Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/4391/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2025.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025
Номер судового провадження: A/855/21421/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
		 
		Головуючий суддя у першій інстанції     Осаулова Н.А.
		Суддя-доповідач Епель О.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  13 січня 2025 року                                                              Справа № 381/4391/24
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:            Епель О.В., 
		суддів:                                     Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
		за участі секретаря                    Бродацької І.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у справі 
		 
		за позовом            ОСОБА_1 
		 
		до                      ІНФОРМАЦІЯ_1           
		 
		про                     визнання протиправною та скасування постанови 
		про притягнення до адміністративної відповідальності, 
		закриття справи про адміністративне правопорушення
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          Історія справи.
		ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 04.09.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і закрити справу за відсутністю складу правопорушення.
		В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначав, що Відповідачем винесено постанову та протокол без належного з`ясування всіх обставин справи, ним не вирішувались клопотання та не досліджувались докази. 
		Також ОСОБА_1 стверджував, що у постанові відсутнє посилання на конкретну норму закону, яку він порушив. 
		Окрім того, Позивач наполягав на тому, що, всі необхідні дані про нього у наявні ТЦК СП, оскільки останній є держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?язаного, резервіста та може отримати дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. 
		Таким чином, на думку Позивача, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
		Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції врахував, що сам Позивач у протоколі зазначив, що не обновив своїх даних, чим фактично визнав свою вину.
		Також суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності з огляду на положення примітки до статті  210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки обов`язок уточнення своїх персональних даних, покладається саме на військовозобов`язаного, яким є Позивач.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу у якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та просить його позовні вимоги задовольнити, зазначаючи доводи, аналогічні тим, які були викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
		          В обґрунтування вимог своєї скарги Апелянт також стверджує, що його було притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, однак суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовує правомірність притягнення Апелянта до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що свідчить про формальний розгляд справи, без належного з?ясування всіх обставин справи.
		Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що судом проігноровано наявність примітки до статей 210, 210-1 КУпАП, згідно з якою положення зазначених статей не застосовувається у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних військовозобов?язаного.
		Також Апелянт стверджує, що судом не було встановлено доказів, які підтверджували б вину Апелянта, а висновки суду засновані на припущенні.
		Окремо ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ним не було враховано відповідь на відзив на позову заяву.
		З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині.
		          Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, 20.11.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду.
		          У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду у Відповідача були витребувані  додаткові пояснення щодо можливості отримання відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов?язаних та резервістів», з підтвердженням належними доказами; та додаткові пояснення щодо інформації, які саме відомості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не були оновлені, з підтвердженням належними доказами.
		          Станом на 13.01.2025 зазначена ухвала суду Відповідачем не виконана. Про неможливість її виконання ІНФОРМАЦІЯ_1 не повідомив.
		У судове засідання представник Відповідача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки не відомо.
		З огляду на викладене вище, врахувавши думку учасників процесу, а також клопотання представника Позивача про розгляд справи без фіксації судового засідання, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду цієї справи без участі Відповідача та без фіксації судового засідання.
		          Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
		Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним.
		04 вересня 2024 року провідним спеціалістом відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складено протокол №1881 про адміністративне правопорушення про те, що 04.09.2024 року о 12:10 год. у ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, встановлених статтями 37, 38 Закону, а саме, не уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 року. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 10 хв. 04.09.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 , про що міститься його підпис. При цьому, у вказаному протоколі ОСОБА_1 зазначив пояснення, де вказав, що він своєчасно не оновив даних тому що не знав /т.1 а.с. 22-23/.
		04.09.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була винесена постанова №1891 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
		Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 04.09.2024 громадянин ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив правила військового обліку, встановлені ч.3 ст.37, ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме не уточнив військово-облікових даних протягом 60 днів відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 року. Дане правопорушення скоєно в особливий період.
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 ( далі- Порядок № 1487).
		Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
		Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Також ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення   статей 210,   2101   цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
		У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
		18.05.2024 набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Відповідно до абз. 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).
		Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оборону України" особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Відповідно до статті 1 Закону України „Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що диспозиція ч. 3  ст. 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинено в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
		Так, у спірній постанові ІНФОРМАЦІЯ_1 установлено, що ОСОБА_1 порушено правила військового обліку, встановлені ч.3 ст. 37 та ч.11 ст. 38 Закону №2232-XII, а саме не уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів відповідно до Закону №3633-ІХ від 11.04.2024.
		Втім, колегія суддів відзначає, що  положення ч.3 ст. 37 та ч.11 ст. 38 Закону №2232-XII передбачають обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк стати на військовий облік, а також    у разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.
		Втім, будь-яких доказів, що Апелянт змінив місце проживання та/або інші зазначені вище відомості, матеріали справи не містять і ІНФОРМАЦІЯ_1 таких доводів не зазначає.
		Водночас, у положеннях ч.3 ст. 37 та ч.11 ст. 38 Закону №2232-XII не зазначено про обов`язок військовозобов`язаного уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів, що дозволяє колегії суддів стверджувати, що у постанові відсутнє посилання на конкретну норму закону, яку порушив Позивач. 
		Більш того, як спірна постанова, так і матеріали судової справи, не містить відомостей про докази, якими підтверджується така протиправна бездіяльність Позивача, на підставі яких Відповідач дійшов до висновку про невиконання ОСОБА_1 обов`язку уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів.
		Крім того, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		З метою встановити обставини щодо можливості/неможливості Відповідача отримати відомості щодо персональних даних ОСОБА_1  шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, а також встановити які саме військово-облікові дані ОСОБА_1 не були оновлені, ухвалою Шостого апеляційного суду від 02.12.2024 зазначені відомості були витребувані у Відповідача.
		Втім, станом на 13.01.2025 зазначена ухвала суду Відповідачем не виконана. Про неможливість її виконання ІНФОРМАЦІЯ_1 також не повідомив.
		У контексті зазначеного, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок в обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
		Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання Відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, Відповідачем не надано ані у суді першої, ані апеляційної інстанції навіть попри їх витребування судом.
		Також  колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що примітка до ст. 210 КУпАП не застосовується до спірних правовідносин, оскільки зазначеною приміткою не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування. 
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 04.09.2024 щодо ОСОБА_1 .
		Аналізуючи доводи Апелянта щодо застосування судом першої інстанції закону, який не підлягає застосуванню, судова колегія акцентує увагу, що спірною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, що передбачено ч. 3 ст. 210 КУпАП. Водночас, зазначаючи мотиви прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції аналізував положення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що взагалі не було предметом безпосередньо цього спору та свідчить про неповне з`ясування судом обставин цієї справи.
		Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
		Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Втім, оскільки п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, то позовні вимоги про визнання спірної постанови протиправною задоволенню не підлягають.
		Згідно зі ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          
		Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково,  рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню частково.
		Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією ID: 0316-4595-1274-9227 від 13.09.2024 та за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн, що підтверджується квитанцією №1152-8167- 1844-7466 від 31.10.2024.
		Таким чином, витрати на сплату судового збору у сумі 1514,00 грн підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
		Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №1891 від 04.09.2024.
		Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
		У задоволенні позовних вимог в інший частині - відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень та нуль копійок).
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Судове рішення виготовлено 13 січня 2025 року.
		 
		Головуючий суддя                                                  О.В. Епель
		 
		Судді:                                                                      Є.І. Мєзєнцев
		 
		                                                                                В.В. Файдюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...