Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/1474/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2025.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 61-13674ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 363/1474/23
		провадження № 61-13674св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: служба у справах дітей та сім?ї Попільнянської селищної ради, служба у справах дітей та сім?ї Димерської селищної ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року у складі судді Свєтушкіної Д. А. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 рокуу складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2023 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Попільнянської селищної ради, служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька 
		у вихованні малолітніх дітей.
		 
		Позов мотивований тим, що в провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до 
		ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. 
		 
		У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Позивач уживає всіх передбачених законом заходів, спрямованих на примирення зі своєю дружиною та збереження сім`ї. Рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 25 листопада 202 року № 194 затверджено висновок служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради про визначення способу участі батька 
		у вихованні малолітніх дітей. Всупереч вказаному рішенню, відповідач систематично перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми.
		 
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив зобов`язати 
		ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з його малолітніми дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити 
		ОСОБА_1 час (графік) для його участі у вихованні дітей таким чином: кожні вихідні (з 17:00 год п`ятниці до 20:00 год неділі), а також протягом половини кожного канікулярного періоду року.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 
		2024 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод
		у спілкуванні з малолітніми дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Визначено для ОСОБА_1 спосіб та порядок участі у вихованні дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та спілкуванні з ними шляхом визначення такого порядку побачень:
		 
		- кожні перші та треті вихідні місяця (з 09:00 год суботи до 20:00 год неділі), 
		з поверненням дітей на ночівлю до місця їх проживання з матір`ю в суботу 
		о 20:00 год і можливістю забрати у неділю о 09:00 год, у перші 6 місяців після набрання рішенням законної сили, надалі - з можливістю залишати дітей на ночівлю за місцем проживання батька. Спілкування батька з дітьми у вказаний час за його бажанням можливе без присутності матері дітей, з можливістю спільного відвідування закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання батька, враховуючи при цьому стан здоров`я дітей та їх психічний стан, режим харчування, відпочинку, погодні умови чи інші істотні обставини, які могли 
		б завадити побаченню та спілкуванню батька з дітьми;
		 
		- систематичне спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку, з урахування режиму дня та зайнятості дітей;
		 
		- дні народження, канікули та святкові дні - за попередньою домовленістю між батьками дітей, шляхом письмової домовленості.
		 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що встановлений судом графік побачень відповідатиме інтересам малолітніх дітей, з урахуванням обставин справи.
		 
		Врахувавши, що малолітні діти на теперішній час не навчаються у школі, і в них немає канікулярного періоду, а позивач в прохальній частині позову не визначив, які саме свята він бажає проводити з дітьми, суд зазначив, що спілкування дітей з батьком в дні народження, канікули та святкові дні має відбуватись за попередньою домовленістю між батьками дітей, шляхом письмової домовленості.
		 
		Суд першої інстанції зробив висновок, що інтересам дітей буде відповідати їх спілкування з батьком без залишення їх на ночівлю у ОСОБА_1 .
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 
		2024 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		07 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної та резолютивної частин формулювання: 
		«з поверненням дітей на ночівлю до місця їх проживання з матір`ю в суботу 
		о 20:00 год і можливістю забрати у неділю о 09:00 год, у перші 6 місяців після набрання рішенням законної сили…» та шляхом зміни в мотивувальній та резолютивній частині формулювання з: «кожні перші та треті вихідні місяця…» на «кожні перші, другі та треті вихідні місяця…», постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року скасувати, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відступаючи від принципу рівності прав батьків, що полягало 
		у затвердженні несправедливого графіка спілкування батька з малолітніми дітьми (в частині виділення кількості часу заявнику) не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі 
		№ 761/25544/19. Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги особисті пояснення відповідача стосовно того, що спільні діти сторін не мають бажання спілкуватися зі своїм батьком, відступили від правових висновків, викладених 
		у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18. Суди, встановивши для батька обмеження в частині спілкування з малолітніми дітьми, порушили ряд фундаментальних принципів та норм, закріплених 
		у нормах як українського законодавства, так і міжнародного права, при цьому порушено принцип рівності прав матері і батька малолітніх дітей на батьківство. Визначена судом кількість побачень позивача з дітьми є недостатньою.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 
		2022 року у справі № 761/25544/19, від 27 січня 2021 року у справі 
		№ 727/3856/18, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вишгородського районного суду Київської області.
		 
		22 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Оскільки рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року і постанова Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року оскаржуються лише в частині вимог про визначення способу участі батька 
		у вихованні малолітніх дітей, в іншій частині оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не переглядає.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		Сторони перебували у шлюбі з 11 листопада 2011 року, який розірвано рішенням Вишгородського районного суду від 10 квітня 2023 року.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2023 року рішення Вишгородського районного суду від 10 квітня 2023 року залишено без змін.
		 
		ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають спільних дітей: ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Малолітні діти проживають разом з матір`ю ОСОБА_2 . 
		 
		Рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради від 25 листопада 2022 року № 194 «Про затвердження висновку щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей» встановлено такий спосіб спілкування ОСОБА_1 з малолітніми синами:
		 
		- кожної першої, другої і третьої суботи місяця з 09:00 год з ночівлею за місцем фактичного проживання батька без супроводу матері, попередньо повідомивши точне місце проживання;
		 
		- кожної першої, другої і третьої неділі місяця до 17:00 год за місцем фактичного проживання батька, без супроводу матері, попередньо повідомивши точне місце проживання;
		 
		- зустріч з дітьми в дитячих розважальних закладах, кінотеатрах, театрах, гуртках, спортивних секціях, за попередньою домовленістю між батьками засобами електронного зв`язку; 
		 
		- дні народження, канікули та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками дітей, шляхом письмової домовленості;
		 
		- вживати всіх необхідних заходів для безпеки та охорони здоров`я дітей.
		 
		Рекомендовано ОСОБА_1 не порушувати графіка побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дітям увагу і турботу, виховувати їх.
		 
		Рекомендовано ОСОБА_2 поважати батьківські права ОСОБА_1 , не чинити перешкод у спілкуванні батька з дітьми.
		 
		ОСОБА_1 неодноразово звертався до відділення поліції № 2 
		(смт Попільня) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області із заявами про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , яка перешкоджає у побаченні з малолітніми дітьми.
		 
		Відповідно до протоколу судового засідання від 15 січня 2024 року, представник служби у справах дітей та сім`ї Попільнянської селищної ради просила позовні вимоги задовольнити частково. Запропонувала графік побачень батька з дітьми в кожні перші та треті вихідні місяця. Враховуючи, що діти тривалий час не спілкувались з батьком, заперечила щодо ночівлі дітей у батька.
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України.
		 
		Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
		 
		Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні 
		і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, 
		у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
		 
		Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		 
		Відповідно до частин першої. другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони 
		у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		 
		Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		 
		Відповідно до частини першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		 
		Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. 
		 
		Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
		 
		Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України).
		 
		Результат системного аналізу наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
		 
		Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. 
		 
		Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 
		2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).
		 
		Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		 
		Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
		 
		У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
		 
		Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
		 
		У постановах від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 379/1055/18 Верховний Суд зазначив, що визначення порядку участі батька у вихованні дитини у спосіб, про який просить позивач, тобто всі передвихідні та вихідні дні, є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять у школі час.
		 
		За таких обставин запропонований позивачем варіант способу участі 
		у вихованні дітей позбавляє матір права на проведення дозвілля із дітьми 
		у вихідні від садочка дні, а тому такий не може бути прийнятий судом.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що запропонований судом порядок участі в спілкуванні із малолітніми дітьми в сукупності з іншими доказами у справі є достатнім, таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дітей, сприятиме підтримці зв`язків між родичами та буде відповідати розвитку малолітніх дітей, враховуючи вік, стан здоров`я, звички тощо, і не порушуватиме переважне право батьків дітей на їх виховання.
		 
		Суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм процесуальним законом повноважень, оцінили висновок органу опіки та піклування за своїм внутрішнім переконанням та частково погодилися з ним.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди порушили принцип рівності права батька та матері малолітніх дітей на батьківство колегія суддів відхиляє, оскільки встановлений рішенням суду графік побачень має відповідати насамперед інтересам малолітніх дітей, з урахуванням їх усталеного розпорядку дня та способу життя. 
		 
		Колегія суддів зауважує, що в спорах щодо дітей вони є суб`єктом, а не об`єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дітей, навіть якщо такі не збігаються з інтересами одного чи обох батьків.
		 
		З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ставлення до батька ОСОБА_1 не позбавлений у майбутньому звернутись до суду із позовною заявою про зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітніх дітей, що буде відповідати насамперед якнайкращим інтересам синів.
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що батьки мають налагодити співпрацю з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, керуючись передусім найкращими інтересами дитини.
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє 
		в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 
		15 січня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей - без змін, оскільки підстав для їх скасування в цій частині немає.
		 
		З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 січня 
		2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року 
		в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Попільнянської селищної ради, служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради, про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітейзалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...