Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/5201/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; дарування.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2025.
Дата набрання законної сили: 08.01.2025
Номер судового провадження: 61-10049ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                               
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                   
		 
		08 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 372/5201/23
		провадження № 61-10049св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійними договорів дарування в частині, зобов`язання не чинити перешкод у володінні та користуванні нерухомим майном.
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з серпня 2000 року до 09 липня 2020 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року було розірвано.
		Під час перебування в шлюбі було придбано квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:04:014:0065, за цією ж адресою.
		16 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договори дарування частини зазначеного житлового будинку та земельної ділянки, яка призначена для його обслуговування.
		ОСОБА_1 вважав зазначені договори дарування недійсними, оскільки їх укладено із грубими порушеннями вимог чинного законодавства України, а саме без виділення частки у спільній сумісній власності подружжя. 
		Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 чинять протиправні дії, спрямовані на унеможливлення йому користування належним йому майном, що порушує його права власності на зазначене майно.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
		 - визнати недійсним договір дарування трьох четвертих часток квартири від 16 листопада 2019 року № 5479 у частині дарування 1/4 частки ОСОБА_2 та договір дарування трьох четвертих часток земельної ділянки, кадастровий номер 3223155400:04:014:0065, від 16 листопада 2019 року № 5480 у частині дарування 1/4 частки ОСОБА_2 земельної ділянки;
		 - зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у володінні й користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року, ухваленим у складі судді Проць Т. В., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладаючи 16 листопада 2019 року оспорювані правочини щодо майна, набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі, ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_1 , подарувала 3/4 частки квартири та 3/4 частки земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,                         ОСОБА_4 по 1/4 частці кожному. При цьому згода співвласника                       ОСОБА_1 на вчинення правочинів була надана письмово та нотаріально посвідчена.
		Отже, вимоги закону щодо розпорядження спірним майном при укладені 16 листопада 2019 року договорів дарування були дотримані.
		Суд вважав, що доводи ОСОБА_1 про те, що оспорювані правочини укладені без виділення часток у спільній сумісній власності подружжя, що тягне їх недійсність, є помилковими, зважаючи на поняття права спільної сумісної власності.
		Крім того, суд врахував, що ОСОБА_1 в частині інших обдарованих договори дарування не оспорює, а визнання недійсним договору дарування в частині одного обдарованого, у випадку передачі майна (дарунка) у власність одразу кільком обдарованим, закон не передбачає.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів не чинити перешкоди позивачу у володінні та користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, то вони не доведені належними, достовірними та допустимими доказами.
		 
		Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 27 березня 2024 року подав апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав, доказів пропуску цього строку та сплати судового збору.
		 
		У травні 2024 року на адресу апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, в якій посилається на те, що дійсно оскаржуване рішення надійшло до його Електронного кабінету 19 лютого 2024 року, проте станом на вказану дату строк дії його кваліфікованого електронного підпису закінчився та він не міг зайти до особистого кабінету в «Електронному суді», що й зумовило виникнення розбіжностей в датах надсилання та ознайомлення із повним текстом судового рішення. Також зазначив, що на вимогу суду ним будуть надані письмові підтвердження зазначених обставин.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для надання доказів закінчення строку дії кваліфікованого електронного підпису.
		 
		У червні 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої надано довідку про надання електронних довірчих послуг із зазначенням строку дії кваліфікованого сертифікату відкритого ключа електронного підпису - до 01 лютого 2024 року, а тому просив поновити йому процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року відмовлено.
		 
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною першою статті 354 ЦПК України.
		Апеляційний суд критично оцінив наведені ОСОБА_1 доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, щодо того, що строк дії кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 закінчився та він не міг зайти до особистого кабінету в «Електронному суді».
		Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року було надіслано судом 19 лютого 2024 року, а оприлюднено 21 лютого 2024 року.
		Вказане не позбавляло ОСОБА_1 , який був присутній в судовому засіданні 13 лютого 2024 року та був обізнаний про ухвалення рішення, ознайомитися із повним текстом оскаржуваного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Разом з тим, ОСОБА_1 не обґрунтував наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали йому поновити строк дії його кваліфікованого електронного підпису або отримати новий, а з наданих ним доказів вбачається, що строк дії його кваліфікованого електронного підпису минув 01 лютого 2024 року навіть до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (13 лютого 2024 року).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У липні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2024 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, допустився надмірного формалізму, що позбавляє його можливості захисту своїх прав, гарантованих Конституцією України, зокрема права на житло. Твердження суду про можливість ОСОБА_1 виготовити новий ключ або продовжити дію попереднього у строк, встановлений процесуальним законодавством на апеляційне оскарження судових рішень, не спростовує об`єктивність причин неможливості доступу ОСОБА_1 до свого електронного кабінету та відповідно, своєчасного ознайомлення з судовим рішенням, оскільки саме такі його дії були вчинені негайно після з`ясування причини, що унеможливлювала доступ до електронного кабінету.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що  ОСОБА_1 , стверджуючи, що він з 02 лютого 2024 року не міг зайти до особистого кабінету в «Електронному суді», свідомо вводить суд в оману, оскільки в матеріалах даної електронної справи № 372/5201/23 в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС міститься клопотання ОСОБА_1                     від 13 лютого 2024 року про проведення виїзного судового засідання, подане ним в електронній формі. Тому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		У липні 2024 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 
		 
		У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України забезпечення апеляційного оскарження рішення суду - це одна з основних засад (принципів) цивільного судочинства. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. 
		 
		Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії»), заява № 68490/01). Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «PeretyakaandSheremetyev v. Ukraine» («Перетяка та Шереметьєв проти України»), заява № 45783/05, пункт 33). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 28 березня 2006 року у справі «Melnykv. Ukraine» («Мельник проти України»), заява № 23436/03, пункти 22, 23). Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» («Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії»), заява № 11681/85).
		Отже, встановлення процесуальних строків законом сприяє досягненню правової визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
		 
		Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
		 
		У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 березня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року, з пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною першою статті 354 ЦПК України.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин пропуску строку, доказів пропуску цього строку та сплати судового збору.
		 
		У травні 2024 року на адресу апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, в якій посилається на те, що дійсно оскаржуване рішення надійшло до його Електронного кабінету 19 лютого 2024 року, проте станом на вказану дату строк дії його кваліфікованого електронного підпису закінчився та він не міг зайти до особистого кабінету в «Електронному суді», що й зумовило виникнення розбіжностей в датах надсилання та ознайомлення із повним текстом судового рішення. Також зазначив, що на вимогу суду ним будуть надані письмові підтвердження зазначених обставин.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для надання доказів закінчення строку дії кваліфікованого електронного підпису.
		 
		У червні 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої надано довідку про надання електронних довірчих послуг із зазначенням строку дії кваліфікованого сертифікату відкритого ключа електронного підпису - до 01 лютого 2024 року, а тому просив поновити йому процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із доводами суду апеляційної інстанції про те, що викладені у поданому ОСОБА_1 клопотанні обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення не можуть бути враховані як поважні причини, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (зі змінами), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає копії електронних примірників судових рішень у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
		 
		18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		 
		Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).
		 
		У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що у ОСОБА_1 наявний зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС.
		 
		13 лютого 2024 року було ухвалено рішення суду першої інстанції, повний його текст складено 19 лютого 2024 року.
		 
		Відповідно до картки руху документу з Електронного суду, рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року надійшло до Електронного суду 19 лютого 2024 року о 21 год. 55 хв., що за аналогією до норм абзацу 2                         пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України (якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення) свідчить про вручення копії оскаржуваного рішення на наступний робочий день, а саме 20 лютого 2024 року.
		 
		Таким чином, останнім днем для подачі апеляційної скарги з можливим поновленням строку на апеляційне оскарження слід вважати - 21 березня 2024 року, а апеляційну скаргу подано 27 березня 2024 року засобами поштового зв`язку.
		 
		Також, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року було надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 19 лютого 2024 року, а оприлюднено 21 лютого 2024 року.
		 
		ОСОБА_1 , який був присутній в судовому засіданні 13 лютого 2024 року та достовірно був обізнаний про результати ухваленого рішення, не був позбавлений можливості ознайомитися із повним текстом оскаржуваного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.
		 
		Разом з тим, ОСОБА_1 не обґрунтував наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно поновити строк дії його кваліфікованого електронного підпису або отримати новий, а з наданих ним доказів вбачається, що строк дії його кваліфікованого електронного підпису минув 01 лютого 2024 року, тобто навіть до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (13 лютого 2024 року).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
		 
		Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		 
		Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року, у зв`язку із пропуском строку апеляційного оскарження.
		 
		Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, надав належну оцінку правовим підставам та зібраним у справі доказам, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник      Судді:   І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...