Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 567/1462/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2025.
Дата набрання законної сили: 08.01.2025
Номер судового провадження: 61-6943ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		08 січня 2025 року                                     
		м. Київ                                                               
		 
		справа № 567/1462/23
		 
		провадження № 61-6943св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року у складі судді Венгерчук А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2              про зменшення розміру аліментів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 06 серпня 2006 року перебував                                              у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який було розірвано 06 грудня 2012 року рішенням Острозького районного суду Рівненської області (справа                                               № 1713/1611/12). У шлюбі в них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Вказував, що рішенням Острозького районного суду Рівненської області                                від 13 грудня 2012 року з нього на користь відповідачки стягуються аліменти                             на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 листопада 2012 року та до досягнення дитиною повноліття (справа № 1713/1612/12).
		 
		Зазначав, що він сумлінно сплачував аліменти на дитину у розмірі, встановленому судовим наказом, проте наразі обставини змінилися так, що він не взмозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у вказаному розмірі.                Так, 07 серпня 2019 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Судовим наказом Острозького районного суду Рівненської області від 19 січня              2023 року з нього на користьОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання                    сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи                          з 22 грудня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття (справа № 567/1671/22).
		 
		Крім того, на підставі рішення Острозького районного суду Рівненської області                  від 13 квітня 2023 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки доходу щомісячно, починаючи з 22 грудня 2022 року та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку (справа № 567/1674/22).
		 
		Посилався на те, що на даний час змінилися підстави, з яких виходив суд, призначаючи йому аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , оскільки змінився його сімейний стан та склад сім`ї, що призвело до погіршення його майнового стану. Сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання доньки                    ОСОБА_3 для нього є обтяжливим.
		 
		Позивач також просив урахувати те, що він щомісячно сплачує лізингові та кредитні платежі за договором фінансового лізингу від 10 жовтня 2019 року № ФЛ201900577 та кредитним договором від 11 жовтня 2021 року № CL-334052.
		 
		Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2012 року у справі № 1713/1612/12 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 ,                ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/7 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь                         ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
		У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково позов  ОСОБА_1 , суд першої інстанції оцінив надані сторонами докази, виходив з рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини та врахував сімейний стан платника аліментів, а саме те, що на його утриманні з`явилася друга неповнолітня дитина та дружина. Районний суд звернув увагу на той факт, що сімейний стан платника аліментів змінився, що відповідно до статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням.
		 
		Районний суд дійшов висновку, що за рахунок свого доходу позивач має здійснювати утримання двох неповнолітніх дітей, а також дружини до досягнення дитиною трирічного віку, що в сукупності з наявністю у ОСОБА_1 боргових зобов`язань свідчить про зміну його майнового стану.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року скасовано.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щозміна сімейного стану ОСОБА_1 , а саме народження сина ОСОБА_6 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Суд першої інстанції не врахував те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану,                       у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, та неможливість сплачувати аліменти у раніше визначеному судовим рішенням розмірі.
		 
		Апеляційний суд звернув увагу на те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції син позивача  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг трирічного віку, а отже дружина не позбавлена можливості працювати та не перебуває на утриманні позивача, як непрацездатна особа. При цьому суд урахував, що ОСОБА_1 має додаткові доходи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року скасувати, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року змінити та зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2012 року на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/7 частки всього заробітку (доходу).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                         у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                                          від 29 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного встановлення обставин справи, не надали належну правову оцінку поданим доказам.
		 
		На думку заявника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагу докази щодо погіршення його майнового стану та не врахували, що його діти мають рівні права на забезпечення їх утримання за рахунок батька. Вважає, що стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 1/7 частки його заробітку (доходу) щомісячно може забезпечити рівні умови для утримання обох дітей. Крім того, сукупний розмір відрахувань по аліментним платежам, кредитним та лізинговим зобов`язанням становить 91 % від його заробітної плати, що суперечить вимогам статті 26 Закону України «Про оплату праці». 
		 
		При цьому зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
		 
		Посилається на те, що ураховуючи предмет та підставу позову, справа стосується сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої                         статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Указане порушення судами норм процесуального права, на думку заявника, є обов`язковою підставою для скасування судових рішень.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 грудня                       2022 року у справі № 727/1599/22 та від 10 жовтня 2020 року у справі                                             № 682/2454/22-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права,          а саме, судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
		 
		У липні 2024 року  ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, яка відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
		 
		Зазначає, що ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи позивач та його представник не заперечували проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Протягом розгляду справи в суді першої інстанціїпозивач не заявляв клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 06 серпня 2006 року до 25 травня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 06 грудня 2012 року у справі № 1713/1611/12 (а. с. 7).
		 
		Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Острозького районного управління юстиції Рівненської області 09 серпня 2018 року (а. с. 6).
		 
		Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                                 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 листопада 2012 року та до досягнення дитиною повноліття (справа № 1713/1612/12; а. с. 8).
		 
		15 квітня 2013 року ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про по зміну імені серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Острозького районного управління юстиції Рівненської області 15 квітня 2013 року (а. с. 53).
		 
		07 серпня 2019 року між  ОСОБА_1 та  ОСОБА_9 укладено шлюб, зареєстрований Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 07 серпня 2019 року за актовим записом № 1289,                                          що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а. с. 10).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 у  ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим Острозьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 20 жовтня 2020 року (а. с. 9).
		 
		Судовим наказом Острозького районного суду Рівненської області від 19 січня              2023 року у справі № 567/1671/22 з ОСОБА_1  на користьОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,                         у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 грудня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 11).
		 
		Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки доходу щомісячно, починаючи з 22 грудня 2022 року та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку (справа                                № 567/1674/22; а. с. 12-13).
		 
		10 жовтня 2019 року між Державною іпотечною установою (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу                                № ФЛ201900577, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хилею О. В. 10 жовтня 2019 року за реєстровим № 1714                         (а. с. 14-19).
		 
		Відповідно до умов договору фінансового лізингу 10 жовтня 2019 року                                          № ФЛ201900577 лізингодавець зобов`язується передати лізингоодержувачу                             в строкове платне володіння та користування об`єкт житлової нерухомості, що належить лізингодавцю на праві власності, та передати його у власність лізингоодержувачу на умовах, визначених договором, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт житлової нерухомості, володіти та користуватися ним протягом усього строку фінансового лізингу, а після повного виконання умов договору і сплати всіх лізингових платежів набути його у власність на підставі договору.
		 
		Предмет лізингу передається лізингодавцем у фінансовий лізинг лізингоодержувачу у платне володіння та користування на строк до 01 червня                   2036 року включно, але не менше ніж на 1 (один) рік (пункт 1.4 договору).
		 
		Вартість предмета лізингу визначена (за згодою сторін) і становить 577 244,80 грн, без ПДВ (пункт 1.5 договору).
		 
		11 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» (банк) та     ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір № CL-334052, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 185 000 грн зі сплатою 35 % річних                     з терміном погашення до 09 жовтня 2026 року (а. с. 21-26).
		 
		Відповідно до довідки про доходи від 21 листопада 2023 року № 406/62, виданої ДПРЗ ГУ ДСНС України у Рівненській області ОСОБА_1 працює на посаді начальника караула 16 ДПРЧ та за період з березня 2023 року до серпня 2023 року
		отримав дохід у розмірі 269 574,37 грн (а. с. 79).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                   статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою                   статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                    з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                           і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право                                 в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		 
		Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		 
		Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
		 
		Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		 
		Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька                         і (або) у твердій грошовій сумі.
		 
		Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
		 
		Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
		 
		У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року              № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
		 
		Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки судовим наказом Острозького районного суду Рівненської області                        від 19 січня 2023 року (справа № 567/1671/22) з нього стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки доходу на утримання ще однієї дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на користьОСОБА_4 , тобто він уже сплачує аліменти на двох дітей.
		 
		Крім того, на підставі рішення Острозького районного суду Рівненської області                  від 13 квітня 2023 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки доходу щомісячно, починаючи з 22 грудня 2022 року та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку (справа № 567/1674/22).
		 
		Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
		 
		При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
		 
		Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:                                        від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22),               від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанцій, вирішуючи позов ОСОБА_1 , неправильно застосував положення             статті 192 СК України, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів у цій справі та помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		 
		Суд першої інстанції, установивши, що змінився сімейний стан ОСОБА_1 , а саме народження від іншого шлюбу сина ОСОБА_6 , на утримання якого останній сплачує аліменти відповідно до судового рішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь  ОСОБА_2 з 1/4 на 1/6 частин.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою частину доказів щодо погіршення його майнового стану та не врахував, що його діти мають рівні права на забезпечення їх утримання за рахунок батька, тому стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 1/7 частки його заробітку (доходу) щомісячно може забезпечити рівні умови для утримання обох дітей                    є безпідставними, оскільки судами стягнуто аліменти на обох дітей позивача                 в однаковому розмірі. 
		 
		Посилання касаційної скарги заявника на те, що сукупний розмір відрахувань                        за аліментними платежами, кредитним та лізинговим зобов`язаннями становить              91 % від його заробітної плати, що суперечить вимогам статті 26 Закону України                          «Про оплату праці» не відповідають обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, зокрема, положень статтей 182, 192 СК України.
		 
		Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, саме те, що суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за                   правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої                         статті 411 ЦПК України), хоча і заслуговують на увагу, але з урахуванням конкретних обставин та предмету доказування в таких категоріях справ, таке процесуальне порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України.
		 
		Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до пункту 2 частини третьої                         статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		 
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).
		 
		При цьому, Верховний Суд ураховує, що  ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження           з викликом сторін у судове засідання та апеляційна скарга на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року не була обґрунтована вказаним порушенням районним судом норм процесуального права, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		 
		Районний суд ухвалив рішення повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних                         у справі доказів.
		 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що не всі процесуальні порушення є підставою для скасування законного судового рішення (пункт 139 постанови № 14-31цс22, пункт 69 постанови № 14-36цс21).
		 
		Отже, є безпідставним посилання ОСОБА_1 на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 10 жовтня 2020 року у справі № 682/2454/22-ц.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року                         у справі № 727/1599/22, а саме те, що зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів,               є частково необґрунтованими, оскільки висновки районного суду не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.
		 
		Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи           в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає                в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої                                                статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 2 147,20 грн судового збору, то ця сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_2 на його користь, оскільки колегія суддів частково задовольняє його касаційну скаргу, скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яким його позов задоволено частково.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд                 у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року скасувати, рішення Острозького районного суду Рівненської області від 30 січня 2024 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_2  (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь  ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судові витрати у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...