Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/2912/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2025.
Дата набрання законної сили: 09.10.2024
Номер судового провадження: 61-713ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		9 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 361/2912/21
		провадження № 61-713св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., 
		Ситнік О. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Петришин Н. М., та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2021 року    ОСОБА_1 звернулась з позовомдо  ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Броварського району Київської області,про визначення місця проживання дитини та стягнення додаткових витрат на дитину.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 лютого 2016 року вона зареєструвала шлюб зі ОСОБА_3 , у якому в них народився син ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає з нею.
		Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2018 року шлюб розірвано; позивач перебуває у іншому зареєстрованому шлюбі.
		Зазначала, що належним чином виконує свої материнські обов`язки, однак сторони на момент пред`явлення позову не досягли згоди з приводу утримання та виховання дитини.
		У зв`язку з такими обставинами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею та стягнути додаткові витрати за фактично оплачені періоди відвідування ОСОБА_4 приватного дитячого садка 
		у розмірі 7 795 грн; просила компенсувати витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
		Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. звернувся до суду із заявою, в якій уточнив вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу і остаточно просив стягнути з відповідача на користь позивача такі витрати у розмірі 90 000 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 16 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, позов   ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .
		У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
		Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 908 грн, та витрати на професійну правничу допомогу 
		у розмірі 15 000 грн.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 з огляду на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, врахувавши висновок виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області № 501 від 29 червня 2021 року.
		В частині вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину суди виходили з того, що витрати на оплату приватного садка не є додатковими витратами на утримання дитини у розумінні статті 185 СК України.
		Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, місцевий суд, дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, ціну позову та значення справи для сторони, кількість судових засідань, присутність на них адвоката позивача, а також тривалість судових засідань, з додержанням принципів розумності, справедливості та співмірності, взяв до уваги часткове задоволення позову, і дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та відшкодував позивачеві такі витрати у розмірі 15 000 грн.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подали
		30 червня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов А. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 16 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 30 листопада 2022 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити нове судове рішення в цій частині про додаткове стягнення з відповідача 30 000 грн таких витрат, враховуючи присуджену судами суму в розмірі 15 000 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржені.
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року 
		у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 27 червня 2018 року 
		у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (провадження № К/9901/11835/18), 
		від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 
		(провадження № К/9901/3803/17),від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року 
		у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 
		(провадження № 61-9124св20), від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (провадження № К/9901/11835/18), від 21 березня 2018 року 
		у справі № 815/4300/17 (провадження № К/9901/3803/17) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року 
		у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 
		2019 року у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 25 травня 
		2021 року у справі № 910/7586/19 викладено висновок про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони через недотримання вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Вказує про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, за власною ініціативою зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за відсутності відповідного клопотання про зменшення розміру цих витрат.  ОСОБА_2 не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Зазначає, що позивачем надано докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги та її оплати. Остаточний розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, склав 90 000 грн. Оскільки суд задовольнив одну з двох позовних вимог, тому суд керуючись принципом пропорційності у цивільному судочинстві, повинен був визначити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 45 000 грн.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат 
		Шаповалов А. М., на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2022 року і постанову Київського апеляційного суду 
		від 30 листопада 2022 року та витребувано матеріали 
		справи № 361/2912/21 з суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2024 року справу № 361/2912/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2018 року розірвано шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
		У шлюбі у сторіннародився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		22 серпня 2020 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), зареєстровано шлюб ОСОБА_6 та 
		ОСОБА_5 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ».
		З довідки № 1/0704-21, виданої головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 21» (далі - ОСББ «Грушевського 21») від 7 квітня 2021 року суди визначили, що ОСОБА_1 постійно проживає разом з сином ОСОБА_4 у квартирі 
		АДРЕСА_1 .
		Судами встановлено, що ОСОБА_4 відвідує заклад «Домашній садочок Золотий місточок», його приводить до групи та забирає з закладу мати - ОСОБА_1 , він завжди охайно одягнений, чистий. Психологічний розвиток дитини відповідає віковим, анатомо-фізіологічним особливостям дитини чотирьох років. Розвиток репродуктивної уяви відповідає віковим нормам. Сенсорний розвиток нормальний і формування понять йде за віком дитини. Прояви комунікаційних навичок відповідають віку дитини (характеристика від 8 квітня 2021 року, видана керівником «Домашній садочок Золотий місточок»). 
		Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області у висновку № 501 від 29 червня 2021 року вважав доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .
		Щодо витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції встановлено, що упозовній заяві   ОСОБА_1 відсутній попереднійрозрахунок суми судових витрат, проте заявлено вимогу простягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
		26 березня 2021 року ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловим А. М. укладено договір про надання правничої допомоги № 26-03/21.
		До вказаної позовної заяви долучено копії: договору про надання професійної правничої допомоги № 26-03/21 від 26 березня 2021 року, додатку № 2 до цього договору, додатку № 3 до такого договору, прибуткового ордера № 26.03/21 
		від 6 квітня 2021 року на суму 25 000 грн; а також ордер серії КС № 818240 
		від 7 квітня 2021 року. 
		У серпні 2021 року представник    ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. звернувся до суду з клопотанням, у якому просив долучити до матеріалів справи копії: акта виконаних робіт № 2 до договору № 26-03/21, акта виконаних робіт № 3 до договору № 26-03/21, прибуткового ордера № 26.03/21 від 6 квітня 2021 року на суму 25 000 грн, прибуткового ордера № 26.03/21 від 27 серпня 2021 року на суму 65 000 грн, опису виконаних адвокатом робіт.
		28 жовтня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Шаповалова А. М. про уточнення розміру судових витрат, 
		у якій віностаточно просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничудопомогу у розмірі 90 000 грн.
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 16 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 30 листопада 2022 року заявник оскаржив в частині вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України вказані судові рішення підлягають перегляду судом касаційної інстанції лише в цій частині.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
		Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами 
		(стаття 141 ЦПК України).
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 
		У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони, або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. 
		Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Згідно з частиною четвертою статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
		У постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 369/576/22 (провадження № 61-5845св23) викладено висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.
		У квітні 2021 року     ОСОБА_1 , діючи через представника Шаповалова А. М., звернулася з позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею.
		У червні 2021 року     ОСОБА_1 , діючи через того ж представника, збільшила позовні вимоги і просила стягнути додаткові витрати за фактично сплачені періоди відвідування ОСОБА_4 приватного дитячого садка 
		у розмірі 7 795 грн.
		Судом першої інстанції встановлено, що у позовній заяві  ОСОБА_1 відсутній попереднійрозрахунок суми судових витрат, проте заявлено вимогу простягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу 
		у розмірі 25 000 грн.
		26 березня 2021 року ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловим А. М. укладено договір про надання правничої допомоги № 26-03/21 і до матеріалів справи долучений ордер серії КС № 818240.
		У серпні 2021 року представник    ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. звернувся до суду з клопотанням, у якому просив долучити до матеріалів справи копії: акта виконаних робіт № 2 до договору № 26-03/21, акта виконаних робіт № 3 до договору № 26-03/21, прибуткового ордера № 26.03/21 від 6 квітня 2021 року на суму 25 000 грн, прибуткового ордера № 26.03/21 від 27 серпня 2021 року на суму 65 000 грн, опису виконаних адвокатом робіт.
		28 жовтня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Шаповалова А. М. про уточнення розміру судових витрат, 
		у якій віностаточно просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничудопомогу у розмірі 90 000 грн.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу істотно перевищує суму, про відшкодування якої зазначено в позові; представник позивача не навів арґументів про те, що він не міг передбачити такі витрати на час їх визначення в позовній заяві.
		Місцевий суд відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогув частині вказаного перевищення з додержанням частини четвертої статті 141 ЦПК України; можливість застосування судом з власної ініціативи критеріїв, визначених частиною третьою цієї статті, узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 28 червня 2023 року 
		у справі № 369/576/22 (провадження № 61-5845св23).
		Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Разом з тим, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу 
		у розмірі 25 000 грн, суд першої інстанції доцільно врахував вимоги пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України та застосував до цієї суми пропорційність розміру задоволених позовних вимог, дійшовши висновку про те, що позивач має право на часткове відшкодування таких витрат у розмірі 15 000 грн.
		За вказаних обставин висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц 
		(провадження № 14-382цс19), від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року 
		у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року 
		у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), від 11 квітня 2018 року 
		у справі № 814/698/16 (провадження № К/9901/11835/18), від 21 березня 
		2018 року у справі № 815/4300/17 (провадження № К/9901/3803/17), 
		від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не суперечать висновкам судів у цій справі в частині розподілу судових витрат.
		В іншій частині судові рішення не оскаржувалися заявником і не переглядалися касаційним судом.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування чи зміни судових рішень у частині, що оскаржена, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення у відповідній частині без змін.
		Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, залишити без задоволення.
		Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 16 червня 2022 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у відповідній частині залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська  В. М. Ігнатенко  С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...