Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 469/530/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 16.01.2025. Зареєстровано: 16.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.

Номер судового провадження: 2/469/68/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		10.01.2025                                         Справа № 469/530/23
		                                                                                                                                2/469/68/25
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		                        
		10 січня 2025 року                                                                          с-ще Березанка
		Березанський районний суд Миколаївської області у складі :
		головуючого судді                                                                          - Гапоненко Н.О.,            
		за участю секретаря судового засідання                                    - Якубець С.В.,
		учасники справи:
		представники позивача Ляр Д.Ю., Меркулова В.В.                 - не з`явились,
		відповідач ОСОБА_1                                             - не з`явився, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
		в с т а н о в и в:
		  Позивач 26 квітня 2023 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 04 березня 2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором його заборгованість станом на 13 березня 2023 року склала 60620,58 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 49229,60 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 11390,98 грн.. Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати. 
		  Ухвалою суду від 02 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та (або) відзив на позовну заяву, до якого додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
		         
		       У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу за його відсутності, надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що банком було проведено перевірку, у ході якої встановлено, що кліжнт повідомив, що продавав товар на ОЛХ, прийшло фішингове посилання, перейшовши на яке, клієнт ввів конфіденційні дані карток та пароль до приват24, оскільки думав, що вводить дані на сайті приват24, та кошти були переказані за допомогою приват24 через віртуальний термінал W 194348 (власник терміналу JOINT-STOCK COMPANY "SENSE BANK"), при цьому змін логіну та паролю до приват24 не відбулось, смс на номер клієнта не знайдені в архіві, зв"язок по телефону не пропадав, компроментація паролів відбулася. Входи в ПР24 були з різних пристроїв: ZTE 8010|ZTE, REDMI 5A GLOBAL|XIAOMI. Аналізом проведених транзакцій через адмінку "PanLike" встановлено, що всі транзакції проведено з ручним вводом номеру картки (posentrey mode-12), введенням cvv-коду (resp code-1) та коду для інтернет-платежів - 3-D Secure (pos condition-82), NFC pay-N. Зазначає, що оспорювані дії третіх осіб по відношенню до відповідача, в результаті яких з його карток несанкціоновано списано грошові кошти, сталися як наслідок дій клієнта під впливом невстановлених осіб, вина банку відсутня. Вважає, що дії третіх осіб стали можливими через порушення відповідачем Умов і правил надання банківських послуг, а саме п.п.2.1.4.48.1, тому з боку банку порушення умов договору та норм закону відсутні. Відкрите кримінальне провадження за заявою відповідача не є підставою звільнення його від взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. 
		       Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він сумлінно виконував умови договору з банком, своєчасно сплачував всі платежі та не мав заборгованості за кредитом, що підтверджується наданими банком розрахунками. Проте внаслідок шахрайських дій з його карткового рахунку 16 червня 2022 року було викрадено кошти з його карткового рахунку НОМЕР_1 , а саме кредитний ліміт у сумі 49229,60 грн. (яка значиться як заборгованість за тілом кредиту) та його власні кошти в сумі 1159,42 грн., загалом 50389,02 грн.. Про вказані обставини він негайно повідомив позивача за телефоном гарячої лінії 3700, заблокував платіжну картку та 17 червня 2022 року подав заявку на повернення коштів за № 2007384. 18 червня 2021 року відділенням поліції №8 Миколаївського РУП за його заявою від 17 червня 2022 року порушено кримінальне провадження № 12022152150000067 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. 24 червня 2022 року відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій повідомив про вчинені шахрайські дії, відкрите кримінальне провадження, зауважив на неправомірному нарахуванні відсотків за використання кредитного ліміту та просив скасувати нарахування відсотків, на що позивач відповів відмовою. Зазначає також, що не вчиняв будь-яких розпоряджень на списання коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до позивача ні в письмовому, ні в електронному виді з використанням електронної системи "Приват24" або у будь-якій інший спосіб; як користувач картки, він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з його карткових рахунків відбулося не за його розпорядженням; виявивши безпідставне зняття коштів, він повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, але позивач в позовній заяві про вказаний факт шахрайства не обмовився, хоча має достатні доказів цього, неправомірно нараховує відсотки та стягує кошти на погашення спірної заборгованості. Вважає, що позивачем здійснюється істотне порушення вимог Закону України "Про платіжні послуги", постанови Правління НБУ Україні № 705 від 05 листопада 2014 року, Умов та правил надання банківських послуг, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком, які ним не замовлялися та не оформлялися, що завдало йому істотної шкоди у вигляді нарахування додаткової заборгованості, яку він має погашати. Посилається також на те, що здійснив всі заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених шахрайськиї дій, а отже, як користувач картки, не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем картки або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, що підтверджує спірність заборгованості та неправомірність її обрахування. 
		 
		Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу за відсутності учасників справи.
		 
		З матеріалів справи судом встановлено, що 04 березня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.14), у якій погодився з тим, що ця заява разом з Пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
		Анкета-заява не містить відомостей про встановлений кредитний ліміт, проценти, строки та порядок повернення кредиту, інших платежів.
		Відповідно до підписаної відповідачем довідки про кредитування, сторони домовились про сплату позичальником 2.5% в місяць на суму непростроченої заборгованості з розрахунку 360 днів у році, пільговий період нарахування процентів за ставкою 0.01 % річних до 55 днів (у разі погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості), розмір щомісячних платежів - 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн., порядок та підстави нарахування пені тощо.
		Позивачем надано до анкети-заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.20-44), розміщений на сайті www.privatbank.ua, який відповідачем не підписаний, а також довідки про зміну кредитного ліміту та видачу кредитних карток, відповідно до яких відповідачу було видано кредитні картки із встановленим кредитним лімітом (а.с.12, 13).
		 
		       Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		       Згідно з ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		       Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
		       У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		       Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
		       Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		       Частиною першою ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		       Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		       Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на момент спірних правовідносин, платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		       Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		       Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		       Відповідно до п. 14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		       Відповідно до частин сьомої - десятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, чинного на момент спірних правовідносин, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		       Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		       Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		       Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		       Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
		       Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
		       Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
		       Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
		       При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
		       Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		       Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		       Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21).
		       Згідно з п.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг, банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, пароль (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання і використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв`язку під час використання цих каналів.
		       Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 13 березня 2023 року склала 60620,58 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 49229,60 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 11390,98 грн. (а.с.9-11).
		       Судом також встановлено, що 16 червня 2022 року з картки, яка належить відповідачу, відбулося зняття (транзакція) грошових коштів у сумі 49229,60 грн. (а.с.52), що визнається сторонами та підтверджується випискою за договором.
		       На момент вказаної транзакції заборгованість відповідача за кредитним договором була відсутня, залишок власних коштів складав 1159,42 грн.
		       17 червня 2022 року відповідач звернувся до ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області з заявою, в якій повідомив, що 16 червня 2022 року о 16.48 год. невідомі особи шахрайським шляхом, під приводом покупки товарів, через мережу інтернета на сайті olx.ua заволоділи персональними даними заявника та номером карти Приват-банку № НОМЕР_2, після чого зняли з карти грошові кошти в сумі 50389,00 грн., просив встановити осіб, причетних до протиправних дій, та притягти їх до відповідальності, що вбачається з талона-повідомлення єдиного обліку №998 про прийняття і зреєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 червня 2022 року щодо реєстрації кримінального провадження №120221521567 за заявою відповідача від 17 червня 2022 року (а.с.85, 86).
		       24 червня 2022 року відповідач звернувся з заявою до позивача, в якій повідомив, що 16 червня 2022 року з його карткового рахунку без його відома невідома особа під приводом купівлі товарів через інтернет сайт olx.ua шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, незаконно шахрайським шляхом заволоділа коштами в загальній сумі 50389,02 грн.; просив посприяти щодо повернення грошових коштів, незаконно перерахованих шахраями на рахунок іншого банку та не нараховувати штрафні санкції (а.с.87).
		       На підтвердження цього відповідач надав скрін телефону про проведені операції по рахунку (а.с.78-84), талон-повідомлення єдиного обліку № 998 від 17 червня 2022 року про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с.85), витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022152150000067 (а.с.86), заяву до АТ КБ "ПриватБанк" від 24 червня 2022 року (а.с.87) та відповідь з АТ КБ "ПриватБанк" від 29 червня 2022 року (а.с.90).
		       Згідно з відповіддю АТ КБ "ПриватБанк" від 29 червня 2022 року № 20.1.0.0.0/7-220624/6229, оскаржувані операції 16 червня 2022 року за рахунком позивача було здійснено переказ коштів шляхом коректного введення номеру картки відповідача, терміну її дії CVV2 коду; наведено положення п. 2.1.4.5.1, 2.1.4.12.9, 2.1.4.12.5 Умов і Правил надання банківських послуг, повідомлено, що чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу, тому банк не може повернути переказані кошти (а.с.104).
		       Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		       Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.
		       У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		 
		       Посилання представника позивача на те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та що всі транзакції проведено з ручним вводом номеру картки, введенням CVV-коду та коду для інтернет-платежів, чим порушив умови договору, є помилковими, оскільки не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог".
		 
		       У справі, що розглядається, також встановлено, що відповідач звертався до банку про скасування спірної транзакції та до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій, що свідчить про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		       Доводи позивача щодо порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого зняття коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
		       Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що вони є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами.
		       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -     
		у х в а л и в:
		       У задоволенні позовних вимог відмовити. 
		       Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду. 
		       Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		  Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...