Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/22749/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2025.
Дата набрання законної сили: 17.06.2025
Результат оскарження 17.06.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/22976/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 січня 2025 рокусправа № 380/22749/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. у письмовому провадженні розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (місце проживання:  АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
		-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення у 2014  2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;
		-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у 2014  2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення виплаченої, зокрема, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року (справа №380/21164/21), враховуючи раніше виплачені суми;
		-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014, 2015 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;
		-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2014, 2015 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення виплаченої, зокрема, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 (справа №380/21164/21), враховуючи раніше виплачені суми.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в у Військовій частині НОМЕР_1 . Однак відповідач виплатив суму матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки без урахування індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». Позивач просить суд позов задовольнити повністю.
		Ухвалою від 11.11.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.
		 
		Також вважає, що цей позов, оскільки його заявлено поза межами місячного строку, підлягає залишенню без розгляду.
		Щодо доводів про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
		Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		У силу приписів частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Таким чином, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.
		Суд враховує, що індексація як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
		Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 по справі № 420/7697/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
		Правове становище осіб, які проходять військову службу, у тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а в частині, яка не врегульована вказаним законодавством, - субсидіарно застосовуються норми Кодексу законів про працю України.
		Порядок і строки звернення до суду з позовом щодо виплати належних сум грошового забезпечення спеціальне законодавство не містить.
		Водночас, такий порядок встановлений КЗпП України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Конституційний Суд в рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
		Крім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений 19.01.2023 у постанові у справі №460/17052/21 такого змісту:
		«[…]суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		24. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.
		25. З огляду на вказане, доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком».
		Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, якщо було порушено законодавство про працю, не було обмежено строком.
		Отже, в період до липня 2022року строки звернення до суду на спори щодо стягнення заробітної плати не поширювалися, а після цього такі строки продовжені законом до закінчення карантину, котрий триває донині. 
		Тому підстав для залишення без розгляду позову про стягнення належних працівникові сум заробітної плати (складових грошового забезпечення) за таких обставин немає.
		Відтак суд критично оцінює доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.
		Інших заяв по суті справи сторонами не надано.
		Суд встановив таке.
		ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2020 № 207 майора ОСОБА_1 , заступника начальника штабу, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.07.2020 № 296, з військової служби у запас відповідно до «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 №1153/2008, та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`від 25.03.1992 року №2232-ХІІ на підставі п.п. «а» п.2 ч.5 ст.26  у зв`язку із закінченням строку контракту, з правом носіння військової форми одягу, було виключено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення та направлено на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі №380/4209/21 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року до 01.03.2018; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 01.03.2018.
		Відповідно до довідки-розрахунку від 09.06.2021 № 196 суми коштів, нарахованих та виплачених відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі №380/4209/21 з 01.01.2016 по 28.02.2018 становить 4503,21 грн. Базовим місяцем при нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації був січень 2016 року.
		Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №380/21164/21 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січня 2016року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням сплаченої суми.
		З матеріалів справи встановлено, що протягом 2014-2018років позивачу постійно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, у серпні 2014 було виплачена грошова допомога на оздоровлення у сумі 3459,75 грн., у травні 2015 у сумі 3459,75грн., у січні 2016 у сумі 3704,37грн., у травні 2017року у сумі 7408,73грн., також у грудні 2014 виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у сумі 3459,75грн, у грудні 2015 у сумі 3549,53грн., у грудні 2017 у сумі 7408,73грн. Виплачена позивачу грошова допомога на оздоровлення за 2014-2017 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань були обраховані без сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації. 
		Позивач через адвоката звернувся до відповідача із заявою у жовтніі 2024 року, в якій просив надати інформацію при виплачені позивачу спірні суми та здійснити доплату.
		Проте у відповідь листом від 25.10.2024 №8227 отримав відмову, а виплату спірних сум відповідач не здійснив.
		Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не включення індексації та щомісячної додаткової грошового винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу в 2014-20187 роках обчислено грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		 
		При вирішенні спору по суті суд керується таким.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII), частинами 1 статті 9 якого обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Частина 2 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Частинами 2, 3 та 4 статті 9 цього ж Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція №260).
		Відповідно до пп. 30.1- 30.3 Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
		Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
		Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
		За приписами пп. 33.1- 33.3 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
		При цьому пунктом 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби У невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
		Пунктом 37.13. розділу XXXVII Порядку № 260 визначено, що розрахунок грошового за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37,6 цієї інструкції, грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.
		 
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
		Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
		Згідно з п.2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
		За матеріалами справи вбачається, що позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №380/21164/21, нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням сплаченої суми.
		При цьому, при здійсненні обрахунку грошової допомоги на оздоровлення у період з 2014-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015 та 2017 не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, що не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
		Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань представник відповідача посилається на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.
		Так, як вже зазначалось, відповідно до п. 30.3 зазначеної Інструкції № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. За приписами п.33.3 Інструкції № 260 розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
		Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
		У свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
		Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон №2011-XII та Постанова № 899, а норми Інструкції №260 не підлягають застосуванню в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, компенсації за не використані дні щорісної основної відпустки щомісячної додаткової грошової винагороди.
		Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 по справі №520/8887/2020.
		Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
		Враховуючи обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.
		Щодо позовної вимоги стосовно обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, із грошового забезпечення включаючи в таке отриману індексацію, суд вказує таке.
		Пункт 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).
		Згідно з статті 1 вказаного Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
		Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
		Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, суд вважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її включення у довідку не регулюється положеннями Закону №2011-XII або Закону №2262-ХІІ.
		Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III, Закону №1282-ХІІ, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
		Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
		Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №240/10130/19.
		За вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.
		За матеріалами справи вбачається, що позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №380/21164/21, нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням сплаченої суми.
		Тобто, судовим рішення визнано право на нарахування та виплату щомісячної індексації грошового забезпечення позивача.
		Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
		Таким чином, суд вважає, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Враховуючи особливу правову природу виплати індексації, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку спірних виплат.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову.
		Оскільки позивач відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, також не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
		в и р і ш и в :
		адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання:  АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2018роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення виплаченої, враховуючи раніше виплачені суми.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014, 2015 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014, 2015 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення виплаченої, враховуючи раніше виплачені суми.
		Судові витрати не розподіляються.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		СуддяЛунь З.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...