Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/1991/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2025.
Дата набрання законної сили: 14.01.2025
Номер судового провадження: К/990/21424/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 200/1991/23
		адміністративне провадження № К/990/21424/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Білак М.В.,  Єресько Л.О., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/1991/23
		за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Військова частина НОМЕР_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,     провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді:             Блохін А.А., Геращенко І.В.),
		УСТАНОВИВ:    
		І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), за     участю третьої особи - Військової     частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (третя особа, В/ч НОМЕР_3 ), у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022              № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 10 жовтня 2022 по 08 січня 2023 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.    
		Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, виконуючи завдання у районах бойових дій в Чернігівській області у складі В/ч НОМЕР_3 (у відряджені), він має право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно згідно з Постановою КМУ № 168, проте командування В/ч НОМЕР_1 виплатило йому лише 30 000 грн за кожен місяць участі у бойових діях, що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.
		ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 , перебуваючи на фінансовому забезпеченні В/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін), з 09.10.2022 по 08.01.2023 року був направлений у підпорядкування В/ч НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) (витяг з наказу № 107-ОС, довідки про відрядження № 12/761, № 12/1114).
		У цей період відповідно до довідки В/ч НОМЕР_3 № 3966 від 08.01.2023 молодший сержант               ОСОБА_1 брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській області з:
		- 10.10.2022- 31.10.2022, 
		- 01.11.2022- 30.11.2022,
		- 01.12.2022- 31.12.2022,
		- 01.01.2023- 08.01.2023.
		За інформацією В/ч НОМЕР_1 додаткова винагорода за жовтень і листопад 2022 року позивачу не виплачувалась через відсутність підтверджень участі у бойових діях, а за грудень 2022 року - була нарахована і виплачена у січні 2023 року в розмірі 70 000 грн.
		Також на запит суду відповідач повідомив, що рапорти на виплату підвищеної додаткової винагороди позивача не надходили.    
		В/ч НОМЕР_3 зазначено, що підрозділи Державної прикордонної служби України (ДПСУ) в Чернігівській області не виконували завдань на лінії бойового зіткнення у спірний період. Відповідні довідки за період з вересня по жовтень 2022 року не опрацьовувались.
		За архівними відомостями щодо виплат грошового забезпечення за 2022 рік: за періоди з                 10 жовтня 2022 по 30 листопада 2022 року та з 01 по 08 січня 2023 року позивачеві не виплачувалась підвищена додаткова винагорода; за грудень 2022 року - здійснено в розмірі          70 000 грн.
		Позивач вважає, що НОМЕР_2 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність щодо ненарахування додаткової винагороди за жовтень, листопад 2022 року та січень 2023 року, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
		ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови КМУ № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та, перебувачи безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів за період з 10.10.2022 по 30.11.2022, з 01 по 08.01.2023 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 такої додаткової винагороди за спірний період в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив із того, що Постановою КМУ                № 168 на час воєнного стану передбачено додаткову винагороду військовослужбовцям, у тому числі до 100 000 грн за участь у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки та оборони.
		Суд підкреслив, що основні правила щодо виплат встановлює саме Постанова № 168, а накази     № 392-АГ та № 628-АГ не пройшли державної реєстрації та офіційного опублікування, тож не набрали чинності і не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
		Суд встановив, що позивач фактично перебував у жовтні-листопаді 2022 року та з 01 по 08 січня 2023 року в районах бойових дій, що підтверджується довідкою від 08 січня 2023 року № 3966 та не заперечується ні відповідачем, ні третьою особою. Указана довідка не скасована.
		З огляду на те, що позивачеві видана довідка суд першої інстанції визначив, що позивач безпосередньо забезпечував заходи з нацбезпеки й оборони, а отже, має право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн. Цей суд підкреслив, що недоліки у нормативному врегулюванні не можуть негативно впливати на право військовослужбовця отримати таку винагороду.
		Перший апеляційний адміністративний суд 16 травня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що  позивачем не було належно підтверджено право на додаткову винагороду за спірний період. Суд звернув увагу, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів: безпосередньої участі позивача у бойових діях; перебування у зонах бойових дій; кількості днів участі у таких заходах.
		Суд апеляційної інстанції вказав, що підрозділи НОМЕР_4 прикордонного загону охороняють кордон з РФ та Білоруссю у межах Чернігівської області. Чернігівська область внесена до зон можливих бойових дій (Наказ Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022). Однак, відповідач та третя особа     заперечують виконання підрозділами ДПСУ бойових завдань на лінії бойового зіткнення.
		Цей суд зазначив, що бойові накази чи розпорядження не є достатнім доказом безпосередньої участі у бойових діях, а виконання бойових розпоряджень не тотожне участі у бойових діях.
		Суд апеляційної інстанції вважав, що довідка В/ч НОМЕР_3 від 08.01.2023 № 3966 видана на підставі бойового наказу від 16.09.2022 № 165 гриф не підтверджує безпосередньої участі у бойових діях, а лише направлення у службове відрядження.
		Ураховуючи ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів протиправність дій відповідача щодо невиплати додаткової винагороди до 100 000 грн                      (п.1 Постанови № 168), тому дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог      ОСОБА_1     
		IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.    
		Позиція інших учасників справи
		Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від           16 травня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:        
		- пункту 21 Постанови КМУ № 168;
		- пунктів 4, 11 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року                               № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 392-АГ),
		- пунктів 3, 7, 8 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 09 грудня 2022 року «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року     № 168» (далі - Наказ № 628-АГ),
		у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови              № 168, а саме:
		- визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
		- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
		- порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).
		Верховний Суд ухвалою від 11 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.    
		Відповідач     правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.    
		Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
		У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовць Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення за період з 10 жовтня 2022 по 08 січня 2023 року     (у період відрядження).    
		Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
		На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті               1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.
		Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 внесено зміни до Постанови КМУ № 168, зокрема, замінено формулювання « 30 000 грн щомісячно» на «додаткова винагорода до 30 000 грн пропорційно» та визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
		Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за період за жовтень, листопад 2022 року та   січень 2023 року.
		Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.
		Протягом періоду, за який позивач просить винагороду, діяли накази № 392-АГ та № 628-АГ.
		Наказ     № 392-АГ набрав чинності 01.08.2022.    
		У пункті 2 Наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі: 
		1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
		2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
		3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
		4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
		5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
		6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;
		7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
		8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
		Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
		(1) бойового наказу (бойового розпорядження);
		(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;
		(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
		Згідно з пунктом 5 цього наказу визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
		Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
		У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
		Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
		Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
		Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
		Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).
		Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
		До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
		З 01.12.2022 був уведений в дію наказ № 628-АГ.
		Так, пунктом 2 цього Наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах віднесено виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:
		(1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
		(2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з проивником;
		(3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
		(4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умвовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
		(5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
		(6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовим розпорядженням;
		(7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
		Накази № 392-АГ і № 628-АГ змінили підхід до визначення "безпосередньої участі" військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом № 164-АГ, який діяв до 01.07.2022. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ                         № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ                        № 628-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.
		Отже, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказами № 392-АГ та № 628-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.
		У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що позивача було направлено у відрядження до оперативного підпорядкування начальника НОМЕР_4 прикордонного загону     (В/ч НОМЕР_3 ). В/ч НОМЕР_3 видала довідку від 08.01.2023 № 3966, де зазначено, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у Чернігівській області у визначені періоди.
		Суд першої інстанції задовольняючи позов визнав цю довідку належним та достатнім доказом участі позивача у бойових діях, оскільки жодна сторона не заперечує сам факт, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди,     було неоформлення документів визначених наказами № 392-АГ та № 628-АГ.
		Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав для задоволення позову, вказуючи, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів участі позивача у бойових діях або заходах оборони, його перебування в районах бойових дій чи підтвердження кількості днів участі у таких діях чи заходах. Цей суд не прийняв довідку № 3966 як доказ, що підтверджує     безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах та є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди, позаяк вона була видана на підставі бойового наказу від 16.09.2022 року № 165 гриф, яким позивача було направлено у службове відрядження.
		Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція суду апеляційної інстанції є помилковою, у той же час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (пункту 21 Постанови КМУ № 168, пунктів 4, 11 Наказу № 392-АГ, пунктів 3, 7, 8 Наказу              № 628-АГ) у подібних правовідносинах.
		Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування вказаних норм.
		Питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 ?000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
		Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту                            1 Постанови  № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі      № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).
		Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції № 188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою КМУ № 168. У цій постанові Верховний Суд встановив, що накази                № 392/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ                       № 168 для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Суд наголосив на неприпустимості застосування Інструкції № 188 у цій ситуації. Також у схожих правовідносинах застосовним є і наказ № 164-АГ.
		Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 вказав, що згідно з пунктом              4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах (а саме: бойових наказів, журналів бойових дій і рапортів командирів), а пунктом             3 наказу     №628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю. Також Верховний Суд у справі № 200/4100/23 постанова     від 05.08.2024 звернув увагу, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
		Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі             № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23).
		Також у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд наголосив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, мали з`ясувати, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в                          НОМЕР_4 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_3 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
		Переглядаючи висновки суду апеляційної інстанції в контексті доводів касаційної скарги, Суд звертає увагу на таке.
		Зважаючи на характер спору та аргументи, викладені скаржником у касаційній скарзі, колегія суддів повинна, насамперед, проаналізувати зміст нормативних актів, на які суди попередніх інстанцій спиралися у своїх висновках, сферу їх правового регулювання, відтак вирішити питання про їх застосовність до спірних правовідносин.
		Суд першої інстанції визнав накази № 392-АГ та № 628-АГ незастосовними до спірних правовідносин, через те, що їх не зареєстровано в Мін`юсті, а тому вони не набрали чинності і не змінюють правове регулювання додаткової винагороди військовослужбовців. Натомість, цей суд застосовував при вирішенні спору пункт 1 Постанови КМУ №168 зі змісту положень якого для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн військовослужбовцям виділив такі умови:          1) воєнний стан, 2) участь у бойових діях або заходах оборони, 3) перебування в районах бойових дій.
		Суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору дійшов висновків, що накази № 392-АГ та          № 628-АГ підлягають до застосування та     зазначив, що виплата додаткової винагороди до                 100 000 грн залежить від виконання військовослужбовцем завдань, визначених у цих наказах. Водночас суд апеляційної інстанції процитувавши норми цих наказів встановив відсутність доказів участі позивача в бойових діях чи заходах з національної безпеки, оборони, відсічі агресії, що унеможливлює отримання ОСОБА_1 додаткової винагороди.
		Отже, враховуючи усталену практику суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що застосуванню підлягають норми наказів, водночас навівши норми цих наказів, не застосував визначений у них підхід.
		Суд першої інстанції визнав довідку належним доказом, оскільки жодна зі сторін не оспорювала факт здійснення позивачем заходів з національної безпеки та відсічі.
		Із судового рішення апеляційного суду не вбачається наведення обґрунтованих мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка обставинам справи, встановлених судом першої інстанції, та які були покладені в основу його рішення про задоволення позову.  Суд апеляційної інстанції не навів обґрунтування чому обставини які визнаються сторонами потребують додаткового підтвердження.    
		Так суд апеляційної інстанції визнав довідку № 3966 неналежним доказом підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах, через посилання у ньому на бойовий наказ яким позивача направлено у службове відрядження, водночас цей суд не здійснив дослідження цього бойового наказу № 165 гриф.
		Суд апеляційної інстанції поспішно відхилив довідку й указані в ній періоди, не з`ясувавши, чи підтверджується участь позивача у бойових діях цією довідкою в поєднанні з іншими доказами. Внаслідок цього не було враховано доводи позивача про участь у бойових діях на території Чернігівської області у зазначені довідкою В/ч НОМЕР_3 періоди.
		Апеляційний суд не здійснив повного аналізу всіх наявних доказів і не з`ясував важливі фактичні обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Замість цього обмежився формальним аналізом довідки, не дослідив мету та підстави її видачі,     не перевірив, які документи стали її основою, і не встановив, чи підтверджується «безпосередня участь» у бойових діях іншими матеріалами справи.
		Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду щодо оцінки довідок та їх поєднання з іншими доказами.
		Відхиливши довідку як доказ та вказуючи на відсутність у матеріалах справи доказів безпосередньої участі позивача в бойових діях або заходах оборони, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, що суперечить пункту 4 наказу № 392-АГ, за яким участь військовослужбовця у бойових діях чи заходах визначається на основі сукупності документів, а саме: бойових наказів, журналів бойових дій і рапортів командирів.
		Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не досліджував жодних доказів, будь-які документи (крім доказів про відрядження та листів-відповідей військових частин) відсутні в матеріалах справи.
		Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність будь-яких підтверджуючих документів     не є підставою для відмови позивачу та не враховує висновку Верховного Суду про те, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.
		Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
		Також апеляційний суд не встановив, які саме завдання виконував позивач у складі іншої військової частини, під чиїм оперативним підпорядкуванням перебував та чи складалися належні рапорти, що є ключовим для підтвердження права на додаткову виплату. Встановлення цих фактичних обставин є критично важливим для визначення, чи дійсно позивач належав до категорії військовослужбовців, які мають право на підвищену додаткову винагороду у спірний період, що зазначений в довідці № 3966 від 08.01.2023.
		Суд апеляційної інстанції не встановив чи були складені рапорти. Водночас, оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2 та 9 КАС України.
		Отже, через неповне з`ясування всіх обставин та без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією довідкою у сукупності з іншими доказами, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність права у позивача  на виплату збільшеної винагороди є передчасним.    
		Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.
		Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.
		Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та           9 КАС України.
		У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.
		Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.
		З урахуванням викладеного, Суд вважає за необхідне направити дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вище вказаного.
		Підставою для скасування судових рішень першої та/або апеляційної інстанцій за пунктом                  1 частини другої статті 353 КАС України є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення важливих фактичних обставин. Це стосується недослідження доказів за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження, визначених пунктами                         1-3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
		Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом.
		Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до цього ж суду.
		VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року скасувати, а справу № 200/1991/23 направити на новий судовий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак   Л.О. Єресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...