Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/2713/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/348/147/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024090000000152

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 348/2713/24
		 
		Провадження № 1-кп/348/147/25 
		 
		13 січня 2025 року                          м.Надвірна 
		Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
		в складі головуючого-судді: ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 
		прокурора: ОСОБА_3 
		обвинуваченої: ОСОБА_4 
		захисника: ОСОБА_5 
		розглянувши упідготовчому судовомузасіданні вприміщенні Надвірнянськогорайонного судукримінальне провадження,внесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №22024020000000152 заобвинувальним актомвід 06.11.2024 щодо обвинувачення:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, раніше не судимої, громадянки України,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1КК України,-
		УСТАНОВИВ:
		Обвинувачена ОСОБА_4 вчинила умисні дії , які виразились у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших формувань в особливий період. 
		Кримінальне правопорушення нею вчинено при наступних обставинах:
		Положеннями ст.ст. 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-УШ (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
		У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
		Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
		Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі -Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
		У відповідності до ст. З Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Згідно ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХП (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
		Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
		Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-ХП (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Цим же законом особливий період визначено, як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
		Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
		Пунктом 2 ст.26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.
		Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
		Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
		Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших, осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
		Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє також.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
		Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі його продовжено з 12 серпня 2024 року на 90 діб.
		На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками Івано-Франківського обласного, міських та районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Івано-Франківської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.
		Жителька с. Волосів, Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, умисно, з корисливою метою, вирішила перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.
		З метою перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів ОСОБА_4 у невстановлений для слідства час вирішила створити тематичну інформаційну групу в месенджері «Vіbег» для збору, консолідації і трансляції повідомлень з відомостями про місця і час проведення відповідних заходів указаними військовими формуваннями громадянам України, які мають намір ухилитися від виконання свої обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.
		Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливленім здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.
		Умислом ОСОБА_4 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як військових формувань ЗСУ. При цьому, ОСОБА_4 усвідомлювала об`єктивно існуючу небезпеку свого діяння та бажала настання передбачуваних наслідків.
		Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань здійснювалось ОСОБА_4 без корисливої мети за відсутності ознак державної зради, яка виражається у проведенні підривної діяльності проти України.
		ОСОБА_4 шляхом адміністрування «Vіbег»-групи організувала забезпечення постійного функціонування групи, публікацію інформації, наповнення контентом -інформаційними повідомленнями відповідної тематики, що надало змогу залучити до її діяльності якомога більшу кількість учасників.
		За невстановленим досудовим розслідуванням обставинами, ОСОБА_4 , створила в соціальній мережі «Vіbег» спільноту з назвою « ОСОБА_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
		При цьому, ОСОБА_4 визначила суперадміністратором спільноти особисто себе (користувач з ідентифікатором користувача « ОСОБА_7 »), а адміністраторами групи користувачів з ідентифікатором «Uliana», « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 ». Крім того, ОСОБА_4 з метою приховування своєї протиправної діяльності зробила Viber -групу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » приватною (закритою).
		Із змісту функціонального призначення інформаційного ресурсу встановлено, що ОСОБА_4 чітко усвідомлювала, що розміщуючи в спільноті з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » інформацію про місця виконання своїх службових обов`язків співробітниками центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема про місця вручення повісток співробітниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадян України від призову на військову службу, вона перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та бажала настання суспільно небезпечних наслідків.
		Крім того, ОСОБА_4 здійснила її налаштування таким чином, щоб користувачі самостійно надсилали інформацію у вигляді текстових повідомлень із зазначенням місця, часу та адреси де військовослужбовцями відповідних підрозділів ЗСУ та інших збройних формувань проводяться мобілізаційні заходи, чим інформували цільову аудиторію з числа громадян України, які ухиляються від призову та/або мобілізації і військового обліку, про місця виконання службових обов`язків співробітниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території Івано-Франківської області, що об`єктивно перешкоджало законній діяльності відповідних підрозділів ЗСУ.
		Так,у періодчасу з05.07.2024по 16.08.2024у Vіbег» спільноті «Поліцаї» учасниками з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань розміщено 18 інформаційних повідомлень із зазначенням конкретних місць, де співробітниками ТЦК та СП здійснювалася відповідна службова діяльність за наступними адресами:
		-16.08.2024 блок-пост в околиці м. Яремче Івано-Франківської обл.;
		-16.08.2024 Івано-Франківська обл. с. Назавизів;
		-16.08.2024 м. Івано-Франківськ (біля ТРЦ «Veles mall»);
		-16.08.2024 Івано-Франківська обл. с. Назавизів;
		-16.08.2024 Івано-Франківська обл. с. Гаврилівка;
		-16.08.2024 Івано-Франківська обл. с. Парище;
		-16.08.2024 м. Івано-Франківськ (в районі центрального ринку);
		-16.08.2024 м. Івано-Франківськ (блок-пост в районі дитячого розважального центру «Чубі Бум»);
		-16.08.2024 Івано-Франківська обл. с. Угринів (блок-пост);
		-16.08.2024 блок-пост в околиці м. Яремче Івано-Франківської обл.;
		-16.08.2024 м. Івано-Франківськ (блок-пост на перехресті вулиць Целевича та Галицької);
		-16.08.2024 Івано-Франківська обл. с. Угринів (блок-пост);
		-16.08.2024 блок-пост в околиці м. Яремче Івано-Франківської обл.;
		-11.08.2024 Івано-Франківська обл. с. Угринів (околиця міста);
		-08.08.2024 Івано-Франківська обл. м. Надвірна (об`їзна);
		-09.07.2024 Івано-Франківська обл. м. Надвірна (об`їзна);
		-04.07.2024 Івано-Франківська обл. с. Торговиця (об`їзна);
		-05.07.2024 Івано-Франківська обл. с. Торговиця (об`їзна).
		При цьому, ОСОБА_4 розроблено механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань і, незважаючи на те, що вказана інформація поширювалась не лише нею, а й іншими учасниками групи, які не перебували у злочинній змові з ОСОБА_4 , вся діяльність групи охоплювалась її злочинним умислом. Тобто, ОСОБА_4 чітко знала та усвідомлювала, що в групі систематично розміщується інформація, яка систематично чинить перешкоди зазначеній законній діяльності ЗСУ.
		Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Таким чином, організувавши розміщення в Viber-спільноті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ТЦК та СП, ОСОБА_4 втрутилася в законну діяльність ТЦК та СП і створила перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Перешкоджання з боку ОСОБА_4 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.
		Отже ОСОБА_4 обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		06.11.2024між начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , якому на підставі ст.ст. 36, 37 КПК Українинадані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 22024020000000152 та підозрюваною ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 605 від 20.04.2007, видане Івано-Франківською КДКА, який діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 140 від 04.11.2024, ордер серії АТ № 108405 від 04.11.2024), на підставі ст.ст. 468  470 , 471-473 КПК України в приміщенні Івано-Франківської обласної прокуратури укладено угоду про визнання винуватості, згідно з умовами якої прокурор та підозрювана дійшли згоди, що кримінальне правопорушення підозрюваною було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрювана беззастережно визнала свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зобов`язується беззастережно в подальшому подібного не вчиняти, розкаюється в скоєному.
		Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії обвинуваченої необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.114-1КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Сторони узгодили основне покарання за ч.1 ст.114-1 КК України із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 54400 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста) гривень.
		Обвинувачена ОСОБА_4 , якій роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України та наслідки невиконання угоди, дала згоду на призначення узгодженого покарання.
		Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.114-1КК України при обставинах викладених в обвинуальному акті визнала повністю та беззастережно, надала суду детальні пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які відповідають обвинувальному акту. Згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримала, а угоду про визнання винуватості від 06.11.2024 року просила затвердити.
		Захисник ОСОБА_5 підтримав думку обвинуваченої та просив затвердити угоду про визнання винуватості.
		Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.
		Заслухавши думку учасників кримінального провадження, роз`яснивши наслідки укладення та затвердження угоди відповідно до вимогст.473 КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно п. 1 ч. 3ст. 314 КПК Українипри прийнятті рішення в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно п. 1 ч. 4ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		Кримінальне правопорушення,передбачене ч.1 ст.114-1 КК України. у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою згідност.12 КК Україниє тяжким злочином.
		При цьому згідно з абз. 5 ч. 4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких чи тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні визнала себе винуватою, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.
		Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з якими погоджується обвинувачена ОСОБА_4 є обґрунтованими і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.
		Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
		Кваліфікація діянь ОСОБА_4 є правильною оскільки вона ґрунтується на зазначених вище обставинах вчинення кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченою своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.
		Судом роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_4 в ході розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, її права передбачені ч.4 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч.2 ст.473 КПК України.
		При цьому судом з`ясувало, що обвинувачена правильно розуміє зміст наданих їй прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз`яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку.
		З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченої відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.
		При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і особу обвинуваченої, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та обставини що пом`якшують та обтяжують покарання .
		Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше не судима, на обліках в ОПНД та ОНД не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання, перерахувала на рахунок ЗСУ благодійну допомогу в сумі 3000,00 грн., збитки чи інші наслідки від кримінального правопорушення не настали.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, так як обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася, зокрема припинено нею адміністрування групи вайбер спільноти «Поліцаї» та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає в тому, що обвинувачена дала детальні показання з приводу підривної діяльності та технічного функціонування Vіbеr спільноті «Поліцаї»повідомила обставини,які небули відоміоргану досудового розслідуваннята немогли бути встановленів результатіпроведення слідчихдій, відсутність матеріальної шкоди, перерахування на рахунок ЗСУ благодійної допомоги в сумі 3 000,00 грн., загибель 19.09.203 під час бойових дій з російської федерації в с. Григорівка Донецької області її рідного брата добровольця ЗСУ ОСОБА_11 .
		Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину в умовах воєнного стану.
		Визначаючись у призначенні покарання, із врахуванням особи обвинуваченої, наявності двох і більше пом`якшуючих обставин які істотно знижують суспільну небезпеку обвинуваченої сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання обвинуваченій за ч.1 ст. 114-1 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, а саме перейти до іншого більш м`якого виду покарання не зазначеного у санкції статті - у виді штрафу у розмірі 3200 (три тисячі двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 54400 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста) гривень.
		Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_4 є правильною, а запропоноване угодою покарання також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом`якшують покарання.
		З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушення, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженого сторонами покарання.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався.
		Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відсутні.
		Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч.15 ст. 615, ст.ст. 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		Угоду про визнання винуватості від 06 листопада 2024 року, укладену між- начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , якому на підставі ст.ст.36,37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 22024020000000152, та підозрюваною ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 605 від 20.04.2007, видане Івано-Франківською КДКА, який діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 140 від 04.11.2024, ордер серії АТ № 108405 від 04.11.2024), на підставі ст.ст.468  470, 471-473 КПК України в приміщенні Івано-Франківської обласної прокуратури- затвердити.
		ОСОБА_4 визнативинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 54400 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста ) гривень.
		Речові докази:
		-мобільний телефон марки "iPhone 13 pro", серійний номер НОМЕР_1 ,який зберігається в камері речових доказів УСБУ в Івано-Франківській області - повернути ОСОБА_4 .
		Вирок на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбаченихст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з часу отримання копії вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...