Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/11949/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2025.
Дата набрання законної сили: 10.01.2025
Номер судового провадження: 61-15346ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		10 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/11949/23
		провадження № 61-15346св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Дундар І. О., Коротенко Є. В., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року в складі судді: Турченко Т. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови № НОМЕР_3 від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу.
		 
		Позов мотивований тим, що 29 листопада 2013 року Октябрським районним судом м. Полтави ухвалено рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року, у розмірі 1 500 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. 
		 
		На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист № 554/11404/13-ц. 
		 
		29 лютого 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС Головного територіального управління Міністерства юстиції в Полтавській області Приймак О. В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 21 425,19 грн на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 липня 2023 року головним державним виконавцем ВПВР ДВС ГТУ Міністерства юстиції в Полтавській області Ніколенком С. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 та встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі та заборгованість по сплаті аліментів на момент досягнення дитиною повноліття відсутня. 
		 
		09 серпня 2022 головним державним виконавцем ВПВР ДВС ГТУ Міністерства юстиції в Полтавській області Ніколенком С. В. винесено постанову про звільнення майна з під арешту та постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до якої 1/3 частина двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , передано в рахунок погашення заборгованості по аліментах ОСОБА_2 . 
		 
		Позивач вважав, що при винесенні вказаної постанови виконавцем грубо порушено всі можливі права ОСОБА_1 і основне з них - це право на житло. У свою чергу рішення суду про продаж або передачу майна у виді 1/3 частини двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , будь-якій іншій особі не існує. Починаючи з 02 березня 2022 року позивач перебуває на військовій строковій службі в Збройних Силах України. 17 вересня 2022 року під час несення військової служби він отримав мінно-вибухову травму, струс головного мозку та акубаротравми. Внаслідок отриманих 17 вересня 2022 року травм його стан здоров`я стрімко погіршився, у зв`язку з чим 07 лютого 2023 року він отримав статус особи з інвалідністю 2 групи. Можливо саме у цей період у зв`язку з несенням військової служби він не мав змоги завжди своєчасно перераховувати грошові кошти по сплаті аліментів. Жодних постанов про відкриття виконавчого провадження з підстав несплати аліментів ОСОБА_2 та подальшого продажу квартири на електронних торгах з метою погашення боргу по аліментах ОСОБА_2 він не отримував. Відповідно до постанови ВП № НОМЕР_3 від 17 липня 2023 року він повністю погасив заборгованість по аліментах ОСОБА_2 та виконавче провадження було завершено з цих підстав. На теперішній час ОСОБА_2 не набула законного права власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому. 
		 
		Позивач вказував, що заборгованість по сплаті аліментів погашена у повному обсязі. Отже, постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 09 серпня 2022 року, відповідно до якої 1/3 частина двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , належить йому ОСОБА_1 , передається в рахунок погашення заборгованості по аліментах, на теперішній час є неправомірною та підлягає скасуванню. 
		 
		ОСОБА_1 просив:
		скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до якої 1/3 частина квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , передається ОСОБА_2 ;
		закрити виконавче провадження № НОМЕР_3 на підставі фактичного погашення грошової заборгованості.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2024 року:
		клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи та витребування доказів задоволено
		залучено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ;
		витребувано з Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію виконавчого провадження № НОМЕР_3.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
		судом встановлено, що ОСОБА_2 є колишньою дружиною ОСОБА_1 та стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, тому до участі у справі необхідно залучити її як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		відповідно до статті 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.03.2024 року залучено по справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію виконавчого провадження № НОМЕР_3 (а. с. 35);
		постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 09 серпня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 Ніколенко С. В. винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження»;
		ОСОБА_1 аліменти сплачувалися нерегулярно і не в повному обсязі, про що свідчать розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, які знаходяться в матеріалах виконавчого провадження та в матеріалах справи, тому, у державного виконавця були законні підстави винести постанову про опис та арешт майна, проведення вартісної оцінки такого майна та передачі в подальшому 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачу ОСОБА_2 в рахунок заборгованості, що утворилася;
		при цьому, суд зазначив, що позивачу було відомо про постанову у ВП № НОМЕР_3 від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу і з даною передачею він погодився, оскільки ним був сплачений у грудні 2022 залишок заборгованості по аліментах в сумі 50 876,02 грн, про який йому відомо з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року:
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
		рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні;
		постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 09 серпня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 Ніколенко С. В. винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження»;
		внаслідок не реалізації майна на третіх електронних торгах державним виконавцем відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» про це було повідомлено стягувачу і запропоновано йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, на що стягувач погодилась, подавши відповідну заяву. На підставі частини дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з нереалізацією нерухомого майна боржника на третіх електронних торгах та бажанням стягувача залишити його за собою, нереалізоване майно: 1/3 частина двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_1 , було передано стягувачу ОСОБА_2 за ціною третіх електронних торгів 121 520,00 грн в рахунок погашення заборгованості по аліментах, про що державним виконавцем було винесено оскаржену постанову;
		апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не надсилалися на адресу ОСОБА_1 відповідні постанови в межах ВП НОМЕР_4, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, опису та арешту майна, передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, як необґрунтовані, оскільки у випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні (постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 910/18480/20, від 19 січня 2024 року у справі № 911/1216/21). Виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду у справі № 554/1140/13 відкрито 09 грудня 2013 року і протягом усього періоду виконання до 17 липня 2023 року боржник ОСОБА_1 мав можливість дізнатися про стан своїх прав у даному виконавчому провадженні. Крім цього, як боржник, ОСОБА_1 повинен був мати код доступу до АСВП, що дозволяло йому слідкувати за перебігом виконавчих дій та прийнятих у виконавчому провадженні процесуальних документів. Так, згідно відкритих даних ЄДРСР, 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенка С. В. від 01 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 53 949,01 грн (50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01 листопада 2018 року) (справа № 440/4038/18). Отже ОСОБА_1 був обізнаний про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 та мав можливість дізнатися про стан своїх прав у даному виконавчому провадженні;
		також апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо порушення державним виконавцем його права на житло, оскільки згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 ; 
		відхилені судом апеляційної інстанції також і доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не переконався у наявності доходу у ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням з 02 березня 2022 року на військовій службі в Збройних Силах України. Оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання державним виконавцем черговості проведення виконавчих дій та вжиття усіх заходів згідно Закону задля примусового виконання судового рішення. Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Частиною п`ятої зазначеної статті передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості про наявність у боржника ОСОБА_1 майна, на яке мав би звернути стягнення державний виконавець, та яке майно чи предмети необхідно реалізувати в першу чергу. ОСОБА_1 не надано доказів того, що він повідомляв державного виконавця про проходження служби у Збройних Силах України та має офіційний заробіток, з якого може бути здійснено відрахування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів та відповідно виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений права у добровільному порядку виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		12 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, в якій просив:
		            скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції;             ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 зазначила, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038;
		порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
		кінцевою метою протиправних дій держаного виконавця є фактичне позбавлення його житла. На указану обставину вказує занижена оцінка об`єкту нерухомого майна, а саме: спірної квартири АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої на даний час становить 1 225 786/,45 грн, відповідно 1/3 - 408 595,48 грн. Таким чином, у даному виконавчому провадженні свідомо занижено ринкову вартість спірної квартири, що призвело до незаконного вибуття з власності позивача її частини;
		суди помилково зазначають, що позивачу було відомо про постанову від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу, так як ним було сплачено залишок заборгованості, оскільки    ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року перебуває з складу ЗСУ з зоні бойових дій, що передбачає значну кількість обмежень;
		судами не урахована правова позиція, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, відповідно до якої звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності; 
		відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Судами не ураховано, що оскільки  ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року перебуває у ЗСУ і має стабільний заробіток, тому державний виконавець повинен здійснювати грошові стягнення з офіційних доходів боржника, які в нього наявні з 02 березня 2022 року. Натомість державний виконавець позбавив ОСОБА_1 єдиного житла - 1/3 частки квартири.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		 
		16 грудня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2024 року вказано, що:
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц; від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16; від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12; від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17; від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19; від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц; від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц та постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16; від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц; від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15; від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15; від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16 та № 6-547цс16.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі і ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_5 . На час розгляду справи в суді шлюб між сторонами розірвано.
		29 листопада 2013 року Октябрським районним судом м. Полтави ухвалено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року у розмірі 1 500,00 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення судом було видано виконавчий лист № 554/11404/13-ц.
		 
		На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходилося виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в сумі 1 500,00 грн, щомісячно, починаючи з 06 вересня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2013 року у справі № 554/11404/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито 09 грудня 2013 року.
		 
		26 вересня 2018 року виконавче провадження НОМЕР_4 прийнято до примусового виконання державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенком С. В. 
		 
		ОСОБА_1 виконував вказане рішення суду частково, що підтверджується розрахунками заборгованості зі сплати аліментів. Так, у період з квітня 2018 по червень 2023 було сплачено боржником (стягнуто виконавцем): у вересні 2018 - 1500,00 грн, у жовтні 2018 - 3 000,00 грн, у березні 2019 - 6 000,00 грн, у квітні 2019 - 3 000,00, у серпні 2022 - 121 520,00 грн (вартість 1/3 частки кватири, що передана стягувачу в рахунок погашення заборгованості), у листопаді 2022 - 50 878,02 грн, у лютому 2023 - 3 000,00 грн та у червні 2023 - 7 500,00 грн.
		 
		Державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенком С. В. вживалися заходи щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у примусовому порядку.
		 
		Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенком С. В. від 01 листопада 2018 року з підстав того, що розмір заборгованості по аліментам, що перевищує сукупний розмір платежів за три роки, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 53 949,01 грн.
		 
		03 квітня 2019 року ОСОБА_2 роз`яснено право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником ОСОБА_1 , передбаченого частиною першою статті 164 КК України.
		 
		15 березня 2019 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенком С. В. складено протокол № 1 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 183-1 КУпАП.
		 
		Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенком С. В. від 15 вересня 2021 року за участі стягувача ОСОБА_2 та двох понятих, проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме 1/3 частину квартири (об`єкт житлової нерухомості), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадження (ВП НОМЕР_3) станом на 01 вересня 2021 року становила 149 898 грн.
		 
		Листом в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області №02.1.18/20296 від 02 листопада 2021 року боржника ОСОБА_1 та стягувача ОСОБА_2 повідомлено, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувачів. 15 вересня 2021 року державним виконавцем складено постанову про опис та арешт 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 . 31 жовтня 2021 року до відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Полтавській області надійшов звіт про незалежну оцінку майна № 955 від 26 жовтня 2021 року, оцінювач ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи, відповідно до якого вартість описаного нерухомого майна складає 173 600,00 грн без ПДВ. Роз`яснено, що зі звітом про оцінку майна ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» сторони виконавчого провадження мають можливість ознайомитися у приміщенні відділу примусовою виконання рішень УЗПВР у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Героїв-пожежників, 13. Додатково роз`яснено, що згідно частин четвертої - п`ятої статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
		 
		Згідно протоколу № 562786 проведення електронних торгів 13 грудня 2021 року щодо 1/3 частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна 173 600 грн - торги не відбулися. Згідно протоколу № 565222 проведення електронних торгів 04 січня 2022 року щодо 1/3 частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна 147 560 грн - торги не відбулися. Згідно протоколу № 567292 проведення електронних торгів 25 січня 2022 року щодо 1/3 частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна 121 520 грн - торги не відбулися.
		 
		10 травня 2022 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенком С. В. складено акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якого при примусовому виконанні виконавчого провадження № 47399981 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави № 1/554/2/2014 від 24 квітня 2015 року про конфіскацію у ОСОБА_1 1/2 частини всього особистого майна; зведеного виконавчого провадження №47064768 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувачів у сумі 169 848,19 грн; виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №554/11404/13-ц, виданого 29 листопада 2013 року Октябрським районним судом м Полтава, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) аліментів в сумі 1 500,00 грн, щомісячно, проведено опис нерухомого майна належного боржнику. Описано 1/3 частину двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №392694853101. Квартира належить боржнику ОСОБА_11 , код НОМЕР_1 , номер запису про право власності 6124469. Для визначення ринкової вартості описаного майна для участі у виконавчому провадженні залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Вартість описаного майна, згідно звіту про незалежну оцінку майна № 955 від 26 жовтня 2021 року ПП «Центру незалежної оцінки та експертизи» складала 173 600,00 грн, без ПДВ. У подальшому згідно статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу X «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, арештоване державним виконавцем майно передано на реалізацію. Згідно протоколу електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 567292 від 25 січня 2022, року проведених ДП «Сетам», треті електронні торги з реалізації нерухомого майна боржника лот №506585 (1/3 частина двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ) не відбулися. Вартість майна на третіх електронних торгах дорівнювала 121 520,00 грн. 
		 
		Відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з не реалізацією майна на третіх електронних торгах державним виконавцем про це повідомлено стягувача і запропоновано йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.
		 
		31 січня 2022 року до відділу від стягувача ОСОБА_2 надійшла письмова заява, відповідно до якої вона виявила бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника.
		 
		Апеляційний суд встановив, що у зв`язку з нереалізацією нерухомого майна боржника на третіх електронних торгах та бажанням стягувача залишити його за собою, нереалізоване майно: 1/3 частина двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать боржнику,  ОСОБА_1 , підлягає передачі стягувачу ОСОБА_2 за ціною третіх електронних торгів 121 520,00 грн в рахунок погашення заборгованості по аліментах.
		 
		Акт видано на підставі протоколу про проведення електронних торгів № 567292 від 25 січня 2022 року ДП «Сетам». Вказаний акт направлено 13 травня 2022 року на адресу боржника ОСОБА_1 та стягувача ОСОБА_2 . 
		 
		Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенка С. В. від 09 серпня 2022 року ОСОБА_2 було передано за ціною третіх електронних торгів 121 520,00 грн, в рахунок погашення заборгованості по аліментах, 1/3 частина двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 . 
		 
		Суди встановили, що позивачу було відомо про постанову у ВП № НОМЕР_3 від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу і з даною передачею він погодився, оскільки ним був сплачений в грудні 2022 року залишок заборгованості по аліментах у розмірі 50 876,02 грн, про який йому було відомо з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
		 
		У серпні 2022 сплачено заборгованість у сумі 121 520,00 грн. Інших платежів зі сплати аліментів до того часу від ОСОБА_1 не надходило.
		 
		Станом на 08 грудня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі, про що державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 17 липня 2023 року.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
		 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
		 
		Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).
		 
		Касаційний суд вже вказував, що у справі за позовом про визнання недійсним акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу належними відповідачами є стягувач та приватний виконавець (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2024 року в справі № 372/4451/19 (провадження № 61-15876св23)).
		 
		Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (абз. 2 частини першої статті 188 ЦПК України).
		 
		Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		 
		Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).
		 
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається: 
		позивач пред`явив позовну вимогу про скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу лише до відділу примусового виконання рішень, а стягувач залучений тільки третьою особою; 
		ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2024 року: клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи та витребування доказів задоволено; залучено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ;
		клопотань про залучення до участі у справі стягувача як співвідповідача позивач не заявляв; 
		суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу внаслідок необґрунтованості. Натомість у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу належало відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів;
		мотивів відмови в задоволенні позовної вимоги про закриття виконавчого провадження судові рішення не містять, а в її задоволенні належало відмовити внаслідок того, що відмовлено в задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
		 
		За таких обставин оскаржені судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)). 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково,судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині належить залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...