, де об`єднана палата, зокрема, зазначила, що адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки саме для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти. 
		Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави. 
		Зважаючи на наведені міркування, об`єднана палата трактувала участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь позивача, тобто "учасника справи", для якого у статті 295 КАС України визначені строки на апеляційне оскарження судового рішення.
		З тих самих мотивів об`єднана палата не погодилася з думкою про обмеження права позивача на апеляційне оскарження судового рішення у ситуації, коли копію цього рішення суд надіслав лише адвокату позивача, а не позивачу (який не має офіційної електронної адреси). Суд зауважив, що такий спосіб вручення судового рішення ніяким чином не може нівелювати право (чи позбавляти права) позивача на отримання копії судового рішення, зокрема й на паперових носіях, відтак і права на апеляційне оскарження. Нагадав суд і про те, що процесуальний закон дозволяє позивачу як учаснику справи отримати копію судового рішення (за відсутності у нього офіційної електронної адреси), навіть якщо його представник вже її отримав. Однак підкреслив, що тут, як і загалом в судочинстві, важливо розуміти, що користування процесуальними правами не може слугувати способом змінити (спотворити) встановлений законом порядок вчинення процесуальних дій.
		Крім іншого, об`єднана палата вказала, що ухвалений 27 квітня 2021 року Закон №1416-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" (далі - Закон №1416-IX), який набрав чинності 26 травня  2021 року, змінив існуючий доти концепт повідомлення учасників справи і вручення їм процесуальних документів суду головно на паперових носіях (засобами поштового зв`язку), змістивши акцент (перевагу) на електронну комунікацію за допомогою функціоналу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, впровадження якої має здійснюватися поетапно.
		Тут варто зауважити, що на реалізацію положень Закону №1416-ІХ 17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
		У газеті "Голос України" від 04 вересня 2021 року №168 (7668) та на вебпорталі судової влади України Вища рада правосуддя опублікувала оголошення, у якому, серед іншого, зазначено, що з початком функціонування підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистеми відеоконференцзв`язку: зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами підпунктами 15.1, 15.5, 15.7, 15.15, 15.17 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства; .
		Отож після того, як Вища рада правосуддя сповістила про початок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи дія підпункту 15.15 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України обмежена і обмін документами між судом і учасниками судового процесу має здійснюватися головним чином через ЄСІТС.
		Об`єднана палата зауважила, що наведене не означає, що з набранням чинності Закону №1416-ІХ і з початком функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суди взагалі припинили видавати судові рішення у паперовій формі. Проте початок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, як-то передбачає Закон №1416-ІХ, зобов`язує суди направляти судові рішення на офіційні електронні адреси (тут збережена термінологія КАС України у редакції, викладеній відповідно до Закону №1416-ІХ) учасників справи і тільки якщо такої адреси учасник справи не має, то тоді можуть використовуватися засоби поштового зв`язку
		Отож, відповідаючи на поставлені в справі №480/8341/22 питання, об`єднана палата зазначила, що в ситуації, коли позивач (як фізична особа) не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його інтереси, суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 18 КАС України, надсилає електронну копію судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу, що, в розумінні приписів частини сьомої статі 251 КАС України, є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою якого можна пов`язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як "учасником справи". 
		З наведених мотивів об`єднана палата дійшла висновку що сам факт ненадіслання судом першої інстанції безпосередньо позивачеві копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення представнику позивача (адвокату) із застосуванням єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується. 
		Повертаючись до справи, яка переглядається, колегія суддів, з урахуванням зазначених висновків, відхиляє наведені в касаційній скарзі доводи про те, що суд першої інстанції не надсилав копії оспорюваного рішення від 13 травня 2024 року у справі №480/11349/23 безпосередньо позивачеві, оскільки надіслання електронної копії цього рішення представниці позивача ОСОБА_1 - адвокатці Пироговій О.Т. до її електронного кабінету є, у розумінні частин п`ятої, сьомої статті 18 КАС України, належним способом вручення судового рішення представниці позивача, що на підставі частини сьомої статті 251 КАС України вважається врученням цієї копії судового рішення також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє, тобто позивачу.
		Надаючи оцінку доводам стосовно того, що договір про надання правничої допомоги між адвокаткою Пироговою О.Т. і ОСОБА_1 було укладено на час розгляду справи Сумським окружним адміністративним судом, тому представниця не мала повноважень подати апеляційну скаргу до укладення з позивачем нового договору про надання правничої допомоги, що було вчинено 22 червня 2024 року, а також про те, що на недотримання строку подання апеляційної скарги вплинув введений в Україні воєнний стан та факт перебування позивача на момент ухвалення рішення судом першої інстанції на військовій службі, колегія суддів керується таким.
		Верховний Суд повторює, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
		Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
		Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
		В світлі наведених аргументів, колегія суддів повторює вже цитовану позицію об`єднаної палати про те, що суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката). 
		Як убачається з матеріалів справи, станом на час направлення судом першої інстанції судового рішення в електронний кабінет адвокатки Пирогової О.Т., у них (матеріалах) не було заяви ОСОБА_1 або його адвокатки Пирогової О.Т. про припинення представництва або обмеження повноважень представниці, поданої у порядку, передбаченому частиною третьою статті 60 КАС України. Ба більше, представниця підтверджує, що отримавши судове рішення, направила його ОСОБА_1 до відома.
		Аргументи ж про введення в Україні воєнного стану та перебування позивача на військовій службі могли б бути визнані у розглядуваному випадку доречними та такими, що підтверджують існування об`єктивних причин, які дійсно перешкоджали можливості вчинити дії задля своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції (у тому числі в контексті стверджуваної потреби першочергового укладення договору про правничу допомогу), за умови доведеності конкретних умов і обставин, які стали на заваді реалізації відповідного права належними і допустимими доказами, як от, факту перебування позивача на бойовому завданні та відсутності зв`язку з ним у конкретний період часу чи інших обставин.
		Втім, як з апеляційною скаргою, так і на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, де цей суд пропонував скаржникові надати до суду вмотивовану заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів, таких доказів надано не було.
		Верховний Суд зауважує, що саме посилання на введення воєнного стану на території України як і факт перебування позивача на момент ухвалення рішення судом першої інстанції на військовій службі, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів на їх підтвердження. Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.
		Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
		Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
		Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
		Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 02 вересня 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу адвокатки Пирогової Оксани Трохимівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №480/11349/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		А.Г. Загороднюк
		М.В. Білак
		В.М. Соколов
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...