Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1689/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано судом: 15.01.2025. Зареєстровано: 15.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2025.
Дата набрання законної сили: 14.01.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №   911/1689/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Виростко А.В.,
		відповідача - Нестерова О.В.,
		третьої особи - не з`явився,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн"
		про винесення додаткового рішення
		 
		у справі № 911/1689/23 Господарського суду Київської області
		 
		за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УЗТК Трейд"
		про стягнення 6 093 289,32 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" про стягнення 6 093 289,32 грн, з яких: 4 896 282,00 грн плати за користування, 1 197 007,32 грн плати за зберігання та плати за накопичення рухомого складу.
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/1689/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		 
		Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у справі № 911/1689/23 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 911/1689/23 рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у справі № 911/1689/23 залишено без змін.
		 
		Постановою від 10.12.2024 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 911/1689/23 залишив без змін.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Товариство з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" заявляло про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, зазначаючи попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2  000,00 грн на годину. 
		 
		При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
		 
		11 грудня 2024 року на адресу Суду надійшла заява про винесення додаткового рішення, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на свою користь витрати на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн.
		 
		Позивач подано заяву (заперечення), в якій просить відмовити у задоволені заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вказана заява мотивована тим, що: ознайомлення з касаційною скаргою не є видом правничої допомоги, не може бути самостійним видом правничої допомоги, оскільки включається у зміст складання тих або інших заяв та клопотань; відзив на касаційну скаргу фактично дублював зміст поданих раніше процесуальних документів по суті та відповідно не потребував виключних професійних навиків. Відповідно заявлений час на надання правничої допомоги в межах десяти годин очевидно не відповідає дійсності та неспівмірний до обсягу наданої допомоги; підготовка процесуальних документів у спорі, що виник між сторонами, не потребує тривалого часу для аналізу договору, первинних документів: заборгованість відповідача стосується неналежного виконання зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг; спір є типовим, розрахунки відповідачем не здійснювалися; позовні вимоги не є складним, оскільки унормовані чинним законодавством та визначені усталеною судовою практикою й не потребує виняткових професійних знань. Таким чином, витрата адвокатом заявленого часу не є співмірною до складності спору та, відповідно, нарахована адвокатом вартість таких послуг не може бути обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.
		 
		Відповідачем подано відзив на заяву позивача про зменшення витрат на правову допомогу, в якому зазначає, що позивачем жодними належними і допустимим доказами, або розумними аргументами не доведено те, що відповідач мав можливість підготувати процесуальні документи у справі та належним чином сформулювати правову позицію, щоб виграти в результаті справу, в коротші строки. Тим самим неспівмірність витрат із складністю справи є лише оціночним судженням позивача, яке необґрунтовано належними та допустимими доказами. 
		 
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		 
		Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. 
		 
		Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. 
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		 
		Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 
		 
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		 
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3  статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6  статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		 
		Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4  статті 129   Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Разом з тим у частині 5  статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		 
		Зокрема, відповідно до частини 5  статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4  статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9  статті 129 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		 
		При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9  статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		 
		Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
		 
		Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		 
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 
		 
		Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. 
		 
		Зокрема, згідно з практикою Європейського  суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
		 
		Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		 
		Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
		 
		Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі  № 915/1788/21).
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн в суді касаційної інстанції надало: 
		 
		- договір (угода) про надання правової допомоги № б/н від 13.06.2023 (надалі - Договір), укладений між адвокатом Нестеровою Ольгою Валеріївною (надалі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" (надалі - Клієнт), відповідно до умов якого цей Договір регулює порядок надання Адвокатом Клієнту юридичних послуг, всіх видів правової допомоги згідно з ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в тому числі, але не обмежуючись, складання та подання усіх процесуальних документів, включаючи відзив та інші процесуальні документи, а також представництво інтересів Клієнта в суді першої, апеляційної, касаційної інстанції у справі № 911/1689/23 (пункт 1.1 Договору); вартість надання послуг складає 2  000,00 грн на годину надання послуги, вартість представництва в судовому засіданні - 2  000,00 грн незалежно від тривалості судового засідання. Загальна тривалість надання послуги вказується в актах виконаних робіт (пункт 1.3 Договору);
		 
		- акт прийому-передачі наданих послуг (розрахунок вартості наданих послуг) від 10.12.2024, відповідно до якого надані наступні послуги: ознайомлення з касаційною скаргою, складання відзиву на касаційну скаргу, представництво інтересів в судовому засіданні 10.12.2024 у справі № 911/1689/23. Тривалість надання послуги - 10:00 годин.Вартість надання послуги на годину - 2  000,00 грн. Всього надано послуг на загальну суму 20  000,00 грн;
		 
		- платіжну інструкцію № 1739 від 10.12.2024, яка підтверджує оплату відповідачем гонорару (винагороди) Адвокату за надані у цій справі послуги на загальну суму 20  000,00 грн.
		 
		Отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
		 
		Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9  статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такий висновок щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
		 
		Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		 
		У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
		 
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
		 
		Також Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/789/21 вказав, що послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі.
		 
		Суд враховує, що правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
		 
		Отже, врахувавши результати розгляду справи у суді касаційної інстанції, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" про винесення додаткового рішення, а також надані заявником документи, заяву (заперечення) позивача на заяву відповідача про винесення додаткового рішення, беручи до уваги те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, Суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" про винесення додаткового рішення задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: 06101, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" (місцезнаходження: 08303, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 14, кабінет 405; ідентифікаційний код 42255574) 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 911/1689/23. 
		 
		3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" про винесення додаткового рішення відмовити.
		 
		4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.
		 
		Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                   І.Д. Кондратова
		          
		           
		                                                                                                               О.А. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...