Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/10134/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Справи про порушення митних правил, які підлягають розгляду в судовому порядку; Митний кодекс 2012 р.; Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами.
Надіслано судом: 10.01.2025. Зареєстровано: 11.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.
Дата набрання законної сили: 20.01.2025
Номер судового провадження: 3/461/90/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №461/10134/24
		Провадження №3/461/90/25
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 січня 2025 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л.Д., з участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:
		громадянина Королівства Норвегія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - російська федерація, місце роботи тимчасово не працює, місце проживання Королівство Норвегія, Skigate 10 1473 Lorenskag Закордонний паспорт НОМЕР_1 від 31.05.2021 виданий OSLO POLITIDISTRIKT,
		за ч.3 ст.471 Митного Кодексу України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   13.09.2024 року о 03 годині 44 хвилин в зону митного контролю, міжнародного автомобільного пункту пропуску «Краківець- Корчова» відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці, в напрямку виїзду з України, прибув автомобіль р-н НОМЕР_2 під керуванням громадянина Норвегії ОСОБА_1 Паспорт № НОМЕР_1 . Під час митного контролю в ході митного огляду на задньому сидінні автомобіля у бризентовій торбинці громадянина Норвегії ОСОБА_1 було виявлено предмети, а саме: 30 монет білого кольору російської імперії номіналом "рубль" від 1725 до 1913 років, 3 монети жовтого кольору російської імперії номіналом "10 рублєй" 1901 року, 2 монети бронзового кольору російської імперії номіналом "2 копейки" 1840 та 1817 років, 1 монета чорного кольору російської імперії номіналом "2 копейки" 1813 року та 4 металеві ложки білого кольору російської імперії 1727,1733,1770 та 1835 років, загальна кількість 36 монет та 4 ложки. 
		Виявлені предмети переміщувалися без ознак приховування та їхнє виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб
		Громадянин Норвегії ОСОБА_1 жодних дозвільних документів на право переміщення через державний кордон України вищевказаних предметів не пред`явив.
		Таким чином, на думку митного органу, ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.
		   Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке їй інкриміноване. До останньої слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.
		    ОСОБА_1  в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
		Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зважаючи на обов`язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з`явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, визнано можливим розгляд справи у її відсутності.
		Заслухавши представника Львівської митниці, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення  передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
		Об`єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які виникають в галузі державного управління, охороняються законодавством, що встановлює митні правила, і яким завдається шкода у випадку вчинення митних правопорушень.
		Об`єктивною стороною порушень митних правил є зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об`єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Об`єктивну сторону характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення порушень митних правил.
		Відповідно до п. 1 ст. 197 МК України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій відповідних дозвільних документів.
		На підставі ч. 6 ст. 372 МК України, тимчасове вивезення (пересилання) громадянами- резидентами за межі митної території України культурних цінностей здійснюється з поданням відповідних документів, які підтверджують право вивезення за межі митної території України культурних цінностей та дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо тимчасового вивезення таких товарів за межі митної території України.
		Факт вчинення ОСОБА_1 митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України підтверджується даними, що містяться в:
		- протоколі про порушення митних правил № 1112/20900/24 від 13.09.2024 р.;
		- акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;
		- постанові про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил № 1112/20900/24;
		- протоколі про одержання проб і зразків для проведення експертизи у справі про порушення митних правил № 1112/20900/24;
		-висновком державної експертизи Інституту народознавства Національної академії наук України від 15.10.2024 № 297.
		Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини. ОСОБА_1 у вчиненні митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, а саме у недекларуванні товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
		При цьому, з урахуванням незначної вартості переміщуваних товарів, з огляду, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, суд приходить до переконання, що на останнього слід накласти стягнення у виді штрафу, в межах встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, без конфіскації товарів.
		Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.
		Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
		Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.
		У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		Статтею ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Керуючись ст.ст. 471 МК України, ст.ст.40-1,283 КУпАП, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.
		Вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1112/20900/24 від 13.09.2024 року товар,  повернути ОСОБА_1 для його вивезення на митну територію держави, з якої його було ввезено.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 50 грн. 38 коп.
		Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		   
		Суддя                                         Л.Д, Мироненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...