Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/13165/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 10.01.2025. Зареєстровано: 11.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.

Номер судового провадження: 2/335/678/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/13165/24  2/335/678/2025 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 січня 2025 року м. Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого - судді Сиротенко В.К., 
		за участю секретаря судового засідання - Кумер А.В., 
		представника позивача  Вечірка Н.С.,
		відповідача  ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача переплату пенсії у розмірі 199853,94 грн.
		В обґрунтуванняпозову позивачпосилається нате,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває наобліку вуправлінні таотримує пенсіюза вікомна пільговихумовах з18.01.2022року відповіднодо ЗУ№1058-IV,Прикінцеві положення,п.2,ч.1;ЗУ №1788,ст.14(Роботивідкриті гірничі/металургія,професії запост.№202(25)). Під час перевірки матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 відділом контролю за правильністю призначення пенсій встановлено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 як працівникам безпосередньо зайнятих повний робочий день на роботах в металургії за списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах не менше 25 років, що затверджений постановою КМУ від 31.03.1994 №202, невірно розраховано коефіцієнт стажу (з урахуванням кратності), оскільки відповідно відомостей по спеціальному стажу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5), професія машиніст крану металургійного виробництва атестована за Списком №2, що призвело до завищення розміру пенсії. Пенсійна справа була приведена у відповідність, а саме страховий стаж розраховано без урахування кратності, що призвело до переплати пенсії ОСОБА_1 в сумі 199853,94 грн. за період 18.01.2022 по 31.12.2023 р. Для вирішення питання, щодо утримання залишку переплати ОСОБА_1 направлялись листи-запрошення, пропонувалось повернути переплату шляхом написання заяви, щодо її утримання, або повернення коштів на рахунок управління. На теперішній час зайво виплачені кошти до Головного управління ПФУ не надходили, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача переплати пенсії на підставі ст. 1212 ЦК України. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.
		Ухвалою від 05.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.12.2024. 
		У судовому засіданні 25.12.2024 оголошувалася перерва до 06.01.2025.
		Представник позивача у судовому засіданні 06.01.2025 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав. В той же час, в судових засіданнях 25.12.2024 та 06.01.2025 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність у його діях зловживань, також не встановлено, що він подавав недостовірні дані. Вказує, що невірне нарахування розміру пенсії відбулося внаслідок помилки позивача. 
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Суд, заслухавши пояснення його представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 18.01.2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон від 9 липня 2003 року № 1058-IV) (Роботи відкриті гірничі/металургія, професії за пост.№202 (25)).
		Відповідно до Акту №0800-1102-1/2822 від 05.06.2024 про результати перевірки достовірності даних довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», встановлено, що суми заробітної плати ОСОБА_1 у довідці від 02.04.2024 №16/17 за період з 01.01.1997 по 30.06.2000 не відповідають сумам, зазначеним у особових рахунках вказаної особи, наданими підприємством для перевірки. Підприємству рекомендовано надати оновлені довідки з урахуванням виявлених недоліків.
		В позовній заяві позивач посилається на те, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 як працівникам безпосередньо зайнятих повний робочий день на роботах в металургії за списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах не менше 25 років, що затверджений постановою КМУ від 31.03.1994 №202, невірно розраховано коефіцієнт стажу (з урахуванням кратності), оскільки відповідно відомостей по спеціальному стажу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5), професія машиніст крану металургійного виробництва атестована за Списком №2, що призвело до завищення розміру пенсії. 
		Пенсійна справа була приведена у відповідність, а саме страховий стаж розраховано без урахування кратності, що призвело до переплати пенсії ОСОБА_1 в сумі 199853,94 грн. за період 18.01.2022 по 31.12.2023, що підтверджується протоколом про індивідуальний перерахунок (а.с. 14).
		В судовому засіданні представник позивача пояснював, що стався збій у комп`ютерній системі, через який виникла така помилка. При цьому, не заперечував, що відповідачем були надані достовірні дані під час призначення пенсії. 
		Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
		Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
		Відповідно до ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові, стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
		Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року.
		Відповідно до пункту 4 вказаної постанови зі змінами, внесеними Постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25 листопада 2014 року, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
		Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
		Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: має місце набуття або збереження майна; вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
		В той же час, відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		Таким чином, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
		При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
		Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14.
		До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
		Виходячи із аналізу ст.1215 ЦК України обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
		Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
		Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Оскільки судом встановлено, що під час призначення пенсії відповідачу допущено неправильність в обчисленні (розраховано коефіцієнт стажу з урахуванням кратності замість без урахування кратності), відповідно, судом не встановлено недобросовісності з боку набувача пенсії, а передплата пенсії виникла внаслідок дій працівників управління пенсійного фонду. За таких обставин, при вирішенні спору суд не встановив, що позивач (платник грошових коштів) довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів), а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст.ст.2,3,12,13,81,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії  відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені 06 січня 2025 року.
		Повний текст рішення виготовлено 10 січня 2025 року.
		 
		Суддя                                        В.К. Сиротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...