Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/3425/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.
Дата набрання законної сили: 10.01.2025
Номер судового провадження: 61-7628ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 381/3425/22
		провадження № 61-7628св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», 
		третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Марчук О. Л., та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня               2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О.,               Приходька К. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Пономарьова Д. В.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест»), третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), про визнання протиправним і скасування рішення.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 02 лютого 2022 року приватний нотаріус КМНО Пономарьова Д. В. здійснила державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 63209085, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Позивач зазначав, що ця земельна ділянка не була предметом іпотеки, тому реєстратор порушила вимоги Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та посилається на наступні обставини порушення законодавства при вчиненні реєстраційних дій: звернення стягнення на нерухоме майно за наявності судового рішення про стягнення з позивача кредитної заборгованості; спірна земельна ділянка не набула статусу предмета іпотеки і не була обтяжена; ТОВ «ФК «Гефест» неправомірно набуло права власності на спірну земельну ділянку; у нотаріуса відсутні відомості про направлення іпотекодержателем іпотекодавцю письмового повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу; в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази направлення вимоги іпотекодержателя та завершення тридцяти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іподекодержателя; в матеріалах реєстраційної справи відсутній висновок про оцінку майна.
		 
		ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В. щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, індексний номер: 63209085 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня                 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В., ТОВ «ФК «Гефест», третя особа: АТ «УкрСиббанк», про визнання протиправним і скасування рішення відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12 000,00 грн                  у відшкодування судових витрат.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гефест» грошові кошти в сумі 19 500,00 грн у відшкодування судових витрат.
		Скасовано застосовані ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи позивач не довів обставин неправомірності державної реєстрації речових прав відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку, тому позов вважав безпідставним та необґрунтованим. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 
		2023 року залишено без змін.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу 
		в апеляційній інстанції у розмірі 7 000,00 грн.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважав, що воно ухвалено без порушень норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права. 
		 
		Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції спростував твердження позивача про неотримання ним вимоги, надісланої іпотекодержателем, та вважав декларативними посилання позивача про намір погасити заборгованість у будь-якому розмірі. При цьому доказів погашення боргу як у визначеному рішенням суду розмірі, так і взагалі в будь-якому розмірі, позивач до суду не надав. Жодних інших доводів апеляційна скарга не містила, тому суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для оцінки решти обставин цієї справи.  
		 
		Короткий зміст касаційної скарги  
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 подав Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про направлення справи до суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		29 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
		 
		19 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження             у справі, витребувано її матеріали із Васильківського міськрайонного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19)від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23).
		 
		Вказує, що іпотекодержатель не надав належних доказів виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. 
		 
		Відсутні належні докази того, що позивача повідомляли про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
		 
		Уважає, що висновок про визначення вартості об`єкта нерухомого майна, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Несіна і Компанія» не є належним у розумінні вимог чинного законодавства, а тому не мав ураховуватися нотаріусом при вчиненні реєстраційних дій. 
		 
		Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно під час позасудового врегулювання. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кича Д. О. подав до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Просив покласти на заявника витрати на правову допомогу, отриману у суді касаційної інстанції.    
		 
		Звертає увагу на те, що експертну грошову оцінку земельної ділянки склав суб`єкт оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортівал».
		Позивач не надав будь-яких доказів того, що спірна земельна ділянка продана за ціною, нижчою ринкової.
		Оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 38 Закону України «Про іпотеку», висновки, викладені у постановах Верховного Суду, незастосування яких стало підставою для касаційного оскарження, застосуванню не підлягають, оскільки роз`яснюють застосування статті 37 Закону України «Про іпотеку». 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		25 жовтня 2005 року між АКІБ «УкрСіббанк» і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 23-62U/10-2005И, відповідно до пункту 1.4. якого предметом іпотеки визначено житловий будинок АДРЕСА_1 , три кімнати, земельна ділянка площею 0,150 гектарів. 
		Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 25 жовтня 2005 року № 23-62U/10-2005И, та за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту №1 до договору №23/25/10 про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної карти                                 від 25 жовтня 2005 року (пункт 1. 2).
		 
		Згідно з пунктом 1.5 договору іпотеки предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.[…] Іпотекодавець зобов`язується отримати державні акти про право власності на вказану земельну ділянку, після одержання державного акта передати цю земельну ділянку в іпотеку та внести відповідні зміни до цього договору.
		 
		Крім того, пунктом 1.8 договору іпотеки визначено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладання цього договору та виникнуть у майбутньому.
		 
		Під час посвідчення договору іпотеки, у той же день 25 жовтня 2005 року, приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д. В. накладено заборону на відчуження земельної ділянки площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001, цільове призначення -  для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до припинення договору іпотеки.
		 
		Внаслідок адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції селище Глеваха розташоване в адміністративних межах Фастівського району Київської області.
		 
		04 березня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 оформлено і видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії 76823 про право власності на земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Встановлено, що предмет іпотеки (житловий будинок) знаходиться на спірній земельній ділянці, право власності на яку іпотекодавець набув через три роки після укладення договору іпотеки.
		 
		Після отримання державного акта на право власності на земельну ділянку,           ОСОБА_1 не передав земельну ділянку в іпотеку, тому з цих підстав не внесено відповідних змін до договору іпотеки.
		 
		Відомості про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно також внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2021 року.
		 
		Із інформаційної довідки з «Реєстру нерухомості» від 17 лютого 2022 року встановлено, що 02 лютого 2022 року приватний нотаріус КМНО Пономарьова Д. В. здійснила державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 63209085 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Встановлено, що ТОВ «Гефест» на підставі договору № 1436/К, укладеного 24 травня 2019 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», належить право вимоги за кредитним та забезпечувальним договором до ОСОБА_1 на суму  1 047 713,00 грн. 
		 
		ТОВ «ФК «Гефест» 21 квітня 2020 року та 06 липня 2020 року на адресу ОСОБА_1 направляло письмові вимоги, цінним листом з описом, на виконання вимог                            статті 35 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими ОСОБА_1 повідомлено про право ТОВ «ФК «Гефест» звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у спосіб, визначений статтями 36 - 38 Закону України «Про іпотеку»                   (том 1, а.с. 156, 157, 158, 159, 187, 188, 189). 
		 
		02 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Гефест» і ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», за яким ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221455300:01:031:0001, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Пунктом 5 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02 лютого 2022 року визначено, що згідно з висновком про вартість об`єкта незалежної оцінки, складеного 31 січня 2022 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Несіна і Компанія», вартість об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 становить 92 632,38 грн                          без податку на додану вартість.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гефест» не було досягнуто згоди стосовно суми, яку позивач мав сплатити відповідачу за земельну ділянку. 
		 
		Розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором установлений рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2010 року у справі              № 2-1928-1/2010, яким стягнуто солідарно з  ОСОБА_1 , ОСОБА_3  на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг в розмірі 180122 грн 77 коп, судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі                   120 грн, а всього - 181942 грн 77 коп. Рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.
		 
		ОСОБА_1 не надав доказів погашення боргу, визначеного рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 липня 2010 року у справі            № 2-1928-1/2010.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункти 1,  4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків                             не спростовують. 
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		 
		У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		 
		Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, або особиста доставка на адресу іпотекодавця.
		 
		За змістом статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
		Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.
		 
		Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.
		 
		Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.
		 
		Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.
		 
		Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
		 
		Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.
		 
		Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
		 
		Пунктом 5.1 договору іпотеки сторони погодили, що у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 цього договору, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		У разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абзац 3 частин третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку»), іпотекодержатель реалізує норми статті 38 закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться у пункті 5.1, вважається повідомленим іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки (пункт 5.4 договору іпотеки).   
		 
		Судами встановлено, що ТОВ «ФК «Гефест» рекомендованим листом з описом                 21 квітня 2020 року та 06 липня 2020 року поштою направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання - сплати боргу за кредитним договором, який станом на 21 квітня 2020 року становив 1 047 713,00 грн. Також вимога містила попередження, що в разі невиконання протягом 30 днів вимоги ТОВ «ФК «Гефест» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, у спосіб, передбачений статтями 36 - 38 Закону України «Про іпотеку» (том 1, а. с. 156-159). 
		 
		Отже, іпотекодержатель виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», у спосіб, погоджений сторонами у пункті 5.1 договору іпотеки.
		 
		Крім того, іпотекодавець ОСОБА_1 погодив умови договору щодо ціни предмета іпотеки у разі звернення стягнення іпотекодержателем у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», тому, відповідно, ТОВ «ФК «Гефест» з дотриманням вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» здійснило продаж предмета іпотеки     ОСОБА_2 на підставі оцінки майна, вчиненого суб`єктом оціночної діяльності, а саме: звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 27 жовтня 2021 року суб`єктом оціночної діяльності «Картівал» (пункт 4 договору купівлі-продажу від 02 лютого 2022 року) (том 1, а. с. 151).
		 
		Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19)від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23), не заслуговують на увагу, оскільки          у справі, яка переглядається, правовідносини виникли з виконання вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку», а у справах, на які посилається заявник - положень статті 37 Закону України «Про іпотеку», тобто встановлені різні фактичні обставини. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що іпотекодержатель не надав належних доказів виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, колегія судів спростовує з огляду на те, що надані суду копії вимоги, описів, поштових відправлень відповідають вимогам частини другої статті 95 ЦПК України. Заяв чи клопотань позивача про витребування оригіналів таких доказів, відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, матеріали справи не містять. 
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що спірне майно реалізовано за заниженою ціною (нижче ринкової) та позивача не повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, суд касаційної інстанції до уваги                       не приймає.
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		 
		У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частиною шостою статті 367 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Із зазначеного слідує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
		 
		З огляду на те, що позивач не обґрунтовував позовну заяву доводами про те, що спірне майно (земельна ділянка) реалізовано за заниженою ціною, а позивач                     не повідомлений про заміну кредитора (іпотекодержателя) у кредитному та забезпечувальному зобов`язаннях, колегія суддів не перевіряє правомірність звернення стягнення в цій частині, а тому відповідні доводи касаційної скарги                         є помилковими.
		 
		Суди попередніх інстанцій інстанції виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.
		 
		Отже, вказані доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		 
		Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження. 
		 
		Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником                             у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судового збору                               не проводиться.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кича Д. О. виклав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн 
		 
		Колегія суддів вважає, що клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката     Кича Д. О. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Встановлено, що за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		До відзиву на касаційну скаргу на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивача долучив: 
		- ордер адвоката Кичи Д. О., виданий на представництво інтересів ОСОБА_2        у Верховному Суді;
		- договір про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_2 та  адвокатом Кичею Д. О. 24 квітня 2023 року, згідно з яким адвокат бере на себе зобов`язання на представництво інтересів клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Гефест» (пункт 1.2). Сторони погодили, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар, зокрема, супроводження справи у касаційному суді (включає підготовку касаційної скарги за потреби, яких заяв по суті справи та інших документів, направлених за клопотанням  тощо) - 7 000,00 грн (пункт 4.1).
		 
		Розмір заявлених представником ОСОБА_2 - адвокатом Кичею Д. О. витрат на правову допомогу підтверджено матеріалами справи.
		 
		У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
		 
		Колегія суддів, вивчивши докази, подані представником ОСОБА_2 - адвокатом     Кичею Д. О. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, понесених у суді касаційної інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України вважає їх співмірними із заявленими вимогами. При цьому колегія суддів констатує, що відповідач не скористався своїм правом, наданим йому положенням частини шостої статті 137 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня       2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року залишити без змін.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, понесені у суді касаційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,   є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		                                                                                                        Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...