Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/1032/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: 16.01.2025. Зареєстровано: 16.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2025.
Дата набрання законної сили: 14.02.2025
Номер судового провадження: 1-кп/707/82/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024100140000006

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№707/1032/24
		1-кп/707/82/25
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 січня 2025 року м.Черкаси
		Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		з участю секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №62024100140000006 від 04.01.2024р. про обвинувачення  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м.Ровеньки Луганської області, тимчасово без місця реєстрації, проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця за призовом під час мобілізації у військовому званні «старший солдат» на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії  кулеметника третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в порядку ст.89 КК України несудимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «старший солдат», будучи придатним до військової служби відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» №61/ДПСУ від 22.01.2024р., 17.11.2023р. о 07-30год.перебуваючи на місці дислокації НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (адреса: АДРЕСА_2 ), діючи з прямим умислом, свідомо, з надуманих мотивів, у порушення вимог ст.ст.17, 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.6, 11, 16, 28-32, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, Військової присяги, затвердженої Постановою ВРУ «Про текст Військової присяги» від 06.12.1991р., відкрито відмовився виконати усний наказ заступника начальника загону з озброєння та техніки полковника ОСОБА_6 , який є прямим начальником по відношенню до нього, відданий на виконання бойового розпорядження про переміщення службовим автомобільним транспортом в зону виконання бойових завдань на ділянку відповідальності НОМЕР_2 прикордонного загону, який не суперечив чинному законодавству, не був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод ОСОБА_4 , не носив у собі подвійного тлумачення та явно злочинного змісту, у зв`язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього, та був доведений до нього уповноваженою на те особою, встановленим порядком, що потягло за собою підрив дисципліни у підрозділі, зниження рівня бойової готовності та невиконання завдань за призначенням, чим вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
		У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину не визнав повністю та пояснив, що це було десь в листопаді 2023 року, в той день на шикуванні особового підрозділу підполковник ОСОБА_6 зачитав наказ про відправку особового складу військовослужбовців на Харківський напрямок для виконання бойового завдання. Він відмовився виконати наказ через віруючі моменти та посилаючись на ст.35 Конституції України. Під час шикування відео не знімали. Його повернули у військову частину, його викликав майор, запитав чому він відмовляється виконати наказ. Він пояснив причину, що він є віруючою людиною і не може брати в руки зброю. Після цього він продовжив службу у військовій частині, а у квітні 2024 року його затримали. Вважає, що він може служити без зброї. Розумів, що його мобілізували, добровільно він погоджувався, розумів, що це військова служба. Пояснив, що він не звертався письмово до керівництва свого підрозділу чи військової частини із заявою про те, що він не може брати в руки зброю через віру, однак пояснив, що у підрозділі всі про це знали. Під час несення військової служби він виконував різну роботу, в т.ч. працював кочегаром, розвантажував автомобілі, робив заготівлю дров. Зазначив, що він готовий повернутись на військову службу.
		Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
		- показаннями свідка ОСОБА_6 , даними у судовому засіданні, який пояснив, що він є полковником, начальником прикордонного загону. Подія була в минулому році. Він зібрав особовий склад, поставив бойовий наказ особовому складу, а саме вибути в зону бойових дій для виконання відповідних завдань. Потім відправляв солдат для виконання. Солдати вибувають зі зброєю або їм на місці прибуття видають зброю (зброя, бронежилет, шолом). Під час постановлення бойового наказу військовослужбовець ОСОБА_4 відмовився від виконання наказу та був направлений на ВЛК. Під час шикування ОСОБА_4 сказав, що він відмовляється брати в руки зброю. Він не пам`ятає чи вівся відеозапис під час шикування. Йому доводили, що ОСОБА_4 є віруючою людиною;
		- показаннями свідка ОСОБА_7 , даними у судовому засіданні, який пояснив, що 17.11.2023р. їх підрозділ виїхав в зону бойових дій. Начальник загону поставив наказ про відправку в зону бойових дій. Під час шикування особового складу були присутні різні керівники. Солдат ОСОБА_4 заявив, що він не готовий виконувати бойове розпорядження, так як йому не дозволяє віра (харизматична). Бойове розпорядження виконують всі, хто проходив бойову підготовку. Офіційних звернень від ОСОБА_8 до відділу кадрів з даного приводу не надходило. До того моменту ОСОБА_8 перебував у тилу і виконував тилову роботу;
		- показаннями свідка ОСОБА_9 , даними у судовому засіданні, який пояснив, що він також є військовослужбовцем. ОСОБА_4 показував йому свідоцтво про те, що він є пастором. Зазначив, що їх військове керівництво про це теж знали. ОСОБА_8 був на посаді кулеметника, а якби він не був призначений на цю посаду, то не отримував би грошове забезпечення. Охарактеризувати ОСОБА_8 не може. Зміст бойового наказу передбачав: вибути в зону бойових дій. Щодо зброї, то у наказі нічого про це не зазначалось. У зоні бойових дій була різна робота, однак ОСОБА_8 категорично відмовився їхати в зону бойових дій;
		- даними висновку службового розслідування від 30.11.2023р., згідно якого встановлено, що старший солдат ОСОБА_4 17.11.2023р. відмовився від виконання бойового завдання в н.п.Руська Поляна Черкаського району Черкаської області. Про неспроможність виконання бойового завдання та небажання його виконувати старший солдат ОСОБА_4 доповіді не здійснював. В діях ОСОБА_4 вбачається склад кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України (а.с.189-198 Т.1);
		- даними наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону полковника ОСОБА_10 від листопада 2023 року про призначення службового розслідування (а.с.199 Т.1). Вбачається, що даний наказ отримано прокурором в електронному вигляді, підписаний електронним цифровим підписом ;
		- даними рапорта заступника начальника 15 мобільного прикордонного загону полковника ОСОБА_11 від листопада 2023 року, яким доповідається про те, що старший солдат ОСОБА_4 17.11.2023р. відмовився від виконання бойового завдання в АДРЕСА_2 (а.с.200 Т.1). Вбачається, що даний рапорт отримано прокурором в електронному вигляді, підписаний електронним цифровим підписом;
		- даними витягу з наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України від 11.04.2023р. №114-ОС, згідно якого було зараховано старшого солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, до списків особового складу15 мобільного прикордонного загону з 11.04.2023р. (а.с.202 Т.1);
		- даними витягу з наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України від 14.09.2023р. №589-ОС, згідно якого було призначено старшого солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування з 14.09.2023р. (а.с.203 Т.1);
		- даними витягу з бойового розпорядження начальника 15 мобільного прикордонного загону від 16.11.2023р., згідно якого було зобов`язано направити старшого солдата ОСОБА_4 в зону виконання бойових завдань на ділянку відповідальності прикордонних комендатур швидкого реагування (а.с.204 Т.1);
		- даними листа начальника 15 мобільного прикордонного загону від 19.11.2023р., адресованого Харківській спеціалізованій прокуратурі в оборонній сфері Східного регіону, яким повідомлено про те, що старший солдат ОСОБА_4 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, 17.11.2023р. відмовився від виконання бойового завдання (а.с.208 Т.1);
		- даними листа начальника 15 мобільного прикордонного загону від 19.11.2023р., адресованого Адміністрації ДПС України, головному відділу внутрішньої та власної безпеки НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону, яким повідомлено про те, що старший солдат ОСОБА_4 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, 17.11.2023р. відмовився від виконання бойового завдання (а.с.209 Т.1);
		- даними наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону полковника ОСОБА_10 від грудня 2023 року про результати службового розслідування відносно ОСОБА_4 , яким зокрема вказано на наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України; направлено до Територіального управління ДБР матеріалів службового розслідування (а.с.213 Т.1). Вбачається, що даний наказ отримано прокурором в електронному вигляді, підписаний електронним цифровим підписом.
		Враховуючи вимоги ст.23 КПК України про безпосередність дослідження судом показань, речей і документів, суд вважає, що надані стороною обвинувачення протоколи допиту свідків та письмові пояснення осіб не становлять окремого доказового значення у суді в силу вимог закону.
		Що стосується посилань обвинуваченого на ст.35 Конституції України, суд вважає наступне. Суд констатує, що ОСОБА_4 проходив саме військову службу за призовом під час мобілізації, з відповідними обов`язками військовослужбовця, а не альтернативну службу. Суд вважає, що право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене і жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної країни.
		Так, право на свободу світогляду і віросповідання закріплене в ст.35 Конституції України. Однак, здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Фактично, ОСОБА_4 після його призову на військову службу під час мобілізації тривалий час виконував обов`язки військовослужбовця, отримував грошове забезпечення, до моменту, коли 17.11.2023р. він відмовився виконати наказ начальника вибути в зону бойових дій для виконання відповідних завдань. 
		Тому, доводи обвинуваченого про його віросповідання та посилання на ст.35 Конституції України, суд вважає необгрунтованими і непереконливими. Суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо невизнання ним своєї вини, оскільки його показання спростовуються вищевказаними доказами по справі. Такі показання суд вважає позицією захисту та намаганням обвинуваченого уникнути справедливого та законного покарання за вчинене діяння.
		Крім цього, суд вважає суперечливою та непослідовною позицію сторони захисту щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та винуватості ОСОБА_4 . А саме, ОСОБА_8 у своїх показаннях зазначив, що на шикуванні військовослужбовців він відмовився виконати наказ через віруючі моменти та посилаючись на ст.35 Конституції України. Крім показань самого обвинуваченого, факт відмови ОСОБА_4 виконати наказ командира підтверджується також вищенаведеними письмовими доказами та поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні. Разом з цим, у судових дебатах захисником зазначено про недоведеність існування наказу командира та недоведеність факту відмови ОСОБА_4 виконати наказ командира. Протягом розгляду справи позиція сторони захисту фактично зводилась до невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину (наслідком чого має бути ухвалення виправдувального вироку), однак у судових дебатах захисник просив при призначенні покарання призначити ОСОБА_4 покарання не пов`язане з реальним обмеженням/позбавленням волі для можливості повернення ОСОБА_8 на військову службу.
		Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю.
		Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.4 ст.402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
		Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу обвинуваченого, який є одруженим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , 2012р.н., ОСОБА_13 , 2022р.н.; є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації у військовому званні «старший солдат» на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії  кулеметника третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України; в порядку ст.89 КК України несудимий (а.с.235 Т.1), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться (а.с.231-233 Т.1). ОСОБА_4 має посвідчення про закінчення біблейського коледжу «Гора Мойсея 2015» (а.с. 54 Т.1). Згідно довідки релігійної громади Християнської Євангельської Церкви «Новий Початок» (без зазначення дати і №) вказано, що ОСОБА_4 з квітня 2023 року до березня 2024 року в період відпусток відвідував недільні зібрання Християнської Євангельської Церкви «Новий Початок» (а.с.55 Т.1).
		У матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи про те, що ОСОБА_4 є капеланом церкви.
		Обставини, що пом`якшують покарання  відсутні.
		Обставини, що обтяжують покарання  відсутні.
		Також суд враховує досудову доповідь органу пробації (а.с.122-124 Т.1), згідно висновку якої орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
		Суд не погоджується із висновками органу пробації щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, у зв`язку з наступним.
		Суд враховує, що непокора є злочином із формальним складом, а отже кримінальна відповідальність за його вчинення не залежить від настання суспільно-небезпечних наслідків. Тому, відсутність реальних тяжких наслідків сама собою не спростовує того, що вчинене діяння негативно позначилося на організованості порядку у військовій частині.
		Також суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий умисний злочин. Суд погоджується із думкою прокурора по справі щодо необхідності призначення ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі, тому суд вважає, що перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства в даний час неможливе і необхідним кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч.4 ст.402 КК України. На думку суду, дане покарання відповідає інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами. 
		Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає. 
		Суд вважає, що положення ст.75 КК України застосовується з урахуванням мети покарання, а тому у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, це створить у інших осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд вважає, що вчинений ОСОБА_4 злочин має підвищену суспільну та національну небезпеку, а відкрита відмова виконати наказ начальника є найбільш зухвалою формою непокори. ОСОБА_4 , добровільно взявши на себе обов`язки військовослужбовця, у період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ начальника, тоді коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу суд вважає залишити попередній  тримання під вартою.
		Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
		Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -
		 
		у х в а л и в:
		 
		Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній  тримання під вартою.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту взяття під варту обвинуваченого, а саме з 11 квітня 2024 року.
		Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,встановленого КПКУкраїни,якщо такускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку, а особою, яка перебуває під вартою  протягом 30 днів з дня вручення їй копії вироку.
		Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження за заявою можуть отримати в суді в секретаря копію вироку.
		 
		 
		 
		   Суддя:                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...