Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/17690/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 10.01.2025. Зареєстровано: 11.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2025.
Дата набрання законної сили: 08.02.2025
Номер судового провадження: 1-кп/521/1119/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162470001262

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 521/17690/24
		Провадження № 1-кп/521/1119/25 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 січня 2025 року м. Одеса
		Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		з участю секретаря ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 05.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162470001262, у відношенні:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цугол, Могойтуйського району Читинської області РФ, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 приблизно два роки тому, але не пізніше ніж 04.10.2024, перебуваючи у парку «Савицького» у м. Одеса діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, для самозахисту, з метою та мотивом носіння та користування вилученим з обігу майном без законних підстав та без отримання дозволу, передбаченого п.п. 2, 4, 9, 10 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, та главами 2, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622 шляхом знахідки незаконно придбав холодну зброю - нунчаку, що належить до категорії контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовленої саморобним способом, які почав періодично носити з собою.
		В подальшому, 04.10.2024, у невстановлений час, але не пізніше 21 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , поклав незаконно придбану холодну зброю - нунчаку до кишені власної куртки та пішов по власних справах, після чого, о 21 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку № 71 по вул. Генерала Петрова у м. Одесі, з прямим умислом, з метою та мотивом носіння вилученого з обігу майна без законних підстав та відповідного дозволу, продовжував носити з собою холодну зброю - нунчаку. В цей час ОСОБА_4 був зупинений військовослужбовцями Національної гвардії України, які виявили у ОСОБА_4 заборонений в обігу предмет. На місце події було викликано слідчо-оперативну групу відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, після чого 04 жовтня 2024 року в період часу з 21 години 52 хвилини по 22 годину 02 хвилини в ході проведення огляду місця події ОСОБА_4 було добровільно видано працівникам поліції нунчаку, що належить до категорії контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовленої саморобним способом.
		Обвинувачений винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання про те, що 04.10.2024 у парку «Савицького» м. Одеса знайшов нунчаку, та взяв собі. 04.10.2024 біля будинку № 71 по вул. Генерала Петрова у м. Одесі зупини військовослужбовці Національної гвардії України, які попросили пред`явити документи та викликали поліцію. Представники поліції спитали чи є щось заборонене, на що добровільно видав нунчаку. У скоєному розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, просив призначити покарання у відповідності до вимог закону. 
		Оскільки пояснення обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, то суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин, є добровільними у таких своїх позиціях, а також - роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу. 
		При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.
		Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
		Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі "Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора": "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
		Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
		Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
		Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, обставини які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Загальні засади призначення покарання, визначені уст.65КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст.75КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, не одружений,дітей на утриманні не має, офіційно не працює, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч.2 ст.263 КК України, у виді пробаційного нагляду, з покладенням відповідних обов`язків, визначених ст. 59-1 КК України. 
		Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Цивільний позов не пред`являвся.
		Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.
		Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи у сумі 1591 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн. 80 (вісімдесят) коп., які відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
		Крім того, на підставі ст. 100 ст. 174 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів. 
		Відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації. 
		Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 1591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок процесуальних витрат на залучення експерта.
		Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, речовий доказ: нунчаку, який належить до категорії контактної неклинкової холодної зброї, ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом, який було упаковано в сейф-пакет Експертної служби МВС України № 5804342 та переданий на зберігання до камері речових доказів СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області  конфіскувати у дохід держави.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...