Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/2443/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано судом: 15.01.2025. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/299/332/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62020140000000520

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Виноградівський районний суд Закарпатської області
		______________________________________________________________
		 
		Справа № 297/2443/21 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15.01.2025 року м.Виноградів
		 
		Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :
		головуючого ОСОБА_1 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , обвинуваченого та його захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 18.05.2020р. до ЄРДР за №62020140000000520 по обвинуваченню- 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, освіта вища, колишній військовослужбовець за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишній начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », військове звання- капітан, одружений- на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.1 ст.369 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Суд визнав доведеним, що капітан ОСОБА_5 , будучи начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно, використовуючи своє службове становище, усупереч інтересам служби, у порушення вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11,16,30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 6 та 8 Закону України «Про прикордонний контроль», у період часу з 16.30 години до 16.45 години 10.08.2020р., своїми активними діями, шляхом надання вказівок та усунення перешкод, сприяв незаконному переміщенню ОСОБА_6 через державний кордон України в Угорщину, а саме через державний кордон України для автомобільного сполучення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться в с.Астей, Берегівського району Закарпатської області, чим вчинив незаконне переправлення особи через державний кордон України, вчинене службовою особою, з використанням свого службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України.
		Він же, 06.04.2021р., близько 20.00 години та 13.04.2021р. близько 18.00 години, перебуваючи по вул.Берчені-2 в м.Берегово, Закарпатської області та на автодорозі біля с.Гут, Берегівського району, Закарпатської області, відповідно, достовірно знаючи, що ділянка державного кордону в межах 103-104 прикордонних знаків знаходиться в зоні відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальником якого є капітан ОСОБА_7 , який в силу своїх службових обов`язків планує охорону державного кордону України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловив пропозицію ОСОБА_7 надати йому неправомірну вигоду за сприяння у незаконному переміщенні поза межами розташування пунктів пропуску тютюнових виробів з розрахунку 25-30 доларів США за кожен переміщений через державний кордон до Румунії ящик тютюнових виробів на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом не призначення у домовлений час на визначеній ділянці кордону, зокрема в районі 103-104 прикордонних знаків, прикордонних нарядів, чим вчинив пропозицію надати службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.
		Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст.332 КК України - незаконне переправлення особи через державний кордон України, вчинене службовою особою, з використанням свого службового становища та ч.1 ст.369 - пропозиція надати службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
		Згідно з положеннями ст.94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Оцінка доказів, як вбачається зі ст.94 КПК, є виключною компетенцією суду.
		Свій висновок щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст.332 та ч.1 ст.369 КК, суд обґрунтовує на сукупності досліджених під час судового розгляду доказів, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності та визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. 
		Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , заперечуючи свою провину в скоєнні ним інкримінованих злочинів, показав, що 10.08.2020р. він перебував в наряді до 16.00 години, заперечував, що він в незаконний спосіб переводив свого тестя через КПП «Лужанка», в нього не було ніякого мотиву на скоєння даного злочину, оскільки зустріч із тестем ОСОБА_8 відбулась після 16.00 години, тобто в поза службовий час. Вони дійсно з тестем проходили через КПП, спілкувались і він того ж дня повернувся до України. Окрім того, всі кримінальні справи щодо його тестя ОСОБА_8 були закритті. Щодо обставин зустрічі із ОСОБА_9 вказав, що це була здійснена провокація щодо нього, зокрема, правохоронними органами було підіслано до нього ОСОБА_9 , з яким було одне спілкування біля с.Гудя, а в м.Берегово- зустрічі не було. Стверджував, що це сам ОСОБА_9 попросив його, щоб він познайомив його із кримінальними елементами, які займаються контрабандою цигарок, пропонував йому прийняти участь в переміщенні цигарок та просив знайти йому таких людей, саме з цього приводу вони і зустрічались в м.Берегово, а всі телефонні записи розмов з ОСОБА_9 здобутті в незаконний спосіб, а відтак просив суд його виправдати.
		Так, незважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд безпосередньо дослідив докази у справі та дійшов висновку про наявність у його діях складу інкримінованих йому злочинів, а його доводи та доводи його захисника про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів - безпідставні та спростовуються матеріалами справи. 
		Зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в суді показала, що обвинуваченого знає по службі. Оскільки він займав посаду начальника, був старшим зміни і його поява 10.08.2020р. на території КПП ніяких питань не викликала, і на те, що ОСОБА_8 проходив разом з ним по всім постам, також ніхто не звернув увагу, оскільки він проходив разом із офіцером по території КПК «Лужанка». Зокрема, громадянин ОСОБА_8 заїхав у тил і дійшов до відділу паспортного контролю і з ним був поруч ОСОБА_11 , оскільки він сам би не перетнув кордон без реєстрації в системі ГАРТ. Чи повертався ОСОБА_8 в той день із-за кордону вона не пам`ятає.
		Свідок ОСОБА_12 , підтвердивши покази попереднього свідка, вказала, що 10.08.2020р. вона проходила службу на КПП «Лужанка» на виїзд. Був момент, що хтось прослідував до кордону із Угорщиною, але до неї ніхто не заходив. Вона не бачила, що ОСОБА_13  переводив когось через КПП, зокрема, він не надавав документи на оформлення будь-кого. Разом з тим, в системі «Гард» громадянин ОСОБА_8 (тесть ОСОБА_13 ) не був внесений.
		Свідок ОСОБА_14 , в суді повідомив, що 10.08.2020р. він перебував на службі на КПК «Лужанка». Вид наряду- вартовий шлагбауму тил. Біля обіду ОСОБА_15 вийшов за шлагбаум, де зустрів якусь людину і почав з нею рухатись в напрямку КПП. Оскільки офіцер зайшов на територію КПП із людиною то вони і не перевіряли цю особу, вони пішли в сторону відділу та в сторону КПП. Вони думали, що ОСОБА_13 сам забезпечить дотримання Стойкою правил прикордонного контролю, а тому відповідний талон йому не давали.
		Свідок ОСОБА_6 - тесть обвинуваченого, у суді показав, що 10.08.2020р. після обіду його підвезли до КПП «Лужанка», де його зустрів його зять- ОСОБА_5 , потім вони підійшли до віконця де його відмітили, звідти вони пішли до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_8 », де пробули 10-15 хвилин, після чого він пішов в Угорщину, де пробув 3-4 дня, а повертався вже через КПП «Вилок».
		Свідок ОСОБА_7 у суді повідомив, що з обвинуваченим він знайомий з 2018р. по службі. Так, 30.03.2021р. на «Месенджер» йому зателефонував ОСОБА_5 та запропонував зустрітись- попити каву. Зрозумівши, що обвинувачений хоче йому запропонувати протиправні дії, він про це доповів майору ОСОБА_16 та командуванню військової частини та вже діяв за їх розпорядженями- начальник загону дав розпорядження зустрітись із ОСОБА_5 та з`ясувати, що він конкретно хоче. Окрім того, перед зустріччю із обвинуваченим, зайшов до відділу військової контррозвідки, де отримав відповідні інструкції щодо своєї поведінки і вже діяв за їх вказівками. Повертаючись із м.Мукачево йому зателефонував знову ОСОБА_13 , запропонував зустрітись в м.Берегово, де обвинувачений йому запропонував здійснити протиправну діяльність- перемістити через державний кордон 30 ящиків цигарок (1 ящик 30 доларів США), а саме- цигарки мали переміщати особи з Виноградівського району, а він мав забрати із кордону військовослужбовців. Про цю розмову він доповів командиру прикордонного загону, а у ВКР він надав пояснення з приводу цього. Потім обвинувачений декілька разів йому телефонував, запропонував йому зустрітись біля с.Гудя, де сказав йому, що від нього чекають команду на роботу. Про цю зустріч він доповів командиру та у ВКР, а також дав пояснення у ДБР. Загалом із обвинуваченим було дві зустрічі- в м.Берегово та на околиці с.Гудя в лісі, тютюнові вироби мали перемістити з України до Румунії в районі 104 прикордонного знаку. Він в той час займав посаду начальника відділення прикордонної служи «Хижа» ДПС «Дякове» та володів інформацією про сили і засоби на охорону кордону на цьому напрямку, формував наряди. Мельничук обіцяв йому суму 25-30 доларів США за ящик цигарок. Більше йому телефонував сам обвинувачений, про всі розмови він доповідав керівництву та у відділ ВКР, а із телефонних розмов робив скріншоти. Перед зустрічами із обвинуваченим його інструктували в правоохоронних органах, зокрема і про те, що він не мав права провокувати ОСОБА_5 . 
		Оскільки зазначені свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 в суді дали беззаперечні відомості з приводу обвинувачення, які повністю узгоджуються з безпосередньо дослідженими в судовому засіданні сукупністю інших письмових та інших доказів, в суді не встановлено будь-якої заінтересованості цих свідків в справі. Такі показання свідків є допустимим джерелом доказів, оскільки отриманні від сторонніх осіб за відповідно передбаченої законом процесуальної процедури, вони достовірно підтверджують факт щодо переправлення обвинуваченим особи через державний кордон України, вчинене службовою особою, з використанням свого службового становища та факт пропозиції обвинуваченим надати службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.
		Водночас, наявність у показаннях свідка ОСОБА_6 розбіжностей, зокрема, в частині того, що працівники ДПС його відмітили та дали відповідний талон, пояснюється в першу чергу тим, що свідок є тестем обвинуваченого, якого обвинувачений безпосередньо переводив через КПП, а відтак вбачається його безпосередня заінтересованість в справи, а відтак суд, належно оцінивши їх у сукупності з іншими здобутими у справі доказами, зокрема з показами допитаних у суді свідків- працівників ДПС, обґрунтовано відхиляє їх. 
		Крім цього вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться наступними письмовими доказами, безпосередньо сприйнятими, дослідженими, оціненими судом згідно зі статтею 94 КПК України, зокрема, вина обвинуваченого підтверджується даними, що містяться в протоколах слідчих дій, за результатами проведення НСРД про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а також безпосередньо у висновках експертів /т.1 а.п.93-259/.
		Так, фактичними даним протоколу огляду місця події від 25.11.2020р., під час якого виявлено літальний апарат, на якому ОСОБА_6 ймовірно 09.08.2020р. прибув в Україну, що доводить суб`єктивну сторону ОСОБА_5 щодо мотивів організації переправлення ОСОБА_17 за кордон  необхідність уникнення подвійного фіксуванні вибуття за кордон; на місці події були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , вилучено мобільний телефон ОСОБА_6  НОМЕР_1 ; вилучено тютюнові вироби;
		Фактичними даним протоколу негласних слідчих дій від 09.08.2020  зняття інформації з транспортних-телекомункаційних мереж  мобільного телефону ОСОБА_6 НОМЕР_1 , у яких наявні розмови ОСОБА_6 про його приліт вранці в Україну 09.08.2020р.
		Фактичними даним протоколу обшуку від 25.11.2020р. за місцем проживання ОСОБА_6 у ході якого виявлено тютюнові вироби у великій кількості, а відтак доводить суб`єктивну сторону ОСОБА_5 щодо можливості організації ними переправлення тютюнових виробів за кордон за допомогою літального апарату
		Фактичними даним протоколу огляду роздруківок мобільних номерів ОСОБА_6 НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який підтверджує, що він 09.08.2020 з`являється в Україні з напрямку Угорщини, в той час як прикордонне оформлення на виїзд з Україну ОСОБА_6 не проходив, про що свідчить відсутність даних в базі ГАРТ, а також підтверджує що ОСОБА_6 10.08.2020 дійсно перебував на КПП «Лужанка» (с.Астей Берегівського району), хоча згідно бази ГАРТ повинен був перебувати в Угорщині.
		Даними листів ОРВ ЗхРУ ДПСУ від 28.05.2020 №5/925 у якому наявні дані про літальний апарат ОСОБА_6 , рух якого 09.08.20 співпадає з рухом мобільного терміналу останнього, з Угорщини  в Україну та листа ОРВ ЗхРУ ДПСУ від 18.02.2021 №5/282 про отримання інформації від Словацької Республіки про те, що власником літального апарату є ОСОБА_6 і умовою було зробити апарат в темно-зеленому кольорі, що підтверджує бажання у майбутньому можливо займатися незаконним переміщенням тютюнових виробів та даними листа з додатками ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2020 №5/1372 про фіксацію зранку 09.08.2020 прильоту літального апарату з Угорщини в Україну.
		Фактичними даним протоколу про результати зняття інформації з транспортних мереж номер телефону ОСОБА_5 НОМЕР_3 згідно яких ОСОБА_6 цікавиться зранку 09.08.2020 чи ніхто нічого не бачив з прикордонників на вишці; крім того ОСОБА_6 підтверджує, що він перелетів біля КПП «Лужанка» 09.08.2020, біля 16.30 год. 10.08.2020; ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домовляються про зустріч на КПП «Лужанка» (співпадає з відео, де в цей час ОСОБА_5 його зустрічає).
		Фактичними даним протоколу про результати зняття інформації з транспортних мереж номер телефону ОСОБА_6 НОМЕР_1 згідно яких ОСОБА_6 підтверджує, що 09.08.2020 приземлився (розбираю апарат, апарат в гаражі); він же підтверджує, що він перелетів біля КПП «Лужанка» 09.08.2020р., біля 16.30 год.; 10.08.2020 домовляються про зустріч на КПП «Лужанка» він та ОСОБА_5 (співпадає з відео, де в цей час ОСОБА_5 його зустрічає).
		Окрім того, фактичними даними (щодо вчинення ОСОБА_5 злочину за ч.1 ст.369 КК України) Повідомлення ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення ВКР СБУ від 06.04.2021р., згідно якого встановлено, що приводом для реєстрації кримінального провадження стало звернення ОСОБА_7 щодо пропозиції ОСОБА_5 надавати йому неправомірну вигоду за сприяння ним ( ОСОБА_18 ) у контрабанді тютюнових виробів. Ці обставини свідок ОСОБА_7 підтвердив і підчас допиту у суді.
		Фактичиними даними, відтворених у судовому засіданні відповідно до ст.359 КПК звукозаписах щодо обставин, про які детально зазначено у протоколах про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме протоколами НСРД  аудіо-відеоконтролю особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , зокрема, в протоколах НСРД задокументовано факти пропозиції ОСОБА_5 , адресовані ОСОБА_7 щодо сприяння ним у контрабанді тютюнових виробів та задокументовано факти постійного намагання ОСОБА_5 схилити ОСОБА_7 до такої співпраці, що, ззокрема, зазначено у наступних висловах ОСОБА_5 : -«потрібно попробувати сначала чи всьо нормально як піде з цьої сторони, подивляться щодо до чого тай вже будемо бачити…»; на питання ОСОБА_7 наскільки він хоче попробувати, ОСОБА_5 відповідає «п`ятнадцять», очевидно повідомляючи про кількість ящиків, які плануються бути переміщені через кордон.
		Крім того, ініціативність ОСОБА_5 у бажанні здійснити переміщення тютюнових виробів через кордон проявляється у визначенні ним часу такого переміщення: «час.. будемо підлаштовуватися», визначені способу перетину кордону  за допомогою «довгої драбини», а також повідомляє про сприяння Румунської Сторони в контрбанді сигарет «Та сторона забирає»; ОСОБА_5 визначає кількість людей, які будуть через кордон переміщувати сигарети «Пять буде, чотири пять»; ОСОБА_5 визначає час, який потрібен цим людям для переміщення сигарет через кордон і повернутися назад «десь два-три часика і виходять .. Тоїсть два-три часика навіть меншк годину»; Запевняє ОСОБА_7 що ці люди за собою заметуть сліди «Вони за собою всьо гарненько…поняв? І потім виходять..» При цьому ОСОБА_5 у розмовах постійно звертає увагу на необхідність конспірації «я про то, щоб чим по менше знали, для чого потрбіно…», «слухай щоб чим по менше знали понімаєш за тебе ніхто не знає… боліє безопасно понімаєш?», у розмовах ОСОБА_5 у завуальовані повідомляє яким чином він буде передавати ОСОБА_7 кошти: «….зустрілися чи кави попили я тобі передав тай всьо»; запевняє в безпечності їх домовленостей «… без всяких втиків ніхто нікого не підставляє, не здає і всьо тому подібне, воно буде знати зразу еслі когось десь шось здав як з твоєї сторони подстава так і з моєї сторони воно зразу буде …».
		На переконання суду, ці докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх належності, допустимості, достовірності.
		Отже, сукупність наведених доказів, що була безпосередньо досліджена судом, є достатньою для висновків суду стосовно доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а відтак суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вирішив, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 мали місце, ці діяння містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України - незаконне переправлення особи через державний кордон України, вчинене службовою особою, з використанням свого службового становища та ч.1 ст.369 КК України - пропозиція надати службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, обвинувачений винен у вчиненні цих кримінальних правопорушень та підлягає покаранню за вчинені ним злочини, оскільки такі ним вчинено у стані осудності.
		Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. 
		Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні. 
		Разом з тим, оцінюючи доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів, а тому його слід виправдати, окрім того, відносно нього була проведена провокація з боку правоохоронних органів, для чого був залучений свідок ОСОБА_7 , на якого у правоохоронних органах були компрматеріали, суд вважає їх необґрунтованими і розцінює їх, як лінію захисту від пред`явленого обвинувачення.
		При цьому свої висновки суд обґрунтовує наступним.
		Зокрема, той факт, що 10.08.2020р. біля 16.30 години ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом зайшли на територію КПП «Лужанка» та разом, прослідувавши через весь пункт пропуску, розійшлися при виході з КПП в Угорщину, при цьому, ОСОБА_6 вибув за кордон, а ОСОБА_5  у напрямку України, переконливо підтверджують досліджені у судовому засіданні докази, зокрема, фактичні дані, що містяться на диску із відеозаписом перетинання ОСОБА_6 у супроводі ОСОБА_5 через КПП «Лужанка» в Угорщину, на якому чітко вбачається, як вони разом, безперервно, у супроводі один одного, проходять через територію пункту пропуску без проходження паспортного та митного контролю.
		Окрім цього, цей факт підтверджено показами військовослужбовців, які перебували у прикордонному наряді 10.08.2020р., зокрема, ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , які в судовому засіданні беззаперечно підтвердили, що 10.08.2020р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували разом на території КПП «Лужанка» та у супроводі один одного, прямували на вихід в Угорщину.
		Фактичними даними протоколів впізнання особи з свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , якими підтверджено вибуття ОСОБА_6 10.08.2020р. з України в Угорщину через КПП «Лужанка» у супроводі обвинуваченого, а також безпосередньо самими показами в судовому засіданні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у яких вони не заперечують, що 10.08.2020 ОСОБА_5 зустрів ОСОБА_6 на КПП «Лужанка» та провів до шлагбаума при виході в Угорщину, де вони розійшлися.
		Вказані покази ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останні підтвердили і під час слідчого експерименту від 14.09.2021р., який досліджений судом, та у ході якого вони підтвердили, що перебували 10.08.2020р. на КПП «Лужанка» з метою переправлення через кордон, а отже, факт проходження ОСОБА_6 10.08.2020р. державного кордону України в Угорщину, з уникненням останнім від проходження прикордонного оформлення, належними та достовірними доказами, отриманими у спосіб, передбачений КПК України, належним чином підтверджено. 
		Фактичними даними протоколу огляду місця події від 25.11.2020р., під час якого виявлено літальний апарат, на якому ОСОБА_6 ймовірно 09.08.2020 прибув в Україну, що доводить суб`єктивну сторону ОСОБА_5 щодо мотивів організації переправлення ОСОБА_17 за кордон  необхідність уникнення подвійного фіксуванні вибуття за кордон; на місці події були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , вилучено мобільний телефон ОСОБА_6  НОМЕР_1 ; вилучено тютюнові вироби; фактичними даними протоколу негласних слідчих дій від 09.08.2020р.  зняття інформації з транспортних-телекомункаційних мереж  мобільного телефону ОСОБА_6 НОМЕР_1 , у яких наявні розмови ОСОБА_6 про його приліт вранці в Україну 09.08.2020р.; фактичними даними протоколу обшуку від 25.11.2020р. за місцем проживання ОСОБА_6 , у ході якого виявлено тютюнові вироби у великій кількості, а відтак доводить суб`єктивну сторону ОСОБА_5 щодо можливості організації ними переправлення тютюнових виробів за кордон за допомогою літального апарату; фактичними даними протоколу огляду роздруківок мобільних номерів ОСОБА_6 НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який підтверджує, що він 09.08.2020 з`являється в Україні з напрямку Угорщини, в той час як прикордонне оформлення на в`їзд в Україну ОСОБА_6 не проходив, про що свідчить відсутність даних в базі ГАРТ; а також підтверджує що ОСОБА_6 10.08.2020 дійсно перебував на КПП «Лужанка» (с.Астей Берегівського району), хоча згідно бази ГАРТ повинен був перебувати в Угорщині.
		Листом ОРВ ЗхРУ ДПСУ від 28.05.2020 №5/925 у якому наявні дані про літальний апарат ОСОБА_6 , рух якого 09.08.20 співпадає з рухом мобільного терміналу останнього, з Угорщини  в Україну; листом ОРВ ЗхРУ ДПСУ від 18.02.2021 №5/282 про отримання інформації від Словацької Республіки про те, що власником літального апарату є ОСОБА_6 і умовою було зробити апарат в темно-зеленому кольорі, що підтверджує бажання у майбутньому можливо займатися незаконним переміщенням тютюнових виробів та лист з додатками ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2020 №5/1372 про фіксацію зранку 09.08.2020 прильоту літального апарату з Угорщини в Україну.
		Протоколом про результати зняття інформації з транспортних мереж номер телефону ОСОБА_5 НОМЕР_3 згідно яких ОСОБА_6 цікавиться зранку 09.08.2020 чи ніхто нічого не бачив з прикордонників на вишці; крім того ОСОБА_6 підтверджує, що він перелетів біля КПП «Лужанка» 09.08.2020 (а на як каже у допиті 04-06.08.2020), біля 16.30 год. 10.08.2020; ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домовляються про зустріч на КПП «Лужанка» (співпадає з відео, де в цей час ОСОБА_5 його зустрічає).
		Протоколом про результати зняття інформації з транспортних мереж номер телефону ОСОБА_6 НОМЕР_1 згідно яких ОСОБА_6 підтверджує, що 09.08.2020 приземлився (розбираю апарат, апарат в гаражі); він же підтверджує, що він перелетів біля КПП «Лужанка» 09.08.2020 (а не як каже у допиті 04-06.08.2020), біля 16.30 год.; 10.08.2020 домовляються про зустріч на КПП «Лужанка» він та ОСОБА_5 (співпадає з відео, де в цей час ОСОБА_5 його зустрічає). 
		Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 про те, що останнім був в законний спосіб пройдений паспортний контроль на вихід з України, то вказане твердження спростовується дослідженими у суді доказами, зокрема, витягом із бази ГАРТ (база обліку осіб які перетинають державний кордон), відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_6 10.08.2020р. паспортні документи для прикордонного оформлення на вихід з України в Угорщину не подавав та відповідно він не оформлювався, а також фактичними даними, які містяться на диску із відеозаписом перетинання ОСОБА_6 у супроводі ОСОБА_5 через КПП «Лужанка» в Угорщину, на якому вбачається як вони разом, безперервно, у супроводі один одного, проходять через весь пункт пропуску без належного проходження паспортного та митного контролю. 
		З приводу показів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що останній надавав 10.08.2020р. при вибутті в Угорщину свій паспорт для виїзду за кордон, у судовому засіданні ці покази повністю спростовано, а саме, відсутністю у базі ГАРТ-1 даних про проходження ним 10.08.2020р. паспортного контролю, що підтверджується дослідженим витягом з бази ГАРТ-1, матеріалами службового розслідування проведеного у ІНФОРМАЦІЯ_9 від 29.01.2021р., якими констатовано незаконність 10.08.2020р. ОСОБА_6 перетину кордону та констатовано, що офіційно він виїхав 03.07.20р., а в`їхав в Україну у вечері 10.08.2020р., а відтак в цей період незафіксовано більше його в`їзд та виїзд, а також безпосередніми показами в судовому засіданні свідків-військовослужбовців ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , що несли службу у прикордонному наряді на КПП «Лужанка» 10.08.2020р., які повністю підтвердили факт не проходження свідком ОСОБА_8 10.08.2020р. паспортного контролю. 
		Крім того достовірно встановлено, що 09.08.2020 ОСОБА_6 перебував в Україні, оскільки це підтверджено його показами, показами ОСОБА_5 , а також роздруківками телефонних розмов ОСОБА_6 , матеріалами НСРД, відеозаписом вибуття ОСОБА_6 10.08.2020 за кордон, при цьому, згідно витягу з бази ГАРТ-1 також відсутній запис про прибуття ОСОБА_6 в Україну.
		Таким чином, документально, зокрема, згідно бази даних прикордонної служби, підтверджено, що свідок ОСОБА_22 був відсутній в Україні у період з 03.07.2020р. до 22.00 год. 10.08.2020р. ОСОБА_6 , а відтак, прибуття його в Україну та вибуття його з України в цей час, були незаконними, з порушенням встановленого порядку перетинання державного кордону України, без здійснення митного та прикордонного оформлення.
		При цьому, 10.08.2020р. у період 16.30-16.45 год., ОСОБА_6  вибув з України незаконно за допомогою ОСОБА_5 , який знаючи, що останній повернувся з Угорщини в Україну незаконно, без митного та прикордонного оформлення, з метою уникнення ОСОБА_6 подвійного фіксування органами Державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби факту вибуття його з України в Угорщину без офіційного повернення, за допомогою використання свого службового становища, незаконно, без митного та прикордонного оформлення, організував незаконне переправлення ОСОБА_6 з України в Угорщину через ККП «Лужанка», ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Окрім того, суд зазначає, що факт сприяння ОСОБА_5 у незаконному перетині ОСОБА_6 кордону саме завдяки своєму службовому становищу, полягає в тому, що ОСОБА_5 , будучи службовою особою відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , вжив відповідних заходів щодо усунення перешкод по потраплянню ОСОБА_6 на територію контрольно пропускного пункту.
		Як вбачається із огляду відеозаписів з камер відеоспостереження КПП «Лужанка», а також показів військовослужбовців які перебували у прикордонному наряді від 10.08.2020: ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , 10.08.2020 біля 16.30 год ОСОБА_5 , особисто, користуючись своїм службовим становищем як начальника ВІПС «Лужанка», провів ОСОБА_6 на територію контрольно-пропускного пункту «Лужанка», зокрема без оформлення на останнього контрольного талону на проходження прикордонного оформлення, створюючи у військовослужбовців які в цей час несли службу у прикордонному наряді «Вартовий шлагшбауму-тил» уяву про законність потрапляння ОСОБА_6 на територію контрольно-пропускного пункту та впевненість про здійснення ОСОБА_5 контролю за дотриманням ОСОБА_6 правил прикордонного режиму.
		Крім того, оглядом вказаного відеозапису вбачається, як продовжуючи свої протиправні дії спрямовані на організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , перебуваючи у військовій формі, особисто та безперервно супроводжував ОСОБА_6 через територію пункту пропуску «Лужанка» в пішому порядку, по маршруту, який би дозволив уникнути прикордонного та митного оформлення, зокрема унеможливлення зупинки його військовослужбовцями, які в цей час несли службу у прикордонному наряді на даному КПП. При цьому, особистий та безперервний супровід ОСОБА_5 свого тестя ОСОБА_6 , був здійснений з метою створення у військовослужбовців, які в цей час несли службу у прикордонному наряді на даному КПП та могли побачити їх, уяви про законність перебування ОСОБА_6 у пункті пропуску та переконання у них, що ОСОБА_5 , як службова особа, забезпечить дотримання ОСОБА_6 правил прикордонного режиму.
		При цьому на відеозаписі чітко вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , без фактичного проходження митного та прикордонного оформлення, а саме без пред`явлення паспортного або іншого документа уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України та отримання від неї дозволу на перетинання державного кордону, прослідував з ним ( ОСОБА_6 ) через всю територію пункту пропуску з України до Угорщини, супроводжуючи останнього повз місця несення служби військовослужбовцями прикордонного наряду «Огляд транспортних засобів», «Перевірка документів» та «Вартовий шлагбауму-кордон» на максимально можливій далекій відстані, за транспортними засобами, які перекривали військовослужбовцям з числа прикордонних нарядів візуальне спостереження за ними.
		Саме завдяки цим діям, ОСОБА_5 (перебування у військовій формі, перебування 10.08.2020 на керівній посаді  начальника ВІПС «Лужанка», постійний і безперервний супровід від входу на КПП аж до виходу з КПП, досконале знання ОСОБА_5 схеми розташування прикордонних нарядів) з використанням свого службового становища сприяв уникненню ОСОБА_6 прикордонного та митного контролю, а відтак незаконному переправленню останнього через державний кордон України в Угорщину.
		Даючи правову оцінку заперечень ОСОБА_5 факту вчинення ним злочину за ч.1 ст. 369 КК України, то такий спростовується дослідженими у суді доказами, зокрема, показами свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, особистим повідомленням ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення ВКР СБУ від 06.04.2021р., яке і стало приводом для реєстрації кримінального провадження щодо пропозиції ОСОБА_5 надавати йому неправомірну вигоду за сприяння ним ( ОСОБА_9 ) у контрабанді тютюнових виробів, даним допиту свідка ОСОБА_7 в судовому засідані, який чітко підтвердив обставини інкриміновані ОСОБА_5 та які викладені в обвинувальному акті, а також фактичними даними аротоколів НСРД  аудіо-відеоконтролю особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . 
		Зокрема в протоколах НСРД задокументовано факти пропозиції ОСОБА_5 адресовані ОСОБА_7 щодо сприяння ним у контрабанді тютюнових виробів та задокументовано факти постійного намагання ОСОБА_5 схилити ОСОБА_7 до такої співпраці. Так, вказане зазначено у наступних висловах ОСОБА_5 : -«потрібно попробувати сначала чи всьо нормально як піде з цьої сторони, подивляться щодо до чого тай вже будемо бачити…»; - на питання ОСОБА_7 наскільки він хоче попробувати, ОСОБА_5 відповідає «п`ятнадцять», очевидно повідомляючи про кількість ящиків, які плануються бути переміщені через кордон.
		Крім того, ініціативність ОСОБА_5 у бажанні здійснити переміщення тютюнових виробів через кордон проявляється у визначенні ним часу такого переміщення: «час.. будемо підлаштовуватися», визначені способу перетину кордону  за допомогою «довгої драбини», а також повідомляє про сприяння Румунської Сторони в контрбанді сигарет «Та сторона забирає»; ОСОБА_5 визначає кількість людей, які будуть через кордон переміщувати сигарети «Пять буде, чотири пять»; ОСОБА_5 визначає час, який потрібен цим людям для переміщення сигарет через кордон і повернутися назад «десь два-три часика і виходять .. Тоїсть два-три часика навіть меншк годину»; Запевняє ОСОБА_7 що ці люди за собою заметуть сліди «Вони за собою всьо гарненько…поняв? І потім виходять..». При цьому ОСОБА_5 у розмовах постійно звертає увагу на необхідність конспірації, яке виражалось в наступних висловах: «я про то, щоб чим по менше знали, для чого потрбіно…», «слухай щоб чим по менше знали понімаєш за тебе ніхто не знає… боліє безопасно понімаєш?»
		Окрім того, у розмовах ОСОБА_5 у завуальовані повідомляє яким чином він буде передавати ОСОБА_7 кошти: «….зустрілися чи кави попили я тобі передав тай всьо»; запевняє в безпечності їх домовленостей «… без всяких втиків ніхто нікого не підставляє, не здає і всьо тому подібне, воно буде знати зразу еслі когось десь шось здав як з твоєї сторони подстава так і з моєї сторони воно зразу буде …».
		Більше того, проявляючи явну ініціативу у розмові ОСОБА_5 запевняє ОСОБА_7 в серйозності своїх та спільників намірів в контрабанді цигарок: «ну й люди такі, що як кажуть конкретні і еслі вони почали шось робити, потім не то що ти задню дав.. я кажу їм є нормальний мужик, з чоловіком можна поговорити, нехай заробить на сім`ю, прокормити»; повідомляю ОСОБА_7 що дані зацікавлені особи вже здійснювали контрбанду сигарет: «вони там робили. Ну при тобі неробили ні разу. А так робили». Запевняє ОСОБА_7 що питання лише за ним, а Румунську Сторону вони вирішать «вони готові в любу минуту, ще та сторона підклеїться під них» «вони казали….хоч кожен день», «еслі кажеш да, я з ними сьогодні переговорю».
		У розмові ОСОБА_5 , переконуючи ОСОБА_7 на вчинення незаконних дій щодо переміщення цигарок через державний кордон України, намагається тиснути на останнього, що сімейні обставини змушують його погодитися на його ( ОСОБА_11 ) пропозицію: «у тебе дитина маленька, жінка ніде не працює, у звязку з обставинами знімаєш квартиру, я з таким смислом  а там вже як рішиш» приводить аргументи. При цьому із змісту розмови послідовно прослідковується ініціативність ОСОБА_5 щодо схиляння ОСОБА_7 на його пропозицію «Так що вот так вот. То ти що думаєш», «попробуй один два рази не понтравиться тоді скажеш тоді скажеш я ….. (нецензурне слово)»,»ну я щитаю що це нормальний варіант вообще».
		В розмові в черговий раз ОСОБА_5 висловлює ОСОБА_7 своє занепокоєння щоб з його сторони не було підстав «подстав щоб ніяких не було.., бо є любителі, я лічно бачив, як вони на диктофон записують, а потім жалуються що мене побили, щось челюсті зламали….»
		Крім того у розмові ОСОБА_5 як колишній прикордонник, який добре знає прикордонну місцевість розповідає ОСОБА_7 маршрут, яким будуть рухатися люди здійснюючи контрабанду сигарет «лутше еслі б вони йшли через Сасово через село там де ферма.. на сто першому шо в тебе….,бо в тебе даже наряди туди недоходять ніколи».
		При цьому ОСОБА_5 конкретизує ОСОБА_7 у чому полягає його сприяння, а саме повідомленні відомостей про прикордонні наряди, які охороняють кордон: «так я тобі кажу.. ти щоб твої наряди, ДІПСи наряди», «я тобі кажу мені від тебе нада тільки твої розведка», «я то кажу мені треба твої ДІПСи твої ці все понімаєш, .. ну наприклад таку годину єслі можемо значіть можемо єслі нє то на коли можемо на тоді і всьо», ОСОБА_5 намагається пришвидшити ОСОБА_7 у прийнятті рішення мотивуючи, що коли сніг впаде, то роботи не буде «Що вже тут думати тут вже треба прямо казати або да або нє, … поки сніг у тебе не випав..»
		При цьому у телефонній розмові між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , яка відбулася 15.04.2021 вони обговрили ціну, яку останні повинен надати ОСОБА_7 за сприяння в контрбанді сигарет, а саме 25-30 доларів США. На запитання ОСОБА_7 «Так по грошам? Ти казав там 25-30… як буде розрахунок», на що ОСОБА_5 відповів «добре… ну так я тобі буду давати як ти скажеш»
		Таким чином, чітко підтверджено обставини, щодо вчинення обвинуваченим злочину - пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища. 
		Також суд спростовує доводи захисника та обвинуваченого щодо наявності провокації злочину. 
		З цього приводу суд відзначає, той факт, що свідок ОСОБА_7 діяв під контролем правоохоронних органів, ніяким чином не свідчить про вчинення провокаційних дій правоохоронними органами чи самим ОСОБА_7 щодо обвинуваченого, оскільки свідок ОСОБА_7 був задіяний працівниками правоохоронних органів для фіксування протиправної діяльності ОСОБА_5 у відповідності до вимог КПК та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». 
		Окрім того, у справі немає відомостей і стороною захисту не надано в судовому засіданні будь-яких даних, які би свідчили про провокацію обвинуваченого вчинити злочин, зокрема відсутні неодноразові, наполегливі прохання з боку свідка ОСОБА_7 , а навпаки за обставинами справи сам обвинувачений під час розмови з свідком наполегливо та послідовно схиляв останього до організації та переправлення через державний кордон ящиків із цигарками за грошову винагороду в сумі 20-30 доларів США за ящик, що підтверджено протоколом за результатами здійснення негласної слідчої (розшукової) дії, яким зафіксовано розмову між свідком та обвинуваченим на дорозі на узліссі біля с.Гут на 44 км. 13.04.2021р. /т.2 а.п.43-47/.
		При цьому згідно з усталеною судовою практикою (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-791км19, № 51-7096км18, № 51-6497км18, № 51-2010км19, № 51-2040км19, № 51-1968км19, № 51-2950км20, № 51-27км20, № 51-2025км20, № 51-420км19, № 51-6190км18, № 51-584км18, № 51-7086км18, № 51-8747км18) застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, саме по собі не може порушувати права особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Так, для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що органи досудового розслідування діяли пасивно і не підбурювали обвинуваченого до вчинення злочину, а відомості про можливе незаконне переправлення ним цигарок через державний кордон України були відомі ще до початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Таким чином, дії працівників органів досудового розслідування, зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ стосовно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не призвели до підбурювання обвинуваченого та вчинення злочинів, що йому інкримінуються.
		Суд також перевірив законність негласних слідчих (розшукових) дій з огляду на наявність відповідних процесуальних підстав для їх проведення та використання їх результатів, а тому вказані докази обґрунтовано визнав допустимими.
		Відхиляючи доводи сторони захисту про недопустимість як доказів висновків ряду експертиз суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон не встановлює для прокурора обов`язку долучати під час судового розгляду всі зібрані в ході досудового розслідування докази, сторона обвинувачення має право на власний розсуд визначати обсяг доказів, необхідних і достатніх для доведення винуватості особи в інкримінованому злочині та притягнення її до кримінальної відповідальності. Водночас усі докази, у тому числі висновки експертів за результатами проведених експертних досліджень, представлені прокурором у суді на підтвердження винуватості ОСОБА_5 , були відкриті стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України і в ході судового розгляду в суді нею не оспорювалась.
		Суд нагадує, що ст. 91 КПК визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, до них відносяться: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. 
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Дана норма відповідає на питання - встановлення яких фактів і обставин є метою доказування. Правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об`єктивне дослідження дозволяють вирішити кримінальне провадження по суті.
		При доказуванні, насамперед, повинні бути встановлені обставини, які відносяться до події злочину (п.1 ч. 1 ст. 91 КПК України), а п.2 ч.1 ст. 91 КПК України вимагається встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Крім того, заслуговує на увагу те, що згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а відтак суд оцінює кожен доказ окремо, також оцінює сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, адже саме внутрішнє переконання, до якого приходять суб`єкти оцінки має грунтуватись саме на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх доказів у їх сукупності.
		Отже, вирішуючи питання про обрання міри та виду покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь та характер небезпечності вчиненого ним злочину, його тяжкість, дані, що характеризують особу підсудного, обставини, за яких були скоєний злочин і які пом`якшують або обтяжують їх відповідальність.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - судом не встановлено.
		Призначаючи особі покарання, суд має дотриматися загальних засад, передбачених статтями 50,65 КК, та врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого. 
		Частиною 2 ст.332 КК України передбачена кримінальна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто дії, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, караються позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Поняття суддівського розсуду, або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.ст.66,67 КК України), визначення «інші обставини справи», або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Отже, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: згідно із ст.12 КК України ступінь тяжкість вчинених ним злочинів, враховує обставини вчинених злочинів (форму вини, корисливий мотив, стадію вчинення, кількість епізодів), характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який відповідно до наданої ОСОБА_23 начальника НОМЕР_4 прикордонного загону підполковника ОСОБА_24 характеристики від 10.09.2021р. /т.2 а.п.76/ за час проходження служби зарекомендував себе негативно, зокрема, професійно підготовлений незадовільно, має недостатні теоретичні знання, не працює над підвищенням свого професійного рівня, організаторські та командирські здібності на низькому рівні, на критику реагує неадекватно, з підлеглими у роботі не коректний, не врівноважений, до особового складу відноситься без поваги, невитриманий, з керівниками нетактовний; на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра та лікаря-психіатра не перебуває; одружений- на вихованні має дві неповнолітні дитини: син ОСОБА_25 - ІНФОРМАЦІЯ_10 та дочка ОСОБА_25 - ІНФОРМАЦІЯ_11 ; раніше до кримінальної відповідальності не притягався /т.2 а.п.90/, офіційно не працюючий. 
		На даний час мобілізований до лав ЗСУ- проходить службу у в/ч НОМЕР_5 , офіцер резерву. Окрім того, кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди не завдано.
		Відповідно до даних Досудової доповіді на обвинуваченого ОСОБА_5 , наданої Берегівським районним відділом №1 філії Державної Установи «Центр пробації» в Закарпатській області від 28.04.2022р. за №39/1/1322-22 /т.1 а.п.80-84/, відповідно до якої Берегівський районний відділ №1 філії Державної Установи «Центр пробації» в Закарпатській області, з урахуванням «середнього» рівня ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та «середнього» ризику для небезпеки для суспільства, вважає, що, виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
		За сукупністю таких обставин, враховуючи необхідність відповідності характера і ступені суспільної небезпечності злочинів обставинам їх скоєння та особистості винного, керуючись принципом, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення підсудного, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим підсудним, так і іншими особами, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення підсудного (ст.ст.50 п.2, 65 п.2 КК України), суд, з урахуванням висновків Берегівського районного відділу №1 філії Державної Установи «Центр пробації» в Закарпатській області, а також того, що обвинувачений перебуває в лавах ЗСУ і на вихованні та утриманні має двоє неповнолітніх дітей, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого все-ж можливе в умовах без ізоляції його від суспільства, а відтак буде справедливим призначити йому покарання в межах санкцій статтей, за якими кваліфіковано його дії у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України із визначенням йому іспитового строку за правилами, передбаченими ст.ст.75-76 КК України.
		Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
		До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною. 
		Оскільки обвинувачений є службовою особою до нього застосовується додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю. 
		Згідно вимог п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, у кожному конкретному випадку, враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та наслідки, а також дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Верховний Суд вказав, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх обставин справи визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Під час вирішення питання про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та звільнення її від відбування покарання з випробуванням беруться до уваги тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи, а відтак,призначення саме такого покарання буде відповідати загальним вимогам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, щодо необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. 
		Цивільний позов не заявлявся. 
		Майно, на яке накладено арешт відсутнє.
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.91,94,370,374,394,615 п.15 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.332 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5-ти (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
		ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2-х (двох) років позбавлення волі
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому ОСОБА_5 остаточно визначити покарання у виді 5-ти (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років. 
		 
		В порядку ст.ст.75-76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання в частині основного покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		 
		До набрання вироком законної сили до обвинуваченого, з урахуванням його належної процесуальної поведінки  запобіжні заходи не застосовуються.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому та потерпілому підлягає врученню негайно після проголошення.
		Роз`яснити обвинуваченому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		 
		ГоловуючийОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...