Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/19455/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання спадщини відумерлою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2025.
Дата набрання законної сили: 10.01.2025
Номер судового провадження: 61-12238ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		10 січня 2025 року  
		м. Київ
		 
		справа № 760/19455/23
		провадження № 61-12238св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., 
		 
		учасники справи:
		заявник - заступник керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Костогриза Ярослава в інтересах держави в особі Київської міської ради,
		заінтересована особа - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація,
		особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року в складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Мазурик О. Ф., Желепи О. В.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст заяви
		 
		В серпні 2023 року заступник керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з заявою про визнання спадщини відумерлою.
		 
		Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Згідно інформації КП КМР «Київське бюро технічної інвентаризації» від 14 серпня 2023 року ОСОБА_2 на праві власності належала двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .,  за вказаною адресою він був зареєстрований, що підтверджується відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та інформацією з Реєстру територіальної громади міста Києва
		 
		Згідно інформації зі Спадкового реєстру заповіт відсутній. Спадкова справа щодо майна ОСОБА_2 заведена Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою 27 вересня 2022 року № 626/2022 за заявою ОСОБА_1 .
		 
		Постановою державного нотаріуса Пічевської Н. В. від 06 жовтня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 через відсутність документального підтвердження родинних відносин, яка не оскаржувалась.
		 
		Разом з цим, в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 760/16385/21 за заявою ОСОБА_1 ,, заінтересована особа -Київська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, спільне проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		 
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/16385/21 від 15 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду через наявність спору про право, яке не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Вказана ухвала суду заявницею не оскаржувалась. Повторне звернення ОСОБА_1 до суду з даного питання також відсутнє, що підтверджується інформацією Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року та відомостей офіційного веб-сайту Судова влада України (адреса посилання: https://court.gov.ua/fair/).
		 
		Таким чином, спадкоємці за законом та за заповітом у померлого відсутні, спадщину у встановлений законом строк ніким не прийнято.
		 
		Прокурор просив:
		визнати двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,58 кв. м, в тому числі жила площа 28,6 кв. м, відумерлою спадщиною, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у складі судді Митрофанової А.О. від 25 жовтня 2023 року:
		заяву заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання спадщини відумерлою задоволено;
		визнано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,58 кв. м., в тому числі жила площа 28,6 кв. м, відумерлою спадщиною, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 відсутні спадкоємці за законом та за заповітом, а також відсутні особи, які усунені від права на спадкування чи мали б право на спадщину, але не прийняли чи відмовились від її прийняття;
		приписами частин першої, другої та третьої статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням;
		згідно із статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону;
		залишена після смерті ОСОБА_2 спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади міста Києва;
		органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Київська міська рада як розпорядник майна територіальної громади міста Києва. Разом з цим, прокуратурою встановлено неналежне виконання Київською міською радою повноважень щодо контролю за використанням комунального майна. Незважаючи на те, що після смерті спадкодавця минуло вже більше ніж рік, Київською міською радою та/або її виконавчими органами станом на цей час вказаний обов`язок не виконаний, не вжито заходів щодо оформлення права власності на вказане майно. Враховуючи це, існує ризик безконтрольного використання або заволодіння квартирою незаконним шляхом, враховуючи непоодинокі квартирні шахрайства у столиці із майном померлих, які не мають спадкоємців. Більш того, окружна прокуратура листами від 29 червня 2023 року № 44-8731вих-23, від 26 липня 2023 року № 44-10074вих-23 зверталась до Київської міської ради із відповідним повідомленнями вказаної інформації, у тому числі щодо встановлення факту відсутності спадкоємців у померлого, а у подальшому, і про вирішення питання щодо звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Однак, у відповідь листом від 27 липня 2023 року № 056/95-08/22567 Київська міська рада в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА, який є уповноваженим органом, що здійснює представництво Київради у таких правовідносинах, повідомила окружну прокуратуру про те, що заходи цивільно-правового характеру в інтересах територіальної громади в даному випадку, не вживались, а тому вона просить звернутися із відповідною заявою до суду, саме окружну прокуратуру, що свідчить про те, що відповідні органи місцевого самоврядування та державної влади міста Києва не здійснюють у повній мірі свої повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади на спірний об`єкт нерухомого майна.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року:
		апеляційну скаргу адвоката Желіховської Р. М. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково;
		рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року скасовано;
		заяву заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		при задоволенні заяви прокурора та визнанні спадщини відумерлою, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_2 відсутні спадкоємці за законом та за заповітом, а також відсутні особи, які усунені від права на спадкування чи мали б право на спадщину, але не прийняли чи відмовились від її прийняття, що відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1277 ЦК України є підставою для визнання спадщини відумерлою. Колегія не погодилася із висновками суду першої інстанції з наступних підстав;
		відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою. Згідно із статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття. Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах;
		визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права (висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 198/99/15-ц, провадження № 61-7049св22);
		судом встановлено й на ці обставини посилався прокурор, звертаючись із заявою до суду, що спадкова справа щодо майна померлого заведена Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою 27 вересня 2022 року № 626/2022 за заявою ОСОБА_1 . Постановою державного нотаріуса Пічевської Н. В. від 06 жовтня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 через відсутність документального підтвердження родинних відносин. ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. За такою заявою була заведена спадкова справа. Відмова у видачі свідоцтва на спадщину не свідчить автоматично про відсутність у ОСОБА_1 права на спадкове майно, й за наявності підстав для видачі, така дія не обмежена строком (стаття 67 Закону України «Про нотаріат»);
		з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 14 листопада 2018 року була зареєстрована у квартирі разом із ОСОБА_2 , що помер (а. с. 50). У травні 2021 року ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 (а. с. 83, 84). Отже, у цій справі наявні перешкоди у визнанні спадщини відумерлою, оскільки ОСОБА_1 , яка зареєстрована у квартирі, яка є предметом спадщини, проживала разом з померлим на час відкриття спадщини, вважає себе спадкоємцем, подала у встановленому законом порядку заяву про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги, що вказує на існування спору щодо права на спадкове майно й виключає можливість розгляд справи у порядку окремого провадження (подібного висновку в дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 21 червня 2021 року у справі № 643/4413/16-ц);
		за встановлених обставин, колегія суддів зробила висновок про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року та залишення заяви заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва про визнання спадщини відумерлою без розгляду. Залишення без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, не перешкоджає зверненню до суду із відповідним позовом для вирішення спору.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		03 вересня 2024 року Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року (повне судове рішення складено 09 серпня 2024 року), у якій просила:
		постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року скасувати;
		рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року залишити в силі;
		вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		            на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411, частини четвертої статті 294, статті 337 ЦПК України та 1264, 1277 Цивільного кодексу України, подається касаційна скарга, так як відсутні висновки Верховного Суду по застосуванню норми права у подібних правовідносинах (підстава касаційного оскарження, передбачена пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
		            існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положення статті 1264 Цивільного кодексу України для визнання спадкоємцем четвертої черги спадкування особу в якої відсутня підтверджуючі докази статусу спадкоємця та право на спадщину за законом. Оскільки, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, недопущення справи № 760/19455/23 до розгляду в касаційному порядку та залишення в силі незаконної постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права не слугуватиме єдності судової практики та призведе до повторення аналогічних помилок;
		не дослідження судом апеляційної інстанції належним чином доказів, які містяться в матеріалах справи та не надання належної оцінки тому, що ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами статус спадкоємця четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 призвело до ухвалення необґрунтованої постанови судом апеляційної інстанції;
		заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Судом першої інстанції установлено, що після смерті ОСОБА_2 відсутні спадкоємці за законом та за заповітом, а також відсутні особи, які усунені від права на спадкування чи мали б право на спадщину, але не прийняли чи відмовились від її прийняття. Разом з тим відсутні належні докази, якими ОСОБА_1 підтвердила своє право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкодавець не склав заповіту на її ім`я, родинних стосунків між ними немає, а належність їй права на спадкування як спадкоємця четвертої черги за законом на час звернення з апеляційною скаргою не встановлено.Слід зазначити, що саме по собі подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 , яка не є родичкою спадкодавця покійного ОСОБА_2 не свідчить про прийняття нею спадщини. Також, судом першої інстанції встановлено, що постановою державного нотаріуса Пічевської Н. В. від 06 жовтня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 через відсутність документального підтвердження родинних відносин. ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, проте не підтвердила свого права на спадкування, а тому вважати, що вона є спадкоємицею четвертої черги. Та апеляційним судом не досліджено належним чином матеріали справи та не встановлено факт того що оскаржуване рішення від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/19455/23 безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 , а також те, що апелянт наділена процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення;
		у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що аналіз частини першої статті 352 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, також аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 227/283 5/16-ц (провадження № 61-46717св18);
		суд апеляційної інстанції мав першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки ОСОБА_1 , та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення. Та судом при ухваленні оскаржуваної постанови не було встановлено, що рішення суду першої інстанції зачіпає безпосередньо права та обов`язки ОСОБА_1 та чим саме це порушення підтверджується.
		 
		25 листопада 2024 року  ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала відзив на касаційну скаргу, який підписаний адвокатом Желіховською Р. М., в якому просила:
		касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		            ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, то відповідно до вимог статті  1268 ЦК України, вона вважається такою, що прийняла спадщину.
		в касаційній скарзі зазначено про те, що « ОСОБА_1 на підтвердження апеляційних вимог не надала жодних доказів як б свідчили , що остання є спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 ». Але, варто зазначити, що і ці доводи є незаконними, так як на теперішній час має місце спір про визнання спадщини відумерлою, а не про встановлення факту проживання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом, коли І мають надаватися докази про те, на протязі якого часу, на правах кого тощо проживала ОСОБА_1 в спірній квартирі. Саме, позиція скаржника, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї померлого ОСОБА_2 , призвела до того, що на неї розпочався здійснюватися тиск, їй приходили попередження про негайне звільнення квартири із погрозами про залучення працівників поліції, і це в той час, коли вона в квартиру вселялася не самовільно, має в ній постійне місце проживання та реєстрації, Київська міська рада не заявляла до неї позов про виселення, а до апеляційного суду вже була продана апеляційна скарга.
		відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури. Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права. Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості.
		            Згідно ч.5 ст.403 ЦПК України, Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		05 грудня 2024 року заступник керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в Електронному суді подав пояснення, у яких просив:
		постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року скасувати;
		рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року залишити в силі.
		 
		Пояснення мотивовані тим, що:
		переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою адвоката Желіховської Р. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційний суд не врахував та належним чином не з`ясував та не зробив висновків з приводу того, чи вирішувалися судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про залишення без розгляду заяви апеляційний суд зазначає, що заявлені прокурором вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 , яка вважає себе спадкоємицею та подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Ухвалюючи постанову апеляційним судом не досліджено належним чином матеріали справи та не встановлено факт того що оскаржуване рішення від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/19455/23 безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 , а також те, що апелянт наділена процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 541/1060/23). Враховуючи зазначене при таких обставинах апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції;
		            відповідно до матеріалів справи та встановлення обставин судом, Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою 27 вересня 2022 року № 626/2022 заведена спадкова справа про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги. Разом з тим відсутні належні докази, якими б ОСОБА_1 підтвердила своє право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкодавець не склав заповіту на її ім`я, родинних стосунків між ними немає, а належність їй права на спадкування як спадкоємця четвертої черги за законом на час звернення з апеляційною скаргою невстановлено. Отже, ОСОБА_1 , хоч і подала заяву про прийняття спадщини, проте не підтвердила свого права на спадкування, а тому вважати, що вона є спадкоємицею четвертої черги не має підстав. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що права та інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємця четвертої черги за законом зачіпаються вирішенням заяви заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Ярослав Костогриз, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання спадщини відумерлою не відповідає матеріалам справи та обставинам встановленим судом, а тому постанова Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року у справі № 760/19455/23 підлягає скасуванню в повному обсязі.
		 
		05 грудня 2024 року Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація засобами поштового зв`язку подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому просила:
		постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року скасувати;
		рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року залишити в силі.
		 
		Відповідь на відзив мотивований тим, що:
		в матеріалах справи відсутні належні докази, якими ОСОБА_1 підтвердила своє право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкодавець не склав заповіту на її ім`я, родинних стосунків між ними немає, а належність їй права на спадкування як спадкоємця четвертої черги за законом на час звернення з апеляційною скаргою не встановлено. Слід зазначити, що саме по собі подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 , яка не є родичкою спадкодавця не свідчить про прийняття нею спадщини. Слід зазначити, що судом першої інстанції встановлено, що постановою державного нотаріуса Пічевської Н. В. від 06 жовтня 2022 року відмовено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 через відсутність документального підтвердження родинних відносин. Отже, ОСОБА_1 , хоч і подала заяву про прийняття спадщини, проте не підтвердила свого права на спадкування, а тому вважати, що вона є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2 не має підстав. Відсутність судового рішення про встановлення юридичного факту між ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_2 , а також те, що після відкриття спадщини Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою 27 вересня 2022 року № 626/2022 та заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2   ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов значний проміжок часу, а ОСОБА_1 не вчинила передбачених законом дій для підтвердження її статусу спадкоємця, що в свою чергу підтверджує той факт, що рішення першої інстанції від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/19455/23 є законним та обґрунтованим;
		            суд апеляційної інстанції мав першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки ОСОБА_1 , та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення. Судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не було встановлено, що рішення суду першої інстанції зачіпає безпосередньо права та обов`язки ОСОБА_1 та чим саме це порушення підтверджується. Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		09 січня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2025 року:
		            клопотання ОСОБА_1 , яке підписане адвокатом Желіховською Р. М., про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено;
		            продовжено  ОСОБА_1  строк на подання відзиву на касаційну скаргу Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації.
		            у задоволенні клопотання  ОСОБА_1 , яке підписане адвокатом Желіховською Р. М., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено;
		            у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане адвокатом Желіховською Р. М., проводити розгляд справи за участі сторін відмовлено.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: 
		відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Фактичні обставини 
		 
		Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, що підтверджується актовим записом про смерть від 27 травня 2021 року № 13024.
		 
		За відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та інформацією з Реєстру територіальної громади м. Києва від 04 серпня 2023 року № 97175325 ОСОБА_2 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 14 грудня 1973 року де і проживав до самої смерті.
		 
		Місцем відкриття спадщини є м. Київ, Солом`янський район.
		 
		Відповідно до інформації Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 14 серпня 2023 року № 062/14 - 10799 (И-2023) про право власності на майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 грудня 2011 року.
		 
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 серпня 2023 року №344079681, квартира, за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ..
		 
		Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Управлінням державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що виявлено: актовий запис про народження ОСОБА_2 № 2731 від 01 жовтня 1953 року, актовий запис про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 № 3647 від 22 грудня 1977 року, актовий запис про народження дитини - сина ОСОБА_4 № 1990 від 11 вересня 1980 року, актовий запис про смерть дружини - ОСОБА_5 № 9715 від 19 червня 2002 року, актовий запис про смерть сина - ОСОБА_4 № НОМЕР_1 від 10 листопада 2009 року, актовий запис про смерть - ОСОБА_2 № 13024 від 27 травня 2021 року.
		 
		Згідно інформації зі Спадкового реєстру від 27 вересня 2022 року, номер інформаційної довідки №70150300, заповіт відсутній.
		 
		ОСОБА_1 14 листопада 2018 року була зареєстрована у квартирі разом із ОСОБА_2 .
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 .
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		 
		Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).
		 
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:
		«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). 
		У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».
		 
		У постанові Верховного  Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що:
		«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. 
		Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що: 
		«131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».
		132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.
		133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».
		 
		Див. також аналогічні висновки, зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року в справі № 757/72370/17-ц (провадження № 61-18092св23), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 947/4615/23 (провадження № 61-10957св24)).
		 
		У справі, що переглядається:
		заінтересована особа (Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація) не погоджується з судовим рішенням про залишення заяви заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радибез розгляду;
		заявник (заступник керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва чи Київська міська рада), не скористалися своїм правом подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка прокурора та Київської міської ради свідчить про повну їх згоду з оскарженою постановою апеляційного суду;
		 
		аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація не навела переконливих доводів, яким чином оскаржена постанова апеляційного суду про залишення заяви заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радибез розгляду порушує її права та інтереси, за умови, що прокурор та Київська міська рада не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто, погодилися з цим судовим рішенням. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить залишити без змін.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). 
		 
		Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення прийняте без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін, а тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...