Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 178/934/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2025.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-16964ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		18 грудня 2024 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 178/934/19 
		провадження № 61-16964св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: 
		судді-доповідача - Петрова Є. В., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Пророка В. В., Сердюка В. В., Ситнік О. М., 
		 
		учасники справи: 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2010», 
		третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Логойда Тетяна Василівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду                  від 08 листопада 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2010», третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2010» (далі - ТОВ «Агротрейд-2010»), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки. 
		 
		Свої вимоги позивачі мотивували тим, щовідповідно до свідоцтва про права на спадщину за заповітом від 06 липня 2018 року № 1440 ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 8,42 га, кадастровий номер 1222082000:01:002:0181, розташована на території Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 
		 
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 вересня             2018 року № 1584 ОСОБА_2 належать на праві власності земельні ділянки площею 1,75 га, кадастровий номер 1222082000:01:002:0185, та площею 6,94 га, кадастровий номер 1222082000:01:002:0180, розташовані на території Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 
		 
		Позивачі стверджували, що зазначені земельні ділянки вони отримали у спадок після смерті їх батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Після оформлення спадкового майна у вересні 2018 року позивачам стало відомо, що їх батько 26 жовтня 2016 року уклав з ТОВ «Агротрейд-2010» договори № 28/1 та № 24/1 оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 122208200:01:002:0185 і 1222082000:01:002:0180 строком на 49 років, а 12 грудня 2016 року - договір № 29/1 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181 строком на 49 років. 
		 
		На думку позивачів, зазначені договори оренди земельних ділянок є підробленими з огляду на таке. ІНФОРМАЦІЯ_2 їх мати ОСОБА_4 , якій належала земельна ділянка з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181, уклала з ТОВ «Агротрейд-2010» договір оренди цієї земельної ділянки № 29 строком на 7 років, тобто до 01 листопада 2017 року. 
		 
		01 листопада 2010 року їх батько ОСОБА_3 , який був власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1222082000:01:002:0185 і 1222082000:01:002:0180, також уклав з ТОВ «Агротрейд-2010» договори оренди земельних ділянок №  24 і № 28 строком на 7 років, тобто до 01 листопада 2017 року. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Після її смерті батько позивачів ОСОБА_3 27 травня 2015 року успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181 та став її власником. 
		 
		23 жовтня 2015 року шляхом підробки документів, а саме додаткових угод до договорів оренди землі № № 24, 28, 29,засновник ТОВ «Агротрейд-2010»  ОСОБА_5 продовжив строк оренди зазначених земельних ділянок на                    15 років (до 23 жовтня 2030 року), не знаючи при цьому, що ОСОБА_4 померла        ІНФОРМАЦІЯ_3 , а земельна ділянка з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181 перебуває у власності ОСОБА_3 . 
		 
		Надалі ОСОБА_5 , зрозумівши власну помилку, знову в односторонньому порядку на підставі додаткових угод від 26 жовтня 2016 року № 24/1 і № 28/1 та договору оренди від 12 грудня 2016 року № 29/1, укладених нібито з ОСОБА_3 , продовжив строк оренди спірних земельних ділянок на 49 років. 
		 
		Позивачі стверджували, що їх батько не підписував зазначених правочинів та не бажав продовжувати правовідносини оренди з ТОВ «Агротрейд-2010» після                 01 листопада 2017 року, про що також свідчить відповідна заява ОСОБА_3                     від 11 липня 2017 року. 
		 
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: 
		 
		- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181, укладений 23 жовтня 2015 року за № 29 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 ; 
		 
		- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181, укладений 12 грудня 2016 року за № 29/1 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 ; 
		 
		- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0185, укладений 23 жовтня 2015 року за № 24 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 ; 
		 
		- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0185, укладений 26 жовтня 2016 року за № 24/1 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 ; 
		 
		- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0180, укладений 23 жовтня 2015 року за № 28 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 ; 
		 
		- розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0180, укладений 26 жовтня 2016 року за № 28/1 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 ; 
		 
		- скасувати державну реєстрацію зазначених правочинів; 
		 
		- зобов`язати ТОВ «Агротрейд-2010» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1222082000:01:002:0181, площею 8,42 га, в придатному для цільового використання стані; 
		 
		- зобов`язати ТОВ «Агротрейд-2010» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 1222082000:01:002:0185, площею 1,75 га, та земельну ділянку кадастровий номер 1222082000:01:002:0180, площею 6,94 га, в придатному для цільового використання стані. 
		 
		23 серпня 2019 року, тобто до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, сторона позивачів подала до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, у якій просила вже не розірвати, а визнати недійсними оспорювані договори оренди земельних ділянок, зазначивши, що в іншій частині позовні вимоги залишаються незмінними (том 1, а. с. 114, 115). 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Цаберябого Б. М. заочним рішенням від 18 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 27 квітня 2023 року, позов задовольнив. 
		 
		Розірвав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181, укладений 23 жовтня 2015 року за № 29 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 . 
		 
		Розірвав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181, укладений 12 грудня 2016 року за № 29/1 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 . 
		 
		Розірвав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0185, укладений 23 жовтня 2015 року за № 24 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 . 
		 
		Розірвав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0185, укладений 26 жовтня 2016 року за № 24/1 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 . 
		 
		Розірвав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0180, укладений 23 жовтня 2015 року за № 28 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 . 
		 
		Розірвав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0180, укладений 26 жовтня 2016 року за № 28/1 між ТОВ «Агротрейд-2010» та ОСОБА_3 . 
		 
		Зобов`язав ТОВ «Агротрейд-2010» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 1222082000:01:002:0181, площею 8,42 га, в придатному для цільового використання стані. 
		 
		Зобов`язав ТОВ «Агротрейд-2010» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 1222082000:01:002:0185, площею 1,75 га, та земельну ділянку кадастровий номер 1222082000:01:002:0180, площею 6,94 га, в придатному для цільового використання стані. 
		 
		Стягнув з ТОВ «Агротрейд-2010» на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору за подання до суду позовної заяви та 384,20 грн судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів. 
		 
		Криничанський районний суд Дніпропетровської області додатковим рішенням          від 27 квітня 2023 року стягнув з ТОВ «Агротрейд-2010» на користь ОСОБА_2 1 554,80 грн судового збору за подання позовної заяви. 
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що 23 жовтня 2015 року на підставі додаткової угоди № 29 до договору оренди землі від 01 листопада        2010 року, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ «Агротрейд-2010», продовжено строк оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181 на                15 років, тобто до 23 жовтня 2030 року. Проте орендодавець ОСОБА_4 померла    ІНФОРМАЦІЯ_3 , що ставить під сумнів та унеможливлює підписання нею зазначеної додаткової угоди. 
		 
		Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміна строку дії договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1222082000:01:002:0185 і 1222082000:01:002:0180, які належали батьку позивачів  ОСОБА_3 , до 49 років на підставі угод № 24 і № 28 відбулася 23 жовтня 2015 року, однак за умовами самих договорів оренди цей строк продовжено на 15 років, тобто до 23 жовтня 2030 року, що надає суду підстави для висновку про хибність укладення цих договорів. 
		 
		Крім того, за фактом неправомірного укладення зазначених правочинів позивачі зверталися до правоохоронних органів. Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12018040000000876 було призначено почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності підпису ОСОБА_3 у договорах оренди земельних ділянок № № 24/1, 28/1, 29/1, проте директор ТОВ «Агротрейд-2010» ОСОБА_5 не надав оригінали цих договорів, зазначивши про їх крадіжку. 
		 
		Водночас під час розгляду цієї справи представник ТОВ «Агротрейд-2010» адвокат Омельченко Г. Г. подав до суду висновок експерта від 26 вересня 2019 року № 3/1.1.2.3/709, складений за результатами проведення почеркознавчої експертизи договорів оренди (додаткових угод до них) № № 24, 24/1, 28, 28/1, 29, 29/1. Однак, на думку суду, у цьому випадку з боку відповідача мало місце перешкоджання щодо проведення досудового розслідування, а також для подальшого встановлення істини у наявному між сторонами спорі, з урахуванням чого зазначені договори оренди земельних ділянок підлягають визнанню недійсними та розірванню за правилами статті 783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 
		 
		Криничанський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 26 червня     2023 року поновив ТОВ «Агротрейд-2010» строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Криничанського районного суду від 18 квітня 2023 року. Заяву ТОВ «Агротрейд-2010» про перегляд заочного рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2023 року залишив без задоволення. 
		 
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Агротрейд-2010» задовольнив. 
		 
		Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області                    від 18 квітня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. 
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що на обґрунтування своїх вимог позивачі посилалися на те, що орендодавці не підписували спірні договори оренди земельних ділянок. 
		 
		Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є висновок почеркознавчої експертизи. 
		 
		Отже, посилаючись на непідписання орендодавцями спірних договорів, позивачі поставили питання про їх розірвання, тобто обрали неправильний спосіб захисту свого порушеного права. Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене та дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог. 
		 
		Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. 
		 
		З огляду на наведене обраний позивачами спосіб захисту у вигляді розірвання договорів оренди та зобов`язання повернути спірні земельні ділянки є неналежним, що виключає можливість задоволення позовних вимог. 
		 
		При цьому колегія суддів не вважала за необхідне надавати правову оцінку долученому відповідачем до матеріалів справи висновку експерта від 26 вересня 2019 року № 3/1.1.2.3/709 з результатами проведення почеркознавчої експертизи договорів оренди № № 24, 24/1, 28, 28/1, 29, 29/1, вказавши, що цей висновок не має правового значення під час розгляду вимог про розірвання спірних правочинів. 
		 
		Дніпровський апеляційний суд додатковою постановою від 17 січня 2024 року заяву ТОВ «Агротрейд-2010» про ухвалення додаткового рішення задовольнив. 
		 
		Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агротрейд-2010» витрати, понесені на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 35 000,00 грн. 
		 
		Стягнув із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агротрейд-2010» витрати, понесені на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 35 000,00 грн. 
		 
		Стягнув із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агротрейд-2010» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги по 1 742,40 грн з кожного. 
		 
		Апеляційний суд мотивував додаткову постанову тим, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 70 000,00 грн підтверджені належними і достовірними доказами, їх розмір є обґрунтованим та відповідає критерію розумності, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). 
		 
		Також належними доказами підтверджено понесення ТОВ «Агротрейд-2010» витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг 
		 
		У листопаді 2023 року та у січні 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Логойда Т. В., подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили: 1) скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;                   2) скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня    2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Агротрейд-2010» про розподіл судових витрат. 
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявники зазначили, що під час вирішення питання про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо вирішення апеляційним судом первісних позовних вимог, які на підставі заяви про зміну предмета спору були замінені на інші позовні вимоги (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). 
		 
		Касаційні скарги заявники мотивували тим, що у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналів договорів оренди та додаткових угод до них суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що ТОВ «Агротрейд-2010» не спростувало доводів позивачів про неукладення та непідписання орендодавцями спірних правочинів, якими продовжено строк оренди земельних ділянок на 15 та (або) 49 років. 
		 
		Апеляційний суд залишив поза увагою те, що 23 серпня 2019 року, тобто до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, сторона позивачів подала до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, у якій просила вже не розірвати, а визнати недійсними оспорювані правочини. 
		 
		Крім того, під час розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що ТОВ «Агротрейд-2010» не додало до відзиву на позовну заяву та до апеляційної скарги попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які товариство понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. 
		 
		Також апеляційний суд не врахував конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо. 
		 
		Вважають, що, зважаючи на складність справи та фінансовий стан обох сторін, визначений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним. 
		 
		Аргументи інших учасників справи 
		 
		У лютому та у березні 2024 року ТОВ «Агротрейд-2010» подало відзиви на касаційні скарги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких просило залишити ці скарги без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 рокута витребував матеріали цієї справи з Криничанського районного суду Дніпропетровської області. 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 01 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року. 
		 
		05 березня 2024 року справу № 178/934/19 передано до Верховного Суду. 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2024 року призначив справу до судового розгляду. 
		 
		Фактичні обставини, з`ясовані судами 
		 
		01 листопада 2010 року батько позивачів ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Агротрейд-2010» договори № 24 і № 28 оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1222082000:01:002:0185 і 1222082000:01:002:0180 строком на 7 років, тобто до           01 листопада 2017 року (том 1, а. с. 12-15). 
		 
		Цього ж дня, 01 листопада 2010 року, мати позивачів ОСОБА_4 уклала з ТОВ «Агротрейд-2010» договір № 29 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181 строком на 7 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а. с. 16, 17). 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Після її смерті батько позивачів ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (том 1, а. с. 8). 
		 
		23 жовтня 2015 року на підставі додаткової угоди № 29 до договору оренди землі    від 01 листопада 2010 року № 29, укладеної нібито між ОСОБА_4 (орендодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ТОВ «Агротрейд-2010», продовжено строк оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181 на 15 років, до 23 жовтня 2030 року (том 1, а. с. 18). 
		 
		Цього ж дня, 23 жовтня 2015 року, на підставі додаткових угод № 24 і № 28 до договорів оренди землі від 01 листопада 2010 року № 24 і № 28, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «Агротрейд-2010», продовжено строк оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1222082000:01:002:0185 і 1222082000:01:002:0180, 1222082000:01:002:0181 на 15 років, до 23 жовтня 2030 року (том 1, а. с. 19, 20). 
		 
		26 жовтня 2016 року на підставі додаткових угод № 24/1 і № 28/1 до договорів оренди землі від 01 листопада 2010 року № 24 і № 28, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «Агротрейд-2010», продовжено строк оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1222082000:01:002:0185 і 1222082000:01:002:0180 на 49 років, до                   01 листопада 2059 року (том 1, а. с. 24, 25). 
		 
		12 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агротрейд-2010» укладено договір № 29/1 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222082000:01:002:0181 на строк 49 років (том 1, а. с. 21-23). 
		 
		Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміна строку дії договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1222082000:01:002:0185 і 1222082000:01:002:0180 до 49 років на підставі додаткових угод № 24 і № 28 відбулася 23 жовтня 2015 року, однак за умовами таких угод цей строк було визначено на 15 років, тобто до 23 жовтня 2030 року (том 1, а. с. 29-34). 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (том 1, а. с. 9). 
		 
		На підставі свідоцтва про права на спадщину за заповітом від 06 липня 2018 року № 1440 ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 8,42 га, кадастровий номер 1222082000:01:002:0181, розташовану на території Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, яка належала її батьку ОСОБА_3 (том 1, а. с. 9). 
		 
		На підставі свідоцтв про права на спадщину за заповітом від 06 липня 2018 року № 1581 і № 1584 ОСОБА_2 набув у власність земельні ділянки площею 1,75 га, кадастровий номер 1222082000:01:002:0185, та площею 6,94 га, кадастровий номер 1222082000:01:002:0180, розташовані на території Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, які належали його батьку ОСОБА_3 (том 1, а. с. 10, 11). 
		 
		За фактом неправомірного укладення зазначених правочинів позивачі зверталися до правоохоронних органів. Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12018040000000876 було призначено почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності підпису ОСОБА_3 у договорах оренди земельних ділянок № № 24/1, 28/1, 29/1, проте директор ТОВ «Агротрейд-2010» ОСОБА_5 не надав оригінали цих договорів, зазначивши про їх крадіжку (том 1, а. с. 27, 28). 
		 
		У матеріалах справи також міститься висновок експерта від 26 вересня 2019 року № 3/1.1.2.3/709 за результатами проведення почеркознавчої експертизи договорів оренди (додаткових угод до них) № № 24, 24/1, 28, 28/1, 29, 29/1, складений на замовлення сторони відповідача (том 1, а. с. 192-200). 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. 
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. 
		 
		За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та оскаржувані судові рішення апеляційного суду повною мірою не відповідають. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Так, одним із доводів касаційної скарги заявників є порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме приписів частини третьої статті 49 ЦПК України. 
		 
		Заявники звертають увагу Верховного Суду на те, що предметом позову в цій справі у первісній редакції позовної заяви були вимоги немайнового характеру про: 
		 
		- розірвання договорів (додаткових угод до них) оренди спірних земельних ділянок; 
		 
		- скасування державної реєстрації зазначених правочинів; 
		 
		- зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки у придатному для цільового використання стані (том 1, а. с. 2-7). 
		 
		23 серпня 2019 року, тобто до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, сторона позивачів подала до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, у якій просила вже не розірвати, а визнати недійсними оспорювані договори (додаткові угоди до них) оренди земельних ділянок, зазначивши, що в іншій частині позовні вимоги залишаються незмінними (том 1, а. с. 114, 115). 
		 
		Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не надали належної оцінки поданій позивачами заяві про зміну предмета позову, оскільки за відсутності постановленої ухвали про відмову у прийнятті такої заяви суди здійснили розгляд справи без її урахування. 
		 
		Надаючи оцінку наведеним доводам касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке. 
		 
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		 
		У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47),               від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102),              від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня   2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)). 
		 
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. 
		 
		Отже, суд зобов`язаний розглянути такі заяви, якщо вони подані в належний строк і у відповідній формі. 
		 
		Відмова суду врахувати заяву про зміну предмета позову або вирішення спору без її розгляду може порушувати право сторони на справедливий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову. 
		 
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. 
		 
		Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. 
		 
		Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. 
		 
		Тому в разі подання позивачем заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. 
		 
		Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. 
		 
		Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		 
		Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого / інших, на відміну від первісно обраного / обраних способу / способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. 
		 
		Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. 
		 
		Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. 
		 
		При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) зробила такі висновки: 
		 
		- у частині третій статті 46 ГПК України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання (пункт 69); 
		 
		- під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 70); 
		 
		- отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 71). 
		 
		Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження  № 12-15гс19). 
		 
		У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 712/13378/23 (провадження № 61-5968св24) зазначено, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України. 
		 
		Як зазначалося вище, 23 серпня 2019 року, тобто до постановлення судом першої інстанції ухвали від 05 листопада 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, сторона позивачів подала до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просила вже не розірвати, а визнати недійсними оспорювані договори оренди земельних ділянок (додаткові угоди до них), зазначивши, що в іншій частині позовні вимоги залишаються незмінними. 
		 
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції не розглядав заяву сторони позивачів про зміну предмета позову, яку було подано в належний строк і у відповідній формі, в тому числі не постановляв ухвалу про відмову у прийнятті такої заяви. 
		 
		Отже, ігнорування судом першої інстанції заяви сторони позивачів про зміну предмета позову є процесуальним порушенням, яке впливає на правильність вирішення справи, оскільки у цьому випадку суд вийшов за межі позовних вимог та порушив право позивачів на справедливий судовий розгляд. 
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не встановив, у чому ж полягає суть спору, який вирішено без урахування заяви позивачів про зміну позовних вимог. 
		 
		З огляду на викладене, враховуючи те, що Верховний Суд не має повноважень досліджувати докази та встановлювати обставини справи, які є необхідними для правильного вирішення спору, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги по суті спору, оскільки суди розглянули справу без урахування заяви сторони позивачів про зміну позовних вимог, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення. 
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на те, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		Загалом у цій конкретній справі суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому Верховний Суд встановив існування достатніх правових підстав для скасування як рішення суду першої інстанції, так і оскаржуваної постанови апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням норм процесуального права. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		 
		Враховуючи, що внаслідок ігнорування заяви сторони позивачів про зміну предмета позову, а також неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів суди обох інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення по суті спору не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		У постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження                 № 12-39гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого          2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, то додаткову постанову цього суду також слід скасувати. 
		 
		Отже, оскільки Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та оскаржуваної постанови апеляційного суду по суті спору, то додаткові судові рішення цих судів, якими вирішено питання про розподіл судових витрат, також належить скасувати, незалежно від доводів і вимог касаційних скарг заявників та наведених ними підстав оскарження. 
		 
		Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду судами цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. 
		 
		Під час нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, врахувати заяву позивачів про зміну предмета позову і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. 
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) наведено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з направленням справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. 
		 
		Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів першої та апеляційної інстанцій та не ухвалив нове, а направив справу на новий розгляд, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. 
		 
		Отже, у цьому конкретному випадку судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, мають бути перерозподілені за результатами нового розгляду справи судом першої інстанції, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційні скарги  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Логойда Тетяна Василівна, задовольнити частково. 
		 
		Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області                   від 18 квітня 2023 року, додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Суддя-доповідач  Є. В. Петров  СуддіВ. М. Ігнатенко   В. В. Пророк   В. В. Сердюк   О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...