Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/18445/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 14.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2025.

Номер судового провадження: 2/755/1936/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №:755/18445/21
		Провадження №: 2/755/1936/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" грудня 2024 р.                                                                    м. Київ
		Дніпровський районний суд міста Києва у складі: 
		головуючого судді - Коваленко І.В., 
		за участі секретарів судових засідань - Розпутньої Я.В., Ковшоби А.К., Назарової І.В., 
		учасники справи:
		представник позивача - адвокат Бабенко Я.В.,
		представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мироненко М.Д.,
		представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» - адвокат Дорошенко А.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди, 
		в с т а н о в и в :
		04 листопада 2021 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Коноваленко Д.С., звернулась до Дніпровського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди з наступними вимогами:
		1. Визнати недостовірною і такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену ОСОБА_1 , в мережі Інтернет на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 
		«ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК. Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов».
		Визнати недостовірною і такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», код ЄДРПОУ: 04948693 на офіційному веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 яка зазначена у статті, а саме:
		«ІНФОРМАЦІЯ_24» Голова ТСК «слуг» ОСОБА_2 отримує 50 тисяч доларів США в місяць за покривання винних у справі «вагнерівців». Іншим членам комісії роздають по 25 тисяч доларів. Про це повідомив блогер ОСОБА_1 на своїй сторінці у Facebook. За його словами, такою є ціна зради Батьківщини».
		Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом одного тижня з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили розмістити на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» (Фейсбук) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 текст судового рішення у цій справі, а також текст з вказівкою на те, що попередня інформація була недостовірною. 
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», код ЄДРПОУ: 04948693 протягом одного тижня з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили розмістити на веб-сайті телеканалу «Прямий» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) текст судового рішення у цій справі, а також текст з вказівкою на те, що попередня інформація була недостовірною.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1 000, 00 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», код ЄДРПОУ: 04948693 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 1 000, 00 (одну тисяч) грн. моральної шкоди.» 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-1) ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16 год. 00 хв. в мережі Інтернет на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 опубліковано інформацію наступного змісту: «ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК.  Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов. Это собственно цена предаталъства Родины . Цена предательства, которую готов отдать ОСОБА_3 за слив наших военных разведчиков. Как утверждают на одном ТГ канале, один из слуг, сильно подвыпил в ресторане, и как я понимаю, был недоволен, что его коллега получает в два раза больше. А его, подслушали уши, которые везде. Когда власть закончится, думаю, они будут все рассказывать, не только в ресторанах по пьяне, но и на допросах. ІНФОРМАЦІЯ_16». Наразі, вказана публікація розміщена в мережі Інтернет на сторінці соціальної мережі «Facebook» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 і відкрита для перегляду необмеженого кола осіб як на території України, так і за її межами. Як слідує з вказаного допису, після його публікації він був поширений іншими користувачами «Facebook» в кількості 67 осіб за допомогою функції "поширити" та 255 осіб відреагували на вказаний допис відповідними позначками які пропонує соціальна мережа «Facebook». Вказане привернуло до вказаного допису ще більше уваги користувачів мережі «Facebook». Крім цього, зважаючи на стрімке поширення вказаного допису між користувачами соціальної мережі «Facebook», це призвело до розповсюдження такої інформації поза межами соціальної мережі «Facebook» у засобах масової інформації. Так, вказаний допис Відповідача-1, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16 год. 50 хв. було опубліковано на веб-сайті телеканалу «Прямий» (Надалі - Відповідач - 2) шляхом розміщення статті з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 . Вказана стаття на електронному ресурсі телеканалу «Прямий» подається широкому загалу як достовірну з посиланням на першоджерело - блогер ОСОБА_1 та його соціальну сторінку у Facebook. Позивач вважає, що частина публікації Відповідача-1 є недостовірною, та такою що принижує, честь, гідність та ділову репутації і завдає моральної шкоди Позивачу, а саме наступне формулювання: «ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК.  Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов.» 
		В тексті даної публікації у соціальній мережі «Facebook» її автор (Відповідач-1) від свого імені зазначає неправдиву інформацію яка сприймається так, ніби ОСОБА_2 , яка є народним депутатом України, членом політичної фракції «СЛУГА НАРОДУ» виконуючи свої повноваження голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України отримує неправомірну вигоду у сумі 50 000 доларів США за намагання або сприяння уникненню відповідальності причетних осіб до зриву спецоперацїї спецслужб по затриманню бойовиків приватної компанії Вагнера (Надалі - справа Вагнерівців). 
		На думку позивача, вказана інформація, поширена Відповідачем-1 та Відповідачем-2 в мережі інтернет на сторінці соціальної мережі «Facebook» та на веб-сайті телеканалу «Прямий», має стверджувальний характер та є недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача та підлягає спростуванню відповідачами. 
		05.11.2021 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
		16.11.2021 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання. 
		09.12.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Демченко Ю.В. подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов та долучених до нього доказів на спростовання позиції позивача щодо підстав та предмету позову. (а.с.50-143 т.1)
		09.12.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Демченко Ю.В. подав до суду клопотання про призначення психологічної експертизи у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням поліграфу та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. (а.с.146-152 т.1) 
		23.12.2021 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ» - адвокат Дорошенко А.О. подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов. (а.с.177-195 т.1)
		14.01.2022 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Коноваленко Д.С. подав до суду заперечення на клопотання про призначення судової психологічної експертизи у вигляді дослідження експертом - поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням поліграфу. (а.с.213-215 т.1)
		14.01.2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Боримська І.О. подала до суду клопотання про визнання явки позивача обов`язковою. (а.с.224-225 т.1)
		24.01.2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Демченко Ю.В. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у запереченнях на відповідь на відзив. (а.с.1-13 т.2)
		26.01.2022 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Коноваленко Д.С. подав до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ, за змістом якої висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, а також просив поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив та встановити додатковий строк для подання до суду доказів про приналежність сайту www.prm.ua. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. (а.с.226-270 т.1)
		28.01.2022 року представник відповідача ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ» - адвокат Дорошенко А.О. подав до суду заперечення, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у запереченнях. Працівниками канцелярії Дніпровського районного суду міста Києва складено акт про відсутність доказів направлення заперечень сторонам по справі. (а.с.14-16 т.2)
		28.01.2022 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Коноваленко Д.С. подав до суду клопотання, в якому просив поновити позивачу процесуальний строк для подання доказів у справі та встановити позивачу додатковий строк для подання доказів у справі до моменту отримання наступних доказів: інформаційної довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» щодо встановлення власника веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_2, на якому було розміщено спірний допис та висновку лінгвістичного дослідження Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні щодо дослідження спірного доказу на предмет приналежності до категорії фактичного чи оціночного судження. (а.с.17-28 т.2)
		28.01.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демченка Ю.В. про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди. (а.с.41-44 т.2)
		01.02.2022 року представник відповідача ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ» - адвокат Дорошенко А.О. подав до суду заперечення, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у запереченнях. (а.с.47-56 т.2)
		22.02.2022 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Коноваленко Д.С. подав до суду клопотання про долучення доказів, одночасно з яким просив поновити процесуальний строк для подання доказів. (а.с.61-73 т.2)
		03.03.2023 року позивачка ОСОБА_2 подала до суду заяву про згоду на проходження судової психологічної експертизи у вигляді дослідження експертом - поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням поліграфу. (а.с.166 т.2) 
		03.03.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання представника відповідача  ОСОБА_1  - адвоката Демченка Ю.В. про призначення у справі судової психологічної експертизи у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використання поліграфу. Призначено психологічну експертизу із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. (а.с.169-174 т.2)
		11.04.2023 року заступник директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Теплицький Бронислав подав до суду клопотання про погодження більш розумного строку проведення експертизи, тобто понад 90 календарних днів, яке обґрунтоване неможливістю провести призначену експертизу у визначені законодавством строки через значну поточну завантаженість експертів-психологів КНДІСЕ різної категорії складності. (а.с.179-180 т.2)
		13.04.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у цивільній справі відновлено провадження. 
		18.04.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Теплицького Бронислава щодо погодження строків проведення експертизи у вказаній цивільній справі. Погоджено проведення судової психологічної експертизи у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використання поліграфу у цивільній справі №755/18445/21 у термін понад 90 календарних днів, розумний та достатній для проведення призначеної експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. (а.с.194-195 т.2)
		13.12.2023 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшла цивільна справа № 755/18445/21 та лист про те, що ухвала судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03.03.2023 року про призначення судової психологічної експертизи у цивільній справі залишається без виконання, у зв`язку відсутністю оплати вартості судової психологічної експертизи. (а.с.206 т.2)
		22.01.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва провадження у цивільній справі відновлено. (а.с.207 т.2)
		05.02.2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бабенко Я.В. подала до суду письмові пояснення з дотриманням вимог статей 127, 174 ЦПК України, з доказами направлення письмових пояснень іншим учасникам справи. (а.с.216-237 т.2)
		22.02.2024 року представник відповідача ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ» - адвокат Дорошенко А.О. подав до суду письмові пояснення щодо окремого питання, з доказами направлення письмових пояснень іншим учасникам справи, просив суд долучити до матеріалів справи № 755/18445/21 письмові пояснення щодо окремого питання відповідача - 2 та врахувати наведені в них правові позиції Верховного суду при розгляді справи. (а.с.238-248 т.2)
		23.04.2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бабенко Я.В. подала до суду заперечення з доказами направлення заперечень іншим учасникам справи. (а.с.43-49 т.3)
		29.04.2024 року представник відповідача ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ» - адвокат Дорошенко А.О. подав до суду заперечення, за змістом яких наводив судову практику Верховного Суду при вирішенні цивільно-правових спорів щодо неможливості стягнення моральної шкоди за позовами посадових осіб органів державної влади саме у справах про захист честі, гідності та ділової репутації. (а.с.50-66 т.3)
		29.04.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.70-73 т.3) 
		Представник позивача - адвокат Бабенко Я.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мироненко М.Д. у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та інших письмових заявах та запереченнях.
		Представник відповідача ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ» - адвокат Дорошенко А.О. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та інших письмових заявах та запереченнях.
		Суд у порядку загального позовного провадження, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами та наявні в матеріалах справи письмові та електронні докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини та дійшов до наступних висновків. 
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 опублікував інформацію наступного змісту: « ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК.  Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов. Это собственно цена предаталъства Родины. Цена предательства, которую готов отдать ОСОБА_3  за слив наших военных разведчиков. Как утверждают на одном ТГ канале, один из слуг, сильно подвыпил в ресторане, и как я понимаю, был недоволен, что его коллега получает в два раза больше. А его, подслушали уши, которые везде. Когда власть закончится, думаю, они будут все рассказывать, не только в ресторанах по пьяне, но и на допросах. ІНФОРМАЦІЯ_16». 
		Вказана публікація, розміщена на сторінці соціальної мережі «Facebook» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 , була відкрита для перегляду необмеженому колу осіб як на території України, так і за її межами. 
		Опублікований відповідачем ОСОБА_1 допис був поширений 67 разів та отримав 255 «реакцій» від користувачів соціальної мережі «Facebook», що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими знімками екрану (скріншотами) «Facebook»-сторінки відповідача ОСОБА_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 та дослідженими у судовому засіданні знімками екрану в їх електронній формі. (а.с.21-22 т.1) 
		У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16 год. 50 хв. опублікований відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» допис було поширено на веб-сайті відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» шляхом розміщення статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_24 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 . 
		Вказану статтю на електронному ресурсі телеканалу «Прямий» було подано широкому загалу як достовірну з посиланням на першоджерело - блогер ОСОБА_1 та його соціальну сторінку у Facebook. 
		Згідно змісту довідки №37/2022-Д, складеної 08.02.2022 року ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»: «За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2  встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту Телеканалу «Прямий», на якому розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» (код ЄДРПОУ: 04948693), адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2 БЦ «Парус»; телефони: НОМЕР_1 ; +380 НОМЕР_2 ; +380 НОМЕР_3 ; +380 НОМЕР_4 ; +380(44)490-1100; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_18, ІНФОРМАЦІЯ_17 (редакція сайту).
		В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (ІНФОРМАЦІЯ_20) містяться, зокрема, наступні відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» - ідентифікаційний код: 04948693; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд.2-А; телефон: НОМЕР_8; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_19; вебсторінка: 
		www.prm.ua . Доменне ім`я prm.ua , яким адресується веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_2, було зареєстровано на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5 , власником згідно з відомостями Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (https//www.uipv.org/), є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», (вул. Мечникова, буд.2-А, м. Київ, 01601).
		Враховуючи викладене, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2, є володілець облікового запису - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», якщо інше не визначене умовами договору між останнім та реєстрантом доменного імені prm.ua та/або отримувачем послуг хостингу або якщо такий договір відсутній.» (а.с.64-71 т.2) 
		Позивач вважає, що частина публікації Відповідача-1 є недостовірною, та такою що принижує, честь, гідність та ділову репутації і завдає моральної шкоди Позивачу, а саме наступне формулювання: «ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК. Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов.» 
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. 
		Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		В силу ст. ст. 21, 28 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.
		Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. (ст. 201 ЦК України).
		Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним (ст. 270 ЦК України).
		Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).
		Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 ЦК України).
		За змістом ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. 
		Як зазначалося вище, відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		При цьому, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. (стаття 34).
		Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. (ч.1 ст. 302 ЦК України). 
		Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело. (ч.2 ст. 302 ЦК України).
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Приймаючи до уваги зазначені конституційні положення, а також положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. 
		Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Факт поширення відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 інформації наступного змісту: «ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК. Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов.» підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими знімками екрану (скріншотами) «Facebook»-сторінки відповідача ОСОБА_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 та дослідженими у судовому засіданні знімками екрану в їх електронній формі, та не заперечується відповідачами, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає, оскільки визнається відповідачами.
		Належність саме відповідачу ОСОБА_1 створеного у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) облікового запису з ім`ям користувача « ОСОБА_1 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 , підтверджується наявним поряд зі сторінкою (профілем) значком підтвердження: «», який відповідно до Правил соціальної мережі «Facebook» означає, що обліковий запис було підтверджено на основі його активності в продуктах «Facebook»  або інформації і документів, які надав його власник. Тобто, «Facebook» підтвердив, що значок підтвердження: «» справді представляє відповідну особу чи бренд. Раніше для значка підтвердження також було необхідно, щоб особа або бренд були відомі й унікальні (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22). 
		Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що першоджерелом поширення інформації є саме телеграм-канал «ІНФОРМАЦІЯ_21» (і зокрема - відповідний депутат із партії « Слуга Народу », який і розповів саме цю інформацію), а не він, не заслуговують на увагу та не можуть бути прийняті судом, виходячи з наступного. Згідно відомостей, розміщених за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15 є - швидкою та безпечною програмою для обміну повідомленнями. За допомогою Telegram можна надсилати повідомлення, фотографії, відео та файли будь-якого типу (doc, zip, mp3 тощо), а також створювати групи до 200 тисяч людей або канали для трансляції на необмежену авдиторію. Канали транслюють повідомлення широкій аудиторії; замінюють старі списки трансляцій; можуть мати необмежену кількість учасників, можуть бути загальнодоступними з постійною URL-адресою , а кожна публікація в каналі має власний лічильник переглядів. В даному випадку телеграм-канал «ІНФОРМАЦІЯ_21» не є офіційно зареєстрованим каналом, оскільки не пройшов перевірку самою програмою Telegram як публічна особа або організація, а тому користувачі даного каналу позбавлені можливості ідентифікувати його адміністратора. Окрім того, про нього нічого не відомо з офіційних джерел і відповідно неможливо встановити адміністратора такого каналу. Тому такі твердження відповідача можуть свідчити про спробу ввести суд в оману щодо першоджерела поширення інформації. 
		Факт поширення на веб-сайті відповідача ТОВ «Телеканал «Прямий» шляхом розміщення статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_23 підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими 15.09.2021 року знімками екрану (скріншотами) «Facebook»-сторінки відповідача ОСОБА_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , дослідженими у судовому засіданні знімками екрану в їх електронній формі. а також довідкою ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціюму «Український центр підтримки номерів і адрес» №37/2022-Д від 08.02.2022 року про те, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 , є володілець облікового запису - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий». (а.с.64-71 т.2) 
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
		Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.
		Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) вказано, що: «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».
		Аналогічні висновки щодо необхідності обов`язкового залучення до розгляду справи у якості відповідача власника відповідного веб-сайту, на якому була поширена інформація, спростування якої вимагає позивач, сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними.
		Веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», що підтверджується довідкою №37/2022-Д, складеною 08.02.2022 року ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес». 
		Зі змісту поширеної ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16 год. 50 хв. на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_23, встановлено, що автором інформації, про яку йде мова у статті, зазначено блогера ОСОБА_1 , а саме дослівно: «Про це повідомив блогер ОСОБА_1 на своїй сторінці у Facebook». 
		Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» є: «п.60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення». 
		Так, згідно офіційного веб-сайту Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Телеканал «ПРЯМИЙ» є у Переліку суб`єктів у сфері медіа станом на 01.11.2024, та основним видом діяльності (видом мовлення) якого є лінійне телевізійне мовлення (аудіовізуальне лінійне мовлення).
		Отже, з огляду на встановлені судом обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» є засобом масової інформації, що здійснює інформаційну діяльність у сфері телебачення і радіомовлення, а також здійснює поширення масової інформації у текстовій формі в електронному вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, а тому належним відповідачем у справі є ТОВ «Телеканал «Прямий», на веб-сайті якого було створено технологічну можливість для поширення публікації, в якій розповсюджено інформацію про позивача. 
		Як вказано у тексті публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 її автором є ОСОБА_1 , який є належним відповідачем у справі, як автор інформаційного матеріалу, поширеного ним на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він є неналежним відповідачем, не заслуговують на увагу та відхиляються судом.
		Отже, надаючи оцінку зібраним доказам, суд враховує пояснення представників сторін, викладені у заявах по суті, а також докази, надані на підтвердження та спростування заявлених позовних вимог, дослідивши долучені представником позивача до матеріалів справи знімки екрану (скріншоти) «Facebook»-сторінки відповідача ОСОБА_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 та знімки екрану в їх електронній формі, а також за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23, вважає доведеним позивачем факт поширення відповідачами публікацій у вказаних джерелах. 
		Щодо доводів про порушення прав позивача поширеною у публікаціях на веб-сайтах в мережі Інтернет інформацією, яка є недостовірною.
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував, що частина поширеної відповідачами інформація є недостовірною, оскільки сприймається так, ніби ОСОБА_2 , яка є народним депутатом України, членом політичної фракції ''СЛУГА НАРОДУ" виконуючи свої повноваження голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України отримує неправомірну вигоду у сумі 50 000 доларів США за намагання або сприяння уникненню відповідальності причетних осіб до зриву спецоперацїї спецслужб по затриманню бойовиків приватної компанії Вагнера. Така інформація формує негативну суспільну думку у громадян України відносно неї, та такою, що завдає шкода її діловій репутації.
		Згідно з пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
		Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
		Таким чином, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які не можна перевірити щодо їх відповідності, дійсності, на відміну від перевірки істинності фактів, і спростувати.
		Не має характеру оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт.
		Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц.
		Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
		Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
		Відповідачами використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ними способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). Також, відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що поширена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто, відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації. 
		Надаючи оцінку змісту та характеру висловлювань: «ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК. Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов.», які були поширені ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16 год. 00 хв. відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також висловлювань: «Ціна зради Батьківщини: голова ТСК «слуг» ОСОБА_2  отримує 50 тисяч доларів на місяць…»; «Голова ТСК  «слуг» ОСОБА_2 отримує 50 тисяч доларів США в місяць за покривання винних у справі «вагнерівців». Іншим членам комісії роздають по 25 тисяч доларів…» «…такою є ціна зради Батьківщини» (у тексті публікації), які були поширені ІНФОРМАЦІЯ_5 о 16 год. 50 хв. відповідачем ТОВ «Телеканал «Прямий» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_24 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 , суд дійшов висновку про те, що ця інформація є фактичними твердженнями, негативними за своїм змістом, оскільки відповідачі стверджують про те, що позивач, будучи народним депутатом України, головою тимчасової слідчої комісії, вчинила дії, які явно виходять за межі її повноважень та свідчать про ознаки вчинення останньою кримінального правопорушення. 
		При розгляді позову суд ураховує те, що спростуванню підлягає виключно недостовірна інформація.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (п. 15 Постанови Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р.).
		Поширена відповідачами інформація за своїм характером та змістом є твердженнями про вчинення позивачем, як народним депутатом, діяльності, спрямованої на отримання неправомірної вигоди для себе всупереч інтересам держави.
		Публічна особа, державний службовець, повинні бути готовими до підвищеного рівня критики, у тому числі у різкій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		За положеннями частини другої статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		При цьому, суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформації, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		У той же час, відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		У частинах першій, другій та п`ятій етапі 17 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		В межах розгляду цивільної справи, судом постановлено ухвалу від 03.03.2023 року, якою частково задоволено клопотання сторони представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демченка Ю.В. про призначення психологічної експертизи у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використання поліграфу, письмову згоду на проведення якої надала позивачка. На розгляд експертів постановлено наступне питання:  - Чи виявляються в ході психофізіологічного дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа у ОСОБА_2 реакції, які свідчать про те, що вона отримує грошові кошти у сумі 50 000 доларів США в місяць в якості неправомірної вигоди як голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України? 
		Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 . 
		Натомість, ухвала суду від 03.03.2023 року залишилась без виконання, у зв`язку відсутністю оплати вартості судової психологічної експертизи, яка була покладена на сторону відповідача - ОСОБА_1 (а.с.206 т.2) 
		За правилами ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в  експертизі, якщо без цього провести  експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця  експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого  експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
		На підставі всебічної та повної оцінки доказів у справі, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про те, що позивач отримує 50 тисяч доларів США в місяць за покривання винних у справі «вагнерівців», і такою є ціна зради Батьківщини, не може вважатись оціночним судженням, та свідчить про свій ствердний характер, а отже є недостовірною, оскільки доказів про вчинення позивачем кримінальних правопорушень, притягнення її за вироком суду до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, зокрема, за прийняття пропозиції та отримання неправомірної вигоди в сумі 50 000 доларів США, за діяльність проти національних інтересів, суверенітету та територіальної цілісності України відповідачами не надано. Тому, суд погоджується з доводами позивача, що поширенням інформації, про спростування якої вона просить, порушуються немайнові права позивача на повагу до її честі та гідності.
		Таким чином, суд вважає, що твердження відповідачів відносно позивача про те, що вона отримує 50 тисяч доларів США в місяць за покривання винних у справі «вагнерівців», і такою є ціна зради Батьківщини, що сприймається як суспільно небезпечна винна діяльність, яка є тяжким злочином, не відповідають дійсності та підлягають визнанню недостовірними.
		Суд вважає, що поширена відповідачами інформація є негативною, оскільки твердження про отримання нею, як народним депутатом України та головою ТСК 50 тисяч доларів США в місяць за покривання винних у справі «вагнерівців», а також застосування визначення про те, що такою є ціна зради Батьківщини, призводить до істотної дискредитації позивача, його ділової репутації, порушення її прав на повагу до честі та гідності, оскільки створює враження про злочинну діяльність, направлену на отримання неправомірної вигоди для себе.
		Щодо порушення діями відповідачів особистих немайнових прав позивача, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Фізична особа відповідно до ст. 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, ст. 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Відповідно до п. 4 постанови пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Судом встановлено, що на позачергових виборах 21 липня 2019 року позивач обрана до Верховної Ради України 9-го скликання, від 217-го виборчого округу, народним депутатом України, з 29 серпня 2019 року набула депутатських повноважень, на момент поширення недостовірної інформації була головою Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України.
		Суд вважає, що інформація, поширена відповідачем ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповідачем ТОВ «Телеканал «Прямий» у публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно того, що позивач отримує 50 тисяч доларів США в місяць за покривання винних у справі «вагнерівців»; іншим членам комісії роздають по 25 тисяч доларів; такою є ціна зради Батьківщини, формує негативну громадську думку про позивача, руйнують репутацію позивача, а тому є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. 
		Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною і спростовується особою, яка її поширила.
		Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 передбачено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Поширена відповідачами інформація про позивача не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується наданими суду доказами, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує її особисті немайнові права і завдає шкоди її честі, гідності та діловій репутації.
		Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію, ї тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про позивача: є недостовірною, негативною, порушує особисті немайнові права позивача, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком.
		Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд враховує, що обраний позивачем спосіб спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації шляхом зобов`язання відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Телеканал Прямий» протягом одного тижня з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили розмістити текст судового рішення у цій справі, а також текст з вказівкою на те, що попередня інформація була недостовірною: відповідачу ОСОБА_1 - на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідачу ТОВ «Телеканал Прямий» - на веб-сайті телеканалу «Прямий» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та належним чином забезпечує захист прав та інтересів позивача. 
		Щодо відшкодування моральної шкоди. 
		Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частини третьої статті 23 ЦК України).
		Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали, зокрема, у зв`язку з приниженням її ділової репутації.
		Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 383/596/15 моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що поширення відповідачами недостовірної та неправдивої інформації створює передумови щодо виникнення неправдивого, а, можливо, і негативного образу позивача в публічному просторі, а також в очах громадян, які являються близьким оточенням позивачки. Поширення такої інформації може сприяти намірам інших осіб вчиняти дії дискредитуючого характеру щодо позивачки, яка, окрім того, є публічною особою, а саме: діючим та повноважним народним депутатом Верховної Ради України 9-го скликання та виконує представницькі та законодавчі функції згідно мандату, наданого та довіреного їй виборцями - Українським народом. 
		Тривалість даної ситуації з вересня 2021 року та доступність інформації невизначеному та широкому колу осіб змушує позивача спрямовувати професійні, людські та часові ресурси на спростування такої недостовірної інформації, роз`яснення про неправдивість інформації, на відновлення довіри тощо.
		Суд не приймає до уваги твердження відповідача ТОВ «Телеканал Прямий» про те, що позивачка як народний депутат не може просити стягнути моральну шкоду, оскільки є суб`єктом владних повноважень, виходячи з наступного.
		Під терміном «суб`єкт владних повноважень» розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
		Обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються Конституцією України та законами України №2790-XII та від 04 квітня 1995 року №116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України». 
		Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути відповідачами як суб`єкт владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління. 
		Відповідно до ст. 1 Закону №2790-XII народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України. 
		Народний депутат не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (частини перша статті 3 цього Закону). 
		Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена статтею 6 Закону №2790-XII, а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України. 
		Тобто народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями. 
		У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі №826/8777/18 (провадження №11-1420апп18) зауважила, що: «народний депутат не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а тому не може бути відповідачем як суб`єкт владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління». Водночас народний депутат може нести відповідальність як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		З огляду на наведене та враховуючи, що мало місце поширення відповідачами недостовірної інформації щодо позивача, яка негативно впливає на ділову репутацію останньої та відповідно призвела до порушення особистих немайнових прав позивачки, суд, з урахуванням вимог розумності і справедливості, приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з кожного відповідача на користь позивача суми моральної шкоди у розмірі по 1000,00 грн.
		Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
		За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
		Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.
		За змістом статті 141 ЦПК судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з кожного відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2 270 грн. 
		На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»; Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; Закону України «Про інформацію»; Законом України «Про звернення громадян»; ст.ст. 15, 16, 23, 201, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України; ст.ст. 1, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди, - задовольнити. 
		Визнати недостовірною і такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену ОСОБА_1 , в мережі Інтернет на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 
		«ОСОБА_2 получает 50 000 долларов в месяц за свои попытки отмазать причастных к срыву спецоперации Вагнер. Как глава ТСК. Остальным участникам слугам раздают по 25 000 долларов».
		Визнати недостовірною і такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка містить фактичні твердження, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», код ЄДРПОУ: 04948693 на офіційному веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 яка зазначена у статті, а саме:
		«ІНФОРМАЦІЯ_24» Голова ТСК «слуг» ОСОБА_2 отримує 50 тисяч доларів США в місяць за покривання винних у справі «вагнерівців». Іншим членам комісії роздають по 25 тисяч доларів. Про це повідомив блогер ОСОБА_1 на своїй сторінці у Facebook. За його словами, такою є ціна зради Батьківщини».
		Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом одного тижня з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили розмістити на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» (Фейсбук) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 текст судового рішення у цій справі, а також текст з вказівкою на те, що попередня інформація була недостовірною. 
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», код ЄДРПОУ: 04948693 протягом одного тижня з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили розмістити на веб-сайті телеканалу «Прямий» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) текст судового рішення у цій справі, а також текст з вказівкою на те, що попередня інформація була недостовірною.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1 000, 00 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», код ЄДРПОУ: 04948693 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 1 000, 00 (одну тисяч) грн. моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», код ЄДРПОУ: 04948693 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Відомості про учасників справи:
		Позивач:  ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 )
		Відповідач:  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 )
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» (код ЄДРПОУ: 04948693, адреса місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Мечникова, 2)
		Повний текст рішення суду складений 16 грудня 2024 року.
		С у д д я:                                                                                           І.В.Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...