Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/2483/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 14.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2025.

Номер судового провадження: 2/756/2227/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.12.2024 Справа № 756/2483/24
		                
		  
		 
		Провадження № 2/325/2227/24
		Справа № 756/2483/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2024 року                                                                 м. Київ
		Оболонський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Діденка Є.В.,
		за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Солдатенка А.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання захист прав споживача і стягнення грошових коштів,
		у с т а н о в и в:
		У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про захист прав споживача і стягнення грошових коштів.
		Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.08.2023 р. приблизно о 19.00 год., перебуваючи у м. Львів, невідомі особи за допомогою чат-боту заволоділи грошовими коштами позивача, розміщеними на її рахунку в АТ «Державний ощадний банк України» в розмірі 59500,00 грн. З метою активації картки позивач зателефонувала на гарячу лінію банку, де їй повідомили, що ведуться технічні роботи, тому потрібно зайти в мобільний додаток і слідувати інструкціям. У мобільному додатку «Ощад24» позивач вчинила ряд дій, в тому числі за допомогою чат-боту в Телеграм. Оскільки операцію здійснити не вдалось, позивач замовила дзвінок з банку, їй зателефонували та просили назвати 4 цифри з повідомлення, але вона відмовилась. Однак після цього побачила, що у неї списались кошти з її рахунку спочатку 12000,00 грн. та 48000,00 грн., після чого банк заблокував картку. Позивачка не розголошувала третім особам інформацію про логін або пароль в системі «Ощад24», чи свої персональні дані. 
		Ухвалою суду від 01.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		25.03.2024 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав. Зазначив, що 20.08.2023 р. з рахунку позивача через систему «Ощад24» були переказані кошти в розмірі 12000,00 грн., 24000,00 грн., 23500,00 грн. Згідно з положеннями Договору комплексного банківського обслуговування, банк не несе відповідальності за наслідки операцій в системі ДБО, здійснених з використанням облікового запису клієнта, відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а не банк. Операції були здійснені з використанням облікового запису ОСОБА_1 після реєстрації в системі «Ощад 24/7». Вхід до системи здійснений коректно. Чат-бот Телеграм, який використовувала позивачка не містить спеціальної позначки про верифікацію та не є офіційним чат-ботом АТ «Ощадбанк». На сайті банку розміщено повідомлення про необхідність використання лише офіційних чат-ботів банку, які позначені синьою офіційною галочкою, та вказано про недопустимість введення інформації про пін-код картки, логін, пароль, CVV2/CVC2. В чат-боті у позивачки запросили номер її телефону та останні чотири цифри картки. В СМС-повідомленні їй надсилався код для встановлення/зміни ПІН-коду картки. При зверненні до контакт-центру позивачка повідомила, що годину спілкувалась в чат-боті та вводила всі паролі, потім її попросили назвати чотири цифри, які повідомив робот, і після цього у неї списались кошти 12000,00 грн. На повідомлення оператора, що це були шахраї, позивачка стверджувала, що перейшла у цей чат-бот за посиланням з додатку «Ощад24/7». Таким чином, саме дії позивачки, як власника рахунку призвели до втрати і незаконного використання іншими особами інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
		08.04.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що втручання сторонніх особі відбулось через електронні системи банку, які самим банком запропоновані клієнту, як засоби комунікації. Доводи банку щодо розголошення клієнтом інформації третім особам є припущенням, а можливість незаконного отримання доступу до коштів клієнта пов`язана саме з ненадійністю сервісів банку.
		15.04.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що зняття коштів з рахунку клієнта стало можливим через порушення ним Договору комплексного банківського обслуговування щодо передання інформації третім особам, що надало змогу ініціювати платіжні операції.
		Ухвалою суду від 27.05.2024 р. вирішено здійснити розгляд справи з викликом учасників справи в судове засідання, та задоволено клопотання банку про витребування доказів у ПрАТ «Київстар» та АТ «ТАСКОМБАНК».
		21.06.2024 року до суду на виконання ухвали надійшла інформація від ПрАТ «Київстар».
		25.06.2024 року до суду від АТ «ТАСКОМБАНК» надійшла витребувана інформація про отримувача коштів з рахунку позивача.
		Судове засідання 25.06.2024 року не відбулось через відсутність в суді електроенергії, наступне засідання призначено на 05.09.2024 р.
		15.07.2024 р. до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, а також клопотання про залучення третьої особи. 
		Ухвалою суду від 05.09.2024 р. вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , який є отримувачем коштів з рахунку позивачки, відкладено розгляд справи на 31.10.2024.
		31.10.2024 року розгляд справи не відбувся через перебування судді у відпустці, наступне засідання призначено на 05.12.2024 р.
		В судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2024 р.
		В судовому засіданні позивачка підтримала позов з викладених у ньому підстав, зазначила, що перейшла у телеграм-бот за посиланням, яке надійшло їй з номера Ощадбанку. Потім їй подзвонила якась особа і представилась представником банку, просила назвати чотири цифри з повідомлення, яке надійшло від банку, але вона відмовилась. Потім у неї списали кошти з рахунку.
		В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з викладених у заявах по суті підстав. Зазначив, що позивачка скористалась чат-ботом шахраїв, а не Ощадбанку, і передала їм інформацію, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
		Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.
		09.04.2016 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про приєднання № 273459711 укладено Договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися електронним платіжним засобом. 
		Згідно з п. 2.1 Договору комплексного банківського обслуговування: 
		автентифікація (для цілей використання системи ДБО/Чат-боту) - процедура перевірки банком відповідності клієнта засобами системи ДБО/Чат-боту, яка проводиться з метою надання клієнту доступу до системи ДБО/до використання Чат-боту. 
		система дистанційного банківського обслуговування/Система ДБО - засоби дистанційної комунікації, впроваджені в банку, у тому числі такі як «Ощад24/7», що використовуються у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача.
		Відповідно до п. 9.15 Договору комплексного банківського обслуговування, Клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно клієнт.
		20.08.2023 року о 17.29 год. позивачка зателефонувала до Контакт-центру АТ «Ощадбанк» з приводу реєстрації картки для надання можливості розрахунку за кордоном. 
		20.08.2023 року о 17.29 год. позивачка на номер мобільного телефону отримала повідомлення від АТ «Ощадбанк», що для внесення відмітки про користування карткою за кордоном необхідно скористатись сервісом в чат-боті у viber або telegram за посиланням.
		Згідно із наданими скріншотами, у чат-боті позивачу було запропоновано ввести свій номер телефону, та чотири цифри номера картки, що позивач зробила, далі було запропоновано обрати послугу, і позивач обрала «фіксація картки за кордоном». Далі їй запропонували ввести 5 цифр з смс-повідомлення.
		О 19.01 год. позивачу від банку надіслані п?ять цифр - код для установки PIN-коду по картці, і вказаний код позивач ввела у телеграм-бот. Після цього їй повідомили, що необхідно ввести ще цифри з голосового повідомлення, але позивач вирішила замовити дзвінок оператору.
		Також, о 19.05, 19.11 та 19.13 позивач отримала голосові повідомлення від АТ «Ощадбанк». 
		Згідно з наданою на ухвалу суду інформацією від ПрАТ «Київстар», позивачу у цей проміжок часу також надходили дзвінки з невідомого номера.
		20.08.2023 року з рахунку позивача здійснено списання коштів з рахунку в АТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 59500,00 грн.: сума - 12000,00 грн., час операції - 19:19, сума - 24000,00 грн., час операції - 19:20; сума - 23500,00 грн., час операції - 19:20. Проведення вказаних операцій підтверджено випискою по рахунку.
		Згідно з наданою на ухвалу суду інформацією від АТ «ТАСКОМБАНК», отримувачем вказаних коштів є гр. ОСОБА_2 . 
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_1 30.08.2023 року внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом заволодіння невідомими особами її грошовими коштами за допомогою електронно-обчислювальної техніки. 
		Згідно з листами АТ «Ощадбанк» від 06.11.2023 року та 29.11.2023 року, на запит ОСОБА_1 , банк повідомив про відсутність підстав для повернення коштів.
		Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.
		Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги»:
		автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг;
		неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;
		Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про платіжні послуги», надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов`язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Відповідно до ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Частиною 1 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
		Пунктами 146, 147 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29.07.2022 № 164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
		Оцінка доказів і мотиви суду.
		Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		При оцінці доказів суд враховує такі правові позиції Верховного Суду у аналогічних категоріях справ.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, на зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження №  61-8249св23) зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22) зазначено, що «апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23 зазначено, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. … Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача.
		Надаючи оцінку зібраним у справі доказам суд зазначає, що позивачем надані докази проведення списання грошових коштів 20.08.2023 р. у загальному розмірі 59500,00 грн. з поточного рахунку, відкритого на ім`я Позивача в установі банку (відповідача).
		Позивач стверджує, що вказані операції не проводила, а мала намір лише зареєструвати картку для розрахунку за кордоном. Для цього вона перейшла за посиланням у телеграм-бот, яке надійшло їй з офіційного номера Відповідача. 
		Відповідач посилається на те, що позивач скористалась чат-ботом не Ощадбанку, а іншим чат-ботом, та передала свої дані третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, при цьому, вказані операції проведені через коректний вхід в систему «Ощад24/7».
		Суд зазначає, що оскільки Відповідач запровадив такий спосіб отримання банківських послуг, як Телеграм-бот, то саме відповідач має забезпечити безпеку користування таким видом комунікації, що включає зокрема і захист клієнтів від шахрайських телеграм-ботів.
		Позивач отримала посилання на телеграм-бот саме від відповідача, що ним не заперечується, і позивач стверджує, що перейшла саме за цим посиланням, і це відповідачем не спростовано. 
		Суд відхиляє доводи банку про те, що позивач мала би бути обізнаною з інформацією, розміщеною на сайті банку про відмінності саме чат-боту Ощадбанку, оскільки у позивача відсутній обов`язок систематично ознайомлюватись із сайтом банку.
		Згідно із наданими скріншотами, у вказаному телеграм-боті позивач ввела цифри із повідомлення банку про встановлення PIN-коду. Водночас, із наданих суду доказів не слідує, що позивачка передала іншим особам свій логін або пароль для входу в систему «Ощад24/7», або іншу інформацію, яка давала безперешкодну можливість стороннім особам увійти до системи «Ощад24/7» та ініціювати незаконні платежі. 
		Позаяк, саме відповідач як надавач платіжних послуг зобов`язаний вживати розумних заходів безпеки щодо виконуваних платіжних операцій та збереження грошових коштів на рахунку клієнта.
		У матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які доводять, що Позивач своїми діями надала змогу іншим особам ініціювати незаконні платіжні операції.
		Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо можливості позивачки звернутись із позовом до отримувача коштів, оскільки такі доводи не спростовують підстав позову і обґрунтованості позовних вимог.
		На підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків позивача, приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1211 грн. 20 коп.
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,-
		 
		в и р і ш и в:
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( м. Київ, вул.. Володимирська, 27, ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 59500 грн. 00 коп.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( м. Київ, вул.. Володимирська, 27, ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Повне рішення складене 14.01.2025 р.
		 
		Суддя                                                                         Є.В. Діденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...