Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 463/2855/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2025.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025
Номер судового провадження: 11-кп/811/851/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018141040000035

му адвокат брав участь у оголошенні підозри та інших слідчих діях.
		Тому суд першої інстанції вважав, що органом досудового розслідування не порушені процесуальні права обвинуваченого, в тому числі право на надання правової допомоги, оскільки прокурор діяв відповідно до положень ч.1 ст.48 КПК України, а тому підстав для визнання доказів не допустимими не було.
		З такою позицією погоджується і суд апеляційної інстанції .
		Відповідно апеляційні вимоги сторони захисту не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Покликання захисника на те, що слідча дія була проведена 03.03.2018, а протокол складений лише 13.03.2018, а тому його слід визнати недопустимим доказом як і рапорт ОСОБА_11 є необгрунтованими. 
		Під часапеляційного перегляду встановлено, що НСРДпроведено в порядку та у спосіб, передбачений КПК України, уповноваженими на те особами з дотриманням строків, визначених ч.8 ст. 223 КПК України, тому покликання на те, що протокол складений 13.03.2018, із викладом текстового відтворення аудіозапису події від 05.03.2018, через значний проміжок часу з дня закінчення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, тобто з порушенням строку, передбаченого ч. 3 ст. 252 КПК України, має місце, проте не є підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом з огляду на висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 25.09.2023 року у справі №208/2160/18, та відповідно до якого складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК України, не є підставою для визнання такого протоколу недопустимим доказом.
		З огляду на досліджені матеріали кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку, що останні не містять будь-яких даних про те, що протокол за результатами НСРД отримано внаслідок порушення прав і свобод ОСОБА_8 , чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для визнання зазначених доказів недопустимими з огляду на вимоги статей 86, 87 КПК України.
		Матеріалами кримінального провадження, зокрема рапортом та витягом з ЄРДР, підтверджено факт первинного спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 саме 02.03.2018 і те, що деякі свідки не пам`ятали точних дат деяких подій, спростовується зазначеними письмовими документами.
		Доводи сторони захисту були враховані як судом першої так і судом апеляційної інстанції та їм було надано належну правову оцінку. 
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені у суді першої інстанції. Якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
		Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. 
		З врахуванням зазначеного колегія суддів вважає безпідставним перекваліфікування в суді першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_8 з ч.3 ст. 369 КК України на ч.1 ст. 369 КК України, і відповідно в суді апеляційної інстанції знайшли підтвердження апеляційні вимоги прокурора щодо цього. 
		Натомість, відповідно до вимог ст. 23 КПК України, апеляційний суд безпосередньо дослідив протокол негласних слідчих (розшукових) дій та зміст рапорту ОСОБА_11 про намір вчинення злочину, при цьому надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції про що заначено вище. 
		Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Частиною 3 ст. 369 КК України передбачено покарання за діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище та карається позбавленням волі строком від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.
		Згідно п.3 ч.1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. 
		При цьому апеляційний суд має ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_8 визначити покарання, що відповідає положенням ст.ст. 50,65 КК України, який буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати зач. 3 ст. 369КК України, оскільки він здійснив пропозицію надати неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 53 060 грн. за сприяння у вирішенні питання припинення кримінального провадження, яке розслідувалося за ч.1 ст.309 КК України відносно його сина, та надав неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 26530 грн., службовій особі, яка займає відповідальне становище, тобто скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.369 КК України.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину. 
		Суд апеляційної інстанції враховує дані про особу ОСОБА_8 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом 2 групи, страждає на ряд захворювань, скоїв умисний корупційний тяжкий злочин. Також враховується і той факт, що обвинувачений скоїв кримінальне корупційне правопорушення з метою незаконного звільнення сина від кримінальної відповідальності, в той же час в судовому засіданні встановлено, що син не скоював кримінальне правопорушення, оскільки кількість вилучених наркотичних засобів у нього не була достатня для кримінальної відповідальності.
		Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання не встановлено. 
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Скоппола проти Італіївід 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд апеляційної інстанції, керуючись принципом справедливості, дійшов висновку про можливість призначення покарання у відповідності до діючого законодавства, в межах санкції статті обвинувачення, призначивши мінімальну міру основного покарання за ч.3 ст. 369 КК України у мінімальному розмірі покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна. 
		Запобіжний захід ОСОБА_8 був обраний у виді особистого зобов`язання. Строк відбування покарання ОСОБА_8 слід обчислювати з дня фактичного приведення вироку до виконання.
		Оскільки кошти у розмірі 2000 доларів США були предметом кримінального правопорушення, за яке передбачено позбавлення волі, тому відповідно до положень ст.96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію і звернути їх у дохід держави.
		У відповідності до положень ст.100 КПК України, слід також вирішити питання речових доказів у кримінальному провадженні. Так, вилучені 400 грн. та листок паперу із записом слід повернути обвинуваченому. Диски, які мають інформацію про слідчі(розшукові) дії  зберігати при справі.
		Процесуальні витрат по кримінальному провадженню відсутні.
		 
		Керуючись ч.15 ст. 615 ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420, 424 КПК України, колегія суддів, 
		ухвалила : 
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 та апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7  задовольнити частково. 
		Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 05.07.2024 року, яким  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 369 КК України - скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.
		На підставі ст.96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та грошові кошти у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США,з наступними серіями та номерами: МВ03755075В, LC37794614B, MB03755085B, MB80349412E, LK51175530P, LC44468837O, MB444271312F, MB80349411E, MB80349416E, MB44271308F, LB46209742L, LB44983042K, LB91724669L, LB45591908G, LB00955216Q, MB45072486F, MB45072487F, MB45072488F, LC41132713B, MB44271313F- звернути в дохід держави.
		Речові докази: 400 грн. та листок паперу із записом - повернуто обвинуваченому; диски, які мають інформацію про слідчі (розшукові) дії  зберігати при справі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 слід обчислювати з дня фактичного приведення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...