Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 948/2166/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2025.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025
Номер судового провадження: 61-13666ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		13 січня 2025 року                                      
		м. Київ                                                         
		 
		справа № 948/2166/23
		 
		провадження № 61-13666св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Король Тетяною Володимирівною, на ухвалу Київського апеляційного суду                 від 12 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                       ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 29 липня 2017 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1498. 
		Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Зазначала, що відповідач участі в утриманні дітей не бере, гроші на придбання необхідних для дітей речей не надає. З 07 червня 2022 року ОСОБА_2 мобілізований до лав Збройних Сил України та на момент звернення до суду                            з позовом продовжує нести військову службу, отримує заробітну плату та відповідні виплати. На даний час діти проживають з нею, знаходяться на її повному утриманні, а вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
		- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей:                         ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу),                але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття; 
		- стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення ОСОБА_5 ,               ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року                        у складі судді Таран Н. Г. позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ,                          ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 грудня 2023 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання                     у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи                        з 14 грудня 2023 року та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на двох малолітніх дітей, суд першої інстанції, ураховуючи обов`язок відповідача брати участь                                в утриманні дітей до їх повноліття, сімейний стан сторін, зокрема, те, що                  ОСОБА_2 є працездатним, інших утриманців не має, а двоє дітей проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку,                      дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог       ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 грудня 2023 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.
		 
		Також ураховуючи положення частини другої статті 84 Сімейного кодексу України            (далі - СК України), районний суд уважав можливим стягнути з відповідача на користь  ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Не погоджуючись з рішенням Деснянського районного суду м. Києва                                    від 19 березня 2024 року ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі,                  у липні 2024 року звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ,                             яка не брала участі у розгляді справи, на рішення Деснянського районного суду                   м. Києва від 19 березня 2024 року.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.
		 
		Ураховуючи предмет позову, апеляційний суд вказав, що правом на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня                        2024 року наділені ОСОБА_1 , як одержувач аліментів, та                           ОСОБА_2 , як платник аліментів, а ОСОБА_3 не є учасником спірних правовідносин.
		 
		Апеляційний суд зазначив, щовирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її утримання та утримання двох малолітніх дітей не є підставою для одночасного перерозподілу аліментів                                        з урахуванням присуджених раніше аліментів на користь стягувача ОСОБА_3 . Питання зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, здійснюється судом відповідно до положень статті 192 СК України за позовом платника аліментів.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Король Т. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У жовтні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                       у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом                       Король Т. В., мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. 
		 
		Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження, оскільки рішенням Деснянського районного суду                          м. Києва від 19 березня 2024 року було вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, неправильно застосувавши до спірних правовідносин положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. 
		 
		Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження, оскільки рішенням Деснянського районного суду                          м. Києва від 19 березня 2024 року було вирішено питання про права, інтереси                та (або) обов`язки  ОСОБА_3 , проте районний суд не залучив її до участі у справі.
		 
		Посилається на те, що ухваленням вказаного рішення порушується її право на отримання від ОСОБА_2 аліментів, які були присуджені на її користь на підставі рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30 липня    2013 року у справі № 540/607/13-ц, оскільки ОСОБА_2 у червні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів у зв`язку із погіршенням майнового стану, зокрема,                                через стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_1 та дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Крім того, наразі відсутня єдина практика Верховного Суду у вищезазначених правовідносинах, зокрема, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року справу                             № 404/7235/22 з аналогічними обставинами передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах                             від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 та від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20, які не були враховані апеляційним судом.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко М. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, яка відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
		 
		Посилається на те, що рішення Деснянського районного суду м. Києва                                     від 19 березня 2024 року не встановлює, не змінює (припиняє) права та/або обов`язки ОСОБА_3 та не породжує для неї жодних правових наслідків.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                      статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом                       Король Т. В., задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                    з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                         і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які                                 є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист. 
		 
		Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та                           у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи,                 а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
		 
		На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право                                              у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		 
		Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
		 
		Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		 
		Верховний Суд неодноразово у своїх судових рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції                             у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
		 
		Саме такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) та Верховний Суд у постановах від 10 вересня           2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21), від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22).
		 
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що правовідносини щодо сплати аліментів мають місце виключно між платником аліментів, у цьому випадку відповідачем  ОСОБА_2 , та отримувачем аліментів - позивачкою  ОСОБА_1 .
		 
		У зв`язку із цим, апеляційний дійшов висновку, що ОСОБА_3 , яка перебувала                у зареєстрованому шлюбі з відповідачем і має спільну з ним дитину, на утримання якої з відповідача стягуються аліменти на підставі рішення Машівського районного суду Полтавської області від 30 липня 2013 року у справі № 540/607/13-ц, не має відношення до спірних правовідносин зі сплати аліментів останнім на утримання синів:  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ,                          ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Право  ОСОБА_3 на отримання аліментів на дитину захищено судовим рішенням.
		 
		Та обставина, що  ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду                     м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2024 року 
		відкрито провадження у справі № 754/8310/24, не породжує право ОСОБА_3                на апеляційне оскарження рішення у цій справі № 948/2166/23.
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають право на отримання від  ОСОБА_2 аліментів з різних самостійних підстав, які не виключають одна одну.
		 
		Тобто отримання аліментів одним, не виключає отримання аліментів іншим, відповідно, аліментні зобов`язання платника на користь різних осіб у цьому випадку існують паралельно та не є конкуруючими.
		 
		Стаття 182 СК України, як і стаття 205 СК України визначають перелік обставин, які враховуються судом при визначені розміру аліментів. Серед таких обставин                          є і наявність інших осіб на утриманні платника аліментів.
		 
		Отже факт наявності у платника аліментів інших осіб на утриманні, незалежно від того, як виконується такий обов`язок платником: добровільно, чи на підставі судового рішення, враховується лише при визначені розміру аліментів, та не впливає на право стягувача отримувати аліменти. Для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, не є необхідним.
		 
		У статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		За змістом положень статті 192 СК України підставою для зміни розміру аліментів є обставини, які настали (виникли) після призначення аліментів, тобто ті обставини, які не існували на час вирішення спору про стягнення аліментів. Судове рішення про стягнення аліментів не породжує нового зобов`язання платника аліментів, а лише підтверджує існуюче у разі виникнення спору.
		Наявність обставини, які за законом можуть бути підставами для зменшення розміру аліментів, є предметом доказування окремого судового розгляду у іншому провадженні, де ОСОБА_3 може заперечувати факт виникнення обставин, за яких розмір аліментів на утримання доньки може бути зменшений, і саме в цьому провадженні ОСОБА_3 належить захищати свої права та інтереси, а не шляхом оскарження рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх синів.
		 
		Зміст статті 352 ЦПК України свідчить про те, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
		 
		Лише встановивши, що оскаржуване рішення безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права та/або обов`язки особи, яка не брала участь у розгляді справи, або породжує для цієї особи правові наслідки, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційної скарги такої особи.
		Положення чинного законодавства не визначають як підставу для зменшення розміру аліментів на утримання дітей факт постановлення судом рішення про стягнення з платника аліментів на користь інших осіб, перебування яких на утриманні платника враховано судом при вирішенні спору про стягнення аліментів на дітей.
		 
		Отже, у отримувача аліментів відсутня необхідність оскаржувати в апеляційному порядку наступні рішення про стягнення аліментів на користь інших утриманців платника, яких останній був зобов`язаний утримувати в силу закону і на час вирішення спору про стягнення аліментів, оскільки суд при визначені розміру аліментів на дітей зобов`язаний в силу положень статті 182 СК України враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, баби/діда, прабаби/прадіда і такі обставини не є підставою для зменшення розміру раніше призначених аліментів.
		 
		До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 404/7235/22 (провадження № 61-1972сво24), забезпечуючи єдність судової практики, на що зверталася увага у касаційній скарзі.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		За таких обставин, апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, належно дослідив і перевірив доводи апеляційної скарги та, встановивши відсутність порушення її прав чи законних інтересів, правильно відхилив її твердження про те, що оскаржуваним судовим рішенням у цій справі вирішено питання про її права, інтереси та/або обов`язки.
		 
		Встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3                                    частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки оскаржуване судове рішення не встановлює, не змінює (припиняє) права та/або обов`язки ОСОБА_3 та не породжує для неї жодних правових наслідків.
		 
		Посилання касаційної скарги на висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 20 листопада 2019 року          у справі № 0917/443/2012 та від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20,                              є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається,            а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.
		 
		Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який                                         з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом не порушено норм процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають, отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Король Тетяною Володимирівною,залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     Р. А. Лідовець
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...