Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/9306/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2025.
Дата набрання законної сили: 14.01.2025
Номер судового провадження: 61-12592ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                           
		                                                                                    
		14 січня 2025 року                                               
		м. Київ
		 
		справа № 686/9306/24
		провадження № 61-12592св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,                                
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Держава Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області,
		розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від  20 червня 2024 року у складі судді Колієва С. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В.,         Талалай О. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		03 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, у якій просив про разове відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням конвекційного (конституційного) права на справедливий суд внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.
		На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі                                      № 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки. Але вказане судове рішення  залишається невиконаним внаслідок очевидно недобросовісної поведінки відповідача. Таке правопорушення є триваючим в часі.
		Вказує, що внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 йому спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінює в 700 000 000 000 000 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди.
		При цьому суд зазначив, що виконавче провадження із примусового виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 закінчено, а позивачу був виданий новий паспорт замість втраченого старого, у який і було зобов`язано відповідним судовим рішенням вклеїти фотокартку ОСОБА_1 . 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2024 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі УДМС України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 10 травня 2012 року до 05 березня 2024 року, скасовано та закрито провадження у справі в частині цих вимог. В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2024 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що  ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання судового рішення у справі № 2270/14181/11.
		У справі, яка переглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду за весь період невиконання постанови суду у справі № 2270/14181/11 з часу набрання нею законної сили з 10 травня 2012 року до 03 квітня 2024 року. Оскільки постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року у справі № 686/6465/24, що набрала законної сили, закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди за період з 10 травня 2012 року до 16 жовтня 2023 року та за період з 17 жовтня 2023 року до 05 березня 2024 року відмовлено в задоволені позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду вважала, що на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України слід закрити провадження у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди за період з 10 травня 2012 року до 05 березня 2024 року. 
		При цьому апеляційний суд послався на те, що зміна позивачем розміру відшкодування моральної шкоди, обраного, як зазначено у позовній заяві, на власний розсуд, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів
		В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки позивачем не було надано суду належних, достатніх і допустимих доказів завдання йому у період часу з 06 березня 2024 року по 03 квітня 2024 року моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі                                     № 2270/14181/11, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. У позовній заяві не зазначено будь-яких чітких аргументів щодо фактичних підстав для відшкодування моральної шкоди, крім тверджень про її наявність.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		22 серпня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року.
		В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		08 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Судами встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області, Управління державного казначейства України у м. Хмельницькому та зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
		Постанова набрала законної сили 10 травня 2012 року.
		На підставі цього судового рішення 11 червня 2012 року судом видано виконавчий лист № 2270/14181/11, що перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження № 33223826).
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року замінено боржника у виконавчому проваджені № 33223826 - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області.
		Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
		У березні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди у сумі 11 000 000 000 грн, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року та постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року, у справі № 686/8422/20, яка є преюдиційною до цієї справи, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510,00 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю УДМС України в Хмельницькій області щодо невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.
		16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 000 000 000 грн, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року, у справі № 686/27348/23 в позові ОСОБА_1 відмовлено.
		05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди у сумі 400 000 000 000 000 грн, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2024 року у справі № 686/6465/24 в позові відмовлено.
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року у справі № 686/6465/24 апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2024 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 10 травня 2012 року по 16 жовтня 2023 року, скасовано та закрито провадження у справі в частині цих вимог. В решті рішення суду залишено без змін.
		При розгляді справи № 686/6465/24 апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав у 2012 році новий паспорт замість втраченого старого, у який і було зобов`язано відповідним судовим рішенням вклеїти фотокартку позивача. 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2024 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанова Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року  відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 10 травня 2012 року по 05 березня 2024 року
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
		Результат аналізу пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
		Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
		У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
		Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
		Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
		Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
		Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання судового рішення у справі № 2270/14181/11.
		Так, у справі № 686/8422/20 ОСОБА_1 у березні 2020 року пред`явив позов до Держави Україна в особі УДМС України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди у сумі 11 000 000 000 грн, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року та постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року, частково задоволено позов і стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510,00 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління. В решті позову відмовлено.
		16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 000 000 000 грн, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року, у справі № 686/27348/23 в позові ОСОБА_1 відмовлено.
		05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди у сумі 400 000 000 000 000 грн, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2024 року у справі № 686/6465/24 в позові відмовлено.
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2024 року у справі № 686/6465/24 апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2024 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 10 травня 2012 року по 16 жовтня 2023 року, скасовано та закрито провадження у справі в частині цих вимог. В решті рішення суду залишено без змін.
		У справі, що є предметом касаційного розгляду (№ 686/9306/24), ОСОБА_1 03 квітня 2024 року пред`явив позов до Держави Україна в особі УДМС України в Хмельницькій області про стягнення моральної шкоди у сумі                700 000 000 000 000 грн, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11.
		Також встановлено, що сторонами у справах № 686/8422/20, № 686/27348/23, № 686/6465/24 та № 686/9306/24 є позивач ОСОБА_1 та відповідач Держава Україна в особі УДМС в Хмельницькій області. Предметом позовів у цих справах є стягнення моральної шкоди, а підставою - невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11, якою зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
		Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 і судових рішень у справах                                               № 686/8422/20, № 686/27348/23, № 686/6465/24 та № 686/9306/24 вбачається, що позивач не зазначав конкретний період часу, коли йому була заподіяна моральна шкода.
		Отже, суд апеляційної інстанції при ухваленні 31 липня 2024 року оскаржуваної постанови у цій справі дійшов правильного висновку, що  ОСОБА_1 у поданому 03 квітня 2024 року позові просив відшкодувати моральну шкоду за весь період невиконання постанови суду у справі № 2270/14181/11, а саме: з часу набрання цією постановою законної сили (10 травня 2012 року) по 03 квітня 2024 року (час подання позову). 
		Оскільки питання щодо відшкодування моральної шкоди за період з 10 травня 2012 року до 05 березня 2024 року вже було предметом судового розгляду у вказаних вище цивільних справах, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наявні передбачені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому суд мотивовано зазначив, що зміна позивачем розміру стягнення, обраного, як зазначено у позовній заяві, на власний розсуд, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.
		Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 06 березня 2024 року по 03 квітня 2024 року
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
		Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала
		у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) дійшла висновку про те, що необхідною умовою для притягнення Держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
		Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 06 березня 2024року по 03 квітня 2024 року, оскільки позивачем не було надано суду належних, достатніх і допустимих доказів завдання йому у вказаний період часу моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. 
		При цьому суди вірно зазначили, що виконавче провадження із примусового виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 закінчено, а позивачу був виданий новий паспорт замість втраченого старого, у який і було зобов`язано відповідним судовим рішенням вклеїти фотокартку ОСОБА_1 . 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2024 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року- без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2024 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 липня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              Є. В. Коротенко
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...